Мета: дати характеристику галузі (значення, склад хімічної промисловості, сировинна база, територіальна структура); по­яснити чинники розміщення різних типів підприємств; визна­чити зв’язки хімічної промисловості з іншими; удосконалювати навички роботи з картами (показ основних районів і центрів хімічної промисловості) та аналізувати статистичні дані про ви­киди шкідливих речовин у різних містах України; виховувати екологічну культуру учнів (висновки про вплив галузі на довкіл­ля, раціональне збереження природних ресурсів тощо), творчий підхід до розв’язання нестандартних завдань.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Перевірка домашнього завдання

II. Мотивація навчальної діяльності

III. Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

V. Закріплення знань

VI. Контроль та самоперевірка знань

VІI. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Перевірка домашнього завдання

1. Охарактеризуйте фактори розміщення підприємств машино­будування.

2. Яке значення має рівень розвитку машинобудування для економіки України в цілому?

3. Охарактеризуйте структуру галузі та назвіть її основні цен­три.

4. Поясніть, чому розвиток технопарків має важливе значення для машинобудування.

5. Яку продукцію виготовляють підприємства важкого, енер­гетичного та транспортного машинобудування? На що вони орієнтуються в розміщенні?

6. Назвіть наукомісткі галузі машинобудування. Де розташовані їх підприємства?

II. Мотивація навчальної діяльності

Чи можна уявити сучасне життя без продукції хімічної про­мисловості?

Визначте, яка продукція хімічної промисловості є у вашій оселі? Прочитайте маркувальні дані на упаковці продуктів харчування. Які засоби, вироблені хімічною промисловістю, є у вашій ванній кімнаті? З яких тканин вироблений ваш одяг? А пластикові вікна? А меблі? Що є паливом для автомобілів та автобусів? А шини транспортних засобів?

Зробіть висновок, про значення хімічної промисловості.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Характеристика галузі

Хімічна промисловість — комплексна галузь, що визначає, як машинобудування, рівень НТП і забезпечує всі галузі народного господарства хімічними технологіями та матеріалами та виробляє товари масового вжитку.

• Галузь створює нові матеріали, що перевершують за своїми якостями натуральні продукти. Застосування таких матеріалів заощаджує працю людей і сировину. Матеріали із заздалегідь заданими властивостями широко використовуються в косміч­ній техніці, будівництві, фармацевтичній, харчовій та легкій промисловості.

• У хімічної промисловості велика сировинна база: різноманітні корисні копалини, деревина, вода, повітря, виробничі від­ходи. Але основною сировиною для неї є продукти нафтопе­реробки, коксування вугілля, тобто спеціально підготовлена сировина.

• Підприємства хімічної промисловості можна будувати по­всюди: настільки широкий спектр сировини. Але це недо­цільно через високу енерго- та водомісткість її виробництв, а головне — через негативний вплив на екологічні умови місцевості.

2. Чинники розміщення підприємств галузі (картки чинників)

• Споживчий чинник істотний для підприємств, що вироб­ляють продукцію, складну для транспортування (кислоти), громіздку або ж таку, що легко пошкоджується (пластмасові вироби).

• Поблизу сировини розташовують ті виробництва, де значні витрати вихідних матеріалів і великі відходи від переробки (виробництво азотних і калійних добрив).

• Виробництво полімерних матеріалів потребує великої кіль­кості води та електроенергії. Для виробництва 1 т хімічного волокна необхідно 5 тис. м3 води, 5–20 тис. кВт .год елек­троенергії.

• Екологічний чинник ураховується під час розміщення всіх підприємств хімічної промисловості.

Завдання 82. Географічне аудіювання

3. Світові тенденції в хімічній промисловості

Хімічна промисловість — друга після електронної провідна галузь індустрії, що найшвидше забезпечує впровадження до­сягнень науково-технічного прогресу в усі сфери господарства.

У хімічній промисловості збільшується частка наукомісткої продукції високої вартості (головним чином переробні виробництва галузі). Найбільший вплив на розвиток господарства й повсяк­денне життя людини мають полімерні матеріали та продукція їх переробки. На промисловість полімерних матеріалів припадає від 30 до 45 % вартості хімічної промисловості розвинених країн світу. Це основа всієї галузі, її ядро, тісно пов’язане практично з усіма хімічними виробництвами. Сировина — головним чином нафта і природний газ.

