Хвойні ліси Переходять з Тихоокеанського узбережжя, приблизно від 61° до 42° пн.ш. на нижні частини схилів Кордильєр. Ростуть на підзолистих ґрунтах. Характеризуються одноманіттям видового складу, але присутні багато ендеміків: сосна Банкса, американська модрина, Канадська модрина та ін.

На території Канади клени ростуть як на рівнинних територіях, так і в горах, де складають основу мішаних і широколистих лісів.

Паперова береза Зустрічається на гірських схилах поряд с хвойними породами. Має дуже білу і дуже гладку кору(звідки й назва).

Для гірського підліску характерні чагарники, серед яких червона та чорна смородина і чорниці.

В наземному покриві переважають папороті та мохи

Тюльпанове дерево можна знайти на вологих навітряних схилах.

Гірські луки надзвичайно красиві навесні – щойно сходить сніг, вони вкриваються різнокольоровими крокусами

Влітку на зміну їм приходять дикі маки, люцерна та інше квітуюче різнотрав′я

Значна частина внутрішніх плоскогірь Кордильєр – це пустелі і напівпустелі, де поширено багато сукулентів, наприклад, агава.

Карібу – найпоширеніший вид оленів

Вилоріг добре пристосований до життя в горах, його ноги дуже швидкі і сильні, що часто рятує йому життя.

Бурий ведмідь – лісова смуга гір, досягає ваги до 750 кг, зиму проводить у неглибокій сплячці, живиться переважно безхребетними і рослинною їжою.

Вовк Вага – 32-50, довжина тіла -120-150, живе 8-10 років. Розмножується раз на рік. Природних ворогів не має, гине від старості або від голоду.

Пума – один з найнебезпечніших гірських хижаків, може годинами гнати жертву до її повного виснаження. Нерідко потім здобич доводиться тягти кілька кілометрів вгору, де чекають ще не здатні полювати діти.

Рись канадська – надзвичайно обережний хижак, його забарвлення і надзвичайно тихі рухи – основна умова виживання.

Куниця-мартен Це миле створіння насправді небезпечний хижак. Її основна здобич – дрібні птахи, найчастіше вівсянкові та гороб′їні.

Кажан Крилатий нічний хижак – зовсім не рідкість у Кордильєрах. Схильні до містицизму індіанці ототожнюють його з вампіром.

Єнот-полоскун – єдиний вид сімейства, що впадає у сплячку, поширений у мішаних лісах.

Лемінгова миша Подібна за зовнішністю та способом життя до лемінгів. Завдяки природному камуфляжу може спокійно насолоджуватися сонячним днем на вкритому лишайниками камені.

У мішаних і широколистих лісах багато гризунів, серед яких бурундуки – одні з найпоширеніших.

Білки – неодмінні жителі гірських лісів, основний харч – горішки та насіння.

Землерийкокріт зустрічається лише у гірських лісах Заходу США. А для канадських кленових та ясенових лісів характерні бурозубка-пігмей з особливого роду мікросорекс.

Слимак – харчується рослинами, зішкрібаючи її радулою – своєрідним язичком. Яйця відкладає в землю, у викопану ямку.

Жук Носоріг– особливо полюбляє дубові дерева, його личинка розвивається 5 років, тому популяція цього жука ніколи не стає численною.

Жук Олень – переважає на півдні лісової зони.

Дятел – населяє мішані ліси, рятує дерева від комах-шкідників.

Сова вухата – знищує багато гризунів, полюбляє жити серед хвойних дерев

Серед плазунів переважає гримуча змія, найпоширеніший вид – смугастий або страшний

Аніела пульхра (червона) Мешканець пустель і напівпустель внутрішніх плоскогірь Кордильєр. Як і більшість плазунів цієї місцевості, вона отруйна.

Жаба-бик Найбільша і найцікавіша з усіх жаб. Може запросто заковтнути мишу.

Література: 1. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков – М., Просвещение, 1974, 222 С. 2. Жизнь животных, Т.1 Беспозвоночные, под ред. Л.А. Зинкевича – М. Просвещение, 1986. 3. Коринська В.О., Щеньов В.А., Душина І.В. География материков и океанов – К., Радянська школа, 1974, 313 С. 4.Самарський Л. Зоологія хребетних – К. Вища школа,1976.

Теги: Кордільєри Навчальний предмет: Географія Переглядів/завантажень: 300/144

Завантажити (2.33 Mb)