| Головна » Біологія |
Презентація на тему: ВІЛ/СНІД СНІД (Синдром набутого імунодефіциту) — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Загальні відомості: Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, внаслідок чого активізується, так звана, умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Структура віріону ВІЛ-1: 1 — РНК-геном; 2 — нуклеокапсид; 3 — капсид; 4 — білковий матрикс; 5 — мембрана (частина клітинної); 6 — gp120 — глікопротеїн, що зв'язується з рецептором клітини; 7 — gp41 — трансмембранний глікопротеїн, віповідальний за злиття мембран; 8 — інтеграза (вклинення ДНК-копії геному вірусу в клітинний геном); 9 — зворотна транскриптаза (стмимулює генерацію ДНК-копії вірусної РНК); 10 —Vpr (сприяє інфектуванню клітин не здатних до поділу, відповідає за розпізнавання вірусної РНК на стадії зборки нового вірусу); 11 — протеаза Вірус імунодефіциту людини Класифікація вірусів Група: VI Царство: Віруси Родина: Ретровірус Підродина: Lentivirus Вид: ВІЛ-1 ВІЛ-2 ВІЛ-3 ВІЛ-4 скануючий електронним мікроскопом ВІЛ-1 Ураженість ВІЛом дорослого населення віком від 15 до 49 р. по країнах станом на 2008 Перша наукова стаття, яка визнала особливості умовно-патогенних інфекцій, що ілюструють СНІД, була опублікована в 1981 році. ВІЛ, як вважають, виник у мавп у тропічній Африці і був переданий людям у кінці 19 або на початку 20-го століття Обидва ВІЛ-1 і ВІЛ-2, як вважають, виникли в Західній і Центральній Африці і передалися (процес, відомий як зоонозіс) від мавп до людей. ВІЛ-1 виник на півдні Камеруну через еволюцію вірусу імунодефіциту мавп , який заражає диких шимпанзе. Життєвий цикл вірусу ВІЛ-1. Цифрами позначено: 1)Злииття вірусної та клітинної мембран; 2) Зворотна транскрипція (вірусної РНК в ДНК) під дією RT(Зворотна транскриптаза); 3)проходження утвореної вірусної ДНК в ядро клітини та інтеграція в клітинний геном (каталізується Інтегразою (IN); 4)транскрипція з утворенням спочатку укороченних РНК, що кодують білки вірусу), а на пізніших стадіях й повномірної вірусної РНК; 5) трансляція вірусних білків рибосомним механізмом клітини; 6) Організація нового віріону на мембрані 7)формування повноцінного віріону ВІЛ передається такими способами: При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій; При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині; Статевим шляхом ; Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми ВІЛ не передається: Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною Через укуси комах; Через домашніх тварин; При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.; При обіймах, рукостисканні, поцілунку. Модель ВІЛ, створена компанією Visual Science ВІЛ завдає удару по імунній системі протягом перших тижнів інфекції, але симптоми порушення імунітету в середньому виявляються через 8 років у вигляді синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Це відбувається, коли імунна система виснажується і програє боротьбу з вірусом. ВІЛ дуже гнучкий генетично, що дозволяє йому йти від імунної відповіді, а також набувати стійкість до ліків. Для запобігання стійкості до ліків при лікуванні їх застосовують по три одночасно. Симптоми: У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді за кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, втрата 10% ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість. Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років. Діагностика СНІДу: Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Міри профілактики: Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих в питаннях захисту і запобігання. Не вживати будь-які наркотики. Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Перевірка донорської крові обов'язкова. СНІД в Україні: За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно зі Світовим банком точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома. З 1987 року по березень 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 768750 осіб ВІЛ-інфікованих громадян України та 314 іноземців. Україна, відповідно до доповіді ООН в 2005 році, посідала 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД. За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170—580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4% дорослого населення). За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448—491 тис. осіб (близько 1,8% населення віком 15-49 років). Підготували: Учні 10 класу Ярина Хлібович Кілочко Влада Чортків 2014
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |