| Головна » Екологія |
Виконала студентка 2 курсу групи ЕіСР 2 група Мілінчук Анастасія Цілі і завдання Ужанського національного природного парку Ужанський НПП створено з метою збереження , відтворення та ефективного використання типових та унікальних природних комплексів Східних Карпат, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення. Географічне розташування Ужанського національного природного парку Ужанський національний природний парк розташований у західній частині Закарпаття в басейні річки Уж і простягається з південного заходу від с. Забродь (226 м н. р. м.) на північний схід до Ужоцького перевалу (852 м н. р. м.). Площа його становить 39159 га. Згідно з Проектом організації території заповідна зона займає 3530,5 га (23,7% загальної площі парку). Зона регульованої рекреації займає 5146,4 га (34,5 %), зона стаціонарної рекреації займає 89,1 га (0,6 %), господарська зона займає 6138,6 га (41,2 %). Територія, що надана парку без вилучення в землекористувачів, тобто 24254,7 га (62%), зарахована до господарської зони. Умовні позначення: 1 - праліси, зона «А», 2 - ліси буферної зони «В», 3 - транзитна зона «С», 3а – сільськогосподарські угіддя, 3b – ліси, 4 - межа парку, 5 - державний кордон. Карто-схема рослинності Ужанського національного природнього парку. Історія створення Ужанського національного природного парку Ужанський національний природний парк — національний парк в Україні, в межах Українських Карпат. Створено у вересні 1999 року на основі природо-заповідних об'єктів, які існували у верхів'ях річки Уж вже на початку ХХ-го століття. Зокрема, ще за часів Австро-Угорщини в 1908 році з метою охорони пралісів тут були створені резервати «Стужиця» та «Тихий», котрі отримали свої назви від найближчих населених пунктів сіл Стужиця та Тихий. Враховуючи пропозиції українських та зарубіжних вчених та потребу збереження в Східних Бескидах унікальним природних ландшафтів, їх оригінальної флори й фауни Державний комітет охорони природи України створив у 1974 р. ландшафтний заказник республіканського значення "Стужиця" (2542 га), який включив і територію довоєнного природного резервату. Він безпосередньо межує із польським Бещадським парком народовим та Словацьким народним парком „Східні Карпати” і створює з ними єдиний природний територіальний комплекс. З цією метою в 1995 р. обґрунтували проект створення на правобережжі басейну Ужанського ландшафтного природного парку республіканського значення. Оскільки в таких межах ландшафтний парк не репрезентував все різноманіття природної спадщини басейну Ужа був обґрунтований проект створення Ужанського національного парку на площі 39159 га. Національний парк охоплює природні угіддя трьох землекористувачів – Ужанського НПП, без вилучення три лісництва Велико-Березнянського лісгоспу, а також ліси Агролісу. В таких межах Ужанський НПП був затверджений Указом Президента України в 1999 р. я За пропозицією національних комітетів МАБ ЮНЕСКО трьох країн в 1998 р був офіційно затверджений Польсько-Словацько-Український біосферний резерват "Східні Кар пати" на площі 208089,75 га. Він включає: з польської сторони Бещадський парк народовий (27833,68 га) та два парки крайобразові –Ціснянсько-Ветлінський (46025 га) та Долина Сяну (34865,41 га); із словацької сторони – національний парк "Полонини"(29805,05га) та буферну зону парку (10973,29 га); з української сторони – Ужанський НПП (39159 га), та Надсянський РЛП (I9428 га). Природно- кліматичні умови Ужанського національного природного парку Територія Закарпаття має м’який помірно-континентальний клімат. Він сформувався під впливом сонячної радіації, що потрапляє на поверхню, циркуляції повітряних мас і рельєфу території. Карпатські гори перешкоджають проникненю холодних повітряних мас з півночі, тому клімат тут формується переважно вологими повітряними масами з Атлантичного океану і континентальним повітрям помірних широт. Гори зумовлюють “мозаїчність” клімату. Гірський рельєф посилює континентальність повітря. В гірській частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-80 –60) і липня (+140 +160). Таким чином, у горах помітні зміни температури, що приводить до формування певних мікрокліматичних особливостей Середня річна кількість опадів на території змі нюється від 636 до 1411 мм. Таку значну різницю можна пояснити на явністю гір, які зумовлюють підняття повітряних мас по схилах з по дальшим утворенням орографічних хмар. Річний хід опадів характеризується одним максимумом і одним мі німумом. Як видно з таблиці, за холодний період року (листопад-березень) випадає 220...526 мм, а за теплий (квітень-жовтень) — 416...902 мм. У гірських районах області наявний другий максимум у жовтні, який дещо менший літнього. За теплий період опадів майже у два рази більше. Розподіл опадів зумовлюється впливом висоти та форм рельєфу. Ужанський НПП розташований в південно-західній підобласті атлантико-континентальної кліматичної області помірного поясу, в низькогірній зоні помірного відносно вологого клімату. На території парку панують вітри північних напрямків. Парк розташований у гірських умовах. З висотою над рівнем моря на кожних 100 м висоти температура знижується в середньому на 0,6°С, а кількість опадів зростає на 70 мм. Геологічна будова та стратиграфія Ужанського національного природного парку Хоча територія Закарпатської області порівняно невелика, проте во на відзначається різноманітною природою (рис). Чотири п'ятих її території зайнято гірськими хребтами і міжгірськими улоговинами та долинами і лише п'ята частина — це рівнина, причому в переважній частині ідеальні низини. Північна межа області проходить по так зва ному Вододільному хребту. На південь від загального пониження в Карпатах простягається найбільш високий і масивний хребет усіх Українських Карпат — Поло нинський. Починаючись від Ужа між с. Ставне і смт Перечин, Поло нинський хребет утворює декілька високих та широковерхих масивів, вкритих полонинами: Рівна між Ужом і Латорицею з максимальною висотою 1479 м, Боржава між Латорицею та Рікою з максимальною висотою 1777 м (г. Стій), Красна між Тереблею і Тересвою з макси мальною висотою 1497 м (г. Менчул). Різкі відміни у ландшафтах Закарпатської області зумов лені великою різноманітністю геологічної будови та історії розвитку окремих її частин. Рівнинна частина території області відноситься до великої депресійної геологічної структури — Закарпатського внутріш нього прогину, а гірська розміщена у межах молодої альпійської склад частої системи — Карпат. Ці два основні геологічні структурні еле менти відрізняються між собою як особливостями поширення в них осадових, метаморфічних і магматичних гірських порід, так і морфо логією, часом формування складчастих і розривних дислокацій, комп лексом корисних копалин. У межах Карпат з північного сходу на пів денний захід за цими ж критеріями виділяють тектонічні одиниці: Флішові (або Зовнішні) Карпати, Мармароський кристалічний масив та його продовження на північний захід — зону Мармароських стрімчаків, зону Ленінських стрімчаків, які є межею між Зовнішніми і Внутрішніми Карпатами, та, нарешті, Вулканічні Карпати. У межах Закарпатської області безпосередньо на поверхні або на глибині виявлені осадові та метаморфічні утворення, від верхньопротерозойських до четвертинних. Площа поширення і потужність відкладів різко відмінні у різних вікових товщах. Закарпатський про гин — область розвитку молодих (міоценових і пліоценових) відкла дів, а більш древні утворення виявлені тут тільки за допомогою бурін ня. У Карпатах, навпаки, неогенові відклади не відкладались взагалі, а більша частина їх складена крейдовими та палеогеновими від кладами. Флішові Карпати. У межах Закарпатської області зі сходу на захід виділяють Кросненську зону та декілька покривних флішових структур: Чорногірську, Поркулецьку, Дуклянську, Магурську та Рахівську. Всі вони — покривні чохли, складені крейдовим і палеогено вим флішем. Перелічені структурні одиниці різняться між собою будо вою флішових відкладів, які їх складають, і деякими морфологічними особливостями складчастих і розривних дислокацій (рис). Час формування складок і покривів у Флішових Карпатах міоцено вий (савська фаза). Не виключено, що час перших дислокацій порід Рахівського покриву — крейда. Геоморфологічна будова та рельєф. Ужанського національного природного парку Поділля – давня назва пів денно-західної окраїни Східноєвропейської рівнини, що зро шу єть ся лівими допливами р. Дністер, верхів’ями і правими допливами р. Південний Буг. Найвища точка Подільської височинної області – г. Камула. На території Прут-Дністерської височинної області знаходиться найвища точка рівнинної частини України – г. Берда (515 м). Загальною рисою рельєфу території є глибокий уріз річко вих долин: долини вузькі і каньйоноподібні, розчленовують по верхню на рівнобіжні гряди, які простягаються із півночі на пів день. Різка контрастність між пологими слабо розчле нова ними ме жиріччями і глибокими скельними долинами – головна геомор фо логічна особливість тери торії Карпато-Подільського регіону представлена на рисунку. У геологічній будові території приймають участь утворення двох структурних поверхів. Нижній структурний поверх формує фундамент Закарпатського прогину і Складчасті Карпати. У фундаменті прогину розвинені інтенсивно дислоковані осадові, вулканогенні та метаморфічні утворення палеозою та мезозой-кайнозою. Складчасті Карпати сформовано карбонатно-теригенними та теригенними мезозой-кайнозойськими формаціями, що складають декілька структурно-фаціальних зон. Вони інтенсивно дислоковані і утворюють пакет покривних структур. Схема структурно-фаціального районування території зображена на рисунку. Відклади верхнього структурного поверху виповнюють Закарпатський внутрішній прогин. Це неоген–четвертинні осадові, вулканогенні та вулканоміктові, подекуди вугленосні моласові утворення, що залягають переважно субгоризонтально і утворюють покривний комплекс. Загальна покривно-лускувата структура Карпат ускладнена серією регіональних і локальних повздовжніх і поперечних розломів, найкрупніші з яких визначали фаціальну поширеність осадових відкладів, розвиток соляно-діапірових структур і блокової тектоніки, і, таким чином, значною мірою контролюють розвиток сучасних морфоструктур і геолого-гідрогеологічні умови формування підземних водних тіл. Мінерально-сировинні ресурси Ужанського національного природного парку Особливості геологічної будови та формування різних ра йонів Закарпаття наклали свій відбиток і на характер проявів у них корисних копалин. Міогеосинклінальний тип структури Флішових Кар пат зумовив відсутність у них нагромаджень рудних мінералів. Досить поширений палеозойський, мезозойський і особливо неогеновий магма-тизм сприяв формуванню різноманітних за складом і практичним зна ченням рудних корисних копалин. Крім родовищ ртуті, свинцю, цинку та міді в Закарпатті наявні поклади солей, каолінів, бурого вугілля, алунітів, баритів, будівельних матеріалів, мінеральних фарб, сировини для цементної промисловості тощо. Відоме Закарпаття і своїми цілю щими мінеральними водами. Розміщення мінеральних вод Закарпаття пов'язане з його геоструктурними особливостями та історією геологічного розвитку. В його межах наявні дві крупні гідрохімічні провінції: 1) вуг лекислих вод областей молодих магматичних і термометаморфічних процесів; 2) азотних, азотно-метанових і метанових вод артезіанських басейнів. Для кожної з них характерні певні типи мінеральних вод хі мічного та газового складу. Характерна особливість багатьох мінеральних вод Закарпаття — підвищена температура. Це здебільшого стосується вод Закарпатського прогину. Поява тут крупних басейнів термальних вод пов'язана з не огеновою вулканічною діяльністю, притоком значної кількості тепла з глибинних частин земної кори та верхньої мантії. Мінеральні води неспецифічного складу. Їх лікуваль на дія визначається іонним складом і мінералізацією при наявності метану й азоту в газовій складовій. З цієї групи виділяють ряд гідро хімічних типів. Мінеральні води специфічного складу. Лікувальна дія їх визначається наявністю у воді біологічно активних компонентів таких як CO2, Н2S, Br, І, Fе, Аs тощо. Вуглекислі води. Це одна з найбільших груп мінеральних вод За карпаття. Поширені вони в області Складчастих Карпат, де утворюють обширну провінцію вуглекислих вод. Окремі їх родовища виявлені у Закарпатському прогині (Ужгородське, Шаянське, Берегівське). Гідрографія та гідрологія Ужанського національного природного парку Територія Ужанського НПП відноситься до басейну річки Уж. Особливість водного режиму ,полягає у накопиченні твердих опа дів у зимовий період та у значній кількості опадів у літню пору. Гідрогеологічними об'єктами є виходи мінеральних вод, вони приурочені до розривних порушень та до зон контактів літологічних порід. На території парку є 21 джерело мінеральних вод. Мінеральні джерела відносяться до типу вуглекислих з підвищеним вмістом бору. Гідрологічні басейни регіону зображені на рисунках. Грунтовий покрив Ужанського національного природного парку Природні умови Закарпатської області характеризуються значною різноманітністю, що спричинює диференціацію формування ґрунтового і рослинного покриву в гірській, передгірській та рівнинній території. Аналіз карти ґрунтів свідчить, що у верхів’ях басейнових систем Ужа, Латориці, Ріки, сформувались світлобурі лісові ґрунти, а у верхів’ях – Боржави, Тереблі, Тересви, Чорної і Білої Тиси – бурі гірсько-лісові ґрунти. Вони формуються під смерековими, дубовими та буковими лісами і розвинулись до нижньої межі альпійських і субальпійських лук. Це найбільш поширений фоновий тип ґрунтів. Їх ґрунтоутворюючий процес проходить в умовах вологого клімату під дерев’янистою рослинною формацією на всіх добре дренованих щебенюватих, багатих первинними мінералами породах – елювії і делювії карпатського флішу, метаморфічних і магматичних породах. У межах парку поширені переважно бурі гірсько-лісові ґрунти (буроземи), серед яких виділяються два підтипи: темно-бурі та світло-бурі гірсько-лісові ґрунти. На після лісових луках поширені дерново-буроземні ґрунти. Ці ґрунти сформувались на елювії-делювії карпатського флішу. Вздовж річок на сучасних алювіальних відкладах поширені дерново-алювіальні грунти, Іноді на сучасних алювіальних відкладах зустрічаються дерново-буроземні, дерново-глейові та світло-бурі грунти. Рослинний покрив Ужанського національного природного парку Згідно з районуванням України територія Ужанського національного природного парку розташована в Ставненсько-Жденіївському геоботанічному районі Карпатського геоботанічного округу. Завдяки сприятливим кліматичним та різноманітним географічним і геоморфологічним умовам, флора Ужанського НПП відзначається значним видовим багатством. За результатами досліджень тут відомо 878 видів вищих судинних рослин, які належать до 99 родин і 376 родів, 312 лишайників, 143 мохоподібних, 66 грибів та 165 водоростей. З вищих судинних рослин відділ Хвощеподібні нараховує 7 видів, Папоротеподібні – 23 види, Голонасінні – 7 видів, відділ Покритонасінні є найбільш чисельним – 838 видів. У флорі парку зберігся ряд третинних реліктів, які збереглися тут із давніх геологічних епох. Місцевої охорони з них потребують вовчі ягоди звичайні, мірикарія німецька, жовтець гірськолюбний та лунарія оживаюча. У складі флори парку переважають види неморального елементу, що цілком закономірно, оскільки тут панують лісові угруповання. Найцікавішими, проте, є альпійські рослини, які залишилися тут з часів зледенінь, зокрема на вапнякових грядах окремих гірських вершин Полонинського масиву і в Східних Бескидах. Посеред альпійців, що не мають червонокнижного статусу, однак потребують місцевої охорони, назвемо льонолисник альпійський, перстач жовтий, водянку гермафродитну, поросинець одноквітковий. Багатою є група субальпійських видів, яка налічує близько 30 рослин. Вони звичайно поширені на полонинах і на скелястих виходах на висоті понад 1000 м н.р.м., однак інколи вздовж потоків спускаються і трохи нижче в лісовий пояс. До найцікавіших із них, які заслуговують на місцеву охорону, належать щавель альпійський Rumex alpinus, порічки карпатські Ribes petraeum, горобина звичайна Sorbus aucuparia subsp. glabrata, зніт альпійський Epilobium alpestre, аденостилес сіролистий Adenostyles alliariae, цицербіта альпійська Cicerbita alpina, золотушник альпійський Solidago virgaurea subsp. alpestris, чемериця біла Veratrum album, куничник волохатий Calamagrostis villosa, жовтець платанолистий Ranunculus platanifolius, перестріч скельний Melampyrum saxosum. У склад флори Ужанського НПП входять ендемічні види рослин, які занесені до Червоної книги України: порічки карпатські, тоція карпатська, аконіт Госта, волошка карпатська, молочай карпатський, жовтець карпатський, бузок східно карпатський та інші. В Ужанському НПП проростають наступні види рослин які занесені до Червоної книги України, а саме Пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soó). На луках та узліссях, на узбіччях лісових доріг. А також Лілія лісова (Lilium martagon L.). У світлих лісах, на високогірних луках. Та ще також Траунштейнера куляста (Traunsteinera globosa (L.) Rchb.). На високогірних луках. Тваринний світ Ужанського національного природного парку Тваринний світ території національного парку є типовим для Східних Карпат. В лісах водяться олені карпатський, козуля, дикий кабан, борсук, ласка, куниця лісова, заєць-русак. На рисунку Дикий кабан. Тваринний світ території національного парку є типовим для Східних Карпат. В лісах водяться олені карпатський, козуля, дикий кабан, борсук, ласка, куниця лісова, заєць-русак. На рисунку Козулі. В трухла пнях і гниючого деревині часто зустрічаються мокриці, живуть личинки жуків-носорогів, жуків-рогачів, бронзивок. У рідкісних тварин можна віднести рись, вовка, бурого ведмідь кота лісового. У рідкісних тварин можна віднести рись, бурого ведмідь, кота лісового. Карпатську вогняну саламандру Карпатська вогняна саламандра занесена до Червоної книги України. З птахів тут поширені сокіл, сова сіра, дятел та інші типові представникі Карпат. До зникаючих видів слід віднести - лелеку чорного, сову долгохвоста, беркута. У річці Уж та гірських потоках парку водиться форель та харіус, бичок-головач. Екологічний туризм Ужанського національного природного парку Рекреаційно-туристичний потенціал Ужанського парку досить великий. Населені пункти розташовані в мальовничих гірських долинах, сполучені залізницею і шосейними дорогами і тому легкодоступні, а також віддалені від промислових підприємств. У гірських селах збереглися традиційний побут, ремесла, культура, кухня. В агротехніці не використовуються хімічні засоби, тому продукти харчування є екологічно чистими. На території парку відновлено 17 давніх туристичних маршрутів, створено 6 екологічних стежок, організовується низка нових. Також на території парку облаштована мережа рекреаційних зон з місцями відпочинку та наметовими полями, збудовані навіси, бесідки, колиби. Наукова діяльність Ужанського національного природного парку Ужанський національний природний парк є науково-дослідною установою загальнодержавного значення, входить до складу природно-заповідного фонду України і підпорядковується Міністерству екології та природних ресурсів України. Науково-дослідні роботи проводяться згідно робочих планів наукового відділу, які погоджені з науковими кураторами парку – Інститутом екології Карпат НАНУ України та біологічним факультетом Ужгородського національного університету. З 2004 року робота направлена на ботанічні дослідження на популяційному рівні – вивчення вікової структури популяцій рідкісних видів, опис біоморфи, фітоценотичний опис фітоценозів з участю рідкісних видів. Проводиться дослідження рослинності, визначення формацій та асоціацій, в тому числі рідкісних, що занесені до Зеленої книги України. Проводиться картування рідкісних видів рослин та рідкісних рослинних угруповань. Проведено дослідження антропогенної трансформації флори парку. З метою дослідження сукцесійних змін рослинності на приполонинних луках в зв’язку з припиненням сінокосіння та випасання худоби закладено чотири постійні пробні площі. В результаті проведених ботанічних досліджень загальний список флори поповнився 310 видами рослин і зараз складає 878 видів. Виявлено 5 червонокнижних і рідкісних видів, які раніше не були відомі на території парку, виявлено новий для Українських Карпат вид – скрученик спіральний. При картуванні рідкісних видів рослин Ужанського НПП виявлено 96 нових локалітетів 29 видів рослин. Крім науково-дослідної роботи, проводиться значна еколого-освітня робота серед місцевого населення та школярів. Налагоджена співпраця з екогуртками в школах, з учнями проводяться різні природоохоронні акції, читаються лекції з метою підвищення екологічної культури школярів, учні виконують конкретні завдання по спостереженню за окремими видами рослин і тварин. Співробітники наукового відділу приймають участь у роботі конкурсних комісій щорічних оглядів учнівських екологічних гуртків. В районну пресу регулярно подаються матеріали про життя і діяльність парку та основні екологічні проблеми району. Враховуючи, що Ужанський НПП є складовою частиною Міжнародного біосферного заповідника „Східні Карпати”, налагоджено міжнародне співробітництво з наукових питань. Проводяться спільні експедиції, участь у конференціях, обмін науковим матеріалом. Розроблена програма наукових досліджень на транскордонних територіях Польщі, Словаччини та України. Науковий відділ приймає участь у виконанні міжнародного Проекту „Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат” в рамках Карпато-Дунайської програми Міжнародного фонду охорони диких тварин.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |