| Головна » Зарубіжна література |
Мета навчальна: сприяти аналітико-синтетичній діяльності студентів, розвивати їхню пізнавальну самостійність , уяву та творчі здібності, вміння обґрунтовувати й обстоювати власні погляди.
Хід заняття
Викладач: Тема уроку вам відома. Щоправда, обстановка в аудиторії трохи незвична, але тут уже нічого не вдієш. Та, зрештою, вам і не звикати. Так ось, я тут усе міркувала-міркувала і доміркувалася до такого: порівняйте з варіаціями, які я вам запропоную, відомі рядки: Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Варіація перша: Дивлюсь я на череп і думку гадаю: Невже у майбутнім й мене це чекає?.. Варіація друга: Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не памперс, чому промокаю?.. У чому, на ваш погляд, суттєва відмінність цих варіантів, якщо порівнювати їх з погляду того, у якій творчій манері їх реалізовано?.. Перший варіант — це романтичний стиль, другий — нагадує модерністський, третій — постмодерністський. Романтизм ми вже „пройшли" .До постмодернізму ще „не дійшли".Тому зупинимося на модернізмові, який цікавить нас у зв’язку з творчістю Ф. Кафки найбільше. Ви вже здогадалися, певно, чому в цій аудиторії така похмура атмосфера: на столі череп, на дошці якесь страхіття, музика така, що, скажімо, пуститися у танок навряд чи комусь спаде на думку, ще й я читаю вам рядки про череп та про сумну перспективу „синів людських", а на довершення ми маємо розглянути новелу Кафки „Перевтілення", де йдеться про те, як людина перетворилася на страшну комаху... Але перш ніж говорити про новелу послухаємо про самого письменника. Виступи студентів. Студент 1. Кафка – одна із найвидатніших і найдавніших постатей в європейські літературі ХХ ст., ім’я якого було дуже популярним в 50-70 р. після смерті. «Ви змальовуєте поета якимось надзвичайним велетнем: ноги його на землі, а голова зникає десь у хмарах... Насправді ж поет набагато дрібніший і слабший за звичайну людину, тому що він значно гостріше та сильніше за інших відчуває тягар земного буття. Для нього .самого спів — лише лемент. Творчість для художника — страждання, за посередництвом якого він звільняє себе для нового страждання. Він не велетень, а лише строкатий птах, зачинений у клітці власного існування. І ви також? Так говорив про себе австрійський письменник Франц Кафка. Кафка дійсно є однією з найвидатніших постатей у європейській літературі XX століття. Уявити без його творчості це століття просто неможливо. Проте мало статися так, що ніхто і не дізнався б ні про письменника, ні, тим більше, про його твори. Народився Ф. Кафка у Празі 1883 р. у єврейській буржуазній родині. Батько Кафки наполегливою працею зібрав невеликий капітал і став дрібним фабрикантом. У сім'ї це був деспотичний тиран, який своєю дріб'язковою прискіпливістю та жорстокістю робив життя для усіх мешканців його дому нестерпним, а передусім для сина Франца. Батько придушив волю хлопця, позбавив його віри у свої сили і викликав до себе у майбутнього письменника почуття страху, ненависті та відрази, від яких Кафка не міг позбутися протягом усього свого життя і які, безперечно, суттєво вплинули на характер його творчості. На вимогу батька Кафка здобуває юридичну освіту у Празькому університеті, однак усе своє життя письменник прослужив дрібним клерком у страховому агенстві, спромігшись на категоричну відмову займатися справами батькової фабрики і віддаючи усього себе і весь свій вільний час ненависній Кафці-старшому літературі. Австрія була тоді державою-монстром, Австро-Угорською імперією, яку поет та публіцист Карл Клаус назвав «дослідною станцією кінця світу». Це був колос на глиняних ногах, який невдовзі рухнув під ударами війн та революцій. Проте за часів Кафки Відень, столиця Австрії, був осереддям духовного життя Європи. Він прославився видатними іменами — музикант Густав Малер, письменники Стефан Цвейг і Роберт Музіль та поет Райнер Марія Рільке, психотерапевт Зиґмунд Фройд і Франц Кафка, їхній сучасник, що посів серед них почесне місце. Зовні біографія Кафки небагата на події. До вже сказаного слід додати, що він почав друкуватися з 1908 р., та за його життя надруковано було дуже мало: лише шоста частина того, що було ним написано. Але це пояснюється не цензурними чи якимись іншими переслідуваннями, а тільки особливостями особистості письменника: він свідомо писав свої твори, так би мовити, «у стіл», тому що не любив друкуватися (?!). Проте 1915 р. отримав найцрестижнішу літературну премію Німеччини — премію Фонтане. Та перед смертю Кафка заповів спалити усі свої рукописи. Однак, на щастя, той, хто мав це зробити — друг письменника (і сам письменник) Макс Брод, не виконав волі небіжчика і надрукував усе, що було створено Кафкою. Студент 2. Кафка не схожий ні на кого. Один із його німецьких біографів писав: «Як єврей він не був своїм серед християн. Як індиферентний єврей... він не був своїм серед євреїв. Як людина, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед чехів. Як єврей, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед німців. Він ніби голий серед одягнених. Як службовець із страхування робітників він не цілком належав до буржуазії. Як бюргерський син — не зовсім до робітників. Проте і на службі він не був увесь, адже відчував себе письменником. Але й письменником він не був, бо віддавав усі сили сім'ї. Водночас він жив у своїй сім'ї більш чужим, ніж будь-хто чужий». Чужий серед людей, чужий у своїй сім'ї, самотній у товаристві друзів, він також не був одруженим, а своїй нареченій відмовив двічі. Його постійно переслідували матеріальні негаразди, Кафка був виснажений постійним безсонням, страждав від нападів страху, а також неврозами, галюцинаціями, фізичними хворобами, зокрема, хворобою серця та сухотами. Це була особистість із надзвичайно тонкою психічною організацією, безмежно заглиблена в себе. 21 червня 1913 року він записав у свій щоденник: «Який жахливий світ юрмиться у моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільнити його, не розірвавши. Та все ж таки краще тисячу разів розірвати, аніж ховати або поховати його у собі. Для цього я і живу на світі, це мені цілком зрозуміло». Студент 3. Увесь свій вік Кафка роздвоювався між своїм духовним життям, яке він вважав фантастичним, бо воно було сповнене страхіттями та жахами, та життям реальним, ще страшнішим, оскільки воно суперечило людському єству. Світ для нього, таким чином, був розчахнутим на поетику сновидінь і брудну прозу життя. Звичайно, причина душевного надламу Кафки у невідповідності високих ідеалів особистості трагічному безсиллю, приреченості маленької людини у безжалісному, жорстокому, абсурдному світі. Відтворюючи своє внутрішнє життя, письменник писав автобіографію: «Перо лише сейсмографічний грифель серця»,— говорив він. Проте він був письменником-провидцем і проголосив своїй країні та Європі безкінечна безжалісний вирок: «Європа все більше і більше стає країною несамовитої обмебіографія женості». Скільки правди було у цих словах! По-справжньому людство зрозуміло це тільки у роки Другої світової війни й особливо після неї. І саме тоді прийшла до Кафки світова слава, адже у своїх творах він намалював картини, які, на жаль, навряд чи й сьогодні, на початку третього тисячоліття, можна вважати такими, що пішли у небуття. Це і передбачені ним газові камери, так майстерно зображені у новелі «У виправній колонії», ніби він бачив їх на власні очі. Це і бюрократизм, корумпованість влади, судочинства, чиновницького апарату, які викривав Кафка у своєму незакінченому романі «Процес», а також у романі «Замок», який теж залишився незакінченим. Отже, Бертольт Брехт і справді мав рацію, коли говорив про пророчий талант Франца Кафки (звертається увага на епіграф). Але, ніби цього було замало, прозу Кафки визначають ще й як філософську. І для цього також є поважні підстави, оскільки вона у найбезпосередніший спосіб торкається проблем буття, існування людини в абсурдному, безглуздому світі, її безсилля перед несправедливими анти-гуманними законами і байдужою жорстокою владою, які сприяють відчуженню людини від цього світу та інших людей. Не зайвим у цьому контексті було б згадати і той факт, що Кафка називав одним із своїх найулюбленіших письменників Федора Достоєвського, тому що, як і російський письменник, він глибоко страждав разом зі своїми героями. Однак якщо Достоєвський бачив вихід із глухого кута цивілізації у релігії, то Кафка взагалі не бачив жодного виходу. Для нього майбутнє людства — трагедія, доля ж окремої людини — цілковите зникнення, неминуще небуття. Проте хоч яким би парадоксом це не здавалося, але зовсім не випадковим є такий запис Кафки у щоденнику: «...щасливим я був би тільки у тому випадку, якби міг привести світ до чистоти, правди та сталості». І останнє, про що неможливо не згадати,— це приналежність Ф. Кафки до художньої системи модернізму, а точніше, до однієї з тих мистецьких течій, які й склали цю систему,— до експресіонізму. До того ж, ця приналежність не була ані штучною, ані кон'юнктурною, ані навіть раціональною, хоч Кафка і залишив своє визначення експресіонізму як «всеохоплюючої інтерпретації дійсності»,— це була приналежність автентична, вистраждана і водночас породжена стражданнями, які випали на його долю. Через захворювання на сухоти Ф. Кафка 1917 р. дістав відпустку, з якої до праці вже не повернувся, а 3 червня 1924 року він помер у містечку Кірлінг поблизу Відня. 2. Обговорення дискусійних питань, запропонованих викладачем. 1). Наскільки обставини особистого життя впливають на характер творчості митця? (Є вплив безпосередній, як, наприклад, у випадку з Купріним, в основі багатьох творів якого лежать особисті враження, пережиті письменником, зокрема і під час його перебування в Україні. Натомість якщо говорити про Кафку, то йдеться про вплив опосередкований.) 2). Чи є якийсь смисл писати твори про відсутність у житті будь-якого сенсу? (Імовірно, що у написанні літературних творів, як і в діяльності в інших видах мистецтва, з точки зору так званого здорового глузду, зовсім немає сенсу! Проте мистецтво існує, і все нові і нові прометеї спалюють на його багатті свої душі. Отже, якщо є сенс писати літературні твори, то це вже право письменника обирати теми і втілювати обрані ним ідеї. Зрештою, як і читач має право сприймати чи не сприймати те, що створено письменником.) Починаючи аналіз новели “Перевтілення”, доречно буде зосередити увагу на образі головного героя Грегора Замзи. Але спершу… Читання вірша Г. Лорки “Повернення з прогулянки”. Убитий небом, Серед форм, які прямують до землі, І форм, які відшукують кристал, Я запущу своє волосся. З обтятим деревом, що не співає, Із хлоп'ям, чиє обличчя біле, як яйце. Із звірятками, яким розбито голови, Із водою влахах сухих стебел. З усім, що повила глухоніма утома, І з метеликом, утопленим в чорнильниці. Стикаючись із власним обличчям, обмінним щодня. Убитий небом! Викладач: Дивний вірш, чи не так? Та ще й важкий для розуміння... Але щось, певно, ви збагнули? Що саме? Як це стосується нашого уроку, тема якого вам добре відома? Так, якщо не безпосередньо, то, принаймні, опосередковано настрій вірша Лорки виражає певною мірою те, що ми відчуваємо, читаючи новелу Кафки „Перевтілення". А що саме ми відчуваємо? Неабияке здивування і майже шок, тому що ось так, без будь-якої видимої причини герой новели, прокинувшись уранці, бачить, що він перетворився на велетенську комаху. Що ж сталося? І найголовніше — чому так сталося і який у Ці питання і стануть предметом розгляду під час нашого спілкування. Але спершу послухаймо... Зачитуються уривки: «Колись, у давні часи, живі істоти розмножилися так, що заполонили усю Землю. Вона не витримала такого тягаря і провалилася у надра, щоб спуститися ще нижче — у підземні води. Тоді заради порятунку Землі Вішну обернувся величезним вепром із тілом, що нагадувало темну грозову хмару, і очима, що сяяли, наче зорі. Вепр той спустився у надра, підняв могутніми іклами Землю і витягнув її з води...» (Міфи народів світу. — Львів, 1997. — С. 113.) Викладач: Доречно було б згадати і сюжети казок, побудованих на перетвореннях і перевтіленнях героїв. Отже, те, що сталося з Грегором Замзою, справа звичайна? Новела Кафки — казка чи міф? Чи, може, Замза був богом? Чи, може, боги перетворили його на комаху за якусь провину? Ні. Тоді послухаймо ще. Зачитуються уривки: «До дня святого Лавріна цьому малюкові буде вже півтретя року, а він ще на своїх шпичках ні стояти, ні ходити не може, і тільки вурчить та нявкає немов кошеня, замість говорити. А жерти — жере ця ненатла потвора так, як добрий восьмилітній хлопчисько! Та тільки не йде воно йому анітрохи на пожиток». Та у справу втрутилась панна фон Рожа-Гожа, і малюка Цахеса почали сприймати зовсім інакше: «О пані Лізо, пані Лізо, який у вас милий та гожий хлопчик! Це ж справжня ласка господня — така чудесна дитина...» (Е. Т. А. Гофман. Малюк Цахес на прізвисько Циннобер. — К., 1968. — С. 117, 120). Викладач: Можна також згадати і науково- та ненауково-фантастичні твори, у яких ми стикаємося з перевтіленнями і перетвореннями. А тому я знову запитую: Те, що сталося з Грегором Замзою, справа звичайна? Безумовно, якщо врахувати, що йдеться про літературного героя, то ми змушені констатувати — для мистецтвам і зокрема літератури, мотив перетворень є звичним і поширеним. Не менш звичним цей мотив є і для іншого виду мистецтва — для живопису. Студентам пропонується звернути увагу на репродукції картин митців минулих століть і сучасних художників. Та чому ж так діється?.. Літературний ток-маскарад. Викладач: Так, так, розумію: бракує власного досвіду. А тому, аби зрозуміти, що таке перевтілення чи перетворення, спробуємо влаштувати ток-маскарад. Його правила дуже прості: я пропоную вам певний образ, а бажаючий чи той, кого ми забажаємо у цьому образі побачити, займе місце у кріслі і спробує увійти у цей образ, а ми всі йому допомагатимемо. - Перший образ, у який я пропоную вам перевтілитися,— «птах». Питання до образу «птаха» Яким ви хочете бути птахом? Як ви себе почуваєте? Краще, ніж в образі людини? А куди б ви хотіли полетіти? Уявіть собі, що ви летите, хочете приземлитися, а тут мисливець стріляє у вас із рушниці/.. То ким краще бути — птахом чи людиною? А тепер зовсім інший образ — «квітка». Питання до образу «квітки» Вам подобається бути квіткою? А не боїтесь, що вас, врешті-решт, хтось може зірвати? А ви б хотіли, щоб вас хтось зірвав? Викладач: Та час пригадати, що у нас є кілька запитань до образу Грегора Замзи, і тому я пропоную вам спробувати себе ще й у ролі цього героя. І перш ніж говорити з ним , давайте з’ясуємо, що таке комаха і що таке людина? Виступ викладача біології: довідка про комах, довідка про людину. Викладач: Дякую і за цю інформацію! А тепер повертаємося до нашої проблеми. Літературний ток-шок. А що саме ми відчуваємо? Неабияке здивування і майже шок, тому що ось так, без будь-якої видимої причини герой новели, прокинувшись уранці, бачить, що він перетворився на велетенську комаху. Що ж сталося? І найголовніше — чому так сталося і який у Ці питання і стануть предметом розгляду під час нашого спілкування. (Наступний етап уроку передбачає організацію такої оригінальної інтерактивної форми, як ток-шок). Викладач: Отже, запросимо до участі в ток-шоці когось, хто знає всю історію Грегора Замзи не з чужих слів. (Ведучі ставлять стілець - „крісло” і запрошують зайняти місце у ньому перевтіленого Грегора Замзу). “Перевтілений” у Замзу студент розповідає всю свою історію. Питання до образу Грегора Замзи Як ви гадаєте, чому ви перетворилися на комаху? Якими побачили світ і людей, ставши комахою? Що нового для себе зрозуміли? Викладач: Спробуємо підсумувати почуте і побачене й зробити відповідний висновок. Найперше, Кафка, звичайно, не відкрив Америки, удаючись до давнього прийому, який залюбки використовувався у народній творчості і літературі представниками різних народів і культури. Але до Кафки в літературі нікому не спадало на думку надати прийомові абсурдності, не вмотувавши перетворення. Саме цей нюанс дав змогу сказати те, що на думку письменника, становить найголовнішу проблему людства у ХХ ст.: сучасна людина перетворюється на відразливу комаху і шукати порятунку їй не тільки ніде – вона його зовсім не варта, та зрештою і нічого не варта! “Погляньте – но вона здохла! Лежить: не кивається!”- … Але тільки про Грегора, а й про кожного з нас можна було б сказати щось подібне за певних умов, чи не так? І хіба Кафка не має рації, якщо зважити на те, що може спіткати людину в житті чи – ще ширше – що пережило і переживає людство в ХХ ст. і продовжує переживати в ХХІ ст.? щоправда, ви можете сказати: “Але ж переживає!” яке з ними сталося, бо цього разу те відбулося тільки з ним…
То що ж, почекаємо наступного разу? ... Своєї черги? Гадаєте, що це досить фантастична перспектива? … Перед кожним із вас лежить яблуко — що з ним зробити, вирішувати вам: ви можете жбурнути ним у «Грегора Замзу», можете ритуально обмінятися яблуками між собою, можете з'їсти їх самі, а можете вийти з цієї аудиторії і просто так, без жодних підстав пригостити цим яблуком першого, хто трапиться вам і хто потребує вітамінів чи кому б вам хотілося просто зробити приємне!..
Висновки
Методрозробка заняття з дисципліни Зарубіжна література” “Зображення абсурдності світового буття в новелі Ф. Кафки “Перевтілення” в цікавій формі розкриває індивідуальність письменника як мислителя, який вияскравив духовний досвід, здобутий людством у страшних випробуваннях, і як митця, котрий один з перших увиразнив нове художнє мислення, що утворило магістральне річище мистецтва ХХ століття. На таких заняттях є можливість систематизувати раніше отримані знання, виявити рівень знань і умінь студентів, вміння працювати колективно. Елементи гри сприяють розширенню пізнавальних інтересів, спонукають студентів до вдосконалення, кращого запам’ятовування навчального матеріалу в процесі виконання завдань в нестандартних ситуаціях, розвивають увагу, формують культуру розумової праці, активність, наполегливість, об’єктивність в оцінюванні результатів своєї і колективної роботи. Дану методрозробку доцільно використовувати викладачам, які викладають дисципліну “Зарубіжна література”.
Література Методика преподавания литературы: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по специальности № 2101 “Рус. яз. и литература” / Под ред. З.Я. Рез. –М: Просвещение, 1997.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |