Мета: Формувати в учнів здатність до самоконтролю, поваги до моралі і правопорядку.

І. Напередодні проводиться тестування учнів.

1) Чи маєш ти ворогів?

а) Ні. б)Так.

2) Яке твоє ставлення до учнівських правил, дисципліни, правопорядку?

а) Свідоме, з розумінням їх суспільної потреби.

б) Не люблю, але підкоряюсь із примусу.

в) Не люблю, не хочу підкорятись.

3) Чи вважаєш навчання своїм основним обов'язком?

а) Так.

б) Це один з обов'язків, але не основний.

в) Ні.

4) Чи виконуєш ти свої обов'язки повною мірою?

а) Так.

б) Стараюсь, але це нелегко.

в) Ні.

5) Що тобі в цьому заважає?

а) Обсяг і складність завдань.

б) Ніщо.

в) Бажання займатися своїми цікавішими справами.

6) Чи усвідомлюєш, як потрібно вчитися і поводитися?

а) Так.

б) Не зовсім.

в) Ні.

7) Чи вбачаєш ти зв'язок між лінощами і правопорушенням?

а) Так.

б) Не знаю.

в) Ні.

8) Чи вмієш ти керувати своїми бажаннями?

а) Так.

б) Намагаюсь, але не завжди це виходить.

в) Ні.

9) Чи вмієш примусити себе чинити так, як треба, а не так, як хочеться?

а) Так.

б) Це дуже важко, але я хочу навчитись.

в) Не вмію і не хочу.

10) Чи намагаєшся бачити себе збоку, очима інших?

а) Так.

б) Інколи.

в) Ні.

11) Чи завжди ти задоволений результатом самооцінки? а) Ні.

б)Так.

в) Не думав над цим.

12) Яке місце у твоєму житті займають Заповіді Божі?

а) Керуюсь ними.

б) Поважаю, але не завжди дотримуюсь.

в) Не знаю і не виконую.

13) Чи можна, по-твоєму, стати порядною людиною без особливих зусиль?

а) Ні, треба вміти протистояти злу.

б) Так, варто тільки захотіти.

в) Не задумувався над цим.

14) Як ти ставишся до заслуженого покарання?

а) Вдячний, це для мене урок.

б) Ображаюсь, не визнаю.

в) Стараюсь відомстити.

 

Хід бесіди з учнями

ІІ. Вступне слово учителя.

Дорогі діти! Поговоримо сьогодні про ваших друзів і ворогів. Без усякої містики скажу: вони невидимі, але цілком реальні. Одні постійно на сторожі, як Ангел-Хранитель, вони оберігають вас від усього, що заважає на шляху до здійснення вашої мети (стати справжньою людиною, особистістю), а другі, вдаючи добрих, втягують вас у безодню, гальмують розвиток.

Догадалися, хто вони? (Пауза.)

У невеличкій сценці ви зараз побачите й почуєте, як вони змагаються за владу над вами.

 

ІІІ. Сцена.

Дівчинка або хлопчик, накрившись, лежить, удаючи сплячого. Дзвонить будильник. Герой накривається з головою. Зусібіч до нього підходять Обов'язок, Совість, Лінь і Байдужість. (В що одягнути цих персонажів — на розсуд учителя.)

Обов'язок. (схиляючись над учнем). Прокидайся, пора збиратись до школи.

Лінь. (лагідним улесливим голосом). Поспи ще трішки, постіль така м'якенька, ковдра така тепленька... А тобі так не хочеться вставати, з приємним сном розлучатись...

Обов'язок. Кілька гімнастичних вправ — і сон як рукою зніме. А холодна водичка поверне бадьорість, подарує добрий настрій.

Лінь. Який ти немилосердний, Обов'язку! А я — добра, я жалію, я хочу добра.

Совість. Знаємо твою "доброту"! Послухавши тебе, учень не встигне зробити зарядки, одягнеться абияк, снідатиме похапцем. А це шкідливо для здоров'я.

Байдужість. Ой-ой! Усе ти ускладнюєш. А чого б то поспішати? Можна й поспати довше і встигнути...

Обов'язок. І на уроки спізнитись. А на першому уроці — підготовка до контрольної роботи. Без серйозної підготовки не справитись.

Байдужість. Можна спокійно списати й одержати той самий бал, а іноді й вищий.

Совість. Тобто скористатись плодами чужої праці? І не соромно буде отримати незаслужений бал?

Лінь. Що таке сором? І задля нього тратити нервові клітини? Ні, краще без зайвих зусиль...

Обов'язок. А в результаті — ні знань, ні розвитку. Застій і деградація. Цього ви бажаєте? Таке ваше добро? Адже відомо, що "лінь — мати усіх вад" (В. Сухомлинський). Саме від лінощів починається падіння.

Лінь. Але дитина так любить тепло, ніжність, пестощі, а ви закликаєте її до труднощів.

Обов'язок. Бо "подолання труднощів — це шлях до стійкості духу, міцності переконань" (В. Сухомлинський). А без них немає особистості.

