Мета: перевірити й оцінити рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності одинадцятикласників; розвивати навички самостійної роботи; виховувати шанобливе ставлення до рідної мови.

Тип уроку: урок перевірки навчальних досягнень учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Проведення інструктажу щодо написання диктанту, повторення критеріїв його оцінювання.

ІV. Написання контрольного диктанту

Перше читання тексту контрольного диктанту

Одинадцятикласники під час першого прослуховування тексту диктанту сприймають його зміст, визначають слова й речення, на які треба звернути особливу увагу.

ТИША

Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив туману і зникає десь у гущині трав та верболозу. Можна піти стежкою, протоптаною через лан ще з осені, але Юрію Івановичу не хочеться тривожити солодкої задуми колосся, що сховало цю вузеньку стежечку від людського ока…

Крізь туманову пелену видно чорнявий ліс. Невмитий і нерозчесаний, він нехотя опускається з підгір’я, щоб викупатися в любисткових луках і почати своє літнє довгодення. А темні кущі лозняка — низькорослі, широкоспинні, округлі — здаються худобою, що всю ніч паслася в луках, а тепер з досвіту розбрелася біля річки і ласує росою. Ось-ось вона нап’ється і вляжеться біля копиць на днювання… Враження таке, що в тих копицях хтось заночував —

чи заповзятий рибалка, чи кволе чапленя, а чи луговик, якого ніхто ніколи не бачив, але котрий завше так видзвонює, так виграє кожного літнього вечора.

Густа, обважніла від роси тиша. Оповила долину, довколишні краєвиди і ревно береже спокій луків. Хай там, на шляху, нетерплячі подорожні поспішають додому, безпорадно гукаючи до гордовитих шоферів, щоб підвезли. Хай у загінки виходять на жнива комбайни — роса незабаром спаде. Хай раз по раз пролітають у високості гострогруді літаки, виспівуючи свої одноманітні пісні.

А їй берегти спокій долини, що прокидається поволі й любить довго ніжитися. Куди поспішати, коли так привільно тут молодій траві і краплистим росам?

Невидимий оркестр оживає неквапно, мовби вслухаючись у тишу, потім грає все владніше та запальніше, не знаючи спину до пізнього вечора, чи сповнюється довколишня тиша довколишньою музикою, яку човен відчуває по-своєму (За Д. Прилюком; 241 слово).

Повторне читання тексту диктанту вчителем окремими частинами і його написання учнями

Третє читання тексту диктанту вчителем і самоперевірка учнями написаного

V. Підсумок уроку

Організований збір контрольних зошитів

Відповіді на питання, що виникли в учнів під час написання контрольного диктанту.

VІ. Домашнє завдання

Індивідуальні завдання учням з повторення вивченого матеріалу.

Додаток до уроку

Диктанти

ПОШУКИ ШЛЯХІВ НАБУТТЯ ВТРАЧЕНОЇ БАТЬКІВЩИНИ

Утворювалися національні держави, дисципліновані римські легіони повертали в межі імперії провінції, що розбігалися вусібіч, ковтнувши свіжого повітря незалежності та ігноруючи інтереси центру, бо перейнялися розв’язанням місцевих проблем.

Ослаблювалися економічні зв’язки з метрополією, імперський товарообмін згасав разом із інформаційним та культурним обміном, але римський легіонер намагався затиснути в залізний кулак ослаблені імперські пальці.

Не вдавалося, бо на периферії імперії зосередилося досить багато військової техніки. Арсенали зброї, якою володіли римляни, опинилися в руках провінційної політичної і військової еліти, і годі було сподіватися імперському центрові на те, щоб приборкати непокірних силою, відновити імперський статус-кво, провчити…

Римський легіонер покірно стояв на своєму посту, ніхто не збирався його знімати, хоча гаряча лава з вулкана на ім’я «Незалежність» підбиралася під стіни імперського центру, засипала попелом забуття релігійні святині, духовні осередки, матеріальні пам’ятки…

І хоча наприкінці IV ст. християнство і було остаточно встановлене як офіційна релігія Римської імперії, проте внутрішня напруга в цьому велетенському єдиному, неділимому царстві — в цій екуменічній Імперії наростала, бо «духовне» і «світське» конфліктували між собою і не могли бути органічно інтегрованими в одну систему. Врешті-решт церква перемогла в боротьбі з імперією на Заході, але й на Сході християнське царство під назвою Візантія не змогло втриматися (За М. Жулинським; 195 слів).

ЧОМУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ БАГАТО СЛІВ ІЗ САНСКРИТУ?Зіставляючи різні мови, учені дійшли висновку, що деякі з них дуже близькі одна до одної, інші є родичками більш віддаленими. А є такі, котрі взагалі не мають між собою нічого спільного. Наприклад, установлено, що спорідненими є українська, латинь, норвезька, таджикська, гінді, англійська тощо. А ось японська, угорська, фінська, турецька, етруська, арабська, баскська та інші з українською чи, скажімо, іспанською ніяк не пов’язані.

Доведено, що кілька тисячоліть до нової ери існувала така собі спільнота людей (племен), які розмовляли близькими діалектами. Ми не знаємо, де це було і в який точно час. Можливо, 3–5 тисяч років до н. е. Припускають, що ці племена проживали десь у Північному Середземномор’ї, можливо навіть, у Подніпров’ї. Індоєвропейська прамова не збереглася до наших часів. Найдавніші письмові пам’ятки, що дійшли до наших днів, написані були тисячу

літ до нової ери мовою давніх жителів Індії, що має назву «санскрит». Як найдавніша, ця мова вважається найближчою до індоєвропейської.

Учені реконструюють прамову на основі законів зміни звуків та граматичних форм, рухаючись, так би мовити, у зворотному напрямку: від сучасних мов — до спільної мови. Реконструйовані слова наводяться в етимологічних словниках, давні граматичні форми — в літераторі з історії граматик (За В. Ільченком; 190 слово).