Мета: познайомити з міфологічними подіями, що пояснюють зміст поеми «Іліада»; встановити зв’язки між троянським циклом міфів та поемою Гомера; розвивати увагу, логічне мислення, уміння працювати з опорними конспектами; виховувати повагу, інтерес до давніх епічних творів.

Обладнання: ОК № 2, 3, 4, 5, 6, тексти уривків з «Іліади».

Гомер кожному може дати

стільки, скільки кожен

візьме в нього.

Народна мудрість

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання.

Опитування

- Які особливості менталітету давніх греків вам відомі?

-Який загальнолюдський ідеал створили греки?

-Що вам відомо про Гомера?

-Розкрийте суть гомерівського питання.

Відповіді учнів за ОК № 2, 3.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Виступ підготовленого учня з повідомленням про Трою

2. Слово вчителя

— Поема Гомера «Іліада» складається з15693 віршів, які поділені за кількістю букв грецького алфавіту на 24 пісні. Дія поеми відбувається на 10-му році Троянської війни, але ні причини розв’язання війни, ні хід її у поемі не описані. Весь матеріал поеми пов’язаний з одним головним героєм — Ахіллом — і зосереджений навколо однієї теми: гнів Ахілла, спрямований на вождя походу еллінських племен проти Трої, царя Аргосу Агамемнона. Розгнівався Ахілл на Агамемнона на 10-му році Троянської війни, і гнів цей став причиною

численних нещасть. Події, пов’язані з гнівом Ахілла, тривали протягом 50 днів.

3. Робота з опорними конспектами

Чому ж розпочалась Троянська війна?

Розповідь за ОК № 4

Чи пам’ятаєте ви, у чому полягала таємниця смерті Зевса, відома Прометеєві? Вся справа була в тому, що якби у Зевса народився син від морської богині Фетіди, то він був би сильніший від батька і міг би принести йому загибель. Дізнавшись про це, Зевс вирішив видати Фетіду заміж за Пелея, сина егінського царя Еака. На весілля забули запросити богиню чвар та розбрату Еріду. Вона страшенно образилася на це і вирішила помститися.

Богиня кинула на святковий стіл яблуко з написом «Найвродливішій», яке потрапило до рук Паріса, сина троянського царя Пріама. Три наймогутніших богині намагалися схилити юнака на свй бік: Афіна, богиня ремесел та справедливої війни, обіцяла йому мудрість і військову славу, Гера, дружина Зевса, — владу і багатство, Афродіта ж, богиня краси і кохання, запропонувала любов найвродливішої у світі жінки. І Паріс обрав любов!

Розповідь за ОК № 5

Афродіта стримала своє слово: у Паріса закохалася Єлена Прекрасна, дружина спартанського царя Менелая. Богиня кохання допомогла викрасти Єлену і привезти її до Трої. Обурений Менелай збирає військо на чолі з Агамемноном і починає Троянську війну.

Чому ж розгнівався Ахілл?

Агамемнон відібрав у Ахілла його полонянку Брісеїду. Через це найсильніший воїн ахейського війська відмовився брати участь у подальших військових діях, що призвело до численних поразок ахейців.

3. Читання уривка з поеми

ЗАСПІВ

(пісня 1, вірші 1–10)

Гнів оспівай, о богине, Ахілла, сина Пелея,

Пагубний гнів, що лиха ахеям багато накоїв:

Душі славетних героїв навіки послав до Аїду

Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу

Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась,

Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами

Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий.

Хто ж із безсмертних богів призвів їх до лютої сварки?

Син то Зевса й Лето. Владарем тим розгніваний тяжко,

Пошесть лиху він на військо наслав.

4. Підготовка до сприйняття розділу «Щит Ахілла»

Робота з ОК № 6, 7

Через відмову Ахілла воювати на боці ахейців у поєдинку з Гектором, братом Паріса, гине кращий друг Ахілла — Патрокл. Ахілл плаче за ним та вирішує повернутися до війська.

Але, щоб перемогти, треба бути сильнішим за інших. Богиня Фетіда, мати Ахілла, просить бога вогню та ковальства Гефеста змайструвати щит, який би міг захистити її сина. Гефест пам’ятає, як Фетіда переховувала його, коли Зевс скинув сина з Олімпу, і прагне віддячити їй, зробивши справжній витвір мистецтва.

5. Читання уривка з поеми «Щит Ахілла» (пісня 18, вірші 478–599)

Приготував він насамперед щит — міцний і великий,

Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний,

480 Ясноблискучий, та ззаду посріблений ремінь приладив.

Щит той з п’ятьох був шарів шкіряних, а поверх він багато

Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко.

Землю на нім він зобразив майстерно, і небо, і море,

Сонця невтомного коло, і срібний у повені місяць,

485 І незліченні сузір’я, що неба склепіння вінчають,

Посеред них і Плеяди, й Гіади, і міць Оріона,

Й навіть Ведмедицю — інші ще Возом її називають.

Крутиться Віз той на місці й лише вигляда Оріона,—

Тільки один до купань в Океані-ріці непричетний.

490 Вирізьбив ще на щиті він для смертних людей два прекрасні

Міста. В одному із них — весілля та учти справляють,

Юних дівчат при світлі ясних смолоскипів виводять

З їхніх світлиць і ведуть через місто під співи весільні.

Жваво кружляють в танку юнаки, і лунають довкола

495 Флейти й формінги дзвінкі, а жінки, стоячи на порозі

Власних осель, на юні веселощі з подивом зирять.

Сила народу на площі міській гомоніла. Знялась там

Буча бурхлива — двоє мужів про пеню сперечались

За чоловіка убитого. Клявся один при народі,

500 Що заплатив, а той — заперечував це при народі.

Врешті звернулись вони до судді, щоб зваду скінчити.

Гомін стояв навкруги: свойого підтримував кожен.

Люд вгамувати старались окличники. Колом священним

Сіли старійшини всі на обтесанім гладко камінні,

505 Берла у руки взяли від окличників дзвінкоголосих

І, встаючи зі сидінь, вирікали по черзі свій вирок.

А посередині в них золоті два лежали таланти,

Щоб їх віддати тому, хто докаже, що має він слушність.

Друге з тих міст оточили навколо численні два війська

510 В зброї блискучій. Та в раді військовій вони розділились —

Чи зруйнувати все, силою взявши, чи скарби коштовні,

Що так багато їх в місті прекраснім, навпіл поділити.

Ті ж не здавались і засідку потай нову готували.

Вийшли на мури міські боронить їх і любі дружини,

515 Й діти маленькі, й мужі, яких уже старість зігнула,

Вої ж пішли. На чолі їх — Арей і Паллада Афіна,

Йшли золоті вони та в золотому одінні обоє,

Збройні, величні, прекрасні, як справжні богове, усюди

Зразу помітні: багато-бо нижчі були від них люди.

520 Швидко дійшли вони місця, де мала їх засідка бути,

Біля ріки, куди ходять стада усі до водопою.

Там заховались вони, блискучою міддю укриті.

Двоє підглядачів спереду йшли, окремо від війська,

І дожидали приходу овець та биків круторогих.

525 От підійшли вони; два пастухи їх спокійно гонили,

Награючи на сопілках,— ніякого лиха не ждали.

Ті ж, лише-но здаля їх побачивши, кинулись раптом

І зайняли срібнорунних отару овець і велику

Череду гарних корів, пастухів же обох повбивали.

530 Гомін і шум біля стада почули іздалеку в стані,

Сидячи в раді військовій, і зразу на коней рисистих

Скочили всі, і, миттю до берега річки домчавши,

У бойовому порядку у бій з ворогами вступили,

І один одного мідними били завзято списами.

535 Звада тіснилася там з Сум’яттям і погрозлива Кара;

Ранених то ледь живих, то й неранених Смерть забирала,

То волочила за ноги убитого труп з бойовища,—

Шати на плечах її червоніли від крові людської.

Воїни, наче живі, у бою тім тіснилися й бились,

540 І один в одного трупи убитих старалися вирвать.

Далі родючих ланів змалював він широкі простори,

Зорані тричі, й багато на них орачів із плугами

Впряжених в ярма волів туди і назад поганяли.

А як, дійшовши межі на ріллі, завертать уже мали,

545 Келих вина, наче меду солодкого, в руки щоразу

Муж подавав їм. І борозну знову вони повертали,

Щоб якнайшвидше родючі лани до кінця доорати.

Наче поорана нива, рілля іззаду чорніла,

Хоч була з золота вся. Таке-то він вирізьбив диво.__

550 Далі лани змалював владареві. Достигле колосся

Скрізь по тих нивах женці гостролезими жали серпами.

Падали густо на землю колосся важкі оберемки.

Їх снопов’язи тоді перевеслами туго в’язали.

Три снопов’язи стояло оподаль. А хлопчики ззаду

555 Зжате збирали колосся й, його охопивши обіруч,

Їм подавали ретельно. І тут же, радіючи серцем,

Мовчки стояв на межі володар, на берло обпершись.

Далі під дубом окличники учту уже готували,

В жертву принісши бика, й навкруги метушились; а жони

560 Борошном ячним його приправляли женцям на вечерю.

Далі він вирізьбив ще обважнілий від ґрон виноградник

З золота,— кетяги сині, аж чорні, по ньому рясніли;

Віття його на срібних підпорах тримались надійно;

Ровом він темним обведений був, а навкруг олив’яний

565 Тин височів, лиш одна пролягала крізь нього стежина

Для носіїв, що проходили нею на збір винограду.

Стежкою тою дівчата і хлопці, веселощів повні,

В плетених кошиках ґрона несли, наче мед той солодкий.

Хлопчик, між ними йдучи, награвав на дзвонистій формінзі

570 І про прекрасного Ліна виспівував пісню чудову

Голосом ніжним. А ті, його співам вторуючи дружно,

Тупали в лад їм ногами, і весело всі танцювали.

Далі він череду вирізьбив дужих биків круторогих.

Деякі з золота, інші із олова їх поробив він.

575 Голосно мукали всі, ідучи із кошари на берег

Річки бурхливої, густро порослий гнучким очеретом.

Четверо йшло золотих пастухів по боках проводжати

Череду, й бігало дев’ять за ними собак прудконогих.

Спереду раптом два леви жахливі на стадо напали

580 Й поволокли вже бика, що ревів і мукав страшенно

В лев’ячих кігтях, а пси й юнаки поспішали на поміч.

Леви ж тим часом, зідравши з бика величезного шкуру,

Кров його й нутрощі хтиво ковтали. І марно старались

Їх одігнать пастухи і псів нацькувать прудконогих.

585 Ті ж, боячись підійти і в левів зубами вчепитись,—

Часом наблизяться, й гавкають тільки, і тут же тікають.

Пастівень вирізьбив далі кульгавий митець незрівнянний

І білорунних отару овець в тій чудовій долині,

Криті хліви, й курені, і кошару, й повітки пастуші.

590 Далі ще змалював на всі руки митець незрівнянний

Місце для танців, подібне до того, що в Кносі просторім

Славний Дедал Аріадні колись спорудив пишнокосій.

В розквіті сил юнаки й багатьом жадані дівчата,

Міцно за руки побравшись, кружляли у танці веселім.

595 В легких одіннях дівчата були, юнаки ж у хітонах,

Шитих з тонкої тканини й ледь маслом для блиску натертих.__

Ті — у віночках чудових були, а ці — на ремінні

Срібному мали ножі, з щирого золота куті.

В жвавому танці на звиклих ногах вони легко кружляли.

- Що зобразив на щиті Гефест?

- Чи переможе Гектора Ахілл з таким щитом?

ІІІ. Підсумки уроку

— Як ви розумієте давньогрецький вислів, винесений в епіграф уроку?

IV. Домашнє завдання

Підготувати розповіді за ОК № 4–7; намалювати щит Ахілла.