Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, розкрити багатогранність його спадщини; розвивати зв’язне мовлення, уміння знаходити потрібну інформацію; виховувати інтерес до творчості М. Старицького.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М. Старицького, його твори, епіграф до уроку, таблиця.

Творчість Михайла Старицького —

значний крок вперед у розвитку української мови,

у поширенні тематичного виднокругу

української літератури, у зміцненні

в нашому письменстві реалізму.

М. Рильський

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети уроку

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

В українській літературі другої половини ХІХ — початку ХХ століття значне місце посідає творчість Михайла Петровича Старицького — талановитого поета, драматурга, прозаїка. Всеосяжність інтересів, дійовий громадський темперамент спонукали Старицького до роботи в різних галузях культури. Він був організатором театральної справи на Україні, режисером і антрепренером, одним із фундаторів Всеросійського театрального товариства, видавцем, перекладачем — одним із тих невтомних

трудівників, чиєю подвижницькою працею живиться кожна національна культура.

2. План уроку

1. Основні факти біографії М. Старицького.

2. Багатогранність творчої спадщини.

а) поетична творчість;

б) драматургія;

в) проза.

3. Творча співпраця з М. Лисенком.

4. Аналіз повісті «Оборона Буші».

5. Оцінка І. Франком діяльності М. Старицького.

Основні факти біографії М. Старицького

14 грудня 1840 р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с. Кліщинці на Полтавщині народився Михайло Петрович Старицький.

З 1851 року навчався в Полтавській гімназії.

У 1858 р. вступив до Харківського університету.

У 1860 р. перейшов до Київського університету, де спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року повернувся до Кліщинців.

У 1862 р. М. Старицький одружився. Через два роки повертається до Києва на навчання, і у 1865 р. закінчує університет.

1868 р. Старицький купив маєток в с. Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.

У 1871 р. повернувся до Києва, разом із М. Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя. Брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець автор пісні «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський.

Упродовж 1873–1876 рр. М. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лермонтова, сербські народні думи та пісні.

На початку 80-х рр. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу професійну трупу.

У 1886–1887 рр. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі.

У 1893 р. за станом здоров’я М. Старицький залишив трупу.

У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з’їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність.

У 1903 р. готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.

27 квітня 1904 р. Михайло Старицький помер. Похований на Байковому кладовищі.

ІІІ. Робота за таблицею

Багатогранність творчої спадщини М. Старицького

1. Поетична творчість

Основні мотиви лірики М. Старицького:

1) роль і призначення поета («Поетові»);

2) краса людських почуттів («Виклик»);

3) співчуття до важкої долі простого люду («Швачка»);

4) тема України («До України»).

Повідомлення учнів

1-й учень. Поетичну творчість М. Старицький розпочав перекладами та переспівами російських і зарубіжних поетів. Він перекладав твори Крилова, Пушкіна, Байрона, Гете та інших поетів. Його переклади були значним кроком уперед у порівнянні

з перекладами його попередників. Поет прагнув дотримуватися оригіналу, зберегти його своєрідність, точно відтворити не тільки зміст, але й форму.

Перекладам М. Старицький надавав великого значення. Вони мали розширити можливості української мови, піднести її культуру, збагатити лексично й вивести українську поезію на широкий шлях розвитку.

Поет іноді відходить від оригіналу й не перекладає, а переспівує. Прикладом цього може бути переклад вірша О. Пушкіна «Зимовий вечір». Широко відомі рядки

Спой мне песню, как синица

Тихо за морем жила;

Спой мне песню, как девица

За водой поутру шла.

М. Старицький змінює її колорит, подає зовсім інший фон:

Заспівай мені про волю,

Що вже мохом поросла;

Що тепер, немов дитина,

В сповиточку спать лягла.

2-й учень. Як поет М. Старицький насамперед лірик, причому — лірик більше соціальних, громадянських мотивів, ніж особистих, інтимних. Його ліричні твори мають агітаційний, заключний характер, у них поет ставить і в міру своїх можливостей розв’язує актуальні проблеми життя, закликаючи прогресивну українську інтелігенцію не тільки словом, але й щоденною працею вірно служити своєму народові. Обстоюючи реалізм, він

виступав проти так званого «чистого мистецтва», проти тих поетів, які цуралися народу і служили своєю творчістю інтересам панівних верств суспільства.

Поет — це не тільки сіяч добра й справедливості, але й борець проти всілякого гніту та насильства над людиною. Ця думка проходить червоною ниткою через такі його поезії, як «Поету» («Як ніч, насовується туча»), «На спомин Т. Г. Шевченка», «Ой знущались з мого слова».

Патріотизм М. Старицького глибоко демократичний за своєю суттю. Мотив патріотизму в його поезіях провідний. Любов до України нерозривно пов’язана в поета з любов’ю до знедоленого народу, з прагненням поліпшити умови його життя. Свої пат-

ріотичні почуття виявив у таких поетичних творах, як «До України», «Нива», «До молоді» та інших ліричних віршах.

3-й учень. Мотиви любові до рідного краю у поезіях М. Старицького міцно переплетені з показом нужденного життя народу. Його поезії «Швачка», «Місто спить» та інші зображують картини народного горя, мук і страждання.

Поезія М. Старицького була не тільки музою смутку, але й помсти, боротьби. Саме тому він присвячує чимало поезій оспівуванню боротьби з російським самодержавством. У віршах «Занадто вже», «Остання ніч», «Борцю» та інших він звертається до народу з закликом виступити на захист волі, висловлюючи впевненість, що вона таки настала.

У поетичному доробку письменника знаходимо також перлини пейзажної та інтимної лірики. Поет був закоханий у чарівну природу України і талановито оспівав її у ліричних віршах «На морі», «Вечір», «Весна», «Зорі, зорі, ясні очі» та інших. Серед інтимної лірики М. Старицького є вірші про кохання («Виклик»), «Не сумуй, моя зірко кохана», «Монолог про кохання» тощо).

Висновок. Поетична творчість М. Старицького була дальшим кроком у розвитку української поезії пошевченківської доби. Поет наполегливо працював над віршами і, природно, у кращих творах досяг високого рівня художньої майстерності. У ліриці поета

відбилося публіцистичне мислення епохи, а це також вплинуло на своєрідність звучання лірики наступного літературного покоління, представленого іменами П. Грабовського, В. Cамійленка, М. Вороного.

2. Драматургія

Повідомлення учня

Як драматург М. Старицький зростав на прогресивних традиціях української, російської та зарубіжної драматургії. Особливо велике значення в цьому для нього мала драматична спадщина І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Островського, В. Шекспіра і Ф. Шіллера.

Саме завдяки Старицькому в 1883 р. з’являється перша професійна об’єднана українська трупа, де працювали М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька, М. Садовська-Барілотті. І хоча урядові й цензурні заборони спрямували розвиток української літератури виключно у вузьке річище селянської тематики, завдяки М. Старицькому, І. Карпенку-Карому, М. Кропивницькому український театр зумів вирватись із «горілчано-гопачної» театральщини, розширив і коло тем: історія України — «Оборона Буші», життя інтелігенції «Не судилось», філософська тематика — п’єса «Талан».

3. Проза

Повідомлення учня

Значне місце у спадщині М. Старицького належить художній прозі. З-під пера письменника вийшло чимало оповідань, повістей та романів. Майже всі вони написані російською мовою і опубліковані на сторінках російської періодичної преси. Але теми для них автор брав із життя українського народу. В одному з листів до М. Комарова, говорячи про це, він писав: «Отже, я, працюючи на чужій ниві, все живописую тільки своє рідне з минулого і сучасного життя і прихиляю симпатії сотень людей до нашого поля».

Як прозаїк М. Старицький писав переважно на історичні теми, він у ряді творів художньо відтворив найважливіші періоди героїчного минулого своєї батьківщини.

Так, наприклад, повісті «Червоний диявол» і «Первые коршуны» присвячені боротьбі українського народу проти польськошляхетської експансії наприкінці ХVI та на початку ХVІІ ст. У повісті «Облога Буші» і романі-хроніці «Богдан Хмельницький»

відтворено події визвольної війни 1648–1654 рр. Романи «Руина» і «Последние орлы» («Гайдамаки») зображують складні соціальні протиріччя, які мали місце на Україні після визвольної війни та в час поширення гайдамацького руху. У романі «Розбійник Кармелюк» дається широка панорама антикріпосницької боротьби на Україні в першій половині минулого століття.

Творча співпраця з М. Лисенком

У 1851 році М. Старицький вступив до Полтавської гімназії. Невдовзі, на дванадцятому році життя він втратив матір і з того часу став виховуватися в сім’ї свого дядька по матері В. Лисенка — батька славетного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка. Щороку М. Старицький і М. Лисенко, який навчався в Харківській гімназії, відпочивали під час літніх канікул на селі. Цілими днями вони були разом то на лоні чудової природи, то в домашній бібліотеці, то серед сільської молоді. Сааме тоді між ними виникла та щира й міцна дружба, яка згодом стала основою великої спільної праці в галузі театру та музики.

1862 року М. Старицький одружується на Софії Віталіївні, сестрі М. Лисенка. Це ще більше зміцнило творчі зв’язки між двома молодими ентузіастами української культури.

Зимою наступного року, коли М. Лисенко прибув до Києва на канікули, Старицький працює разом із ним над створенням української опери «Гаркуша», яка з успіхом виконувалася на домашній сцені. Шкода, що ця опера до нас не дійшла.

У Києві М. Старицький разом із М. Лисенком організовує Товариство українських сценічних акторів, яке підготувало на сцені чимало українських п’єс, опер та оперет, зокрема створену ним оперу «Різдвяна ніч», що мала великий успіх і була визначною

подією в культурному житті України.

Аналіз повісті «Оборона Буші» за планом

1. Пригодницький сюжет.

2. Антимілітаристське спрямування.

3. Багатопроблемність твору.

4. Трагічні сторінки життя українського та польського народів.

5. Образи та символи твору.

6. Функція картин природи.

Драма «Оборона Буші» (1899) представляє нам один із трагічних моментів боротьби українського народу проти польсько-шляхетських загарбників уже після Переяславської ради. П’єса наснажена могутнім пафосом справжнього народного патріотизму, любові до своєї вітчизни: усі знають, що йдуть на загибель, але ніхто не вагається, бо треба допомогти з’єднатися силам Хмельницького й Богуна. Звертаючись до складних і драматичних періодів історії українського народу, змальовуючи героїв своїх іс-

торичних творів сповненими сили й душевної краси, Старицький виявив віру в краще майбутнє України.

Оцінка І. Франком діяльності М. Старицького

Творчість М. Старицького завжди привертала до себе увагу літературної громадськості. Ще за життя письменника точилася боротьба навколо нього між прогресивною та консервативною критикою. Українські буржуазні націоналісти заперечували демократичну спрямованість його творів, безпідставно твердили, що він стоїть осторонь від життя народу. Вони намагалися принизити роль М. Старицького в розвитку української літератури. Проти такої фальсифікації спадщини М. Старицького виступив І. Франко, який у статті «Михайло Петрович Старицький» упершее справді

по-науковому підійшов до оцінки його творчості. Він усебічно й ґрунтовно проаналізував життєвий і творчий шлях письменника, показав його велику роль у розвитку української літератури та театру.

ІІІ. Підсумок уроку.

Бесіда

·         Які основні мотиви лірики М. Старицького?

·         Яка тематика драматичних творів?

·         Хто написав музику до опери «Різдвяна ніч»?

·         Хто вперше підійшов до оцінки творчості М. Старицького?

·         Назвіть історичні романи М. Старицького.

IV. Оцінювання

V. Домашнє завдання