Мета: поглибити й поширити поняття учнів про ввічливість; показати необхідність виконання правил культурної поведінки й спілкування. 

Обладнання: плакати з цитатами: «Ввічливість — це сума маленьких жертв, які ми приносимо оточуючим нас людям» (Емерсон), «Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість» 
(Сервантес). 

Коментар: до початку заняття вчитель вішає на дошку пла-кати з цитатами. 

Хід заняття 
Слово вчителя. 
Необхідність спілкування людей на основі визначених, 
а головне — всім добре відомих правил стає все більш оче-видною. Ці правила треба знати всім і не слід нехтувати 
ними. 
«Правил поведінки дуже багато — спробуй їх всі запа-м’ятати!» — скажуть деякі. Насправді є одне просте пра-вило: людина своєю поведінкою і зовнішнім виглядом не 
повинна спричиняти незручності тим, хто поряд. І тоді її 
вважатимуть інтелігентною людиною. 
Знання правил доброї поведінки, уміння спілкуватися 
з людьми, визначати характер незнайомого співбесідника 
або внутрішні емоції своїх друзів треба вчитися з дитин-ства. Володіючи такими знаннями, вам легше буде добитися 
успіхів на складному і цікавому шляху, який називається 
життям. 
Філософ Емерсон сказав: «Ввічливість — це сума малень-ких жертв, які ми приносимо оточуючим нас людям». А іс-панський письменник М. Сервантес наголошував: «Ніщо не 
коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість». 
(Учитель звертає увагу учнів на плакати з цитатами.) Пра-вильність цих висловів безсумнівна, і протягом усього жит-тя ви будете кожний раз переконуватись у цьому. 
Ввічливість є одним із проявів доброзичливого став-лення до людей, з якими ми щоденно спілкуємося вдома, 
у школі, театрі, магазині чи транспорті. Ввічлива, тактов-на, скромна і доброзичлива людина достойно вийде з любої 
життєвої ситуації, залишивши в оточуючих приємну дум-ку про себе. 
Запитання до учнів. 
У яких учинках проявляється ввічливість людини? 
Слово вчителя. 
Важливим показником ввічливості людини є її вміння 
вітатися. У світі існує багато форм різних привітань. Так, 
жителі Тибету, вітаючись, знімають свій головний убір пра-вою рукою. Ліву руку вони закладають за вухо і висовують 
язика. Європейці обмежуються, як правило, тим, що підні-мають шляпу і роблять легкий уклін. У японців для при-вітань застосовуються три види поклонів — найнижчий, 
середній уклін під кутом 30 ° і легкий уклін під кутом 15 °. 
Люди, зустрічаючись, у різній формі різними способами 
бажають одне одному доброго ранку чи дня, здоров’я, добра 
і благополуччя. 
Давайте перевіримо, чи знаєте ви основні правила таких 
привітань. 
Запитання до учнів. 
Хто вітається першим — чоловік чи жінка, молодший чи 
старший, керівник чи підлеглий, учень чи вчитель? 
Слово вчителя. 
Ще одне правило: не слід чекати, доки з вами привітаєть-ся людина. Пам’ятайте: першим вітається вихованіший. 
Але є деякі виключення з цих правил: хто заходить 
у кімнату, першим вітається з присутніми, а той, хто ви-ходить,— перший прощається з людьми, які залишилися 
у приміщенні. 
Тож давайте постійно доводити собі та оточуючим, що 
ми — виховані люди. 
Запитання до учнів. 
Які ви ще знаєте способи привітання? ( Чоловіки завж­ 
ди встають, вітаючись із жінками, жінки — вітаючись із 
жінкою чи чоловіком похилого віку.) 
А коли встають учні? 
Турнір ввічливості. 
Учитель поділяє учнів на дві команди — дівчат і хлоп-ців — і кожній по черзі ставить запитання. Відповіді оці-нюються за п’ятибальною системою, після чого робиться 
підсумок виступів і обирається команда-переможниця. 
Запитання до хлопців: 
Які ви можете дати поради людині, яка іде в гості? 
Запитання до дівчат: 
Уявіть собі картину: в гостях на блюдечку вам піднесли 
чашку з вишневим компотом. Як пити компот і їсти ягоди, 
дотримуючись правил хорошого тону за столом? 
Слово вчителя. 
До речі, більше 00 років тому в Росії з’явилась кни-га про правила поведінки юнаків та дівчат за столом. На-зивалась вона «Юности честное зеркало, или Показания 
к житейскому обхождению». Більшість із правил цієї кни-ги стануть у пригоді й зараз, хоча написані вони незвич-ною для нас мовою. Ось послухайте. 
«Не хватай первым блюдо й не дуй в жидкое, чтобы везде 
не брызгало». 
«Руки твои да не лежат долго на тарелях, ногами везде 
не мотай, не утирай губ руками й не лей, пока пищи не 
проглотишь». 
«Над ествою не чавкай, как свинья, й головы не чеши. 
Не проглотив куска, не говори». 
Запитання до учнів. 
Хлопцям: 
1. За скільки хвилин до початку вистави повинен ти 
прийти в театр і що зробити за цей час? 
. Хлопчик крикнув перехожому: «Скільки годин?» Які 
три помилки зробив хлопчик при звертанні? 
3. Два хлопчики зіштовхнулись у дверях і ніяк не мо-жуть розійтись. Хто з них повинен звільнити дорогу, 
якщо одному вісім років, а іншому — одинадцять? 
Дівчатам: 
1. Як вести себе під час вистави? 
. Чи правильне твердження: при виборі подарунка за-вжди треба орієнтуватись на свій власний смак? 
3. У квартирі пролунав дзвінок, і на порозі з’явились 
дві ваші подруги з подарунками. Одна подарувала 
коробку з цукерками, і іменинниця Оля відразу їх 
сховала, щоб потім з’їсти самій або дотримати до 
«кращих часів», а друга подарувала книгу, яку Оля 
вже читала. Зробивши незадоволену гримасу, дів-чинка повела своїх подруг до столу. Що вона зробила не так? 
Заключне cлово вчителя. 
Хороші манери потрібно не тільки знати, а і систематич-но застосовувати у житті. 
Ніколи не забувайте, що поведінка людини — це дзер-кало, в якому вона показує своє обличчя. І ні в якому разі 
не треба соромитись робити хороші вчинки. Доброта вам по-вернеться сторицею. А, як сказав Д. Бернард, «через свою чемність ми нічого не втрачаємо, щонайменше — місце для сидіння». 
(Завершити розмову можна грою «Вчимося ввічливості». 
Запропонуйте учням протягом дня порахувати, скільки 
ввічливих слів їм сказали люди і скільки ввічливих слів вони 
сказали людям. Попросіть їх протягом тижня говорити 
всім якомога більше «ввічливих» слів. Наприкінці тижня 
обговоріть з учнями, що змінилося в їх житті за ці дні.)