Мета: ознайомити з основними засадами мистецтва епохи Просвітництва; навчити учнів характеризувати Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху, працювати з літературознавчими термінами; учити самостійно працювати і виступати із повідомленнями, розвивати увагу та вміння слухати.

Обладнання: портрети Даніеля Дефо, Джонатана Свіфта, Генрі Філдінга, Роберта Бернса, Вольтера, Дені Дідро, Жан-Жака Руссо, Бомарше, Ґете, Шіллера та інших відомих людей епохи Просвітництва.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Людина народжена вільною…

Поки народ, який змушений коритися,

скоряється, він діє добре, але як тільки,

маючи можливість скинути ярмо, народ

скидає його, він діє краще…

Ж.-Ж. Руссо «Про суспільний договір»

Хід уроку

І. Оголошення результатів тематичної атестації № 2.

Аналіз типових помилок

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Робота з епіграфом

(Учитель зачитує уривок із праці Ж.-Ж. Руссо «Про суспільний договір».)

·         Як ви розумієте цей вислів?

·         Якої епохи він стосується?

·         Що вам відомо про цю епоху?

У ч и т е л ь. Епоха Просвітництва, яка прийшла на зміну епосі Відродження,— одна із видатних сторінок в історії західноєвропейської культури. Саме з цією епохою ми сьогодні почнемо знайомитися ближче.

ІІІ. Робота над темою уроку

(Прослуховуючи виступи однокласників та учителя, учні конспектують інформацію та готуються відповідати на узагальнюючі запитання.)

1. Виступ учня-«історика»

Французька революція кінця ХVІІІ ст.: причини та наслідки Наприкінці ХVІІІ ст. у Франції настала криза абсолютизму, викликана нездатністю королівської влади оздоровити економіку країни, оскільки всі спроби були невдалими через марнотратство королівського двору, регламентування монархією виробництва й торгівлі, опір аристократії фінансовим реформам. Непримиренні суперечності існували між привілейованими паразитичними станами дворян і духовенства та більшістю французів (станом безправних виробників). Група прогресивних діячів нещадно критикує відсталі феодальні порядки та захищає інтереси освіченої буржуазії й інтелігенції Франції, ідеологічно готуючи французький народ до боротьби проти абсолютистської монархії. Оскільки цей рух поширював освіту, культуру і виховання, він отримав назву «Просвітництво». Просвітники спиралися на гуманістичні ідеї Відродження, досвід англійської революції і боротьби північноамериканських колоній за незалежність. Головна ідея Просвітництва — беззастережна віра в могутність розуму та пізнання законів існування світу і людського суспільства. Найвидатнішими просвітниками Франції були Вольтер, Монтеск’є, Руссо, Дідро, д’Аламбер.

Запитання до класу

·         Що дало поштовх зародженню ідеї Просвітництва? Яка його головна ідея?

2. Виступи учнів-«біографів»

Вольтер (1694–1778) — це псевдонім філософа й поета, драматурга, публіциста і політичного діяча Франсуа Марі Аруе. Його двічі ув’язнювали у Бастилії через творчу діяльність. Багато років провів у еміграції. Вольтер проповідував реформу влади самою владою і тривалий час вірив у ідею «освіченого абсолютизму». Вольтер виступав за те, щоб освічені монархи здійснили у своїх державах реформи — запровадили конституцію, забезпечили своїм громадянам свободуслова і віросповідання, покінчили з релігійною нетерпимістю, надали рівні права всім підданим, скасували привілеї духовенства і дворян, ліквідували залишки феодальної залежності селян. Але він ніколи не заперечував релігію, вважаючи її потрібною для підкорення мас, бо «якби Бога не існувало, то його треба було б вигадати».

Шарль Луї Монтеск’є (1689–1755) у головній своїй праці «Про дух законів» створив теорію поділу влади: законодавча влада має належати народу (народ обирає депутатів-законодавців), виконавча — королю, а судова — стану суддів. Незалежність кожної з трьох гілок влади, з точки зору Монтеск’є, є гарантією свободи. Критикуючи абсолютистський лад, Монтеск’є проголошував демократичні принципи свободи слова, віротерпимості, рівності усіх перед законом.

Жан-Жак Руссо (1712–1778) — філософ, літератор і педагог, пройшов важку школу життя: був лакеєм, учителем музики, секретарем та перекладачем, переписувачем нот; був противником соціальної несправедливості й пригноблення людини людиною. Він прагнув викорінити майнову нерівність, хоч не виступав протии приватної власності. Руссо був виразником ідеї свободи і рівності людини й народів. Він обґрунтував ідею народного суверенітету — згідно з нею найкращою формою державного устрою є республіка, де народ безпосередньо управляє країною через обраних народних представників. При цьому народ — це всі громадяни республіки незалежно від соціального походження. Ідеї Руссо, найбільш демократичні ідеї того часу, були близькі народним масам, особливо селянству. У царині літератури розробляв різноманітні жанри: писав романи, комедії, поеми, вірші; започаткував сентименталізм.

Філософи Дені Дідро (1713–1784) і Жан д’Аламбер (1717–1783) були організаторами видання першої в світі багатотомної (33 томи за 1751–1776 роки) «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», у якому співпрацювали всі противники абсолютистського ладу, прихильники передових ідей. Енциклопедія не лише фіксувала всі наукові і технічні досягнення свого часу, але й пропагувала ідеї свободи, рівності, братерства, всемогутності розуму і прогресу.

Запитання до класу

·         Що, на вашу думку, об’єднує постаті Вольтера, Монтеск’є, Руссо, Дідро та д’Аламбера? У чому важливість їх внеску в розвиток Просвітництва?

3. Виступ учителя

Поширення ідей Просвітництва у Європі

Англійський філософ Локк відіграв велику роль у формуванні ідей французького Просвітництва. Для Європи його відкривВольтер, письменник привернув увагу своїх співвітчизників до особистості цього філософа.

Суспільний устрій Європи суттєво змінюється, остаточно формується концепція людини як істоти, яка має права і свободи, та облаштування такого державного устрою, де б захищалися ці права й свободи. Виробляється концепція нової держави. Просвітники виступили проти гноблення народних мас, проти духовного поневолення людини церквою, коли істинна віра підміняється певним ритуалом і догмами. Суть епохи характеризує гасло, висунуте просвітниками: «Май мужність користуватися власним розумом!». Ідеї доби Просвітництва суттєво вплинули на всі напрямки духовного життя європейського суспільства, що й дало назву новій культурно-історичній добі. До речі, згадувана епоха, на  відміну від попередніх, сама дала собі ім’я: термін «просвітництво» використовують ідеологи Просвітництва — Вольтер і Гердер. Остаточно закріпила цей термін у науці стаття І. Канта «Що таке Просвітництво?» (1784).

Доба Просвітництва — це середина XVII–XVIII ст. Загалом, ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — у Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший загін просвітителів сформувався у Франції.

Запитання до класу

·         Назвіть хронологічні межі епохи Просвітництва. Як ідеї Просвітництва поширювались Європою?

Культура епохи Просвітництва

Даючи загальну характеристику культури доби Просвітництва, слід відзначити, що вона є новим відкриттям, новим щаблем на шляху розвитку світової планетарної художньої культури, їй властиве таке художнє сприйняття, як інтимність, ліризм, спостережливість, проникнення в суть людських пристрастей і характерів. Водночас здобутки художньої культури доби Просвітництва досягнуті ціною втрати універсальної повноти в зображенні духовного життя, цілісності у втіленні естетичних ідеалів суспільства, властивих мистецтву попередніх років. Свавільного індивідуаліста епохи Відродження і регламентованого підданого періоду класицизму в XVII ст. змінює вільний громадянин. Д. Дефо, Д. Свіфт,

Г. Філдінг, Г. Лессінг, А. Лесаж, Бомарше, Вольтер, Д. Дідро зображують природність людини. Для них розв’язання всіх колізій зумовлено просвітленням життя, розумом, знаннями. Просвітницький раціоналізм найінтенсивніше наповнювався гуманістичним змістом. Якщо в класицизмі «розумність» творів мистецтва була показником їхніх художніх якостей, то тепер вона сприймається як додаткове свідчення його моральних цінностей.

Реалізм доби Просвітництва вже не висуває таких могутніх титанів, як мистецтво епохи Відродження. Велич духу, неймовірне напруження загальнолюдських пристрастей замінюється спритністю винахідливого героя. Мистецтво демократизується і звертається до

життєвого матеріалу, не минаючи найнижчі верстви суспільства. Уважно вивчається суспільне життя людей. Провідним жанром у літературі стає соціально-побутовий роман. Класицизм як домінуючий напрям у літературі і мистецтві поступається сентименталізму (сентимент — почуття), а приблизно з 60-х років XVIII ст.— романтизму.