Байдужість. Ой, замучив: труднощі, завдання, обов'язок, дисципліна... Обійдемось без них!

Совість. Геть звідси! Вашої влади тут нема!

Лінь. А це ми побачимо, чия влада сильніша. Поспи ще, хлопчику, подрімай, поніжся, нікуди твоя школа не втече...

Обов'язок. Пробуджуйся, друже, вставай! Тебе кличе обов'язок! (Учень швидко відкидає ковдру, підводиться, застеляє ліжко.)

Голос матері. Синку, пора вставати.

Учень. Доброго ранку, мамусю! Я вже на ногах! (починаєробити вправи.) (Лінь і Байдужість виходять.)

Обов'язок і Совість. — Ходімо, друже, у нас сьогодні нелегкий, але цікавий день! (Разом виходять.)

Учитель. Як бачимо, учень свій вибір зробив. Чи всі ви робите такий вибір? (Показує стан успішності, а також результати проведеного напередодні тестування. Робить аналіз результатів тестування, не називаючи прізвищ.)

IV. Заключне слово учителя.

Хочеться зосередити вашу увагу на думці, яку висловила одна з дійових осіб щойно побаченої сценки: Лінощі — мати усіх вад.

Чи зрозуміли ви цю думку? Спробуйте дати їй своє тлумачення. (Міркування учнів.)

У ваших міркуваннях є багато важливого та цікавого. І все ж давайте простежимо отой зв'язок, оту взаємозалежність між лінощами й злом. На думку видатного українського педагога В.Сухомлинського, — "небажання знати — це символічні залізні грати". А може воно привести до гратів справжніх. Адже наслідком лінощів, неробства є обмеженість, убогість думки, примітивність почуттів. Особа, яку в народі називають ледарем, ледащою, нікчемою, також хоче їсти і користуватися суспільними благами, але не хоче їх творити. Отже, для неї залишається шлях легкого здобуття, тобто привласнення незаслуженого: паразитизм, крадіжка. А це вже злочини. Пограбування, крадіжки, насильство, убивство — це тяжкі злочини, які коять уже сформовані злочинці. Але нерідко буває, що людина чинить злочин ненавмисно — через байдужість, незнання або недбалість. Іноді починається, здавалось би, із невинних, не грубих порушень моральних норм, правил, порядку. Скажімо, хлопчаки полюбляють поласувати плодами з чужого саду. Деякі вбачають у цьому своєрідну романтику. А що це крадіжка — не думають? Або інколи ми є свідками того, як хлоп'яча суперечка переходить у бійку. Мабуть, ніхто з вас не вважає великим гріхом, якщо один хлопчак віддубасить іншого. Чи не так? А ось послухайте одну невигадану історію. Все у ній правда, тільки імена змінено.

Двоє хлопців під заохочувальні крики однокласників зчепились, як ті півні. Фізично дужчий Толя швидко поклав Сергія "на лопатки". Цим би й закінчилось, якби Толя ще й словом не вразив поверженого, що викликало глузливий сміх однокласників. У припливі ненависті Сергій схопив гострий камінець і пожбурив услід кривдникові, котрий саме оглянувся. Камінь попав прямо в око... Після довгого і безуспішного лікування Анатолій залишився однооким. Чи хотів цього Сергій? Зробити людину калікою — це вже тяжкий злочин.

А ось інший випадок, теж не вигаданий. Два хлопці, незважаючи на сувору батькову заборону, вирішили погратись мисливською рушницею. Петрик жартома наставив дуло на Бориса.

— Руки вгору! — і натиснув курок. Як на лихо, рушниця була заряджена... Смерть Бориса настала раптово.

Чи хотів цього Петрик? Чи планував стати вбивцею брата? І як йому далі жити з таким тягарем на совісті?

Ще один епізод, який одне життя погубив, а друге скалічив.

Учителі поскаржились батькові учня С., що його син лінується вчитися і заважає на уроках. Озлоблений хлопець вирішив помститись. Під час новорічного балу він підпалив ялинку. Внаслідок переполоху і тисняви, яка зчинилася, загинула дівчинка. А палій опинився у колонії суворого режиму. Чи бажав він смерті невинній дівчинці? Питання риторичне. Як і інші питання, поставлені після кожного з описаних випадків. Ніхто з учасників інцидентів не планував злочину. Але й не думав про можливі наслідки свого вчинку. Ось так небажання виконувати обов'язки, недисциплінованість призводять до порушення моральних норм, установлених правил, а від правопорушення до злочину — один крок, і злочинець мусить бути покараним. Як цьому запобігти?

Нагадаємо кілька правил, про які ми вже не раз говорили:

— Поважай правопорядок і закон.

— Проганяй від себе лінощі, байдужість, займайся самовихованням. А суть самовиховання — уміти примусити себе діяти так, як треба, навіть якщо цього не завжди хочеться.

— Учись бачити себе збоку, постійно звіряй свої вчинки з моральними та правовими нормами.

— Вивчи і сприймати серцем Заповіді Божі, у них — твій порятунок, джерело духовного зростання.