| Головна » Історія України |
Мета: розповісти про соціально-економічний розвиток міст і сіл у ХVІІІ ст.;
Очікувані результати. Після уроку учні зможуть: Встановлювати хронологічну тривалість подій; Методичне забезпечення: історичний атлас, ілюстрації, історичні тексти.
Хід уроку І. Організаційний момент Перевірка вчителем готовності учнів до уроку. ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь. Прийом «Чиста дошка». На дошці підготовлені дати (1492 р., 1556 р., 1616 р., 1621 р.) та століття( ХV, ХVІ, ХVІІ). Спочатку необхідно дати співвставити зі століттям, а потім назвати події, історичні постатті, пов'язані з цими датами. З правильною відповіддю дата і століття стираються з дошки. Вчитель направляє діяльність учнів так, щоб ХVІІ ст. залишилося останнім. Перед тим, як його стерти, ще раз звертає на нього увагу, акцентуючи на тому, що минулий урок було присвячено героїчним походам козацтва саме в ХVІІ ст., яке вдало обороняло кордони від турецько – татарських набігів. Вчитель. Покажіть територію Дикого Поля на карті історичного атласу (с. 12-13)
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності Вчитель. У ХVІІ ст. Запорожжя стало центром формування особливого прошарку населення, яке протягом свого існування встигало займатися господарством, битися з ворогами та вирішувати проблеми суспільного життя українського народу. Не дивлячись на свій героїзм козацтво та український народ перживали утиски з боку тих держав, з якими межували, намагаючись зберегти свою ідентичність та територіальну цілісність. На кінець ХVІІ ст.- у ХVІІІ ст. Військо Запорозьке або Гетьманщина стала центром політичного, культурного та економічного життя, але через відсутність власної державності опинилось під владою Російської імперії, в якій утвердилася абсолютна монархія – форма правління, за якої верховна влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного глави держави – монарха. Всі інші українські землі в кінці ХVІІІ ст. опинилися під владою Австрійської імперії (Галичина, Буковина, Закарпаття). Політика іноземних держав, царської Росії була направлена на ліквідацію будь-якої самостійності, ідеї українського самоврядування, поширюючи свою владу на усі сфери суспільного життя. Така політика призвела до змін у соціально-економічному розвитку України. Саме з цього часу починається нова віха в історії українського населення. ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку. Вчитель. На сьогоднішньому уроці ми перейдемо до розгляду питання, яке розкриває особливості розвитку міст та сіл, становище селян і міщан у ХVІІІ столітті, а тим самим прослідкуємо, наскільки позитивно чи негативно політика Російської держави та Австрійської імперії вплинула на цей процес. Запишіть тему уроку у зошити «Українське місто і село у ХVІІІ ст.» На дошці проблемне питання. На вашу думку, позитивно чи негативно вплинула політика царського уряду на розбудову міст і розвиток сіл України? ІV. Вивчення нового матеріалу Сільське господарство. Становище і повсякденне життя селянства. Розповідь учителя. Як і раніше, на території України у ХVІІІ ст. сільське господарство було основною формою життєдіяльності населення. Торгівля і промисловість залишались слаборозвинутими навіть у порівнянні з Росією. Найважливішою зміною в українському сільському господарстві стало освоєння земель на півдні. Незважаючи на збільшення посівних площ і на відмінну якість грунтів, продуктивність праці істотно не змінилась. Врожайність була вкрай низькою (збір зерна лише у 3-4 рази перевищував посіяне). Це пояснюється пануванням кріпосницьких відносин (остаточне закріпачення українського селянства відбулось у 1783 p.), застарілим реманентом та методами господарювання. До того ж кріпацтво в українському варіанті (фактично рабство) не стимулювало до пошуків нових форм господарювання. При загальній млявості розвитку українського села все ж були помітні певні зміни. Наприкінці XVIII ст. були впроваджені нові культури — кукурудза, картопля, поглиблюється спеціалізація економічних районів у розведенні великої рогатої худоби, овець, культивуванні льону, конопель. Завоювання Росією Чорноморського узбережжя відкрило шлях хлібній торгівлі через чорноморські порти. Це сприяло втягуванню українського села в товарно-грошові відносини. Великі землевласники почали вкладати кошти у розвиток сільськогосподарського виробництва. Першою ознакою цього процесу стала поява значної кількості млинів як водяних, так і вітряних. Почалось масове будівництво ґуралень. У середині XVIII ст. у кожному полку Гетьманщини нараховувалось їх не менше 50. Інші землевласники брались за розведення племінної худоби. Помітного розвитку отримала і торгівля, незважаючи на відсутність транспорту і нормальних шляхів сполучення. Торгівля розвивалась у вигляді ярмарок (близько 400), місцевих базарів (700). Найбільші ярмарки відбувались у Ніжині, Ромнах, Києві, Переяславі, Харкові. Незважаючи на всі перепони, продовжували розвиватись і мануфактури. В основному це були мануфактури по виробництву посуду (фарфорового, скляного), паперу, які належали в основному великим землевласникам і церкві. У той же час були створені казенні суконні мануфактури на Слобожанщині з працею припинених селян. Словникова робота. Кріпацтво – залежність селянина від феодала (землевласника); Мануфакту́ра - (латин. manufactura, manus-рука і factura-обробіток, виготовлення) — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам. Ґуральні - підприємство мануфактурного типу, де переробляли зерно на горілку.
