Головна » Молодші класи » Сценарії свят

Родинне свято: Нашому роду нема переводу

Мета: згуртувати учнівський і батьківський колективи; розвивати в учнів почуття обов’язку перед родиною, старшими і молодшими членами сім’ї, вміння слухати і підтримувати мир і злагоду в родині; виховувати повагу до сім’ї, любов до батьків, братів і сестер.

Перебіг заходу

Вихід дітей і вчителя.

Родина, родина —
Від батька й до сина,
Від матері доні добро передай.
Родина, родина — це вся наша Україна.

      Учитель. Добрий день, шановна, дорога родино! Так, якраз родина! Бо всі ми, присутні в цьому залі, — це одна велика родина школи: дідусі й бабусі, мами і тата, діти, вчителі. Адже школа — це теж сім’я. А сьогоднішнє свято — це освідчення до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне.

      Виходять двоє хлопчиків і двоє дівчаток.

— А скажіть мені, хто знає, що таке сім’я?

— Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім’я — це сім «я»! Це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато і п’ять дітей! Щонайменше! Зрозуміло?

— Тепер зрозуміло. То що, у мене сім’я неповна? Бо ж у нас тільки троє дітей…

— Отож, неповна. А треба, щоб було так, як у народній приказці: «У нашого Омелька — невеличка сімейка: тільки він та вона, ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько і мати, та їхні три брати!».

— Ого! Оце так сімейка! Там, напевно, забувають, як кого звати… Бо ж їх так багато…

— Не забувають, не бійся! А зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім! — У великій сім’ї діти виростають дружними, працьовитими, щедрими, вміють допомагати один одному, тому вони і щасливі. Оце і є переваги великої сім’ї. А як росте одне дитя, воно часто стає егоїстом, жадібним, бо звикло, що все — для нього одного…

— Мабуть, так, бо народна мудрість говорить про це, адже є так багато прислів’їв про сім’ю: «Яблучко від яблуні недалеко відкотиться», «Як буде дружно, то не буде сутужно», «Яка гребля, такий млин, який батько такий син», «Яке дерево, такі його й квіти, які батьки, такі й діти», «Які мамка і татко, таке й дитятко», «Нема того краму, щоб купити маму».

— Тому цінуймо свою сім’ю, свою родину, щоб не бути в цьому світі одинокими.

Хлопчики і дівчатка йдуть.
Лунає пісня «Сімейний альбом».

      1-й учень

На щиру розмову
Зібралися ми з вами.
Розмову сьогодні
Присвятимо мамам,
А ще — татусям,
Братам і сестричкам.

      2-й учень

Я всім вам вклонюся,
Бо ви того варті!
Ми любимо вас!
Це свято — сюрприз вам,
Кохані, від нас!

      3-й учень

Ми готували вам сюрприз
Старанно і завзято,
Спасибі вам, що ви прийшли
На це родинне свято!

      4-й учень

Спасибі вам за те, що ви
Веселі і привітні!
Спасибі вам за те, що ви…
Ви просто є на світі! Кохані наші, чарівні,
Найкращі, найрідніші

      Сценка про маму-зозулю (інсценізація за мотивами казки «Зозуля»).

      Ведуча. Давно колись жили собі на світі матуся бідна і неслухняні діти.

      Входить Мати, знесилено сідає на лавку, витирає піт з чола.

      Мати

Сама варю, перу, латаю, прибираю,
І рибу я ловлю, і м’ясо здобуваю.
Хоч дітки підросли — побільшало роботи,
Вже й просвітку нема, самі лишень турботи.(Зітхає.)

      Ведуча. Та й захворіла мати, заслабла дуже-дуже. (Лягає у ліжко).

Лежить сумна, зітхає, та діточкам — байдуже. (Діти бігають, галасують).

      Мати. Подайте, діточки, води! Зваріть чайку із квітів!

      Дитина. Нема коли! Ми йдемо гулять!

      Мати (підводиться, змахує руками)

Ну що ж, від них я полечу зозулею до гаю!
Хай руки крилами стають. Лечу я! Відлітаю! 
Ку-ку! Ку-ку!

      Дитина 1

Матусю, вернись! Зрозуміли ми все!
Нехай твоє пір’ячко вітер знесе!

      Дитина 2

Лишися, матусю! Вертайся до хати!
Завжди будемо допомагати!

      Дитина 3

Ой, матінко люба! Самотньо без тебе!
І холодно дуже, і сіре нам небо!
І їсточки хочеться діткам маленьким,
Біда нам! Бо скривдили ми рідну неньку!

      Дитина 4

Матусю! Коли ти нам пісню співала,
То сонечко в небі для нас вигравало. Коли ж ти повернешся, матінко, знову?
Коли ж ми почуєм веселу розмову?

Діти плачуть, підбігають до матері, обнімають її.

      Мати

Зігріла серденько пекуча сльоза.
Я ж рідна вам мати, зовсім не чужа.
Прощати уміє лиш мати дитині.

      Діти. Ми слухатись будем, матусю, віднині!

      Дитина 1

Пробач мені, люба матуся, провини дитячі мої.
Люблю я тебе, моя рідна, ласкаві твої очі.

      Дитина 2

Пробач мені, рідна, хороша за біль, що тобі             завдавав.
Хай в косах не віє пороша, а квітами квітне весна.

      Дитина 3

Як виросту, люба матусю, дороги твої я встелю
Квітками з весняного дива за ласку й турботу твою.

Дівчатка танцюють.

      Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі — у нашій славній Україні. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Родина — це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і наша директор — Тетяна Михайлівна. Відкрита, загадкова та весела матуся, до якої всі йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо вона заглядає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місточок у майбутнє. Завдяки її невтомній праці, наполегливості, ініціативності й підтримки педагогічного колективу та вас, дорогі батьки і діти, — школа почала оновлюватися і готова до нових звершень на благородній ниві освіти.

      Лунає пісня «Вкраїно моя».

      Україна… Тут жили наші предки, живуть наші батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Любіть Україну у сні і на яву,
Вишневу свою Україну. Красу її вічно живу і нову
І мову її солов’їну.

      Танець під пісню «Батьківщина».

      У народі кажуть, що гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо, бо врешті-решт долю дітей визначають не слова та мрії, а загальний мікроклімат у сім’ї. Сім’я, де батьки живуть не заради дітей або заради себе, а живуть усі разом радісним життям маленького колективу, де всі люблять один одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, любові, там ростуть щасливі діти. А які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Який учитель не хоче бачити щасливі очі своїх вихованців? Школа відіграє важливу роль у вихованні дітей, але, погодьтеся, вона переважно переконує, спонукає, повчає, а сім’я — це практична школа духовності.

      Шановні батьки! Якими були ваші перші думки після народження дитини? Про що ви думали, коли дивились на ваше дитятко?

      Почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, переповнюють батьків, у яких народжується дитина.

      Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любов’ю, потім — із гордістю, а далі з надією.

      Тож просимо вас, мамо, скажіть нам своє щире, тепле, материнське слово.

      Мама. Діти! Бог подарував мені велике щастя на землі — материнство! Ви не уявляєте, які ми щасливі від того, що маємо вас. Сьогодні я говорю від усіх матерів нашого класу, від матерів усієї Землі. Ми, матері, хочемо, щоб ви виросли хорошими людьми: добрими, чесними, чуйними, бо ви — сенс нашого життя, мета нашого життя, ви — наша радість, гордість і надія.

      Лунає пісня «Рідна хата» у виконанні мам класу.

      Учитель. Наш народ дуже любить пожартувати. Тож і ми пожартуємо.

      Працьовитий Микита

В школі твір писав Микита:
«Вся сім’я в нас працьовита!
Ми виконуєм в суботу всі улюблену роботу:
Тато з гайковим ключем дзенькає під «Москвичем»,
Мама щіткою і милом в хаті вікна всі помила,
Й, запаливши в кухні газ,
Варить борщ смачний для нас.
Дружно всі у нас працюють! Я також не ледацюю!
Я роблю для кабана шкоринки із кавуна!»

      Я без діла не сиджу

Доки мама пиріжки ліпить без упинку,
Я без діла не сиджу — пропоную начинку.
З’їв я сиру зо три ложки,
І калини з’їв я трошки,
Потім сливу скуштував,
Жменю ягід в рот поклав.
Вже готові пиріжки, їсти б, доки свіжі,
Та стомився я так, що не до їжі!

      Бабусин вихідний

      Онучка

Сьогодні неділя, бабуся ще спить.
Не буду я рано бабусю будить.
Насмажу картоплі сама на сніданок,
Сама підмету я і сіни, і ганок,
Пиріг із повидлом спечу я сама,
А тож вихідних у бабусі нема!
Картопля парує, букет на столі…
А де ж це бабуся? Нема її…
Бабусенько! Де це ви? Я вас чекаю!

      Бабуся

Ох, ох! Лушпиння з картоплі на кухні збираю!
Змиваю повидло зі стелі, зі стін,
Змітаю розсипаний цукор і кмин.
Ще раз із воріт повідшкрібую тісто,
І сяду з тобою, онученько, їсти!

Звучить пісня «Тато і мама»

Кохані матусі і рідні бабулі!
Хай довгі літа накує вам зозуля!
Ми любимо вас, тата, 
І вас, дідусі!
Здоров’я і щастя Бажаємо всім!
Братам і сестричкам наш теплий привіт!
Бажаємо вам радості,
Щастя й любові,
Бажаємо, щоб завжди
Були ви здорові!
Ми любимо за все вас:
За строгість, за ласку,
Хай буде життя ваше
Світлим, як казка!
Роде наш красний!
Роде наш прекрасний!
Будьте здорові
Щодня і щоночі,
Хай світяться щастям
Завжди ваші очі!
Наймиліші, найрідніші!
Щиро любимо ми вас!
А тепер ловіть хутчіше
Поцілуночки від нас!

      Лунає пісня «Родина» у виконанні вчителя, мам класу і дітей.

      Учитель. Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу побажати всім — дорослим і дітям — завжди пам’ятати про тих, хто дав нам життя, цінувати їх.

Тож бережіть один одного, будьте опорою і надією.

            Бажаю вам всім любові від батьків, поваги від дітей, а щастя й здоров’я від Бога!


Переглядів: 6701 | Теги: Родина

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar