Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

В. Симоненко

 

      Мета: виховувати у дітей людяність, доброзичливість, гуманізм у стосунках, повагу, скромність, великодушність, пробуджувати інтерес до всього корисного, морального.

Перебіг заходу

      Учитель. Вітаю вас, любі друзі! Добрий день усім присутнім. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на Землі Людиною».

      Нас усіх стосується не тільки дата 24 серпня, а символічне українське «Вірую», яке сьогодні може і повинен сказати кожен з нас незалежно від поглядів, походження та віри:

—  вірую в те, що є українцем;

—  вірую у наше національне «Я»;

—  вірую у приналежність до великого українського народу.

      Не одне покоління замислювалося над питаннями: «Хто така людина, для чого вона живе на Землі?», «Що значить бути справжньою людиною?»

      Проблема людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще у V ст. до н. е. китайський філософ Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.

—  Діти, як ви гадаєте, що таке людяність? (Відповіді дітей.)

Так, ваші думки слушні! Учитель. Отож, бути людяним — оволодівати мистецтвом спілкування, навичками взаємної допомоги, радіти успіхам, переживати, радіти, усміхатись.

      Одним словом, це влучно сказано:

Не віджени колючим словом
Того, хто руку подає, —
Так можна навіть випадково
І щастя втратити своє.

      Ведучий. Подумай і передбач. Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити на Землі?

      Учитель. Перш ніж почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В. Сухомлинського.

      «Старий майстер побудував будинок. Став та дивується з боку. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю майстер.

      У цей час біля будинку грався семирічний хлопчик. Він скочив на щойно зацементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

—  Навіщо ти зіпсував мою роботу? — запитав майстер.

      Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя в нього склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався душею. Прийшла старість. Згадав літній чоловік своє рідне село, захотілося його відвідати.

      Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто його не пам’ятає.

      Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

—  Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи донька?

—  Ні, не маю, ні сина, ні доньки.

—  Можливо, ти посадив деревце чи сад?

—  Ні…

—  Можливо, ти поле засіяв?

—  Ні, не працював.

—  А можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

—  Ні, і цього я не вмію…

—  Тоді хто ти такий? Що робив ти все життя?.. Нічого не зміг відповісти літній чоловік. Але раптом згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Стоїть будиночок, ніби вчора збудований, а на порозі слід дитячої ніжки. «Ось і все, що залишилося після мене на землі — з гіркотою подумав літній чоловік.

      Це так мало! Не так потрібно було прожити своє життя…»

      Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

      Обговорення невеликими групами учнів, записують міркування на дошці.

      Учитель. Щоб життя не минало марно, потрібно самому собі дати відповідь: «Що я хочу досягти?», «Яким хочу бути?».

Клас ділиться на три групи.

      Питання для груп

1. Які риси ви цінуєте у своїх друзях?

2. Які риси хотіли б набути?

3. Які риси хотіли б пронести крізь усе життя?

      Учні складають проект «Я у майбутньому», та складають сенкани до слова «людина».

Відповіді записуються на аркушах паперу, доповідач кожної групи презентує їх.

Людина!
Прекрасна ти і мрійлива
Випробуєш кожні свої знання
Усі людські вміння
Це все твоя сила!
Це суміш терпіння і часу твого

                                   * * *

Людина!
Розумна ти і красива
Ти, завжди працюєш для всіх
Я так розумію людину
Називаюсь — громадянин!

                                               Беца Анастасія

Людина!
Благородна, не байдужа, надійна Допомагає, турбується.
Має в душі святині
Це — велика Таємниця

      Ведучий. Давайте поміркуймо над життєвими мріями.

Голосування за найважливіші тези.

      Життєві мрії:

—  Фінансова надійність.

—  Професійний успіх.

—  Близькі та вірні друзі.

—  Здоров’я і хороший фізичний стан.

—  Оптимістичне, впевнене ставлення до життя.

—  Хороша репутація серед оточуючих тощо.

Вибрати і записати найважливіші для тебе життеві цілі.

      Учитель. Дякую за ваші зусилля, які ви доклали, складаючи цей список. У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Не втрачайте віри. У житті чергуються успіхи, невдачі, злети, падіння.

      Ведучий. Пам’ятайте ! І радість не вічна, і сум не вічний. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

Пильнуйте за своїми думками,
Вони стають словами.
Пильнуйте за своїми словами,
Вони стають учинками.
Пильнуйте за своїми вчинками,
Вони стають звичками.
Пильнуйте за своїми звичками,
Вони стають характером.
Стежте за своїм характером,
Він визначає вашу долю!

      На дошці вивішують аркуші з ключовими словами «думка» — «слово» — «вчинок» — «звичка» — «характер» — «доля».

      Ведучий. Що значить бути людиною? —      Бути благородним.

—  Бути надією.

—  Турбуватись однин про одного, допомагати іншим.

—  Своїми діями примножувати радість.

—  Не бути слабкодухим.

—  Не бути байдужим.

—  Мати в душі святині.

 

     Скарбничка мудрості

·         Життя, так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст.

·         Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом.

·         Усяку людину слід судити за її справами.

·         Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є.

·         Тоді людина стане кращою, якщо ви покажете їй, якою вона є.

·         Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.

·         Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство.

 

   Учитель. Життя кожної людини від народження і до смерті минає серед людей. Без їхньої допомоги вона не може навчитися навіть ходити, не кажучи про життєві функції.

      Лише у спілкуванні вона пізнає найбільші цінності людського життя, способу життя, світосприйняття, що є необхідною передумовою власного самовираження і щасливого життя.

Нехай підсумком нашого спілкування будуть правила своєрідного морального кредо учнів нашого класу:

·         Усі в класі рівні, незалежно від матеріального стану, статі, національності, поглядів та переконань.

·         Кожен у класі повинен відчувати себе у безпеці, ніхто не повинен боятися чи кривдити кого-небудь. Агресивність — ознака слабкості.

·         Ніхто не повинен почувати себе ображеним чи приниженим. Нікому не можна вигадувати образливі прізвиська.

·         Кожен має право на ім’я, тому звертатися одне до одного потрібно тільки по імені. Д. Карнегі писав, що «…найважливіший звук для людини — це звук її імені».

·         Будь особистістю, відповідальною за свої слова і вчинки. Не обманюй, завжди кажи правду. Не хвалися, особливо тим, що не є твоєю заслугою. Не говори позаочі про людину, скажи однокласнику прямо про все, а не на вухо другові чи подрузі.

·         Ніхто не повинен боятися висловити свою точку зору. Інакомислення — це не злочин.

·         Усі повинні поважати право на власність. Без дозволу не брати чужі речі, не ховати чи псувати їх. Особливу відповідальність несе кожен учень класу за шкільне майно.

   Учитель. Що потрібно для того, щоб досягти цих цілей у нашому класі? Що вам необхідно робити, щоб наш клас працював за названими принципами?

      Поки вчитель записує відповіді учнів на дошці, один з учнів записує їх на спеціальному аркуші паперу.

      Учитель. Ось такою незвичною, своєрідною, цікавою була година спілкування.

      Давайте відповімо на запитання (Прийом «Мікрофон».)

— Чи до вподоби вам такий вид роботи?

— Що ви дізнались нового?

— У чому відчували труднощі?

      Закінчіть фразу.

—  Під час сьогоднішнього спілкування мені найбільше запам’яталися…

—        Тепер я знаю…