Мета: розкрити ідейний зміст поезії «Декадент»; розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння висловлювати власні роздуми про мету й сенс художньої творчості людини; виховувати повагу до творчості І. Франка.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: збірки поезій І. Франка.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми, мети уроку

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Поезія «Декадент» (1896) входить до циклу «Поклони». Цей вірш був поетичною відповіддю літературному критикові В. Щуратові, який назвав збірку «Зів’яле листя» проявом декадентства в українській літературі, як «поезію песимізму», ототожнюючи, по суті, автора з тим «чоловіком слабої волі» із передмови. Ярлик «декадента» ображав Франка до глибини душі, бо ж байдужим до життя, до громадських настроїв він ніколи не був.

2. Аналіз поезії «Декадент»

Іван Франко в поезії викрив і різко засудив антинародний зміст занепадницької літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета в суспільстві.

У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народові. Ліричний герой дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу.

Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє, невтомно працює для нього.

Поет часто звертається до поетичних метафор, за допомогою яких показує незламність своєї волі до боротьби та іронічно висміює декадентство: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю… та ще ж оскомини хронічної не маю», «Я з п’ющими за пліт не виливаю» та ін.

Вірш написано гостропубліцистичним стилем. Багаті рядки поезії на риторичні запитання, емоційно-напружені перелічування, навмисне вживання заниженої лексики.

Проти декадентства виступив І. Франко і в літературно-критичних статтях, зокрема в статті «З чужих літератур», опублікованій у ЛНВ за 1898 р. Він писав, що для декадентів «нема вищої студії над власне «я», немає законів понад власний темперамент, нема естетики понад власну хвилеву вподобу, немає моралі понад власні нічим не зв’язані пориви».

3. Теорія літератури

Риторичні запитання (від гр. rhetor — оратор) — запитання, яке не передбачає відповіді; воно виступає у значенні ствердження й посилює емоційність висловлювання.

4. Виразне читання поезії І. Я. Франка «Декадент»

5. «Дослідження» (за поезією «Декадент»)

·         Що виражає слово «декадент» у тексті вірша в першому, другому й третьому випадках? (У першому випадку слово «декадент» звучить здивовано, у другому — виражає досаду й заперечення, а в останніх рядках, коли вже все сказано, переплелися гіркота й обурення: «Який же я у біса декадент?»)

·         Які слова є поясненням мотивів «Зів’ялого листя»?

·         Чи є, на вашу думку, у поета підстава для образи?

·         Наскільки переконливо заперечує Франко звинувачення Щурата?

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Прочитати поему І. Франка «Мойсей».

Додаток до уроку

1. Декадент — представник, прихильник декадентства в літературі та мистецтві.

2. Декадентство — занепад культури, культурний регрес.

3. Ораторія — великий музичний твір для хору, солістів-вокалістів та оркестру, написаний на драматичному сюжеті й призначений для конкретного виконавця.

4. Монолог — мова однієї людини в художньому творі, розгорнуте висловлювання одного персонажа або оповідача.

5. Легенда — фольклорний або літературний твір, що містить розповідь на фантастичну тему.