| Головна » Зарубіжна література |
Патрік Зюскінд та його роман «Парфумер. Історія одного вбивці» Виконала учениця 11 класу ЗОШ №12 м.Чернівці Сидоряк Алла Зміст Патрік Зюскінд – німецький письменник, представник постмодерністської літератури. Твір, що приніс авторові світову славу. Проблематика роману П. Зюскінда «Запахи» Екранізація роману «Парфумер. Історія одного вбивці». Образ парфумера в романі-детективі Гренуй – злий геній. Патрік Зюскінд – німецький письменник, представник постмодерністської літератури. Народився майбутній письменник 26 березня 1949 року в місті Амбах. Здобув музичну освіту. 1968 – 1974 роки – студіював історію у Мюнхенському університеті. Після закінчення університету працював у патентному відділі фірми «Сіменс», тапером у танцбарі, тренером по настільному тенісу, сценаристом на телебаченні. Протягом 1974 року Зюскінд відвідував лекції «Aix-En-Provоnсе» й удосконалював свої знання з французької мови, літератури й культури. Нині мешкає то у Франції, то в Німеччині Творчість Патріка Зюскінда 1980 р. Перший успіх на театральній сцені прийшов з написанням одно-актного монологу «Контрабас». 1985 р. Побачив світ роман «Парфумер». 1987 р. Новела «Голубка. Три історії і одне спостереження». 1991 р. - «Історія пана Зоммера». Поступово Патрік Зюскінд стає відомим драматургом, прозаїком та автором сценаріїв. Його антигерої мають одну спільну рису, а саме: складнощі в життєвому пошуку й у спілкуванні з іншими людьми. Твір, що приніс авторові світову славу З романом «Парфумер. Історія одного вбивці», що вийшов у 1985 році у видавництві «Діоген», до Зюскінда приходить світова слава. Роман був пере-кладений 33 мовами й більше восьми років тримався у списку бестселерів, а ім'я Патріка Зюскінда стало культовим. Написанню цього твору передувала кропітка підготовча робота: автор об'їхав місця дії майбутнього роману, тривалий час цікавився секретами парфумерії на фірмі «Фрагонард», і, нарешті, опрацював велику кількість літературних і культурологічних джерел, які потім використав у романі. Проблематика роману П. Зюскінда «Запахи» Однією з найважливіших проблем творує є роль і місце визначної особистості в історії людства. Протягом розвитку цивілізації декому було, є і буде властивим тяжіння до відчуття винятковості власної особистості, до нестримного бажання стати господарем долі та думок інших. Історія засвідчує непоодинокі випадки, коли злий геній одних людей призводив до трагедій або до смерті інших. Проблема винятковості людської особистості в різні періоди історії цікавила філософів, психологів, письменників, літературознавців, політиків, соціологів. Такою особистістю, яка будь-якою ціною (і це жахливо!) хоче довести всім, що вона стоїть поза межами людської моралі та має право втручатися в життя інших, вважає себе людина з невисоким рівнем внутрішньої культури або психологічно неврівноважена. Образ парфумера в романі-детективі Герой роману Жан-Батіст Гренуй відверта потвора, яку автор порівнює з кліщем: "...він був такий живучий, як витривала бактерія, і невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній крихітній краплині крові, яку здобув кілька років тому". І справді, він не тільки не мав особливого таланту, але - що значно гірше - не мав моральних засад, не мав совісті, не жалів нікого й не цінував чужого життя. Гренуй, не мавши власного запаху, тонко розпізнавав чужі і навіть умів їх компонувати, створюючи чудові парфуми без усяких рецептів. Це було справжнє мистецтво, яким він оволодів. Здавалося б, це прекрасно, бо людина, яка володіє мистецтвом, заслуговує на визнання. Проте не Гренуй. Ним керувала зовсім не любов до мистецтва і не любов до людей. Він ненавидів усіх і того ж часу жадав їхнього визнання.. Він не міг любити, був усе життя позбавлений людської любові. Любили не його, а його парфуми. Це найтрагічніше для людини. Байдужість Гренуя до інших людей вражає. Його цікавлять лише їхні запахи. Заради них він готовий на все, навіть на вбивство… Перший раз він убив у 1753 році під час святкування роковин коронації... Запах молодої дівчини поглинув його. Гренуй за всяку ціну хотів оволодіти ним, сама ж дівчина його не цікавила. Він убив і заволодів запахом. Ніщо не могло зупинити його. Бога для нього не існувало. Він був сам собі і Богом, і Сатаною, як він це довів у Грасі, підкоривши собі ціле місто. Гренуй, як губка, збирав, колекціонував запахи. Людина для нього - ніщо, запах - усе. "Маленький бридкий кліщ..., який зумисне стає маленьким і непомітним, щоб ніхто його не побачив і не розтоптав. Самотній кліщ, зосереджений у собі, сидить на дереві, сліпий, глухий і німий, і тільки принюхується..." [Якби ж то "тільки принюхується", а то ж набагато гірше - він убивав людей, уб...] Якби ж то "тільки принюхується", а то ж набагато гірше - він убивав людей, убивав красу, аби витягти з неї запах. Але за свої вбивства він має бути покараний. І правосуддя над ним вершиться. Усе місто зібралося, щоб подивитися, як будуть страчувати це маленьке, бридке чудовисько, яке викинуло в обійми смерті декількох найкращих дівчат міста. Екранізація роману «Парфумер. Історія одного вбивці» Жанр: драма, триллер Країна: Франція, Німеччина, Іспанія, США Режисер: Том Тикуер Сценарій: Ендрю Біркін, Бернд Айхінгер, Том Тикуер, ... Продюсер: Бернд Айхінгер, Крістін Рот, Андреас Шмід, ... Оператор: Франк Грибе Композитор: Райнхольд Хайль, Джонні Клаймек, Том Тикуер Художник: Улі Ханіш, Лайя Колет, П'єр-Ів Гайрі, ... Монтаж: Олександр Бернер Актори: Бен Уішоу, Алан Рікман, Рейчел Херд-Вуд, Дастін Хофман Кіностудія / кінокомпанія: Constantin Film Produktion Спільно з (Кіностудією / кінокомпанією): Castelao Producciones S.A.; Davis-Films; Ikiru Films S.L.; Nouvelles Éditions de Films; Rising Star; VIP 4 Medienfonds Гренуй – злий геній У Гренуй жив у Франції чоловік, який належав до найгеніальніших і найогидніших постатей цієї …епохи. … І ось тут, у найсмердючішому місці всього королівства, 17 липня 1738 року народився Жан-Батіст Гренуй. …митець, який нездатний виявити Жан-Батіста Гренуя в сутінках власної особистості, або бреше, або не є таким. Макс Фрай У мадам Гайяр …для малого Гренуя установа мадам Гайяр була просто благодаттю. В іншому місці він, очевидно, не вижив би. …Інші діти одразу відчули, що з Гренуєм щось не так. З першого ж дня новенький почав наганяти на них жах. Вони уникали коробки, в якій він лежав… …У шість років він досконало вивчив нюхом своє оточення. Життя Гренуя у майстерні чинбаря Грімаля …Щодня він був змушений виконувати найважчу, непосильну для нього роботу: здирати шкури, обробляти їх, носити сотні відер води, рубати дрова. Тут він захворів на сибірську виразку… Ця фантастична живучість підвищила «ціну» Гренуя в очах чинбаря і коли малому виповнилося дванадцять років, той подарував йому вихідний на півнеділі й дозволив серед тижня після роботи годину погуляти. Дівчина з де Маре Гренуй зрозумів: якщо він не заволодіє цим ароматом, його життя не матиме більше сенсу. …Він зупинився за крок до її плечей. Вона його не чула. …Ще ніколи Гренуєві не було так добре. …Побачивши його, дівчина скам’яніла від переляку, і Гренуй мав досить часу, щоб оповити руками її шию. …Те, що в основі цієї краси лежало вбивство, було йому байдуже. …Він привласнив … принцип її запаху. У крамниці відомого парфумера Бальдіні Скориставшись вдалим приводом (відніс від чинбаря славнозвісному парфумеру козячі шкури), Гренуй попросив, щоб майстер взяв його до себе за учня. Свою спроможність він довів тим, що моментально назвав інгредієнт «Амура і Психеї», який так і не зміг визначити маестро пахощів. … Наступного ж дня Бальдіні викупив Гренуя в чинбаря. … Минуло небагато часу, і він став фахівцем у галузі дистилювання. …зрештою усамітнюється на високій горі, де в шалених мріях проводить сім років. Мандри Гренуя Повернення відлюдника Особливу зацікавленість до нього виявив маркіз де ля Тайяд-Еспінассу – авнтюрист-»дослідник». У майстерні місцевого парфумера Рунеля герой створив штучний аромат для власного тіла, що від народження не мало запаху. … Так він примусить їх полюбити його. … він запитав себе, навіщо взагалі хоче цього. І відповів собі, що хоче цього тому, бо наскрізь просякнутий злом. Гренуй прибуває до міста Грас… Лора Гренуй виявив, що аромат за муром, хоч і неймовірно схожий на аромат рудоволосої дівчинки, одночасно й відрізняється від нього. Звичайно, той аромат теж належав рудоволосій, у тому не було жодного сумніву. … Тільки консул Ріші, батько Лори, яка була першою красунею в місті, відчував велику тривогу. Він розгадав, що таємничого вбивцю штовхає на злочин спотворене прагнення досконалості, а відтак Лорі загрожує смертельна небезпека. Ріші… потай виїхав з нею з міста. …Гренуй… по запаху знайшов утікачів і вбив дівчину. Арешт Гренуя Гренуя нарешті заарештовано. …Його жорстоко катують, допитуючись, з якою метою він убивав дівчат. Він, проте, лише повтоює: «Вони мені були потрібні». Суд засуджує злочинця до страти до страти. Перед стратою Страту було призначено на п’яту годину після обіду… О четвертій почала заповнюватися трибуна… Присутнім було все дворянство… Антуан Ріші був у чорному вбранні… Останнім прийшов єпископ… Щоб хтось під’їздив на власну страту каретою, з кучером, слугами в лівреях та вершниками – такого тут ще не бачили. Поява Гренуя на площі І тоді сталося диво… десять тисяч людей на майдані та навколишніх схилах хвиля за хвилею переймались непохитною вірою: людина в синьому сюртуці, яка щойно вийшла з карети, аж ніяк не може бути вбивцею… Папон також знав це. … він не зможе підняти кия … на цього невисокого безневинного чоловіка. Під впливом парфумів Гренуй бачив і відчував, як непереборно цей парфум діє і як… полоняє всіх. … Він був замаскований найкращими в світі парфумами, а під цією маскою не мав обличчя… «Він мене вб’є», - подумав Гренуй (побачивши Ріші). Замість того … тремтячі губи шепотіли: «Прости мені, мій сину…». (Суд закрив справу Гренуя, засудивши до страти парфумера Дрюо. Гренуй залишив Грас.) Париж. 25 червня 1767 року Лише за північ … почала збиратися всіляка потолоч. Запалили невелике вогнище, щоб зварити їжу й розігна-ти сморід. … А цей чоловік у блакитному сюртуці наче виріс із-під землі, з маленькою пляшечкою в руці, яку відкоркував… А потім він вилив на себе вміст цієї пляшечки і нараз засяяв неземною красою. Трагічна розв’язка Вони кинулись на янгола, навалилися на нього, збили з ніг. Кожен хотів … урвати собі бодай шматочок від нього… За півгодини Жан-Батіст Гренуй до останньої кісточки зник з лику земного. … Ніхто (з канібалів) не промовив жодного слова. … Вони вперше зробили щось із любові.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |