| Головна » Зарубіжна література |
Мета: Розглянути систему образів героїв роману, простежити, як вирішується проблема вибору; розвивати вміння аналізувати образи героїв, добирати цитати, будувати діалог, монолог, робити власні висновки, сприяти усвідомленню багатозначності світу і людини. Тип уроку: вибір, діалог. Обладнання: портрет Альберта Камю; репродукції картин «Герніка» Пабло-Пікассо та «Сталість пам'яті» Сальвадора Далі; схеми.
Зачитайтеся, брати мої, відданими світові всією стою своїх чеснот. Хай ваша щедра любов і ваше пізнання служить світу! До цього я вас закликаю. Фрідріх Ніцше Безумству хоробрих співаємо пісню. Безумство хоробрих — ось мудрість життя М. Горький
Хід уроку Вступне слово вчителя Людина приходить на цю землю, святу і грішну, аби пізнати світ, своє місце в ньому. Та часто шлях до пізнання сенсу буття, істини стає тернистим. Доля і Всевишній посилають тяжкі випробування, хвороби. І ось у таких екстремальних умовах люди загартовуються, об'єднуються, відчувають прекрасні почуття, радіють кожному прожитому дню. На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з такими героями, які наполегливо боролись зі злом, хворобою, чумою, жорстокістю. Ми почасти переконались у тому, що зміст книги Камю дещо ширший, ніж боротьба Руху Опору з фашистом, це боротьба зі стихією, хаосом, зачумленістю душ. Тому спробуємо підтвердити цю тезу на рівні образів героїв твору А. Камю, які впевнені, що щастя кожної окремої людини якраз і є саме суспільне добро. Події, про які говориться у творі А. Камю «Чума», відбуваються в алжирському містечку Орані. Завдання Створити уявний портрет міста та його мешканців.
Рольова гра «Репортаж з місця подій» «Найзручніший спосіб познайомитися з містом — це придивитися, як тут працюють, як тут кохають і як тут умирають», — така порада французького письменника А. Камю. Отже, містечко Оран — невеличкий острів світла, в якому живе людина. Звичайне місто, цілком сьогочасне. Люди там працюють багато, але тільки для того, аби багатіти. Звісно, їм не чужі прості радощі, вони кохають, захоплюються кіно і морськими купаннями. Що ж, виявляється, нічого незвичного. Та я помітив одну особливість. Це місто — якесь сіре, безлике, вулиці хаотичні, не квітнуть сади, стоїть нестерпна спека, задуха. Щось насторожує... Повідомлення групи учнів-дослідників На місто Оран насувалось лихо. З'явилося воно в образі першого здохлого щура, якого Ріє побачив на сходовому майданчику, згодом це було кілька здохлих щурів, а за тим ціла скринька з огидними тваринами, яку ніс залізничник. І найвища напруга — тисячі щуриних трупів на вулицях Орана. Ця пошесть стає передвісником страшної трагедії. Такі події насторожують. Варто згадати морську прикмету: «Щури тікають з корабля - чекай небезпеки». Та цей «сигнал» насторожив тільки лікаря Ріє. Експерт. Мова в романі йде не про конкретне місто, а про світу цілому. Оран — це узагальнений образ Усесвіту, де панує хаос, зло, а люди вступають у двобій з дійсністю. • Як ви вважаєте, чому першим відреагував на небезпеку в місті саме Ріє? (Лікар Ріє перебуває в епіцентрі подій. Від основної маси оранців, що до нашестя жили «неусвідомленим життям», його відрізняє відкритість екзистенційним питанням. Адже і до трагедії Ріє щоденно йшов у бій проти смерті людської. Він знав, що таке біль, тому рішуче брав на себе відповідальність за життя інших. Цікаво поближче познайомитися з цим самовідданим героєм, який, рятуючи тяжкохворих на чуму, чудом залишився живий.) Рольова гра «час спілкування з Ріє» (Ми обрали саме цей творчий вид роботи тому, що позиція лікаря Ріє розкривається в діалогах. Саме діалог допомагає зрозуміти погляди цієї великодушної людини.) Як сформулювати перші ознаки стурбованості станом хворих міста через щурячу моровицю?
- Навколо мене пітьма, і я спробую в ній щось побачити. Я не знаю, ні що мене чекає, ні що буде по всьому цьому. Зараз є хворі і треба їх лікувати. Я бороню їх, як умію, та й усе. — Що є для вас це страшне нашестя? Нескінченна поразка. Людське горе. Так от, оскільки світовий лад визначається смертю, можливо, для Господа Бога взагалі краще, щоб у нього не вірили і щосили боролися проти смерті, не підводячи очей до небес, де він так уперто мовчить. Як ви вважаєте, чи назавжди переможена бацила чуми? Запитання до учнів В яких епізодах Ріє виявляє себе як борець із чумою? • Що визначає моральну позицію Ріє? (Слід акцентувати, що моральну позицію Ріє визначає абсолютно безкомпромісне ставлення до лиха; перед лікарем і в силу його професійних обов'язків, і, головне, відповідно до його поглядів, не стоїть питання: боротися з чумою чи ні, Ріє прекрасно розуміє власну обмеженість, безвихідь і усю безперспективність боротьби з чумою і, незважаючи на це, без будь-яких вагань включається в цю боротьбу. І веде її до кінця. Моральні принципи героя - гуманізм, почуття відповідальності, милосердя. Його моральна опора в цьому нетривкому світі - власна незламність і бодай щонайменша користь для справи, що робиться для загального добробуту. Запитання-узагальнення Чи можна назвати Ріє героєм? Як ви вважаєте, чому Ріє, будучи в самому пеклі чуми, залишився живим Дослідницька робота «Індивідуальні портрети постатей, що вивищуються над ораннями» Усне повідомлення « "Сторонній " в Орані — образ Рамбера» Учениця. Мета мого повідомлення — познайомити вас із героєм твору — паризьким журналістом Раймоном Рамбером. «Низький, у спортивному одязі, широкоплечий, з рішучим виглядом та ясними розумними очима, він здавався людиною самовпевненою». Він приїхав до Орану, щоб написати репортаж про санітарний стан міста і, можна сказати, випадково потрапив до карантину, викликаного епідемією. У Парижі на нього очікувала кохана жінка, і заради щастя з нею він готовий був знехтувати тією спільною справою боротьби проти чуми, до якої закликав Ріє. У розмові з Ріє він намагається обґрунтувати свою втечу егоїстичною філософією: «Знаю, знаю, - вигукнув Рамбер, - зараз ви забалакаєте про громадські інтереси, але ж для громадського добра саме й потрібне щастя кожної окремої людини». Думки про втечу з'являються у нього не від страху. До втечі його спонукає кохання, яке він вважає найбільшою цінністю в житті Але зрештою, сумління і відчуття обов'язку беруть у ньому верх. У процесі важких мотальних коливань і роздумів він приходить до розуміння співчуття і солідарності: «Я колись думав, що чужий у цьому місті і що мені тут нема чого робити. Але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх». Усвідомлюючи, що «соромно бути щасливим одному», він залишається допомагати лікарю. Я захоплююсь його нелегким вибором, благородністю вчинку. Звісно, боротьба за життя інших людей, чужі долі та смерті загартували характер. Та все -таки я щиро рада, що Рамбер, не раз побувавши в лабетах чуми, залишився живим і зустріч сім'ї Рамберів відбулася. Та лихо, якому він дивився щодня у вічі, наклало свій відбиток, на душу героя. «Йому (Рамберу) хотілося знову стати таким, яким він був на початку епідемії, коли, ні про що не думаючи, поклав собі на відчай душі вирватися з міста, кинутися до своєї коханої. Але він знав, що це все неможливо. Він змінився, чума засіяла в ньому відчуженість». Та головна істина, яку відкриває Рамбер завдяки епідемії, і є, на мою думку, життєвим кредо героя: «Єдине, що для мене цінне, — вмерти або жити тим, що любиш».
Проблемне питання Чи можна вважати Тарру святим, за визначенням Камю? Мотивація вчинків та принципів Тарру групою учнів-психологів. Слід відмітити, герой Тарру страждає комплексом неповноцінності, який є наслідком конфлікту «батьків і дітей». Його серце переповнене співчуттям, вміщує біль за долю людей, навіть злочинців. Отже, намагається «змити» із себе гріхи батьків. Герой впевнений, що діти відповідають за вчинки батьків і повинні через страждання, боротьбу зі злом, пройти всі кола Пекла і «очиститись» духовно, зняти із себе «зачумленість». Висновок Він готовий до боротьби з епідемією чуми; його життєвий шлях — сувора путь душевного болю і страждань, гіркого морального досвіду. Окрема група учнів досліджувала образ отця Панлю, релігійні засади його світорозуміння та тлумачення «доби чуми». Сповідь отця Панлю Свій острівець світла в душі мені допомагає зберегти віра, віра в Бога. Моїх братів і сестер спостигла біда, ми всі опинилися під стінами лиховісної чуми. За що так немилосердно карає Бог людей? Звісно, за їх зло, за те, що люди втратили віру в Бога. Іноді Всевишній посилає жорстокі випробування для людини у вигляді хвороб, бід. Це — сигнал тривоги. Він свідчить про те, що пора схаменутись, пора відродити в собі духовні цінності. Та, щоб «очиститись» від скверни, треба пройти через страждання. Ось і спостигла біда моїх братів, вони самі її на себе накликали. Людина повинна відповісти за скоєне зло. Але хочу, щоб ви зрозуміли, братове мої: саме зло є складовою частиною добра. Тому саме Добрий янгол передає спис злому, аби той покарав грішних. Я, як людина віруюча, не відмовляюся працювати в лікарні. Я буду лікувати хворих / словом Божим. Біль, страждання — це теж благо. І з вірою в Бога я йду и лазарети. Завдання для групи дослідників - Як погляди Панлю на протязі роману? Проблемне запитання Як, за Панлю, має діяти людина «доби чуми»? (На відміну від згаданих уже героїв, що представляють у романі свого роду інтелектуальну еліту Жозеф Гран уособлює світ «маленьких людей», почування і думки яких не сягають далеких філософських узагальнень). Учитель. Так ми познайомилися з героями твору Камю «Чума». Дійсно, ці люди — різні за характерами, професією, поведінкою, але було те єдине, що об'єднувало їх, згуртовувало, ріднило. Це бажання побороти зло, хворобу, це — нестримний опір чумі. У руслі прийому «фраза — ключ» спробуємо узагальнити, що для кожного героя означає боротися зі злом. Лікар Ріє: перемогти хворобу, мати знання про сенс буття людини на землі, жити людською надією, пам'яттю.
Отец Панлю: відповідати за власні вчинки, відродити духовні цінності. Проаналізуємо опорно-логічну схему «Пізнання світу тієї дороги, яка приведе до миру». За кожною людиною залишається її власне право на свободу вибору саме своєї дороги. (Цього вимагають екзистенціалістські герої). Висновок Отже, кожен з цих героїв по-своєму демонструє свій гуманізм і прагнення за будь-яких обставин залишатись людиною. Біда прийшла одна для всіх, але реакція на неї різна. У творі є герой Коттар — людина, яка розбагатіла в період епідемії. У нього було «сліпе серце», тобто «самотнє серце». Він навіть радів, що чума так розгулялася в місті. Та за це він покараний. Хвороба, його помилувала, та сталося ще жахливіше (слід відмітити, після офіційного закінчення чуми): він утратив розум. Хоча прямого осуду Коттара чи старого астматика у творі немає. Адже екзистенціалізм визнає право вибору, зокрема право на добровільну й свідому відмову від моральних цінностей. Робота за репродукціями картин «Герніка» Пабло Пікассо та «Сталість пам'яті» Сальвадора Далі Питання: Що є спільного з темою уроку?.. Узагальнення почутого на уроці. І, зрештою, чума відступає. Місто виходить переможцем зі смертельного двобою, життя у ньому починає поступово відроджуватися і приходить до ладу, але як песимістично стверджує розповідач, зовсім не через те, що людям дійсно вдалося впоратися з лихом. Ні, чума відступила сама собою, повністю залишаючи за собою право повернутися до підкореного міста. Виявляється, бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не зникає. Ми можемо залишатися байдужими спостерігачами, а можемо чинити опір любов'ю, прощенням, милосердям, як це робили наші герої твору А.Камю «Чума». Хочеться вірити, що чума ніколи не пануватиме над людиною, бо людина — вище, вона — вінець творіння. Проблемна ситуація. Уявіть, що пошесть чуми охопила будь-яке сучасне місто. Як, на вашу думку, будуть діяти люди, які вас оточують, ви особисто? Диспут на тему «Суспільне добро — це і є щастя кожної окремої людини». Роздуми над словами одного з героїв роману — журналіста Рамбера — дадуть цікавий імпульс для дискусії. Хтось з учнів погодиться з тим, що людина може бути щасливою лише тоді, коли ті, серед яких вона живе, не волають про перемогу. Хтось скаже, що в наш жорстокий час кожен має дбати про свій добробут, хтось наполягатиме, що вона може бути щасливою у межах власної родини, не дуже переймаючись проблемами суспільства. Але наприкінці уроку важливо, щоб все ж таки переважна більшість учнів дійшла розуміння того, що людина не може бути замкненою у своєму щасті, тому що саме тоді вона відчує, що чогось їй бракує у житті, воно є неповноцінним і якоюсь мірою втрачає сенс. Як приклад — долі героїв роману Альбера Камю "Чума". Під час дискусії розкриваються нові грані сприйняття цього твору. Надзвичайно важливим є і той факт, що, усвідомивши проблеми, на яких наголосив автор, учні дійшли розуміння, як і завдяки чому автор зміг досягти такого естетичного результату, такого зацікавленого сприйняття мистецького явища.
Підсумкова бесіда. Що вирізняє художній світ А. Камю?
Домашнє завдання. Спроектуйте сюжет "Чуми" на інші історичні ситуації, зокрема на сталінський терор або вибух на Чорнобильській АЕС. Які епізоди і деталі роману збігатимуться цими реаліями?
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |