| Головна » Зарубіжна література |
Тема Урок позакласного читання. Василь Биков “Обеліск”. Епіграф уроку: Від уміння жити за законами совісті багато що залежить в наш нелегкий час. Жити гідно нелегко, проте людина може залишатися людиною і рід людський зможе вижити за умов, якщо кожен шануватиме високі поняття моралі. В. Биков, білоруський письменник Слово вчителя. Дуже часто, коли ми говоримо про війну, то згадуємо про подвиги, про воєнську славу, про відомих героїв. А як же ті, хто віддав своє життя на незначному рубежі, на “неголовній ділянці” фронту, чиє ім’я лише ввійшло в скупі повідомлення про загиблих? Про подвиги простих солдат, що віддали своє життя за перемогу, за наше мирне майбуття, писали у своїх творах письменники різних країн. Російський письменник О. Твардовський у поемі “Василь Тьоркін” створив образ солдата-визволителя. Василь Биков – білоруський письменник – теж присвятив багато своїх творів темі долі людини, що опинилася у важких випробуваннях під час війни; примушує замислитися над психологією та вчинками людини, ставить у творах проблему вибору. Уривок з поеми О. Твардовського “Василь Тьоркін” … в глуши, в бою безвестном В сосняке, в кустах сырых Смертью праведной и честной Пали многое из них. Пусть тот бой не упомянут В списке славы золотой, День придёт – ещё повстанут Люди в памяти живой. И в одной бессмертной книге Будут все навек равны – Кто за город пал великий. Что один у всей страны; Кто за гордую твердыню, Что у Волги у реки, Кто за тот, забытый ныне, Населённый пункт Борки. И Россия – мать родная – Почесть всем отдаст сполна. Бой иной, пора иная, Жизнь одна и смерть одна. Слово про письменника Василь Володимирович Биков (1924-2003) – відомий білоруський письменник. Народився в селянській сім’ї. Закінчив 8-річну школу. Потім навчався у Вітебському художньому училищі. Війна застала його на Україні, де він брав участь в оборонних роботах. Під час відступу, у Бєлгороді, відстав від своєї колони, був арештований і мало не розстріляний як німецький шпигун. Воював у складі армійського інженерного батальйону. Призваний в армію влітку 1942 р. Брав участь у боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам’янку. Під час Кіровоградської операції поранений в ногу і живіт (помилково був записаний як загиблий). Довго лікувався у госпіталі. Після мобілізації жив у м. Гродно. Потім знову служив в армії, вийшов у відставку в чині майора. З 1959 р. член Союзу письменників СРСР. Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці та лауреата Державної премії СРСР. Письменник пішов із життя в 2003 р. Із спогадів Василя Бикова В. Биков не раз говорив, що серйозне дослідження війни неможливе без її знання. Ось як він розповідав про себе: “Я был ранен в ногу. Один танк повернул на меня. Я метнул противотанковую гранату, но неудачно, и едва успел подобрать ноги. Танк буквально вдавил в снег полы моей шинели… Утром село снова атаковали немецкие танки, смяли оборону. Я выполз из хаты на дорогу, где меня подобрала последняя уходящая из села повозка. Один танк остановился против нашей хаты и расстрелял её. Хата загорелась. Всё это наблюдал мой командир батальона. Он, конечно не знал, что за пятнадцать минут до того мне удалось выползти на улицу. После госпиталя я попал в другую часть.” Так В. Биков опинився у списках загиблих… Із книги спогадів “Довга дорога додому” Про війну у книзі спогадів “Довга дорога додому” (2003) Василь Биков писав так: “Предчувствую сакраментальный вопрос про страх: боялся ли? Конечно, боялся, а, может, порой и трусил. Но страхов на войне много, и они все разные. Страх перед немцами — что могли взять в плен, застрелить; страх из-за огня, особенно артиллерийского или бомбежек. Если взрыв рядом, так, кажется, тело само, без участия разума, готово разорваться на куски от диких мук. Но был же и страх, который шел из-за спины — от начальства, всех тех карательных органов, которых в войну было не меньше, чем в мирное время. Даже больше.” Із спогадів Василя Бикова Відповідаючи на анкету журналу, В. Биков писав: “Я всегда писал о том, что пережил сам, что пережили мои товарищи. Конечно, в моих книгах нет буквального воспроизведения жизненных ситуаций. Но всё, о чём я пишу, так или иначе было.” Герої книг В. Бикова – рядові учасники війни, але перед кожним із них стояла проблема вибору, причому питання не в тому, як зберегти своє життя, а в тому, як померти достойно, як зберегти для інших віру в торжество високої ідеї. Вчинки його героїв психологічно достовірні, бо письменник описує події, які довелося пережити йому і його фронтовим товаришам. Завдання для учнів “Продовжити фразу” Учитель – це… Порівняйте з визначенням у словнику Учитель — 1) особа, яка чому-небудь навчає, викладач. 2) людина, яка вчить (навчила) чому-небудь (високий стиль). 1977 року в СРСР було встановлено звання “Народний вчитель СРСР”. Учитель — це також: професія та посада в системі освіти, що виникла внаслідок виділення останнього в особливу соціальну функцію; людина, що здійснює управління процесом залучення до культури суспільства; Проблемні запитання Як ви гадаєте, в якому значенні це слово використовується в повісті “Обеліск” В. Бикова. Хто з героїв повісті є вчителем у 1 значенні? Кого з них можна назвати вчителем у високому розумінні цього слова. Бесіда елементами текстологічного аналізу Від чийого імені ведеться розповідь? Що незримо об’єднує цих двох співрозмовників – у формальному і в психологічному плані? Який жанровий прийом використовує автор? Чому завідуючий райвно Ткачук терміново поїхав знайомитися з Морозом? Як відбулося перше знайомство? Як спочатку поставився Ткачук до виконання Морозом навчальних програм? Чи залишилася його думка незмінною? В чому, як вважав Мороз, полягає найперше завдання вчителя? Бесіда елементами текстологічного аналізу Що вразило знайомих у вчинку Мороза на початку війни? Яким словом це можна назвати з формальної точки зору? Чому Мороз так вирішив? Чи тільки для майбутнього працював Мороз? За що фашисти схопили дітей і яку поставили умову? Чому Мороз добровільно здався фашистам? Чи розумів він, що його жертва безглузда? Чи сказав Мороз учням, чому залишився з ними? Чи намагався він обманути дітей якоюсь надією, втішити? Про яку вищу нагороду він їм говорив? Що трапилося далі з Олесем Івановичем та його учнями? Прийом “Вільний мікрофон” Як ви оцінюєте вчинок Олеся Івановича Мороза? Чому фашисти доставили його в селище живим? Як страчували учителя і учнів? Чи випадково у шибениці була форма хреста? Переказ тексту Перекажіть близько до тексту опис обеліска. На які деталі слід звернути особливу увагу? В чому хотіли відмовити Морозу формалісти? А як ви думаєте, чи повинно бути ім’я Мороза на обеліску? Проведення дискусії Як ви гадаєте, даремно чи ні загинув Олесь Іванович і як можна оцінити його вчинок – як подвиг чи необдуманий вчинок? Що ним керувало – надмірна наївність чи високе розуміння обов’язку? Чи лише про конкретного Олеся Івановича Мороза ця повість? Чи поставлена остання крапка в історії Олеся Івановича Мороза? Підсумки уроку Запитання та завдання для учнів Як ми з вами після прочитання повісті В. Бикова можемо визначити поняття “вчитель”? Доведіть відповідність епіграфа уроку змісту прочитаного твору. Якби вас попросили підібрати епіграф до даного уроку, що б ви вибрали із запропонованого? Ніхто не забутий, ніщо не забуто. Ми відповідаємо за тих, кого приручили. “Учитель, перед именем твоим Позволь смиренно преклонить колени.” М. Добролюбов Домашнє завдання Прочитати повість Ю. Яковлєва “Дівчатка з Василівського острова”. Дати усну відповідь на запитання “Чому і у післявоєнний час виникають твори про війну?”
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |