1.Шановні гості,

Ми вітаєм всіх!

Запрошуємо в зал на наше свято.

Чекають вас пісні, веселий сміх,

Таночки, ігри та веселощів багато!

Діти входять до залу.

 

2. На своє маленьке свято

Запросив вас перший клас!

Любі тата, любі мами,

Ми чекали дуже вас!

 

 

3. Усі зібрались у цій залі,

Бо нині свято Букваря.

Нам трішки сумно, трішки шкода ,-

Прощання надійшла пора.

Букварик – це розумна книга,

Друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить

Уся весела дітвора.

4. Вчення, наче сонце ясне,

Світлий промінець несе.

І життя стає прекрасне,

Як людина знає все.

 

Пісня «Все знати»

 

5. Ми Букварика чекаєм,

А його усе немає.

Де ж так довго забарився?

Може, в лісі заблудився?

 

Вбігає Сорока, облітає коло.

 

Сорока. Скре – ке - ке! Скре – ке - ке!

                   Чи ви чули отаке?

                  Нині свято Букваря,

                 А Букварика нема.

                 Не прийшов до діток вчасно,

                 Може трапилось нещастя?

 

Забігає Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку.

Незнайко. Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

Учитель. Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?

Незнайко. Добрий вечір!

Учитель. Який вечір? Адже зараз день!

Незнайко. А я й не знаю чи вечір,  чи день?

Учитель.  А чому це ти так кричав?

Незнайко. Та то я від злодія тікав!

Учитель. Від злодія? Від якого?

Незнайко. Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх!

Учитель.  Який твій капелюх? А навіщо він йому?

Незнайко.  Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!

Учитель.  Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! ( показує літеру «К»). Яка це літера?

Незнайко.  Пів жука.

Учитель. А точніше?

Діти. Літера «К».

Учитель. (показує літеру «О»). А оце?

Незнайко. Та це кругле яйце!

Учитель. А ви, діти, як вважаєте?

Діти. Це літера «о».

Учитель. Ну, що ж, Незнайко, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

 

5. Ось хто лиха нам накоїв,

Хто читати не хотів,

Хто не вчився гарно в школі

І Букварика згубив.

Ти до школи мусиш записатись,

Щоб цікавого й розумного дізнатись.

Учитель.  А зараз, Незнайку, послухай пісню про те як наші діти добре знають літери та вміють  читати.

Пісня «Алфавіт»

Незнайко.  Годі вже мене вчити! Краще піду пошукаю Буквар.

Незнайко зникає, а з`являється Баба Яга з Букварем.

 

Баба Яга.  Книгу я знайшла чарівну,

                       В господарстві так потрібну.

                       По ній буду чаклувати,

                       Доню магії навчати.

Шукає свою доньку Ягуську.

Баба Яга. Де ж поділася Ягуська-

                      Моє капосне дівчисько?

                      Зараз мамця почаклує,

                      Вітерцем тебе придує.

Баба Яга чаклує, дмухає – з`являється Ягуська.

Ягуська. Що це, матінко моя,

                     Невже чорна магія?

                    Якісь знаки та карлючки,

                    Мабуть, це Кощія штучки? А це що?

Баба Яга. Це літера «О».

Ягуська. О? Отрута? Не бери! Мерщій викинь! Поклади!

Баба Яга. Не турбуйся ти, Ягусько,

Заспокойся, угамуйся,

Справді, книга чари має,

Бо дітей читать навчає.

Будь- який малий школяр

Знає, книга ця – Буквар,

Ось і ти навчись читати,

Досить вже байдикувати

Шістсот років лише знаєш,

Що гуляєш та гасаєш.

Ягуська. Я – читати? Ти жартуєш?

Баба Яга.  Ти мене погано чуєш?

                       Я тебе наздожену і за книгу усаджу!

                       Букви вчи, не йди нікуди.

                       А то гірше тобі буде.

                       Ось тобі секундомір,

                       Потім себе перевір.

                       А прийде Кощій, наш тато,

                       Будеш йому звітувати.

                       Я ж лечу в ліс на нараду

                       І даю тобі пораду:

                       Швидше справою займися,

                       Часу не марнуй, учися!

Баба Яга залишає залу, Ягуська бере буквар, сідає за стіл, підпирає голову руками, чує голос Букварика.

Букварик.  Я- Букварик чарівний,

                         Швидше ти мене відкрий.

                         Сам тобі допоможу:

                         Вмить читати навчу!

                         Ти мене не ображай,

                         А люби і поважай.

                         Коли дуже побажаєш,

                         Все на світі ти впізнаєш!

Ягуська. Хочу, хочу, ну давай,

                    Мене вчити починай!

Під музику до зали забігає Незнайко. Ягуська та Незнайко починають сваритися.

Ягуська. Це мій Буквар, моя мама його перша знайшла!

Незнайко. А ось і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив!

Дитина. Не сваріться, не дражніться,

                   Витріть сльози, помиріться,

                   Бо сьогодні свято гарне,

                   І сумуєте ви марно!

 

Ягуська. Ми таємницю збагнули одразу:

                    Літери – ключики наші до знань,

                    Що відмикають і речення, й фрази,

                    Нам лише треба докласти старань.

Танок «Ча-ча-ча»

 

6. Сьогодні ми зібралися на свято,

Щоб разом з вами, друзі, вшанувати

Чудову книжку, що нас грамоти навчала,

Свої скарбниці всім подарувала.

7. Завдяки їй навчилися ми читати,

В слова і речення всі літери складати.

Цю книжку завжди ставимо в відзнаку,

Висловлюємо їй свою подяку!

8. Букварику! Букварику!

У цей святковий час

Ми дуже тебе просимо:

Приходь, приходь до нас!

Під музику заходить Букварик і обходить залу.

Букварик. Я- Букварик, вам відомий, дуже гарний, малюнковий,

Залюбки всіх вчу читати – нема часу спочивати.

Щиро зі всіма ділюся,  не шкодую своїх знань,

Безліч хитрих і цікавий  маю  для малят завдань.

Я мандрую по країнах, я з абеткою дружу

Я малечу, як зустріну, грамоти одразу ж вчу!

Я щасливий дуже  і тому радію,

Що всі діти в першім класі  вже  читати вміють.

Переличка: раз, два, три: перша букво, говори!

Виходять букви.

А- з неї діти починають Буквар читати з ранніх літ. Екзамен перший свій складають, Тож треба знать її як слід.	Палички з`єднали три, От і вийшла буква «И». Дуже скромну вдачу має, Слів сама не починає.	Букву «т» важливо знати, З неї пишуть слово «тато».
Бродом брів бобер до хати, Букву ніс він бобренята. Ось вона – як бегемотик, Отакий товстий животик!	Є дві крапки в букви «Ї», З «І» не сплутаєш її.	Півень знає букву «у», Затягнув: «Кукуріку-у-у!». Голосний, співучий звук Починає букву «у».
Привітались на шосе Буква «І» і буква «З», З двох з`явилася одна, Їй дали нове ім`я.	«и» беретиком накрий – От і буде буква «Й».	Гляньте, буква «ф» яка: Ніби ключик від замка.
Буква «Г» - як кочерга, В ней теж одна нога.	Кричать качки коло ставка, Викрякуючи букву «К».	«Х» змайструєш за хвилинку, Склавши навхрест хворостинки.
«Ґ»  вгорі рожечок має, Букву цю і ґава знає!	Букву «Л» як не любити?! Починає вона «літо».	Починає буква «Ц» «цирк» - веселеньке слівце.
Далі в алфавіті йде Буква на підставці – «Д».	Буква «М» відома сама, З неї пишуть слово «мама»!	На четвірку схожа дуже Буква «Ч» - знайомся, друже!
Поламалися зубці у моєму гребінці. Намалюю диво це. Три зубці – це буква «Е»!	У висоту стрибав спортсмен. Стовпці і планка – буква «н»!	Пташка – шурх із комиша! Познайомся – буква «Ш».
Познайомтесь: буква Є. Язичок у неї є!	Буква «о» така от кругла. Хто не бачив – подивись: Наче сонце, наче бублик, Мов обручок – хоч котись!	Букву «Ю» я впізнаю- Дуже дивна буква «Ю»: нібито до ясена буква «О» прив`язана.
Буква «Ж». Вона така, Дуже схожа на жука.	Вхід у кімнату чи купе Нагадує нам буква «п».	Буква «Щ» її сусідка, Ось вона, неначе щітка.
Наче рідні дві сестри, Буква «З» і цифра три.	Тигреня весь день ричало: Букву «Р» воно вивчало.	Відростив собі животик Знак м`який, м`який, як котик. Буква ця – хитрющий знак – Бо не вимовиш ніяк!
Гостроноса «І» - як спиця Або цифра одиниця.	Придивіться вночі до небес: Світить місяць там буквою «с»!	Гордовито «Я» ступає - Нашу азбуку кінчає!

 

Букварик. Ось така моя родина,

                       Подружись з нею, дитино!

                       Кожна літера моя

                       Побажання висловля.

Діти беруть повітряні кульки на яких написані букви, промовляють побажання та дарують кульки батькам.

А - активності творчої.
Б - безхмарності небесної.
В - віри розсудливої.
Г - глузду неміряного.
Д - достатку життєвого.
Є - єдності сімейної.
Ж - життя безкінечного.
З - здоров я безмежного.
І - імені чистого.
К - кохання взаємного..
Л - людяності щирої.
М - мрії здійсненої.
Н - наснаги професійної.
О - обрію барвистого.
П - посмішки чуйної.
Р - радості світлої.
С - спокою душевного.
Т - теплоти родинної.
У - успіху великого.
Х - хліба цілющого.
Ц - царини домашньої.
Ч - чарівності приємної.
Ш - широти духовної.
Щ - щастя невичерпного.
Ю - юності радісної.
Я - ясності майбутньої.

 

Хай світом править доброта, хай творить тисячі чудес.  Вона на цій землі свята, вона сягає до небес.

Пісня «Промінчик доброти».

- А зараз, малята, годі сумувати:

  Час прийшов у гру цікаву весело пограти.

Проводиться гра «Шукай».

9. Рідний наш букварику,

Ми тебе любили,

Ми з тобою весело й радісно дружили.

Та прийшла пора прощатись,

Час з тобою розлучатись.

10. Віднині будеш серед книг

На місці першому стояти.

Ти – найдорожчий від усіх,

Бо навчив усіх читати.

11. Добрий Букварику, перша книжко,

Хочеться, навіть, поплакати трішки.

Жаль розлучатися, хоть і треба-

Ми не забудем ніколи про тебе!

12. Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово і першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

 Букварик. Дякую за слово гарне,

                         Та сумуєте ви марно!     

                      Вам дарую, первачки,

                         Ці чудові книжечки!

Заходять учні у костюмах «Читанки» та «Рідної мови».

Букварик. Вони друзі ваші нові,

Різнобарвні, кольорові.

Їх шануйте і вивчайте,

А мене не забувайте.

До побачення! Прощайте!

Читанка добра, прийми естафету:

Веди школярів по дорогах планети,

Хай відкривають їх розум і руки

Незнані шляхи на планеті науки,

Хай не погасне бажання малят

Творити добро на планеті Земля.

Читанка. Я Читанка – нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму і вислухаю вас.

Букварику, мій братику,

Розумна голова!

Твої веселі літери складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня,

Чи просто погуляй,

Букварику, мій братику,

Спасибі і прощай!

Рідна мова. Я не з лісу, я не з поля -

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала,

І від роду і до роду

Зберігала свою вроду.

Бо хто мову має рідну,

Той багатий, а не бідний.

Читанка. Зіграти хочеться мені

                    Разом із вами в Так чи НІ.

                   Я вже питання задаю -

                   Готуйте відповідь свою.

Рідна мова. Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом – НІ чи ТАК.

Читанка.  Чи вміє плавати гусак? Ну що на це ти скажеш? (ТАК)

Рідна мова. Чи може стати у вогні вода холодним льодом? (НІ)

Читанка.  Скажіть мені, червоний мак узимку квітне? (НІ)

Рідна мова. А крокодили на сосні свої будують гнізда? (НІ)

Читанка. Чи може вище гір літак у вишину злетіти?(ТАК)

Рідна мова. Узори пишні на вікні мороз малює взимку? (ТАК)

Читанка. До забіяк і розбишак чи є в людей повага? (НІ)

Рідна мова. Коли розсердиться їжак, слона він може з`їсти?  (НІ)

Читанка. А під кінець скажіть мені, цікава гра у ТАК чи НІ?

 

Вчитель.  Малята, ваші нові підручники подарують вам багато нових знань. Ну а ми їм сьогодні подаруємо частівки.

***

Приготуйте фотоплівки

І зніміть на згадку нас.

Заспіває вам частівки

На прощання перший клас.

Приспів: Небо, небо голубе

                   Перейшли ми в 2 – Г.(2 рази)

***

Як були ми ще малими,

Всі казали :малюки!

А тепер не малюки ми-

Ми вже справжні козаки!

***

Ми навчились рахувати

І письмово, і в умі.

Нам не треба калькулятор,

Калькулятор – ми самі.

***

Всі навчилися писати,

Ну і я навчився теж.

Кажуть вчителька і мати:

«З ліхтарем не розбереш».

***

Я труджуся, наче бджілка,

Бач, як гарно я пишу!

(співає дівчинка, показуючи зошит хлопчику, який продовжує частівку)

Дай мені до понеділка,

Завтра батьку покажу.

***

Всі куплети доспівали,

Закінчився перший клас.

Другокласниками стали,

Привітайте дружно нас!