Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати значення реалізації планів Дауеса і Юнга для Європи і США;

• пояснювати механізм розв’язання проблеми репарацій та значення її подолання для стабільності у світі;

• використовувати історичну карту для розкриття кордонів нових незалежних держав Європи;

• узагальнювати значення повоєнного врегулювання міжнародного становища;

• давати характеристику Штреземану;

• хронологічно співвідносити події та явища теми;

Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ Мотивація навчальної діяльності

Завдання

1. Назвіть і покажіть на карті багатонаціональні держави Європи до Першої світової війни.

2. Поясніть терміни: «анексія», «контрибуція».

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Із листів до доньки Індіри Ганді

«У Європі відбулися суттєві зміни, і на її карті з’явився ряд нових держав. Порівняй стару карту з новою, і ти одразу побачиш ці великі зміни… Подивися на нову карту Європи.

Повністю зникла одна з найбільших держав — Австро-Угорщина, — і замість неї з’явилося декілька невеликих держав… До них відносяться: Австрія, що зберегла мізерну частину своєї попередньої території і велике славне місто Відень — столицю країни; Угорщина також в урізаному вигляді; Чехо-Словаччина, до якої увійшла колишня Богемія; Югославія…

Далі на північ знаходиться ще одна нова держава, швидше, стара держава, що знову з’явилася на карті, — Польща. Польща булла створена з території Пруссії, Росії, Австрії…

На північ від Польщі знаходяться Прибалтійські держави: Литва, Латвія, Естонія,

Фінляндія — всі спадкоємиці колишньої царської імперії…

Останні великі територіальні зміни в Європі — це передача провінцій Ельзасу та Лотарингії Франції. Є ще деякі зміни…

Подивися на карту ще раз. Бачиш, Росія повністю відрізана від Європи низкою держав. Це Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща і Румунія… Більшість цих держав виникла не в результаті Версальських угод, а внаслідок радянської революції. Разом з тим союзники вітали їх появу, оскільки вони створюють ланцюг, що відділяє Росію від небільшовицької Європи». (Неру Д. Взгляд на всемирную историю. — М., 1975. — С. 55–56)

Учні виписують назви нових держави у зошит.

Утворення національних держав у Є вропі

• Червень 1917 р. — проголошення незалежності Литви.

• Грудень 1917 р. — утворення незалежної Фінляндії.

• Січень 1918 р. — проголошення незалежності Української Народної Республіки.

• Лютий 1918 р. — утворення незалежної Естонії.

• Жовтень 1918 р. — утворення Чехо-Словаччини.

• Листопад 1918 р. — проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

• Листопад 1918 р. — утворення незалежної Польської держави.

• Листопад 1918 р. — проголошення Австрійської республіки.

• Листопад 1918 р. — проголошення Угорської республіки.

• Листопад 1918 р. — утворення незалежної Латвії.

• Грудень 1918 р. — створення Королівства Сербів, Хорватів і Словенців.

• Червень 1919 р. — проголошення Веймарської республіки в Німеччині.

Робота зі схемою

Учні отримують схеми розпаду двох великих імперій внаслідок Першої світової війни, які супроводжуються розповіддю вчителя.

Запитання до схеми

1. Які імперії припинили своє існування на початку ХХ ст.?

2. Що стало поштовхом до їх розпаду?

3. Які нові держави виникли внаслідок розпаду Російської та Австро-Угорської імперії?

У ч и т е л ь. Після закінчення Першої світової війни країни Антанти уклали мирні договори і висунули жорсткі вимоги вже фактично іншим державам, які повалили режими, винні у розв’язуванні війни (Німеччина, Австрія та ін.). Умови миру виявилися кабальними, не зовсім справедливими, тим більше, що ці країни не капітулювали перед державами Антанти. Розміри репарацій перевищували можливості переможених країн.

Кордони в Європі визначали довільно, з урахуванням інтересів Антанти, принципи самовизначення народів були грубо знехтувані.

Внаслідок такого перерозподілу кордонів виникли райони з компактним проживанням національних меншин:

• угорці — Румунія (Трансільванія), Словаччина, Югославія;

• німці — Польща та Чехословаччина;

• австрійці — Італія;

• українці та білоруси — Польща.

Усі ці проблеми спонукали європейські країни переглянути повоєнні договори.

Робота в групах

Учні об’єднуються у чотири групи, кожна з яких отримує уривки з історичних джерел.

Генуезька конференція 1922 р.

1-а група

Учні опрацьовують уривки з матеріалами Генуезької конференції 1922 р.

Для розв’язання економічних і фінансових питань у повоєнному світі було скликано міжнародну конференцію в Генуї (Італія), яка тривала з 10 квітня по 19 травня 1922 р. і в якій брали участь представники 29 держав. Офіційною метою конференції був пошук засобів «економічного відродження Центральної та Східної Європи». Але на її засіданнях переважало «російське питання». Західні країни домагалися, щоб радянська Росія визнала всі борги царського і Тимчасового урядів, повернула підприємства, що були націоналізовані, або відшкодувала їхню вартість, ліквідувала монополію зовнішньої торгівлі.

Радянський уряд погоджувався сплатити колишні борги Росії, якщо західні країни візьмуть на себе зобов’язання відшкодувати збитки від іноземної інтервенції, а також нададуть економічну допомогу, вигідні кредити й підпишуть торговельні угоди. Вказана сума збитків від інтервенції (39 млрд золотих карбованців) значно перевищувала борги царської Росії й Тимчасового уряду (18 496 млн). Така пропозиція не влаштовувала західні країни, і конференція припинила свою діяльність. Питання врегулювання взаємних фінансово-економічних претензій, а також питання про роззброєння, порушені радянською делегацією, вирішені не були.

Запитання

1. Де і коли зібралася чергова післявоєнна конференція з проблем врегулювання економічних та фінансових питань?

2. Якою була прихована мета даної конференції?

3. Чим завершилася робота конференції?

Рапалльська угода

2-а група

Учні опрацьовують витяг з Рапалльської угоди між Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою та Німеччиною.

Стаття 1

Обидва уряди згодні, що суперечності між Німеччиною та Російською Радянською Республікою у питаннях, які виникли за час перебування цих держав у стані війни, регулюються на таких підставах:

а) Німецька держава і РРФСР відмовляються від відшкодування їхніх воєнних витрат, рівно як і від відшкодування їхніх воєнних втрат, іншими словами, тих збитків, що були завдані їм та їхнім громадянам у районах воєнних дій внаслідок заходів, включно з ужитими на території супротивної сторони реквізиціями…

в) Німеччина та Росія відмовляються від відшкодування їхніх витрат на військовополонених.

Стаття 3

Дипломатичні та консульські відносини між Німеччиною та РРФСР негайно відновлюються…

Стаття 5

Обидва уряди будуть у доброзичливому дусі йти назустріч господарським потребам обох країн…

Запитання

1. На яких умовах було підписано Рапалльську угоду?

2. Яке значення мала угода для РРФСР та Німеччини?

Матеріали Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій

3-я група

Учні опрацьовують історичні матеріали з найважливішими постановами Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.

Гаазьку конференцію було скликано за рішенням Генуезької конференції 1922 р. Це була фінансово-економічна конференція, в роботі якої брали участь представники ділових кіл, «зацікавлених у російських справах». На конференції обговорювалися питання про націоналізацію іноземної власності, яку здійснили більшовики в Росії, а також про борги царського й Тимчасового урядів і про можливе надання кредитів радянській Росії. Представники західних держав наполягали на відшкодуванні збитків, що їх зазнали власники-іноземці в Росії.

Радянський уряд запропонував перелік підприємств багатьох галузей економіки, що могли бути передані в оренду, концесію або спільне управління іноземним підприємцям. Проте цю пропозицію не було прийнято. Захід сподівався хоча б на часткове повернення боргів з боку радянської Росії. Конференція закінчилася, так і не ухваливши рішення.

Інша міжнародна конференція того часу відкрилась у швейцарському м. Лозанні 20 листопада 1922 р. і тривала з перервою аж до 24 липня 1923 р. У роботі конференції брали участь Велика Британія, Франція, Італія, Японія, Греція, Румунія, Югославія,Туреччина і США (як спостерігач). Для розгляду питання про режим чорноморських проток на конференцію запросили російсько-українсько-грузинську делегацію та делегацію Болгарії.

Ще одним важливим питанням, що розглядалося на конференції,

було підписання мирного договору з Туреччиною.

Позиція радянської делегації щодо статусу чорноморських проток різко розійшлася з позицією західних держав. …Пропозицію радянської делегації було відхилено… і прийнято конвенцію, що базувалася на англійських

пропозиціях. Вона зводилася до вимоги про вільне проходження протоками військових суден під будь-яким прапором як у мирний, так і у воєнний час, якщо Туреччина залишається нейтральною, а якщо вона бере участь у війні, то залишається вільний прохід лише для суден нейтральних країн.

Прийняття цієї конвенції порушувало життєві інтереси чорноморських країн, у тому числі й Туреччини.

…У 1925 р. загострилися німецько-французькі суперечності.

Для розв’язання цих та інших проблем було скликано Локарнську конференцію (5–16 жовтня 1925 р.), у якій взяли участь представники Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Польщі та Чехословаччини.

Локарнська конференція склала Рейнський гарантійний пакт, підписаний 1 грудня 1925 р. у Лондоні, що забезпечував недоторканність кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною. Франція та Бельгія зобов’язалися не розпочинати війни. Велика Британія та Італія виступали як головні гаранти Рейнського пакту.

Проте гарантії не поширювалися на кордони Німеччини з Чехословаччиною та Польщею…

Запитання

1. Якою була мета кожної з конференцій 1922–1925 рр.?

2. Які рішення були прийняті внаслідок кожної з конференцій?

Пакт Бріана–Келлога

4-а група

Учні опрацьовують витяг з пакту Бріана–Келлога. 27 серпня 1928 р.

Стаття 1

Високі Сторони, що домовляються, урочисто оголошують від імені своїх народів, що вони засуджують засіб використання війни для врегулювання міжнародних конфліктів і відмовляються у своїх взаємовідносинах від війни як знаряддя національної політики.

Стаття 2

Високі Сторони, які домовляються, визнають, що врегулювання або розв’язання всіх суперечностей або конфліктів… повинні розв’язуватися лише мирними засобами.

Стаття 3

Ця угода буде ратифікована Високими Сторонами, що домовляються… згідно з конституціями цих країн, і вона набере чинності у відносинах між ними, щойно всі документи про ратифікацію буде депоновано у Вашинґтоні.

Ця угода, щойно вона набере чинності, як це передбачено в попередньому абзаці, залишиться відкритою так довго, скільки буде необхідно для приєднання до неї інших держав світу.

Запитання

1. Що спонукало Францію та США до розробки та укладання так званого пакту Бріана–Келлога?

2. Якими були основні умови даного пакту?

3. Які країни приєдналися до даного пакту?

4. Чи відіграв даний пакт призначену йому роль у забороні гонки озброєнь та війни як засобу розв’язання конфліктів між державами? Свою думку обґрунтуйте.

Складання таблиці

Розгляд питання про плани Дауеса та Юнга доцільно провести під час складання порівняльної таблиці. Для цього учні опрацьовують відповідний пункт параграфа у підручнику та додаткову інформацію.

Репарація — повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розв’язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

План Дауеса

Наприкінці 1922 — на початку 1923 р. суперечності між Німеччиною та країнами-переможницями загострилися. Найболючішим залишалося питання про репарації. Обсяг репарацій, установлений 1921 р., виявився для Німеччини нездійсненним.

Скориставшись з невиконання Німеччиною репараційних зобов’язань, у січні 1923 р., Франція і Бельгія окупували Рурський басейн та Рейнську область. Окупація Руру, де було зосереджено важку промисловість Німеччини, призвела до загострення економічної кризи в країні. Тисячі підприємств припинили діяльність через відсутність сировини, зросло безробіття, зменшилася заробітна плата, збільшилась інфляція. Криза набула міжнародного характеру, але ні США, ні Велика Британія не підтримали Францію, не бажаючи її посилення в Європі.

Франція (а також Бельгія) мусила вивести свої війська та погодитися на перегляд репараційних зобов’ язань Німеччини.

Лондонська конференція, що відбулася в серпні 1924 р,, схвалила розроблену комісією експертів під керівництвом директора одного з найбільших банків Чикаго американця Чарльза Дауеса (план Дауеса) доповідь, спрямовану на перегляд репараційних зобов’язань Німеччини. План Дауеса не визначав загальної суми репарацій.

Згідно з цим планом, прийнятим 16 серпня 1924 р., Німеччина щороку сплачувала певну суму репарацій (поступово збільшуючи її з 1 млрд марок у 1924–1925 рр. до 2,5 млрд у 1928–1929 рр.). Як головні джерела покриття репарацій передбачалося використовувати надходження державного бюджету, що мали збільшитись від запровадження високих непрямих податків на товари широкого вжитку, а також на прибутки німецьких промислових підприємств і залізниць. Це викликало вкрай незадовільну реакцію більшості німецьких громадян. А втім, Німеччині надавалося 800 млн золотих марок у вигляді позики від США. Це допомогло відновити німецьку економіку. У наступні шість років іноземні інвестиції в Німеччину перевищили 20 млрд марок. План був розрахований на те, що німецькі підприємства та фірми перенесуть свою зовнішньоекономічну діяльність до Східної Європи, насамперед до СРСР. США, Велика Британія та Франція мали наміри в такий спосіб позбутися потенційного конкурента в Європі.

Згодом, із розвитком економіки Німеччини та посиленням її впливу в міжнародних відносинах, уряд країни почав вимагати перегляду  умов плану Дауеса. Позицію Німеччини підтримали США.

План Юнга

Другий репараційний план для Німеччини, прийнятий 1929 р., назвали планом Юнга, оскільки головою створеного Лігою Націй комітету експертів з розв’язання репараційного питання став американський підприємець, президент електротехнічного тресту О. Юнг. План Юнга було затверджено 20 січня 1930 р. на конференції в Гаазі. За новим репараційним планом розмір щорічних виплат було зменшено й визначено в розмірі 2 млрд марок на найближчі 37 років. Відповідно до плану Юнга всі форми та види контролю над Німеччиною, її господарством і фінансами ліквідовувалися. Для отримання й розподілу репарацій було створено Банк міжнародних розрахунків, головною функцією якого стало фінансування важкої та військової промисловості Німеччини. Банк зміцнював позиції американського капіталу в Європі.

Нобелівський лауреат Густав Штреземан

На довиборах у Східній Фризії (Німеччина) Густав Штреземан став депутатом рейхстагу, у 1919 р. очолив у ньому фракцію націонал-лібералів і став заступником голови своєї партії. На цій посаді він намагався досягти злиття Націонал-ліберальної партії з Прогресивною народною партією. Зазнавши невдачі, Штреземан зайнявся створенням власної партії — Німецької народної партії, головою якої він був до своєї смерті.

На виборах 1920 р. партія Штреземана домоглася успіху і взяла участь у формуванні уряду Ференбаха. Штреземан очолив фракцію партії в рейхстазі і керував комітетом рейхстагу з іноземних справ. Із серпня по листопад 1923 р. під час Рурського конфлікту Густав Штреземан обіймав посаду рейхсканцлера і міністра закордонних справ у коаліційному уряді ННП, СДПГ, НДП і партії Центра, а потім аж до своєї смерті був міністром закордонних справ Німеччини.

У 1926 р. за свій внесок у зміцнення миру у підписанні Локарнских угод Густав Штреземан був нагороджений Нобелівської премією миру, у 1928 р. став почесним доктором Гейдельберзького університету. 3 жовтня 1929 р. він помер.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які імперії припинили своє існування на початку ХХ ст. та які нові держави утворились натомість?

2. Покажіть на карті ці держави.

3. Дайте визначення терміна «репарація».

4. Назвіть дати відомих вам договорів, підписаних європейськими державами у 20-х рр. ХХ ст.

5. Що собою являли плани Юнга та Дауеса?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.