| Головна » Українська література |
Мета: опрацювати зміст оповідання «Казка про смарагд», зацікавити учнів творчістю української письменниці Галини Журби; формувати вміння визначати символічне значення образів, розвивати творчу уяву, креативне мислення, уміння висловлювати власну думку; виховувати прагнення ставити перед собою мету і намагатися досягти її. Теорія літератури: символ, підтекст. Обладнання: тексти оповідання, портрет письменниці, ілюстрації. Тип уроку: урок-бесіда з позакласного читання.
«Життя дано людині для … змагань і перемагань. Життя, як смолоскип, що запалює і згорає саможертовним полум’ям на жертовнику Батьківщини і Волі». Галина Журба
Перебіг уроку І. Організаційний момент. ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. ІІІ. Вивчення нового матеріалу. Вступне слово вчителя. Дорогі діти! Сьогодні ми з вами маємо змогу долучитися до творчої спадщини незаслужено забутої непересічної української письменниці Галини Журби. Творчість Галини Маврикіївни Домбровської (справжнє прізвище письменниці) становить яскраву сторінку української літератури, твореної в еміграції, й досі залишається для українських читачів маловідомою. Озвучення випереджувальних завдань. – Яким був життєвий і творчий шлях письменниці, що вона прагнула донести до читачів, ми й довідаємося від учнів, які отримали випереджувальне завдання і підготували розповідь про Галину Журбу. Повідомлення учнів-«біографів». Галина Журба ― це літературний псевдонім письменниці, справжнє прізвище якої ― Домбровська Галина Маврикіївна (по чоловікові Нивинська), народилася 29 грудня 1888 року на хуторі Олександрія, поблизу села Соболівка в заможній сім’ї. Майбутня письменниця освіту здобула домашню. Мати хотіла, щоб діти знали польську і французьку мови, хоча і не цуралися української мови, вміли грати на фортепіано. Умови виховання могли б виробити з Галини Домбровської типову панночку-шляхтянку, але в ній була закладена більша енергія. Дівчина мала змогу добре приглянутися як до панського життя з його виїздами, з верховою їздою, пікніками, полюваннями, фортепіанними концертами, так і до зворотного його боку з економами, сценами побоїв селян. Жадібно слухала дівчина сімейні перекази, чарувалася українською мовою, придивлялася до побуту селян. На жаль, точно відтворити життєвий шлях письменниці до 1912 року неможливо. Вона сама писала: „Двічі починаю писати свою автобіографію і двічі її трачу. Волинь – Львів 1930-1939, потім Криниця 1940-1943. Остання згоріла у варшавській пожежі”. Писати почала ще в батьківському домі. У січні 1912 року приїхала до Києва, оселилася в готелі „Ермітаж”, де її тітка Наталія Сіпайло була управителькою. Навчалася писати на машинці. Згодом отримала посаду машиністки в польському технічному бюро „Лодинський і син”. В Києві знайомиться з Микитою Шаповалом, Борисом Лазаревським (російський новеліст української крові), Іваном Карпенком-Карим. У кінці травня 1914 року повертається додому на хутір. Там від батька дізнається про війну (Австрія оголосила війну Сербії). У цей важкий час між трьома селами: Соболівкою, Побіркою й Брідком ― серед густого лісу в пустій хатині потай зробили для селян читальню. декілька місяців збанкрутувало. Саме там виникла думка видавати літературний журнал „Музагет”, його назву подав Загул. Для обговорення цієї справи вони зустрічалися переважно у Михайла Жука (маляр, добрий портретист, писав також вірші). Він робив портрети усіх письменників, учасників журналу „Музагет”: Михайла Івченка, Якова Савченка, Олекса Слісаренка, Миколи Зерова... На жаль, вийшов перший і останній номер „Музагету” ― солідних розмірів книжка з портретами Тичини, Загула, Ярошенка. Невдовзі за письменницею почали слідкувати. Дізнавшись про це, вона залишила „Всевидат”. Кілька днів разом із Кончинцем пересиділи у лісовому будиночку, недалеко від Києва. Повернувшись, Галина Журба застала зруйнований, спалений Київ, переляканих людей. Її зустрів Ніковський, попередив, що поляки залишають місто, і їй потрібно дістатися станції. Дізнавшись, що сестра Ядвіга з чоловіком і сином вже на станції, письменниця поспішила туди. Із собою вона взяла лише листи Бориса П. та зубну щітку, гадала, що через місяць повернеться. Цього дня вона залишила Київ назавжди. Живе самотньо у Філадельфії в тісному помешканні небезпечного району. Уперто вимагає, щоб її твори друкувалися тільки її власним правописом, бо вважає його найдосконалішим. У мандрах розгубила немало своїх творів, але перед самою смертю ще пробує писати. Вмираючи, заповідала, щоб її тіло зникло по дослідах в анатомічному театрі. Письменницю не послухали: вона лягла на вічний спочинок на кладовищі в Баден-Бруку. Повідомлення учнів-«літературознавців». Галина Журба завжди підкреслювала, що вона ― українка, хоч за хрещенням була полькою. Саме в рідному в рідному маєтку формувалася її любов до української мови, краси природи, побуту селян, чим буде наскрізно просякнута вся її творчість. Двадцятирічною видає вона в м. Одесі (1909) першу свою книгу „З життя”, куди ввійшли шість оповідань: „В степу”, „Сповідь”, „Жарти”, „Вовченя”, „В тайзі”, „Студент”. „З життя” (1909)- це були перші мистецькі враження юної письменниці, перед якою відкривався світ: тут і дитячий побут, сповідь злодія, розповідь про відлюдькуватого сироту, що йде на злочин.... 1912 р. у видавництві „Українська хата” було опубліковане маленьке оповідання „Коняка”, що наробило чимало клопоту редакції – весь наклад журналу було конфісковано. ІІ період ― „час зрілості” ― Галина Журба пише кілька сценічних картин („Маланку”(1921). 1923 року в Празі вийшла сценічна картина „Метелиця”. Потім письменниця полишає цей жанр і переходить до епічних форм. У 1925-1928 роках у Здолбунові на Рівненщині вона пише повість „Зорі світ заповідають” (опублікована 1933) ― це перша частина епопеї „Хроніка одного”, якій авторка віддала багато сил: вийшло у світ три частини, друга й третя „Революція йде” виходять у Львові 1937 року. У цей же час (1937) письменниця пише роман „Доктор Кочіоні”, який вийшов у Кракові в 1943 році. Цією книжкою зачитувалася українська еміграція після війни. Спадщина Галини Журби, хоч і невелика, але належить всесвітній скарбниці художнього слова. Робота над змістом оповідання. 1.Слово вчителя. – Сьогодні на уроці я б хотіла, щоб ви поміркували над сутністю життя і над тим, наскільки важливою є мета в житті кожної людини. – Звернімо увагу на епіграф нашого уроку. Як би ви його прокоментували? – Читаючи твір, ви помітили, що події розгортаються у трьох часових площинах: І - реальність, ІІ - сон, ІІІ - фантастичні візії (Візії - це своєрідні видіння, які сприймаються, як щось реальне). Слід звернути увагу і на особливість мовлення письменниці, адже вона виховувалася в українсько-польському середовищі, а текст твору зберігає ще й притаманну письменниці орфографію. 2. Словник: Видіння – образ, що постає у свідомості, в уяві, а також у сні. Бігун (польськ.) – полюс Смарагд(змарагд) – коштовний прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення; ізумруд. Кварцит – гірська порода, що складається з цементованого кварцового піску. Поклад (польськ.) –палуба Зимний – холодний Бурнос (польськ.) – укр. бурнус – просторе пальто з широкими рукавами Дактилі (польськ.) – фініки Лянца (польськ.) – піна Рубін – коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду. Корунд – дуже твердий мінерал, що являє собою кристалічний глинозем; різновидами його є рубін, сапфір. Грот – печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. Сельваси – вічнозелені вологі екваторіальні ліси Південної Америки. 3. Бесіда: – Який за жанром прочитаний вами твір? – Яке враження справило на вас оповідання? – Від чийого імені ведеться розповідь у творі? – Що є реальним? А що видінням? – Як реальність переплітається зі сном та видіннями? – Який сон приснився хлопчику?(Зачитуємо епізод). – Що він зробив із кварцитами, які збирав до цього часу? Чому він їх викидає? – А що він вирішив зробити зі скринькою? Чому згодом Богдан відмовляється від бажання позбутися її? – Яке глибинне значення цього предмета? Що символізує скринька? – Яку мету поставив перед собою Богдан? Як він намагається її досягти? – Подорож за смарагдом відбувається уві сні, наяву чи у видіннях? – Як ви гадаєте, скільки років хлопчику? – Які стосунки хлопчика з батьком? – Які книги подарував батько синові? Наскільки батьків подарунок підкреслює взаєморозуміння між сином та батьком? – Про які уподобання головного героя ви довідалися? Що є головним у його житті? – Чим він захоплюється? Про що мріє? Як Богданко сприймає навколишній світ? – Розкажіть про подорож героя. Це сон чи уява?(Зачитуємо епізод подорожі екзотичними країнами). – Що наближає цю частину твору до казки? – Що взамін смарагду просить жінка-кицька у хлопчика? (Зачитати уривок про те, як жінка-кицька нанизує сльози-перли на нитку) – Чому хлопчик віддає сльози-перли так легко? Чому він більше не плакатиме? – Яким побачив Богдан смарагд? (зачитуємо уривок: «Посеред урочища, там, де терни й кропива, лежить він – смарагд. Кругом нього цвіте сон-трава, а від нього б'є сяйво, як від місяця, далеко в пущу. Я біжу до нього. Передо мною раптом розквітає огнецвіт, але я його не зриваю. Мене жалить кропива й калічать терни, але це нічого. – Який ти чудовий! Ти найчудовіший. Я тебе знов не згублю. Притискаю його до губ і грудей.») – Чи доніс хлопчик смарагда? Чому ні?(Зачитати уривок, як хлопчик несе смарагд і знову його губить) – Чи проявляє він наполегливість у його пошуках? Про що це свідчить? – Пригадаймо, що таке символ? (Символ – це художній засіб, який підкреслює й виразно виокремлює щось дуже важливе, концентруючи в собі глибокий зміст і високу емоційність). – Що символізує смарагд в оповіданні? Коментар учителя. Смарагд пов'язаний з енергією землі та вулкану і приносить щастя лише чистій людині. – Яке інформаційне наповнення несе в собі рубін? Чому «Вона» забирає у хлопчика рубін-серце, і він так легко його віддає? (Коментар учителя. Тут присутній підтекст – необхідна жертва в обмін на досягнення бажаного.) – А хто «Вона»? Чому спочатку в неї були лапи котячі, а потім під час нових зустрічей він бачить, що в неї тигрячі лапи? – Чи можна стверджувати, що «Вона» символізує життя, життєвий шлях людини, повний випробувань? – Що символізує собою вулкан? – Що означає останнє речення: «І кидаю його в кратер вулкану»? – Перечитайте епіграф до уроку. Чому саме ці слова ми спроеціювали на тему нашого уроку? «Мозковий штурм»: – Яка тема та основна думка твору? (Тема – вибір життєвого шляху. Основна думка – для того щоб досягти мети, треба чимось жертвувати) – Наскільки актуальним є це оповідання для вас? Для сьогодення? ІV.Закріплення вивченого. Розгадування кросворда. Розгадавши кросворд, у виділеному рядку ви прочитаєте ключове слово:
1.Художній засіб, який підкреслює й виразно виокремлює щось дуже важливе, концентруючи в собі глибокий зміст і високу емоційність – це.. 2. Хто зачиняє хлопчика в темній кімнаті? 3.Що мріє знайти хлопчик? 4.Який камінь взамін смарагда віддає головний герой? 5. «В темній кімнаті живе … покійної бабусі». 6. Назвіть ім’я брата головного героя. 7. Як звати головного героя?
V. Підсумок уроку. Отже, наш маленький герой прямує до омріяної мети-смарагду. Проте, щоб її досягти, потрібно чимось пожертвувати: спочатку сльози-перли, і він знає, що вже ніколи не плакатиме, а потім – рубін-серце. І зрештою, омріяний смарагд хлопчина притискає до серця і впевнено йде вперед через гори, океани і далекі країни. Мети досягнуто і «несу з собою Змарагд аж туди, на сам шпиль, вищий за хмари, і кидаю його в кратер вулкану» (орфографія за текстом-оригіналом). – Зверніть увагу на фото смарагдів. Чому вони різні за формами? Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»: – Це оповідання дало змогу мені зрозуміти, що… Учитель: Наскільки епіграф уроку відтворює порушені нами проблеми? Виставлення і мотивація оцінок за урок. VI. Домашнє завдання. Високий рівень. Написати твір-роздум «Над чим мене змусив замислитися головний герой оповідання «Казка про смарагд». Достатній рівень. Скласти 5-7 запитань за змістом оповідання.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |