| Головна » Українська література |
Мета: через призму розкриття образу головного героя показати трагічну історію нашого народу, виховувати почуття національної свідомості, гордості за славних синів своєї країни. Обладнання: ікона Ісуса Христа в Саду Гетсиманськім, "Реквієм" Моцарта.
Епіграф: Пам'ять людська не забуде повік Мук закатованих, попелу крик.
Вступне слово. XX ст… Не так давно воно розпрощалося з нами, назавжди відійшло у минуле, стало історією. А яким воно було? Яким залишиться в нашій пам'яті? Яким сприйматимуть його наші діти – діти XXI віку? Ці питання хвилюють нас, бо ми – діти цього століття. Нам не байдуже, який слід в історії людства залишить сторіччя, до якого причетні і ми, і наші батьки. Багато лиха випало на долю останніх ста років. Це дві світові війни, революції, колективізація, голодомор, сталінські табори, Чорнобиль, втрата віри в Бога. Так і спадають на думку слова єврейського письменника О.Мандельштама: Вік мій, звір мій, хто зможе Зазирнути в твої очі І своєю кров'ю склеїть Двох століть хребці? А український поет Олег Ольжич сказав так: Доба жорстока, як вовчиця.
Кажуть, що кожна людина несе власний хрест у цьому житті. Наслідуючи релігійні традиції, це можна назвати кармою. Напевно, дійсно то є істина, бо неповторні ми у Всесвіті і долі наші неповторні теж. Але нести хрест – це привілей не лише окремої особистості, а й народу, нації. Чому так багато говоримо зараз про особливе призначення України, про завдання, які повинна виконати українська нація в світі? Бо в історії кожного народу трапляються такі періоди, коли він, відчувши свою окремішність, намагається віднайти опору, відчути міць і твердь під ногами. Як правило, це відбувається у часи занепаду духовності, зубожіння не лише матеріального, але й морального. Але, як засвідчує світова практика, на уламках старого не збудувати новітнього Едему.
Оголошення теми та мети уроку. Отче мій! Коли можна, Нехай мимо йде від мене чаша ця... Євангеліє від Матвія Питання для бесіди. Як відбито в світовій та українській літературі небачену жорстокість і антилюдяність каральної машини радянського тоталітаризму? (англійський письменник Артур Кестлер "Тьма опівдні", О.Солженіцин "Архіпелаг ГУЛАГ").
3. "Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду", – казав Мусій Половець своїм немудрим синам. А який заповіт вкладено в уста старого коваля Якова Чумака? (тримайтеся купи... рятуйте наймолодшого).
4. Якою була Андрієва юність? (вчився в інституті, знайомства з найвизначнішими людьми, велика любов до України, с. 41*).
5. За що був ув'язнений Андрій Чумак перший раз? (за патріотизм, знайомство з М.Хвильовим, Є.Плужником, Г.Косинкою...) Що спонукало Андрія повернутися додому? (смерть батька, яку інтуїтивно відчув на відстані).
9. Який висновок для себе робить Андрій про систему роботи НКВД-истів? (обернути людину в ганчірку, тварину, в безвольного пса, обернути її в ганебну руїну, розчавити душу, доказати, що вона є пшик, дірка від бублика, що краще поломити ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного, "бітіє опредєляєт сознаніє", що ліпше закопати в землю сто невинних, аніж не закопати одного винного).
* Тут і надалі посилання на текст: Багряний Іван. Сад Гетсиманський: Роман/ - К.: Дніпро, 1992.- 528с.
10. Андрій впродовж двох років тюремного життя пройшов через усі кола пекла. Доведіть цю думку. (численні побої, лампа, уколи, сидіння на стільці (с.222), конвеєр (с.233), гарматень, мочилися в обличчя, приниження батьків (с.261).
11.Чому Андрій терпить усі тортури? (його обзивали "ворогом народу, контрреволюціонером, сатаною, гадом, фашистською мордою, дияволом, зрадником. Він вирішує: "Якщо ворог - то до кінця, до гробу, до перемоги!" У нього є свій кодекс честі, своє життєве кредо: "Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі - морально й фізично. Але в першім варіанті є шанс взагалі не вмерти").
12. Але що найбільше мучить Андрія, яка думка не дає йому спокою ні вдень, ні вночі, що роз'ятрює ще більше криваві рани і посипає їх сіллю? (хто Юда? Різні версії - брати, Катерина, але ніяк не священик). А що вказувало вам на зрадника? (розповідь про Гетсиманський Сад, недокінчена проповідь, щоб продовжити її наяву).
13. Чаша терпінь переповнена вщерть. Раз за разом приходить думка про самогубство. А що стримує Андрія? (незвичайна стійкість, залізна воля, жадоба до життя, шляхетність натури (не звик підставляти за себе інших, адже вимагають від нього створення паперової фантастичної терористичної організації, до якої мають увійти і його брати); осика, адже на ній повісився Юда; записка Катерини).
14. Пройшовши через сталінську січкарню, Андрій відверто руйнує перед пилатами підвалини диктатури пролетаріату. Продовжіть тезу. ("Я не визнаю пролетарського правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою! І не визнаю соціалізму, будованого тюрмою і кулею").
15. І власна філософія, і ясне бачення не з'явилися в Андрія самі по собі. Як формувався світогляд героя? (з дитячої казки, увібрав Шевченківський пафос і гнів (с.164), Хвильового називає своїм вчителем і натхненником, "Богом, на якого молився". Внутрішній світ дуже багатий: йому сниться сон, де бачить шедеври світового мистецтва (фрески Святої Софії, картини Рафаеля, Рембрандта, Врубеля, розбирається в музиці Шопена, Бетховена, Штрауса, Леонтовича (с.272, 274).
Висновок.
Вдивіться в очі нашого Спасителя перед Голгофою. Голгофа Христа – це шлях до неба, до слави, безсмертя. Голгофа Андрія інша: вона нагадує дантівське пекло. Ісус п'є чашу, бо занадто нагрішило людство, чаша терпіння Андрія – від надмірної любові до України. Загибель Сина Божого рятує людство від загибелі. Подвиг Андрія теж має врятувати народ, давши йому іскорку надії в тому, що людина не тільки найнещасніша, а й найвеличніша з істот. Андрій – новітній українець: за рівнем самоусвідомлення, менталітетом, прагненням бачити свою націю повноправною серед інших. Він довів, що смерть під тортурами може бути лише фізична, але не духовна, не моральна. Людина – не здоланна. Так і хочеться сказати словами поета:
Живучий ти, народе наш! Катуй – ти оживаєш... Живучий ти, народе наш! Пали – ти не згораєш... Живучий ти, народе наш! "Мовчи!" – ти не змовкаєш. Живучий ти, народе наш! "Втопись!" – ти випливаєш, За ґратами співаєш, Могутній, хоч знівечений, ідеш – Любов в історію несеш.
Дорогі учні, мої співвітчизники, дорогі українці! Двічі нам усміхалась доля нової ери – після народження Христа та після народження незалежності України. І ось вкотре намагаються нас повернути в старий світ, який тривав з 1917 до кінця вісімдесятих. Не помилімося у виборі, не даймо обманути наші серця і приспати наші душі. Поки не пізно, скажімо усім, що ми не хочемо, щоб "жовтий князь" водив нас через "Гетсиманський Сад" до пекла… Тепер знову звернімося до епіграфа уроку: Отче мій! Коли можна, Нехай мимо йде від нас чаша ця.
Домашнє завдання. Підготуватися до диспуту: "Людина. Найвеличніша? Найнещасніша? Найпідліша"? (за романами Василя Барки "Жовтий князь" та Івана Багряного "Сад Гетсиманський").
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |