| Головна » Зарубіжна література |
Японська та китайська література Підготувала учениця 11-Б класу Дубенської гімназії #2 Торченюк Юля Китай ЛІ БО (705-762) китайський поет періоду династії Тан. Разом із Ду Фу вважається одним з найвидатніших поетів в історії китайської літератури. Отримав прізвисько «безсмертний поет» Лі Бо У своїй творчості використовував традиційні літературні форми ши та фу, які поєднував з багатою уявою та образною мовою. Його поезія вирізняється глибокою філософічністю, яскравими даоськими образами, розповідає про різні сторони життя народу, зображує його нескореність. Лі Бо відомий своєю багатою уявою, епатажною манерою поведінки, а також, за поширеними переказами, своєю любов'ю до спиртного. Він багато часу проводив у подорожах, мав вільні погляди, ставився з презирством до добробуту й високих посад, відмовився стати придворним письменником і, ставши відлюдником, проживав у горах. У танські часи переживали свій розквіт п'яти- і семисловні вірші з двохрядковою строфою, з обумовленим чергуванням тонів, з єдиною римою. Вони дали велику можливість застосуванню в поезії розмовної мови. Новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю зображальних засобів і висловлювалося не тільки у відкритті нової, але - часто - в поглибленні звичної теми. Гори й ріки, застава та місяць, мандрівник, верба й весна - все це існувало й розвивалось у китайській поезії з давніх-давен, і все це набувало протягом століть нову забарвленість. У русі поезії від піднесеності до повсякденності й конкретності відобразився той генеральний напрямок поезії танського часу, на якому були досягнуті найбільші її перемоги. Лі Бо ЖАРТОМА ПРИСВЯЧУЮ МОЄМУ ДРУГОВІ ДУ ФУ На гірській верховині, де вибігли сосни на схили, Випадково зійшлися ополудні наші стежки. — Ох, шановний мій друже, та й як же ви зблідли й змарніли! Чи важка ж то робота — складати у віршах рядки? Лі Бо ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ҐАНКУ На яшмових сходах біліє холодна роса. Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса. Дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печальний — На тихій воді він тремтить і повільно згаса. Китай Ду Фу (712–770) — китайський поет епохи Тан. Використовував традиційні літературні форми. Хоча він писав в основному на піднесені теми, також не залишав без уваги хвалебні вірші і тости. Ду Фу Його творчість нараховує більше 1400 віршів, у яких відображені настрій протистояння танським вельможам і історична панорама правління династії Тан: розквіт, занепад. Серед віршів Ду Фу офіційна китайська критика виділяла твори написані на політичні теми (оспівування імператора) і на теми тлінності існування, людську нікчемність. Ду Фу Одночасно з цим, поет приділяв велику увагу розвитку творчості в поезії. Про це свідчить його прізвисько «священномудрий». Один із найвидатніших поетів Китаю, особливо шанований за ті вірші, де він ототожнює свою лиху долю зі стражданнями усього китайського народу. Ду ФУ ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК У Піднебесній, по Китаю всьому, Є тисяч десять міст, мабуть; Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть? А що, якби серпи, мотики й рала Повиливати нам з блискучих лат, Аби воли покірно оборали Цунь поля запустілого улад? Гіркі ридання вже б не поливати Ту землю, де гула страшна війна. Чоловіки б із піснею орали, Жінки б наткали з шовку полотна. Ду Фу та Лі Бо часто згадують, як двох найвизначніших геніїв усієї китайської поезії. Чи важка ж то робота — складати у віршах рядки? Лі Бо О Бо, що не має в поезії суперників, подібний до вітру в просторах, з нетутешніми думками!.. Ду Фу Китайська міфологія Китайська міфологія — сукупність древньокитайської, даоської, буддійської та пізньої народної міфологічних систем. Характерні риси 1). Фрагментарність. Міфи Китаю — сплав неоднорідних географічно, етнічно й хронологічно матеріалів. 2). Історизація міфологічних персонажів, які під впливом конфуціанського світогляду почали трактуватися як реальні діячі древності. Цей процес почався при правлінні династії Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.). Таким чином міфологія стала частиною традиційної історії Китаю. Древні міфи важко відокремити від історичних нашарувань. 3). Китайська міфологія й філософія приділяють більше уваги людським відносинам, а не походженню світу. Китайська міфологія Героями китайських міфів виступають правителі, чиновники. Божества визначалися словом «ді», що означає «імператор», хоча в часи, коли ці міфи створювалися, подібної ієрархії бути не могло. Особливості «Книга гір та морів» розповідає про магічну силу нефриту, персика, шовковиці, півня, чорної черепахи. У «Книзі пісень» є звертання до тотемів, спрямовані на вдале полювання. Тотемними тваринами також були білий тигр, єдиноріг (тіло оленя, хвіст бика, кінські копита). Особливості Предметом поклоніння рано стало сонце. Були уявлення про дев'ять світил, що по черзі піднімаються на небо. Із цим процесом пов'язані уявлення про смерть і воскресіння природи — культ родючості. Сонце на колісниці проїжджало на небі й долало перешкоди. Особливості Поступово фольклорну тему боротьби людини з силами природи витісняє мотив людських відносин. Міфи починають складатися в систему під впливом п'ятіркової системи (метал, земля, вода, вогонь й дерево), чотири сторони світу й центр. Формуються уявлення про п'ять зіркових палаців (гунн), які водночас були сузір'ями й їх графічними зображеннями (Цін-лун 青龍 — зелений дракон, Чжу-цяо — червоний птах, Бай-ху — білий тигр). Китайська міфологія У перші століття нашої ери до Китаю з Індії приходить буддизм із власною міфілогічною системою. Тут буддизм поєднався з деякими народними уявленнями. Походження буддистських персонажів стали пов'язувати з місцевими. У цей період виникають більш розширені уявлення про потойбічний світ. Пізньокитайська міфологія Разом із даоською та буддистською продовжують формуватися місцеві культи. До кінця першого тисячоліття відбувається формування синкретичної релігійно-міфологічної системи. У сільських храмах статуетки Конфуція(конфуціанство), Будди(буддизм) й Лао-цзи(даосизм) могли знаходитися поруч. Тому і міфи набули різноманітних сюжетів та героїв. Найпопулярнішими міфами китайської літератури є міфи про створення людей і створення світу. Навряд чи знайдеться серед нас хтось, хто б не любив в дитинстві слухати казки, читати їх, мріяти про чарівні речі, казкові пригоди й дива. Лише на перший погляд, казка — забава й розвага для малечі. Але й дорослі можуть знайти в народних казках багато повчального для себе. Казки Особливо багато по своєму філософському забарвленню є японська казка. А найбільш популярними є японська казка “Іссумбосі” або “Хлопчик – мізинчик” та китайська “Пензлик Маляна” Японські прислів’я Сокіл шанує свої крила, а людина — ім'я. В усміхнене обличчя не стріляють. Вигода — на мить, добре ім’я — на вік. Глибокі річки течуть повільно. Колосок дозріває — голову схиляє донизу; людина багатіє — голову задирає догори. Японські прислів’я Леопард береже свої кігті, розумний чоловік — свій язик. Поганий ростить будяки, добрий вирощує рис, розумний культивує ґрунт, а далекоглядний ростить учня. Великі діла з малих починаються. Коли помирає тигр — залишається шкура, коли помирає людина — залишається ім'я. Дякую за увагу!
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |