| Головна » Культура |
Декоративно-ужиткове мистецтво України Презентацію підготувала Учениця 10-В класу Колесник К. 2012 н.р. Декоративно-ужиткове мистецтво – один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашувальне». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди. Українське народне а також професійне декоративно-ужиткове мистецтво набуло широкого визнання яку самій країні, так і за кордоном. У його предковічних образах, мотивах орнаменту містяться символи таємничої і чарівної природи, складні перипетії історії, особливості побуту. Вишивка Створення на шкірі та тканині узорів за допомогою голки і ниток відоме в Україні з давніх-давен. Ще в XI столітті на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганною, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. У XVI-XVIII століттях центрами вишивання в Україні були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині тощо. Налічується приблизно 100 технік Килимарство Найдавніші письмові згадки про побутування килимів на території України зустрічаються в літописах Київської Русі. Залежно від техніки виконання виділяються килимові вироби з гладкою поверхнею і двобічним орнаментом, тобто безворсові, з рельєфно виступаючими над основою нитками - ворсові, а також комбіновані і гобеленні. Найдавніші ворсові килими в Україні відомі з XVI століття. Це насамперед коци (килими з густим високим ворсом) з Харкіщини, Київщини, Чернігівщини. Гобелени В Україні давні гобелени мали назви дивани, опони, шпалери, коберці, пери-стромати, тапетії. Термін "гобелен" (французького походження) почав вживатися вже у XIX столітті. Кераміка Керамічні вироби на території сучасної України відомі ще з часів Трипільської культури. У середні віки українські гончарі славилися своїми глечиками, дзбанками, горщиками, тарелями тощо. Ще у XVII столітті селище Опішня на Полтавщині було відоме своїм глиняним посудом по всій Лівобережній Україні, а з кінця XIX століття - в усьому світі. Ритована кераміка, Полтавщина Нанесення малюнку за допомогою дряпання та вдавлювання глини Ріжкування Розпис фарбами по ще вологій глині Фаянс Перші порцелянові вироби - чашки, чайники, свічники - були створені в Україні у 1790 році на мануфактурі у містечку Корець колишньої Волинської губернії. Нині найбільшим підприємством порцелянової промисловості є Ба-ранівський завод у Житомирській області, заснований у 1802 році. Склярство Скловиробництво на українських землях започатковане у III-IV століттях, а ранній період склярства Київської Русі припадає на X століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли засобами ліплення, витягування, розкачування. Художня обробка заліза З розвитком обробки металів, ускладненням ковальської справи вже у XV-XVI століттях в Україні від ковальства відгалузилися вужчі спеціалізації по виготовленню годинників, голок, ювелірних виробів (золотарство). На кінець XVII - першу половину XVIII століття припадає найвищий розквіт українського художнього металообробництва. Гіаетнеткацтво Найдавніші пам'ятки українського плетіння походять з кінця XVIII-XIX століть і зберігаються у музеях Києва, Львова, Ромнів. Лозоплетіння і рогозоплетіння розповсюдилися головним чином у місцевостях, прилеглих до озер і річок, а вироби з соломи традиційно побутували у районах вирощування жита і пшениці. Художня обробка дерева Здавна улюбленим матеріалом для виготовлення різноманітних виробів в Україні було дерево. У художній обробці дерева найпоширенішими видами техніки є видовбування, вирізування, виточування. До найдавніших технік художнього декорування належить різьблення (ажурна, плоска різьба), інкрустація (орнаментальне оздоблення шматочками твердих матеріалів, які врізають у поверхню виробів). Різьбярство Обробка шкіри Сліди художньої обробки шкіри в Україні датуються II тясячоліттям до н. е. Великим попитом користувалися досконалі за формою вироби цехових майстрів середньовіччя з Києва, Львова, Кам'янця-Подільського. Розпис З давніх давен сільські малювальниці - майстрині по розпису хат та їх внутрішньому оздобленню - прикрашали селянські помешкання зображеннями дивовижних квітів та птахів. Поступово розпис був витіснений паперовими "мальовками", які стали улюбленою прикрасою в оселях мешканців Придніпров'я. Уславлений осередок декоративного розпису - село Петриківка, назване так на честь кошового отамана Війська запорізького Петра Калнишевського.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |