Мета: сформувати в учнів загальні уявлення про хід економіч­них перетворень в Росії, охарактеризувати господарство і зовнішні економічні зв’язки; визначити територіальні відмінності галузевої структури господарства Росії; вдосконалити практичні вміння учнів працювати з комплексними картами атласа; розвивати вмін­ня складати економіко-географічну характеристику країни; вихо­вувати толерантність, добросусідські почуття.

Обладнання: фізична та політична карти Євразії, атласи, під­ручники.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Завдання 1. Охарактеризуйте сучасне ЕГП Росії.

Завдання 2. Назвіть основні групи мінеральних ресурсів Росії й покажіть на карті розташування їх найбільших родовищ.

Завдання 3. Охарактеризуйте демографічну ситуацію, особли­вості розселення і національного складу населення Росії.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Росія — постсоціалістична індустріально-аграрна країна.

Вона першою з республік колишнього СРСР почала проводити радикальні економічні перетворення. Шлях Росії до ринкової еконо­міки є складним та суперечливим. Одні вчені вважають реальною за­грозу перетворення Росії на «сировинний додаток», інші, навпаки, стверджують, що через 30–40 років Росія ввійде до числа найбільш економічно розвинених країн світу, і ні побоювання з приводу її мо­гутнього військового потенціалу, ні небажання сприяти розвитку конкурента на світових ринках не зашкодять Росії стати рівноправ­ним партнером у відносинах як зі Сходом, так і з Заходом.

Особливості економічної ситуації в сучасній Росії, рівень розвитку її господарства і економічних зв’язків стануть предметом вивчення на сьогоднішньому уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Реформування економіки Росії

Росія, як і інші постсоціалістичні країни, продовжує форму­вання ринкової економіки. На самому початку процесу існувала думка, що на це потрібні роки, тепер абсолютно ясно, що рахунок йде на десятиліття. У постсоціалістичних країнах ще досить довго буде зберігатися своєрідна економічна система, яку часто назива­ють перехідною.

На початку реформування економіка Росії характеризувалася крайньою неврівноваженістю, порушенням основних фінансово-економічних пропорцій. Про це свідчили, зокрема, найвища ін­фляція, яка наприкінці 1991 р. перевищила 300 %, гострий дефі­цит основних товарів, дефіцит державного бюджету (понад 30 % ВВП), величезний зовнішній борг тощо. У ході реформ Росія взяла курс на лібералізацію.

Лібералізація — скасування численних регулюючих норм, що стримують розвиток ринкових сил. Основними об’єктами лібералі­зації є ціни, підприємницька і зовнішньоекономічна діяльність, виробництво.

Західні аналітики, опитані Financial Times, вважають, що Ро­сія остаточно подолала період занепаду після розвалу Радянського Союзу і виходить у лідери світової економіки. Росія накопичила зо­лотовалютних запасів більш ніж на 450 млрд дол. Однак поки ВВП на душу становить не так багато, наприклад, 40 % від портуґаль­ського.

На інвестиційному форумі в Санкт-Петербурзі у 2007 р. Росія за­явила про намір стати однією з п’яти найкращих економічних дер­жав до 2020 р. (у 2006 р. Росія була дев’ятою за загальним обсягом ВВП), що, за словами економістів, складно, але можливо. Вигравши заявку на проведення Олімпіади в Сочі в 2014 році, Росія має намір інвестувати 1 трлн дол. протягом 10 років на відновлення і розвиток соціальної, промислової і транспортної інфраструктури, причому уряд розраховує залучити 80 % цієї суми від приватних інвесторів, включаючи іноземних. Саме слабка розвиненість інфраструктури є, на думку аналітиків, однією з головних проблем Росії.

2. Промисловість

Для господарства Росії характерна складна багатогалузева структура, в якій переважає промислове виробництво, представле­не практично всіма галузями видобувної і обробної промисловості. Питома вага Росії у світовому промисловому виробництві стано­вить близько 4 %.

Завдання 4. За картами атласа визначте провідні галузі про­мисловості Росії та їх географію.

Паливно-енергетичний комплекс Росії включає енергетику і всі галузі паливної промисловості. Йому належить найбільша частка у структурі промислової продукції країни — 29,4 %. У комп­лексі основну роль відіграє нафтогазова промисловість. Найбільші центри нафтопереробки склалися на трасах нафтопроводів (Омськ, Перм, Уфа, Ярославль, Москва).

Основна частина електроенергії — 74 % — виробляється ТЕС, близько 14 % — ГЕС, 12 % — АЕС. Експорт продукції паливно-енергетичного комплексу — основне джерело валютних надхо­джень країни.

Для Росії характерним є високий рівень розвитку чорної і ко­льорової металургії. На металургійний комплекс припадає 16,5 % промислової продукції.

Чорна металургія базується на Північній, Уральській, Цен­тральній і Південноазіатській (Кузбас) металургійних базах. Під­приємства чорної металургії виробляють близько 40 млн т чавуну та 50 млн т сталі на рік. Але чорна металургія в Росії за рівнем тех­нологічного розвитку відстає від розвинених країн. Мартенівським способом, який у розвинених країнах практично припинив своє іс­нування, у країні виплавляється понад 1/2 виробництва сталі.

Кольорова металургія базується на власних родовищах міді, цинку, алюмінію, магнію, нікелю тощо. Росія видобуває близько 130 т золота і знаходиться за цим показником на п’ятому місці у світі (після ПА, США, Канади та Австралії). Металургійна про­мисловість майже скрізь поєднується з хімічною промисловістю і виробництвом будівельних матеріалів.

Серед основних галузей хімічної промисловості в Росії розвине­не виробництво полімерних матеріалів, синтетичних смол і пласт­мас, хімічних волокон, синтетичного каучуку, мінеральних добрив.

Машинобудування є багатогалузевим за характером, його під­приємства є повсюдно, найбільше — у Центральному районі, По­волжі, на північному заході, Уралі та в Західному Сибіру. За обся­гами промислової продукції частка машинобудування складає 19,1 % загального виробництва. Однією з провідних галузей є ав­томобілебудування: Росія, як і раніше, входить до десятки провід­них автомобілебудівних країн світу.

Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, тому пе­реважно концентрується на Уралі (Єкатеринбурґ, Орськ), в Сибіру (Красноярськ, Іркутськ), в Центральній Росії (Бєлгород), де виробляють обладнання для гірської і металургійної промисловості, енергетики.

Транспортне машинобудування зосереджене в Центральній Росії (Коломна, Брянськ, Твер), на Північному Кавказі (Новочер­каськ), Уралі (Нижній Таґіл). Суднобудування тяжіє до морських (Санкт-Петербурґ, Астрахань, Мурманськ, Владивосток) і річко­вих (Нижній Новґород, Волґоґрад, Тобольськ) портів.

Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, приладобудування, виробництво обчислювальної техніки концен­труються в районах з розвиненим науковим потенціалом — у Цен­тральній Росії (Москва, Санкт-Петербурґ), на Уралі (Єкатерин­бурґ), в Сибіру (Новосибірськ).

Лісова промисловість працює на багатій сировинній базі. Росія посідає перше місце у світі за виробництвом пиломатеріалів. Дере­вообробна промисловість сконцентрована в Поволжському, Цен­тральному, Північному, Північно-Західному районах.

Легка промисловість в основному зосереджена в Центральній Росії.

3. Сільське господарство

У структурі сільського господарства переважає тваринництво, основними галузями якого є молочне і молочно-м’ясне скотарство, сальне і м’ясо-сальне свинарство, тонкорунне і м’ясо-вовняне ві­вчарство, промислове птахівництво, в північних районах — оле­нярство. Під зернові культури зайнято 3/5 всіх посівних площ.

Завдання 5. За картами атласа визначте основні райони виро­щування зернових, технічних, кормових культур, картоплі, ово­чів, фруктів.

Зернові вирощують на родючих чорноземних ґрунтах лісосте­пової та степової зон. Під цими культурами знаходиться 3/5 посів­них площ, з них більша частина — під пшеницею.

Основними технічними культурами є льон-довгунець, коноплі, соняшник, соя, гірчиця, цукрові буряки, тютюн.

Картоплярство й овочівництво є галузями спеціалізації при­міських зон. Великі площі під овочами знаходяться на Північно­му Кавказі. Райони Північного Кавказу і пониззя Дону спеціалі­зуються на садівництві, виноградарстві, Краснодарський край —на вирощуванні чаю і цитрусових, Нижнє Поволжя — баштанних культур.

Розвиток і напрям тваринництва залежить від кормової бази. Природні пасовища займають понад 20 % території країни. Сви­нарство і птахівництво розвинуті повсюдно. Традиційною галуззю є конярство, яке колись розвивалося повсюдно.

Значного розвитку здобула рибна промисловість.

4. Транспорт

У транспортній інфраструктурі Росії розвинені всі галузі, провідною серед яких є залізничний транспорт. Найбільш густазалізнична мережа — в європейській частині країни. При цьому у вантажо- і пасажироперевезеннях на невеликі відстані зростає роль автомобільного транспорту. У внутрішніх перевезеннях друге місце посідає річковий транспорт, морський транспорт забезпечує розвиток внутрішніх зв’язків і зовнішньоекономічну діяльність. Росія має одну з найбільших у світі мережу трубопроводів — до­вжина тільки газопроводів складає понад 140 тис. км.

Завдання 6. За картами атласа визначте найбільші російські транспортні магістралі і вузли.

5. Зовнішні економічні зв’язки

У товарній структурі російського експорту близько 85 % при­падає на сировину і метали. Найбільша частка (48 %) — це енерго­носії (нафта, газ, вугілля). Експорт нафти досяг майже 30 % від її видобутку, газу — 20 %. Важливою статтею російського експорту є руди і метали, вугілля, круглий ліс і продукція целюлозно-паперової промисловості, транспортні засоби, обладнання.

Основними статтями російського імпорту є продукція машино­будування, сільськогосподарська продукція (зерно, олія, цукор, бавовна), продукція хімічної промисловості, текстиль і текстильні вироби.

Найважливішими і традиційними російськими зовнішньотор­говельними партнерами є Німеччина, Китай, країни СНД. Росія є найбільшим торговельним партнером України. На частку Росії припадає 24,1 % від загального експорту українських товарів і 38,4 % від загального експорту українських послуг. Найбільші імпортні надходження в Україну — теж російські: 24,2 % товарів і 13,7 % послуг.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Історико-географічні відмінності окремих частин величезної території Росії обумовили розбіжності й в спеціалізації господар­ства. Ці розбіжності були покладені в основу розподілу Росії на фе­деральні округи. Таких фе­деральних округів в Росії вісім: Центральний, Північно-Західний, Південний, Приволзький, Уральський, Сибір­ський, Далекосхідний, Північно-Кавказький.

Завдання 7 (виконується за варіантами або в групах). За карта­ми атласа й текстом підручника визначте господарську спеціаліза­цію певного федерального округу Росії. Результати роботи офор­міть у вигляді таблиці.

Регіональні відмінності господарської спеціалізації Росії

VI. Підсумок уроку

• Росія — велика індустріально-аграрна країна. З початку 90-х років ХХ ст. у ній проводиться глибоке реформування економі­ки, спрямоване на перехід від централізованої до ринкової еко­номіки.

• Головними галузями міжнародної спеціалізації Росії є паливна гірничодобувна промисловість, металомістке машинобудуван­ня, хімічна, лісова, текстильна та рибна промисловість.

• Сприятливі природні умови для розвитку сільського господар­ства склалися лише на порівняно невеликій території. У струк­турі сільського господарства провідною галуззю є тваринництво.

• У Росії склалася певна диспропорція між розміщенням підпри­ємств обробної промисловості в європейській частині країни і видобувних галузей і підприємств первинної обробки сирови­ни — в азіатській.

• Першочерговими проблемами Росії є подолання економічної диспропорції між європейською та азіатською частинами, роз­виток економічних зв’язків, раціональне використання при­родних ресурсів, подальше освоєння віддалених районів.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник: опрацювати § __.

2. Позначити на контурній карті: а) межі та назви федеральних округів Росії; б) найбільші міста та їх промислову спеціалізацію.

3. Підготувати повідомлення «Зовнішньоекономічні зв’язки України та Росії».

4. Розпочати підготовку до презентації країн — сусідів України (Словаччина, Угорщина, Молдова, Румунія), об’єднатися в гру­пи, розподілити обов’язки.