Епоха Просвітництва в Україні — це творчість видатного мандрівного філософа Г. С. Сковороди. Його вплив на подальший розвиток вітчизняної культури безумовний. Сковорода поєднує в собі філософа, поета, мислителя та музиканта. І хоч епоха, у яку творять французькі просвітники і Сковорода,— одна, та літератури різні: мудрування французьких просвітників Сковорода не вважає «мудрою мудрістю». Сковорода — християнський містик, і йому не імпонувало їхнє безбожництво. Джерелом сковородинівської філософії була Біблія.

Запитання до класу

·         У чому полягають здобутки доби Просвітництва?

·         Що вам відомо про особливості українського Просвітництва?

Література доби Просвітництва створила такі жанри, як роман, філософська повість, казка, сімейна і філософська драма, піднесла естетичні цінності, демократизувала літературу, зробивши мистецтво слова доступним широким верствам суспільства. Просвітницький реалізм вивів на перший план героїв з демократичного середовища, показав їхню боротьбу за існування, за визнання в суспільстві, за утвердження почуття гідності. З ідеологією та практикою Просвітництва тісно був пов’язаний енциклопедизм — духовно-інтелектуальний та освітній феномен європейської культури другої половини ХVІІІ ст. Енциклопедистами називали осіб, які входили до складу колективу авторів французької «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел» (1751–1780), опублікованої в 35-ти томах.

Отже, духовна культура Просвітництва була складним і водночас важливим етапом у розвитку світової культури. ЕпохаПросвітництва може бути названа революційною не лише в розумінні соціально-економічних та політичних перетворень, але й перетворень у сфері  духовної культури. Унаслідок творчості вчених, філософів-просвітителів, літераторів, композиторів, художників, архітекторів людство отримало принципово нові підходи до розуміння філософських, етичних і естетичних проблем, які не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Запитання до класу

·         Назвіть особливості літератури Просвітництва.

·         Що стало духовно-інтелектуальним та освітнім феноменом європейської культури другої половини ХVІІІ ст.?

·         Що ви можете сказати про духовну культуру доби?

ІV. Рефлексія

1. Узагальнююча бесіда

(Висновки формулюються спільно і записуються в зошити.)

·         Яку епоху ми називаємо епохою Просвітництва? (Просвітництво — ідейна течія, що ґрунтувалася на переконанні у вирішальній ролі розуму і науки в пізнанні «природного порядку» для людини і суспільства.)

·         Укажіть історичні рамки епохи. (1689–1789 рр.— сторіччя!)

·         Що просвітники вважали причиною людських нещасть? (Невігластво, релігійний фанатизм, феодально-абсолютистські порядки, відсутність політичних свобод і рівності громадян)

·         Укажіть батьківщину Просвітництва. (Воно зародилось в Англії, але найбільшого поширення набуло у Франції. Період між 1715 і 1789 роками називають «віком Просвіти».)

·         Охарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху. (Основа ідеології Просвітництва — віра в перетворювальну силу людського розуму й освіти. Ідея «природної людини» — одна з провідних у Просвітництві. Художня література — засіб пропаганди просвітницьких ідей.)

·         Назвіть представників доби Просвітництва. (Дж. Свіфт, Д. Дефо, Дж. Аддісон — Англія; Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Бомарше, Дідро — Франція; Лессінг, Ґете, Шіллер — Німеччина; Фонвізін, Радищев, поети-декабристи — Росія; Сковорода — Україна)

2. Робота з термінами

(Запис у словники)

Реалізм — у широкому значенні — це художній стиль універсального характеру, який передбачає відтворення життя в йогооб’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зображуються так, що  стає зрозумілим: вони зумовлені певним комплексом причин і зв’язків. Інколи в такому значенні про реалізм говорять як про художній метод.

Сентименталізм — напрям (течія) в літературі і мистецтві другої половини ХVІІІ ст., позначений підвищеним інтересом до людського почуття, емоційного сприйняття оточуючого світу. Сентименталісти мали нове бачення особистості людини. Для них було важливим, у якій мірі людина здатна на великі, відверті й глибокі переживання. Персонажем сентименталізму була проста, незнатна людина; пейзаж набуває емоційної характеристики.

Філософська повість — середній за обсягом епічний прозовий твір, що характеризується однолінійним сюжетом, головними героями якого є не люди, а філософські ідеї; логіка розвитку подій у ньому зумовлена не логікою людських вчинків, а логікою філософської полеміки.

V. Домашнє завдання

Опрацювати записи в зошитах; скласти гроно на тему «Просвітництво». Випереджувальне завдання для одного учня: підготувати коротку розповідь про зміст повісті Вольтера «Простак».