Основна увага приділяється одержанню спеціальних пластмас із заздалегідь заданими властивостями. Такими стали композити, які в 4–5 разів легші за сталь і міцніші за неї в 15 разів. Ком­позити — важливий конструкційний матеріал для авіакосмічної індустрії. Новий напрям в одержанні пластмас — збільшення ви­робництва видів, що саморуйнуються (водорозчинних і здатних до біо- і фоторуйнування). У світі накопичилися чималі об’єми відходів полімерних матеріалів (у США щорічно у відходи потра­пляє 18 млрд пластмасових пляшок; у Бельґії на душу населення виробляється 300 кг пластмаси, значна частина якої у вигляді тари надходить у відходи).

Постійне збільшення попиту на продукцію фармацевтичної промисловості зумовило стійкий розвиток (18 % від вартості продукції галузі) і дуже високі темпи зростання. Галузь зростала втричі швидше, ніж уся хімічна, і в чотири-п’ять разів швидше, ніж світова індустрія. Це «малотоннажна» галузь, але вартість однієї тонни продукції є найвищою в хімічній промисловості, оскільки вона надзвичайно наукомістка. Досвід деяких фірм різних країн свідчить про те, що на розробку кожного нового препарату необхідно витратити не менш ніж 400–500 млн дол., докласти працю не менш ніж 100–200 учених, а термін про­ведення досліджень, промислового впровадження й наступних клінічних перевірок становить 10–15 років. Тому найбільш по­тужну фармацевтичну промисловість мають лише економічно найсильніші держави.

До традиційних галузей хімічної промисловості належать ви­робництва хімічних волокон, синтетичного каучуку, мінеральних добрив, але й ці галузі розвиваються в нових напрямах.

Виробництво хімічних волокон змінило всю легку промисло­вість, сьогодні на ці волокна припадає половина виробництва всіх тканин. Хімічні волокна все ширше використовуються в технічних цілях (промислові фільтри, рибальські сітки, каркаси автошин, куленепробивні тканини тощо). Новітні досягнення науки спри­яють тому, що «синтетика» переживає друге народження. Нові волокна, на відміну від старих, «дихають», але не пропускають воду, здатні змінювати колір завдяки зміні освітлення або тем­ператури, зберігати сонячне тепло.

Попит на гумотехнічні вироби покривається за рахунок синте­тичного каучуку, його виробництво має низку переваг (витрати на спорудження заводів менші, ніж на створення плантацій, менші витрати праці, нижча ціна порівняно з натуральним каучуком). Синтетичний каучук за деякими властивостями перевершує на­туральний, розроблено каучуки спеціального призначення, які характеризуються масло-, бензо-, тепло- і морозостійкістю, не­горючістю тощо. Це зумовило їх застосування в різних технічних виробах.

Мінеральні добрива є найбільш масовою продукцією галузі, що визначає рівень розвитку сільського господарства. Досяг­нення НТР дозволили змінити світову структуру одержання мінеральних добрив, серед яких різко збільшилася частка нітратних. У 1950 р. співвідношення виглядало так: 28:45:27 (нітратні, фосфатні, калійні). У 1995 р. співвідношення стало іншим 59:24:17. Це значною мірою відповідає потребам світо­вого рослинництва.

Питання до тексту. Чому в хімічній промисловості частка переробних галузей досить висока? Поясніть високі темпи розвитку фармацевтичної промисловості. Які галузі зараховують до традиційних? Як вони розвиваються в нових напрямах?

22-1

Хімічна промисловість, як і машинобудування, — одна з найскладніших за своєю структурою галузей промисловості. У ній чітко виокремлюються напівпродуктові галузі (основної та органічної хімії), базові (полімерних матеріалів — пластмас, синтетичних смол, хімічних волокон, мінеральних добрив), пе­реробні (синтетичних барвників, лаків, фарб, фармацевтична, фотохімічна, реактивів, побутової хімії, виробів гумотехніки).

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 83. 1. Якою є частка хімічної промисловості в еко­номіці України? Користуючись діаграмою «Галузева структура хімічної промисловості» в атласі, обчисліть частку зайнятих у гірничо-хімічній, у напівпродуктових, базових і переробних галузях. Які із цих галузей визначають науково-технічний прогрес і мають розвиватися швидкими темпами? Наскільки структура хімічної промисловості України відповідає світовим тенденціям?

2. Скориставшись даними таблиці:

• Підрахуйте загальну кількість усіх видів добрив, виготов­лених у 1950, 1990 і 2000 рр. У скільки разів збільшилося виробництво з 1950 по 1990 рр.? Чому відбувся спад ви­робництва у 2000 р.?

• Обчисліть співвідношення виробництва мінеральних добрив у 1995, 2000 і 2007 рр. Порівняйте зі світовими тенденціями (59:24:17). Виробництво яких видів добрив слід розвивати швидше, щоб задовольнити потреби сільського господарства? Назвіть основні центри виробництва (за атласом) нітратних, фосфатних і калійних добрив.

Виробництво мінеральних добрив, тис. т

3. Єдина галузь хімічної промисловості, у якій підвищуються індекси виробництва, — фармацевтична. Якщо весь обсяг ви­робленої продукції цієї галузі в 1990 р. прийняти за 100 %, то у 2000 р. зростання виробництва складатиме 205 % (або індекс зростання до 1990 р. — 205). Якщо за 100 % при­йняти показники 1985 р., то індекс складатиме 291 %. (Для порівняння: індекс продукції основної хімії за умови, що 1990 р. — 100 %, склав 43 %, а нафтохімічної — 31 %, тобто спостерігається спад виробництва.) Поясніть тенденцію до зростання виробництва у фармацевтичній галузі. Які існують передумови розвитку цієї галузі?

V. Закріплення знань

Завдання 84. Установіть відповідність між продукцією хіміч­ної промисловості і галузями промисловості, що використовують цю продукцію.

Завдання 85. Внесіть до таблиці назви продукції хімічної промисловості, основних центрів (за картою атласу). За даними таблиці «Виробництво основних видів промислової продукції за 2003–2007 рр.» визначте обсяги виробленої продукції. Які від­булися зміни в обсягах виробництва за останні чотири роки?

VI. Контроль та самоперевірка знань

Завдання 86. Визначте (за наведеним прикладом) види зв’язків хімічної промисловості: внутрішньогалузеві (ВГ), міжгалузеві (МГ).

Приклад

22-2

Соціогеографічний практикум

Міжнародна корпорація «Полімери» має намір побудувати нове підприємство з виробництва пластмас.

На території якої держави доцільніше це зробити? Обґрун­туйте своє рішення.

У цій галузі для одержання одиниці продукції витрачається багато теплової та електричної енергії, води і спеціально підго­товленої сировини (продукція нафтопереробки або коксохімії).

Додаткові відомості

На березі океану розташовані три держави А (Алябія), Б (Бо­рунія), В (Вірея). В Алябії високий рівень безробіття (отже, праця коштує недорого), дуже вигідні умови для інвесторів, є родовища нафти й газу. Нафту-сирець продають до сусідньої країни.

У Борунії практично відсутня сировинна база, тільки незна­чні запаси залізної руди і кам’яного вугілля. На цих корисних копалинах працює металургійний комбінат повного циклу, є також заводи з переробки нафти і коксохімічне підприємство. У Борунії жорстке екологічне законодавство (якщо підприємство допускає викиди понад гранично допустимі норми, то за це на нього накладають штрафні санкції, аж до закриття).

Вірея має великі запаси кам’яного вугілля, на яких працюють ТЕС. Електроенергія експортується до Алябії та Борунії. Є під­приємства з переробки полімерних матеріалів, їхні потужності не завантажені. У Віреї при владі партія «зелених» (основний акцент їхньої програми — екологічна безпека). Між Алябією та Віреєю складні відносини (перша має борги за електроенергію).

22-3

VІI. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Завдання 87. Позначте правильні відповіді (за атласом).

1. Центри виробництва хімічних волокон:

а) Вінниця;

б) Чернігів;

в) Черкаси;

г) Чернівці.

2. Центри лакофарбової промисловості, побутової хімії:

а) Ужгород;

б) Запоріжжя;

в) Ніжин;

г) Рубіжне.

3. Центри виробництва азотних добрив:

а) Сєверодонецьк;

б) Івано-Франківськ;

в) Ялта;

г) Дніпродзержинськ.

4. Центри виробництва фосфатних добрив:

а) Суми;

б) Стебник;

в) Вінниця;

г) Шостка.

5. Виробництво шин, гумо-азбестових виробів, виробів із пласт­мас зосереджено в містах:

а) Дніпропетровськ;

б) Луцьк;

в) Калуш;

г) Біла Церква.