Соціальна структура населення. Найбільші зміни у XVIII ст. на українських землях відбулись у сфері соціальних відносин. Уже на початку століття в Гетьманщині міцно утвердилась нова знать (шляхта, як вона себе називала), що сформувалася з козацької старшини. У 1785 р. українська знать була прирівняна до російського дворянства. Основною ознакою багатства знаті була земля. Починаючи з кінця XVII ст., відбувається процес привласнення володінь, перетворення їх на приватну власність. Другим важливим процесом у соціальній сфері став занепад козацтва як соціальної групи українського суспільства. Одночасне виконання воєнної служби (за власний кошт) і ведення власного господарства часто-густо призводило до зубожіння козацьких мас. Борги змушували козака продавати свої маєтності і перетворюватися в орендатора, а згодом у звичайного кріпака. Спроби царського уряду у 20—30-ті роки XVIII ст. призупинити процес занепаду козацтва не мав успіху (козаки були поділені на виборних підпомічників). Фактично бідніші козаки перетворились на слуг своїх заможних товаришів. До кінця століття більшість козаків спустилась до рівня державних селян, а козаччина, зрештою, перестала існувати. Українське населення, яке перебувало під владою Габсбургів так само відчувало постійний тиск. Австрія розглядала західноукраїнські землі як джерело для поповнення державної казни грошима, а армії – солдатами. Однак досягнення таких цілей вимагало певної перебудови життя новоприєднаних земель. Австрійці застали на українських землях необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості й торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого (шкіл взагалі не було), закріпаченого сільського населення. Тому невдовзі після зміни влади у краї відбулися реформи в економічному і суспільному житті. Реформатори прагнули поліпшити стан селянства – найчисленнішої верстви підданих, а отже, головне джерело збирання податків. На початку 80-х років XVIII ст. з’явився імператорський указ, який проголосив звільнення селян від особистої залежності від поміщиків і чітко визначив розмір панщини (до 30 днів на рік). Доля галицьких селян виявилася кращою, ніж у співвітчизників у Російській імперії.
Робота з джерелом. Робота в парах. Завдання. Опрацювати текст та скласти до нього короткий план у вигляді запитань. (Вчитель готує роздатковий матеріал) Із спогадів Вейге1 (шведський старшина) (перша половина XVIII ст.)
Ціла країна дуже плодовита. Сіверщина до того ще має багато лісів, ласкава природа не забула тут нічого, що належить до вигідного і задоволеного життя мешканців; мають вони копальні соли і заліза: та цього останнього тільки мало, більше привозять з інших місць; за те подивуються в них шкляні гути, де виробляють багато шкла до вікон і всяку шкляну посуду, хоч не таку добірну, як у Німеччині. ...Міста збудовані на високих горбах, заосмотрені палісадами або валами з стовбів, вбитих густо при собі; діри до стріляння в них дають можливість відбивати напади татар або розбійників, інших ворогів не мали вони на думці, тому й нема у них правильних фортифікацій... Збіжжя росте тут усюди в безмежній кількости. Воли і вівці їх мають прекрасну величину і добру породу, особливо вівці такі товсті, що ледве їх можна їсти. Коні дуже витривалі і люблені більше інших (тварин), задля швидкого бігу. Ще і це цікаве, що на цілій Україні не знайдеш ні одного каміння… Січинський В. Чужинці про Україну. - С. 136-137.. Бесіда за запитаннями і завданнями, які склали учні (за потребою вчитель допомагає у виконанні завдання) Що стало відомо про багатства українських земель? Перегляд презентації «Сільське населення ХVІІІ ст. (додаток № 1, слайд 1-5)
Міста. Міське населення та його спосіб життя. Розвиток ремесел і торгівлі. Розповідь учителя. Наприкінці XVIII ст. в історії України сталися події великої політичної ваги. Особливу роль в історії Росії та всіх українських земель відіграло звільнення від турецько-татарського панування південних територій, що межували з Чорним морем. Після успішної для Росії війни з Туреччиною 1768— 1774 рр. за Кючук-Кайнарджийським мирним договором Росія приєднала до свого складу землі між ріками Дніпром та Бугом, а також отримала міста Єнікалє та Керч в Криму, що забезпечило для неї вихід до Чорного моря. Приєднання південноукраїнських земель у другій половині XVIII ст. стало одним з основних напрямів зовнішньої політики царського уряду. Така політика була пов'язана з необхідністю ліквідації постійної загрози, що нависала над південними кордонами, прагненням отримати вільний вихід до Чорного і Азовського морів, а також колонізувати нові родючі землі. Після визволення і в процесі заселення та розвитку Південної України на основі існуючих поселень почали розбудовуватись нові міста: Херсон — 1778 p., Олександрівськ (Запоріжжя) — 70-ті роки XVIII ст,, Маріуполь — 1784 p., Катеринослав (нині Дніпропетровськ)— 1789 р., Миколаїв — 1789 р., Хаджибей (Одеса) — 1794 р. Робота з картою. Знайдіть та покажіть ці міста на карті історичного атласу ( ст. 27). Ознайомившись з текстом історичного джерела ви дізнались про те, що міста даного періоду виконували одночасно економічні, адміністративні та оборонні функції. Найзначніші міста (Київ, Ніжин, Переяслав, Стародуб, Чернігів, Новгород – Сіверський, Глухів, Гадяч, Полтава та ін.) користувались магдебурським правом(закріплювало незалежність міста від феодалів, право на самоврядування, власний суд, звільнення від більшої частини повинностей). Міста, які мали зручне місцерозташування на торговельних шляхах, ставали центрами значних землеробських округ. Водночас із забудовою нових міст виникло чимало промислових підприємств. Потреби розвитку промисловості вимагали швидкого розвідування і використання природних багатств Південної України: кам'яного вугілля, залізних руд, кольорових металів тощо. У містах проживали робітники ремісничих цехів, промислів, мануфактур. На околицях мешкали переважно селяни та козаки. Швидкими темпами розвивалися такі види ремесла, як гончарство, виготовлення мідних та олов'яних виробів, ткацьке виробництво. З потребою виготовлення пороху зросло виробництво селітри. Також значного розвитку зазнало залізорудне, деревообробне, паперове, скляне виробництво. З потребою збуту продукції зростав і прошарок купецтва, який відігравав велику роль у розвитку торгівлі. У містах і містечках налічувалося чимало крамниць, торгових місць, крім того відбувались торги та базари. Зросла кількість ярмарків. Розширенню торгівлі між окремими районами України з Росією сприяв Чумацький промисел (можна запропонувати перегляд уривку з мультфільму про козаків, які по сіль ходили). Цим займалось не тільки заможне селянство, а старшинська верхівка, мешканці міст і містечок. Перевозили сіль, рибу, вироби місцевого ремесла, сільськогосподарську продукцію туди, де був попит. Так зростали торгівельні шляхи. Неймовірно тяжкі примусові канальні роботи, будівництво фортифікаційних споруд, воєнні низові походи руйнували міцне козацьке господарство. Не маючи змоги за власний кошт відбувати військову службу, значна частина козаків змушені були виписуватися з козацького стану і займатися промислами, торгівлею, заробітчанством. Але із занепадом козацтва відбувається і процес занепаду українського міщанства. Міщани були не лише політично безправними, а й перебували в економічно невигідному становищі. Звільнені від податків козаки могли продавати в містах свій крам, не спачуючи місцевого мита. Водночас міщани, щоб забезпечити скарбницю міста, були змушені сплачувати податок за продукти, якими вони торгували. Тому вони не рідко мали менше крамниць у власному місці, ніж козаки й солдати. За таких обставин у більшості міст населення було незначним. Лише у великих торгівельних центрах воно зростало. Основними мешканцями українських міст стають неукраїнці: євреї, росіяни та ін. Українське селянство, яке після Визвольної війни було вільним, попадає під вторинне закріпачення і в 1783 р. знову остаточно стає закріпаченим. В цілому протягом усього ХVІІІ ст. в економічному відношенні українські міста розвивалися повільно, окрім міст у Південній Україні. Перегляд презентації про міщанство (додаток №1, слайд 6-7)
V. Узагальнення та систематизація нових знань і умінь. Бесіда за проблемним питанням. Так позитивно чи негативно вплинула політика царського уряду на розбудову міст і розвиток сіл України? VІ. Підбиття підсумків уроку. Висновки. Рефлексія. Рефлексивна бесіда, в ході якої учні узагальнюють вивчене і разом з вчителем формулюють висновки. Протягом ХVІІІ ст. переважало сільськогосподарське виробництво; VІІ. Домашнє завдання. Вивчити записи в зошиті, опрацювати відповідний текст параграфа.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |