Мета: Ознайомити учнів із творчістю письменниці-землячки Л.Овдієнко, викликати інтерес до неї як до особистості, допомогти зрозуміти основну думку поезій, заглибитися у зміст віршів; розвивати навички аналітичної роботи, умінь орієнтуватися у прочитаному і знаходити підтвердження своїх думок у тексті; виховувати духовність, доброту, милосердя - моральне обличчя майбутнього громадянина.

Обладнання: Портрет Л.Овдієнко, збірка поезій "Не прощаюся...", малюнки учнів до творів, Біблія.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань, формування умінь і навичок.

Хід уроку

Життя таке коротке.

Поспішайте робити добро.

О.Довженко

1. Вступне слово вчителя. Привітання.

Любі друзі! Колись відомий учений, дослідник Миклухо-Маклай, потрапивши на незвіданий острів, зустрівся віч-на-віч з представниками дикого племені. Не знаючи їхньої мови, боячись розправи, мандрівник, трішки повагавшись, простяг туземцям чисті долоні. Його жест дикуни зрозуміли правильно. Сьогодні чисті долоні простягаю я вам, а це означає: я прийшла до вас без зброї, зі світлими думками, зі щирим серцем, з добром.

А інакше й бути не може, бо урок сьогодні - незвичайний. Він вимагатиме від вас ерудиції, оскільки спробуємо дати відповідь на найболючіше питання: у чому призначення людини на Землі?

А відповісти на це питання допоможе вам сьогоднішній урок духовності.

Хоч і страшно, але ми мусимо визнати, що опинилися один-на-один з такими загальнолюдськими бідами як бездуховність, культурне зубожіння, зневіра, екологічна криза... Та переконана, що нам ще не пізно схаменутися, замислитися і з'ясувати, хто ми? якого роду? Тож поговорімо про душевну екологію, про збереження "соборів людських душ", про найбільшу людську цінність: Любов, Добро, Милосердя, Правда. Бо, втративши ці цінності, людство приречене на загибель, оскільки визначальною рисою людини завжди була її духовна наповненість. Книга книг Біблія говорить: "Не убий", "Не укради",

"Шануй батька свого і матір свою"... Хіба можна не погодитися з цими істинами?

2.  Повідомлення теми і мети уроку.

Отже, сьогодні ми поринемо в чарівний світ віршів поетеси-землячки. Сподіваюся, що її поезії стануть вам дороговказом у самостійному житті. А ще - заполонять душу, витіснивши з неї назавжди нікчемність, зло, черствість, жорстокість і посіють в живодайний грунт великодушність, добро, людяність. Сьогодні ми проникнемо в поезії думкою і серцем. Спробуємо пройнятися болями, переживаннями, роздумами ліричного героя. А те, що найбільше припаде вам до душі, ви, впевнена, візьмете з собою у доросле життя. Отож, до роботи.

Словничок (записати на дошці)

Гріх - провина людини перед Богом внаслідок порушення нею Божих

заповідей.

Ерудиція - глибокі різнобічні знання.

Духовність - риси людської сутності, вияв людського в людині, потяг

до добра, справедливості.

Рубрика "П'ять хвилин поезії"

Я тримаю у руках найсвятішу книгу нашого народу - Біблію. А в ній є настанова: "Любов нехай буде нелицемірна, ненавидьте зло та туліться до доброго і любіть один одного братньою любов'ю, випереджайте один одного пошаною! Благословляйте тих, хто вас переслідує! Тіштися з тими, хто тішиться і плачте з тими, хто плаче! Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!"

Отже, людина, щоб залишатися людиною, повинна творити добро, на зло відповідати добром (а це ох! як нелегко), любити ближнього як себе.

Спробуйте, діти, прокоментувати рядки епіграфа.

(Учні записують тему уроку, епіграф, словничок)

3.  Вивчення нового матеріалу.

Як би не змінювалися часи, які б інтереси не запанували в людському суспільстві, як би не склалася історична доля народу - завжди незмінною цінністю була духовність. І над усе шануємо тих, хто зріднився з отчою землею, віддавши їй усе: роки, талант, любов. Такою є Людмила Овдієнко. Та, хто ніколи не ходила в молодих поетах. Вона відразу прийшла в літературу поетесою справжньою і принесла поезію, де слова, вилиті в любові й печалі, в жалю і радості, сяють як перли. Лірична героїня поетеси живе поміж нинішнім і вічним, на межі реального й ірреального, але в такій зоні, куди проникають і дістають наші болі.

У народі кажуть, що інколи до кінця не збагнути таїни художнього слова, не побувавши на батьківщині письменника.

а) Стислий огляд життя і творчості поетеси.

(Учні заздалегідь готують виступи про дитячі роки, навчання та творчі здобутки Л.Овдієнко і виголошують їх у класі).

Діти, перед вами портрет людини, серце якої завжди палає співчуттям і довірою. Про що вам каже цей погляд? (Замріяний, запечалений) Що тривожить, на вашу думку творця? А щоб зрозуміти душу, треба звернутися до поетичного світу поетеси.

б) Аналітична робота.
(Звучить поезія "Пам'яті матері")

Скажіть, які образи постають перед вами? І що таке художній образ? (Художній образ - це словесне відображення подій, явищ, почуттів, людей, предметів, уявлюване письменником: образ пилки, холоду, саду).

Хто ще в літературі звертався до образу матері? (Т.Шевченко, А.Малишко, Д.Павличко).

Які художні засоби використовує поетеса?

(Порівняння у формі О. в.: сміятися сонцем

уособлення: пилка танцює

епітети: вистраждане щастя)

Чи присутній у вірші ліричний герой? Розкажіть про його внутрішній світ.

Знайдіть "серце поезії"" і обґрунтуйте свій вибір. (Кінець першої частини: сум самотності, розпач від утрати найдорожчої людини і спокута гріха).

У якому ще вірші автор звертається до рідного порогу? ("Спасибі, Ликове, що ти у мене є")

(Діти зачитують цей вірш).

До кого звертається поетеса? (До Господа).

Зверніть увагу на написання цього слова. За існуючим правописом назви релігійних свят та святих пишуться з великої літери: Трійця, Ісус Христос, Пречиста Діва, Архангел Михаїл).

Якими художніми засобами автор досягає успіху? (епітети - дорогі сни, порівняння - лице, як позолочена ікона, уособлення - побачити долю).

Є у Людмили Овдієнко і вірш-каяття "Була моя позиція проста..."

(Звучить поезія).

Яка основна думка вірша? (Людина повинна мати віру. Як важко пережити момент втрати віри).

Чи є для ліричної героїні гріхом зречення старих ідеалів? Чому? І що таке гріх?

(Діти звертаються до словника).

Як ви думаєте, чи легко людині зізнатися у своїх гріхах?

Що у вашому житті, думках, вчинках є такого, що погано впливає на інших?

Доберіть синоніми, а потім епітети до слова гріх (у зошитах) (Гріх -провина, зло, поганий вчинок, злочин. Страшний, великий, тяжкий, малий, невеликий).

Як ви вважаєте, що є найбільшим гріхом по відношенню до Вітчизни? (Зрада)

А стосовно праці? (Ледарство, бо у Біблії сказано: "І в поті чола свого зароблятимеш хліб".)

А щодо людини? (Вбивство)

Отже, найбільший гріх - це позбавити людину священного Божого дару - життя. Тому Л.Овдієнко в окремих віршах засуджує кровопролиття.

(Звучить вірш "Його на війні убили...")

У яких рядках автор засуджує війну? Чому? (Бо вона несе гріх: смерть, горе).

Чи можна обійтись без війни?

Яку Божу заповідь слід пам'ятати? (Не убий).

Справді, тільки в мирі людина може почувати себе Людиною, творити добро, примножувати багатства. Та, на жаль, в такому благополуччі частина нації відцуралась не тільки Божого слова, а й рідної мови, культури, батька й матері, рідної дитини... Є люди, які оскверняють святі місця - руйнують собори, хрести, викрадають ікони і перепродують їх за кордоном. Хіба це не гріх? А людина повинна жити так, щоб приносити користь своїй країні, а не тільки дбати про особисте збагачення - це все скороминуще. Людина повинна думати, як збагатити душу.

А що таке душа? (Це символ людяності, всього найдорожчого в людині, це її внутрішній світ).

Запишіть епітети і метафори до слова душа.

(Добра, чиста, вірна, чесна, спокійна, безгрішна, підла, грішна, пелюсткова.

Душа плаче, болить, страждає, мучиться, радіє, співає, веселиться).

(Учні виконують роботу у зошиті).

Яка метафора подобається найбільше? Чому?

Що означає кривити душею? (Робити щось не по совісті, проти внутрішнього переконання).

А чи часто людина кривить душею?

Послухайте душу поетеси Людмили Овдієнко. До чого вона прагне? Чого хоче?

(Учень декламує вірш "Природа сильна...")

Відомо, що немає ідеальної людини. В кожного є свої недоліки. Запишіть позитивні й негативні риси людини. (Робота в зошиті).

Отже, позитивного, красивого в людині більше. А що таке краса? (Це Любов, Істина, Добро, Людяність).

У Володимира Сосюри є такі рядки: "Краса душі - краса любові - найвища на землі краса."

в) Конкурс юних художників. (Якщо в класі є обдаровані діти). Що юні художники хотіли відтворити у своїх роботах?

4. Підведення підсумків.

Варто визначити проблематику творів Л.Овдієнко:

духовність нації;
стурбованість долею українців;
війна і смерть;
покликання людини на Землі.

То як повинна жити людина? (За Божими заповідями).

Що слід робити, щоб залишатися людиною? (Не робити зла).

У чому призначення людини? (Сіяти добро).

Вдумайтеся у слова П.Загребельного: "Люди не народжуються справжніми людьми. Ними вони можуть або не можуть стати. Це велика наука, осягти яку вдається далеко не всім..."

5.  Завдання додому.

І насамкінець хотілося, щоб ви вчилися не заради самого лиш знання, а для того, щоб бути людяними, працелюбними, милосердними, щоб ви зберегли свою душу чистою. Повертайтеся до споконвічних народних традицій, які завжди живили людину добром, справедливістю, порядністю.

Викладіть на папері у невеличкому домашньому творі думки на тему: "Якби всі люди жили за Божими заповідями..."

6. Оцінювання відповідей учнів.

ДОДАТОК

ОВДІЄНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА – українська поетеса.

Народилася 1 травня 1948 року в селі Нова Гребля Роменського району на Сумщині. Закінчила Полтавський педагогічний інститут (1980). З 1966 року на журналістській роботі. Працювала в Лохвицькій та Чорнухинській районних газетах Полтавської області, в Талалаївській районній газеті на Чернігівщині – на посадах літпрацівника, завідуючої відділом, відповідального секретаря. З 1969 року працює в Кобеляцькій районній газеті “Колос” на Полтавщині, з 1991 – редактором цього видання. Член Національної спілки журналістів України. Мешкає в м. Кобеляки. З 2002 року – почесна громадянка цього міста.

Друкувалася в періодиці, видавалася в колективних поетичних збірниках “Ворскла” (Харків, 1977), “У Ворскли і Янтри одні береги” (укр. та болгар. мовами; Харків, 1981), в альманасі “Біла альтанка” (Полтава, 1996), в антології поезії полтавських літераторів XX століття “Калинове гроно” (Полтава – Кременчук, 2004). Окремі твори перекладалися російською, болгарською мовами.

Автор поетичних збірок “Весняна повінь” (Київ, 1977), “Довіра” (Харків, 1985), “Зліва, де серце” (Полтава, 1991), “Не прощаюся…” (Кобеляки, 1997), «Не вистачає тиші для молитви» (Миргород, 2004), «Вибір» (Кобеляки, 2005), книги прози «Дорога до себе» (Миргород, 2005).

Лауреат літературних премій – Всеукраїнської імені Олександра Олеся та обласної імені Петра Артеменка.

Член Національної спілки письменників України з 1979 року.

Теги: Дегтяр І.І., Овдієнко Навчальний предмет: Українська література Переглядів/завантажень: 803/183

Завантажити (82.0 Kb)

• Збірка І. Я. Франка „Зів’яле листя” - явище світової інтимної лірики