Головна » Молодші класи » Виховні заходи

Державний прапор – святиня народу

Мета: розширити знання учнів з національ­ної символіки, докладніше   ознайомитися з іс­торією і значенням Державного Прапора як символу держави сприяти формуванню на­ціональної свідомості учнів; виховувати по­чуття патріотизму, розуміння своєї причет­ності до долі України.

Слава тобі, Україно,

Невмируща слава!

Да святиться воля

І твоя держава!

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

1.   «Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба…»

Учитель. Любі діти, ми з вами — нащадки сла­ветного українського минулого, творці нової істо­рії своєї держави. Тому зрозуміло, чому останнім часом ми все частіше звертаємося до витоків нашої української духовності, прагнемо стати учасника­ми відродження національної культури та історії. Герб, Прапор і Гімн — це три основні національ­ні символи України, котрі мають давню й ціка­ву історію. Але сьогодні темою нашої розмови стане головний символ нашої держави: прапор.

Існує легенда,що давно-давно жила колись жінка. І було у неї три  сини. Росли сини  чесними, смі­ливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирі­шили піти у світ прославляти свою матір. Виру­шив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промін­цями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали пер­шому синові ім'я Тризуб.

Настала черга середнього сина. Йому мати в доро­гу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми зви­тяжними справами прославляв він свою матір. Одержав середній син ім'я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолод­шому синові подарувала соловейків голос. І одер­жав син за свій джерельний голос, величний спів ім'я Гімн. І з того часу йдуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України як «стяг із двох рівновели­ких горизонтальних смуг синього і жовтого кольо­рів» (стаття 20, розділ І) із співвідношенням ши­рини прапора до його довжини 2:3.

Слово «прапор» у перекладі з грецької означає «го­ріти, спалювати».

Скільки на землі країн, стільки і прапорів. І всі вони різні: однокольорові, багатокольорові, з візе­рунками, смугами, зірками, хрестами тощо. Кож­ний знак або символ на прапорі має своє значення. Кожний прапор має свою історію. Сьогодні ми по­говоримо про прапор нашої держави.

Ви вже знаєте, що Державний Прапор України — це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Як ви гадаєте, що означа­ють ці кольори?

(Кілька учнів по черзі відповідають на запитання.)

 

Учитель (підсумовує). Синій і жовтий кольори є державними кольорами України. Поєднання цих кольорів в українській символіці має давнє  походження і трактуватися може по-різному. Жов­тий — це колір безмежної хлібної ниви, золотої пшениці — символу миру й достатку, а також це колір сонця, без лагідних променів якого немож­ливе життя. Синій колір — це безхмарне синє небо, символ миру; це і чиста вода українських річок.

Поєднання цих кольорів на українському прапорі символізує чисте, мирне, безхмарне небо над жов­тим колоссям хлібної ниви (таке тлумачення най­більш поширене).

Синьо-жовте сполучення на українському прапо­рі — одне з найдавніших. Він втілює віковічні праг­нення нашого народу до миру, праці, краси.

    

         Учень читає вірш Д. Павличка.

Небеса блакитні сяють з глибини,

А пшеничні й житні мерехтять лани.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,

Це знамено рідне — злато й синева.

Прапор наш, як літо, в сонці майорить,

По долині — жито, по горі блакить.

2. З історії українського прапора (виступ творчої групи)

 1 - й учень. Як кожний вільний народ, ми, укра­їнці, маємо свій прапор. Його ще називають хоруг­вою або знаменом. Історія розповідає, що ще вели­кий князь Олег на честь перемоги над Візантією велів вивісити знамена. А князь Володимир вже водив свою бойову дружину на ворогів під хоруг­вами, у тому числі й синьо-жовтими.

2-й учень. Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до хрещення Русі. Слов'яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний . час вони святіші від ідолів. Стяги спершу вози­ли разом зі зброєю, перед боєм ставили на узвиш­ші, аби кожен ратник бачив їх. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обов'язок постійно тримати прапор над по­лем бою, пильно охороняти його. Значення прапо­ра під час бою було дуже важливим: якщо він сто­яв нерухомо — знали: битва проходить успішно, а якщо зникав з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.

3-й учень. Після прийняття християнства ці ко­льори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Герби багатьох міст України оздоблювалися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні ко­зацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища,  на яко­му жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

 4 - й у ч е н ь. У козацьку добу синьо-жовті барви начастіше зустрічались у західно-украінських землях. За час визвольної війни під проводом Бог­дана Хмельницького, крім малинового прапора, козацькі полки мали різні знамена: зелені, сині, жовті та інші.

1-й у ч е н ь. Із середини XIX століття активізу­ється український національно-визвольний рух. Головна руська Рада, яка зібралася у Львові, ухва­лила за національний прапор колишню емблему Галицького князівства — зображення золотого лева на блакитному тлі.

Українські січові стрільці мали прапор із зобра­женням архістратига Михаїла з мечем в одній руці і щитом — у другій. А на щиті — золотий лев на блакитному тлі.

2-й учень. Перший прапор УРСР (затвердже­ний у березні 1918 р.) був червоний із золотими лі­терами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура змінилася на УССР (1923), по­тім на УСРР (1927). 1937 року було створено новий прапор республіки, червоний із золотими схреще­ними серпом і молотом, із написом «УРСР».

3-й у ч е н ь.  21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила горизонтальне роз­ташування смуг: верхньої — червоного кольору (2/3 ширини прапора) і нижньої — блакитного ко­льору із зображенням у верхній частині золотих сер­па і молота і над ними червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР не мала.

4-й учень. У Радянському Союзі питання про й Національну символіку (зокрема прапора) не­одноразово порушувалося демократичними сила­ми наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних де­путатів СРСР.

1-й учень. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання ухвалила постанову про націо­нальну символіку. Один із її пунктів містив рішен­ня про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з держав­ним прапором УРСР. 28 квітня 1990 року анало­гічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київської міськради було піднято синьо-жовтий прапор.

2-й учень. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року ухвалила постанову «Про затвердження Держав­ним Прапором України національного прапора». Освячення Державного Прапора було проведено священиком Петром Бойком, після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради.

4-й у ч е н ь. 23 серпня 2004 року. Указом Прези­дента України  було встановлено свято — День Державного Прапора України, який щоріч­но відзначається 23 серпня.

1-й учень. Нині Державний прапор постійно майорить над будинком Верховної Ради України, резиденцією Президента України, над будинками обласних і районних Рад, над представництвами нашої держави у країнах світу.

2-й учень. Синьо-жовтий прапор України під­німається під час відкриття міжнародних конфе­ренцій, під час офіційних церемоній, під час вру­чення призів переможцям міжнародних спортив­них змагань.

3-й учень

Прапор — державний символ,

Він є в кожної держави:

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор свій оберігаємо,

Він — святковий, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже — народом

Українським, в Україні.

Учитель. Отже, Державний Прапор — це не тільки символ, гордість і святиня, а ще й ембле­ма України, яка символізує її суверенітет, її не­залежність.

Ми з вами — громадяни України. Як ми повинні ставитися до наших державних символів, зокрема і до Державного Прапора? Чи можна вважати його святинею українського народу?

Кілька учнів по черзі відповідають на запитання.

Учитель. Державні символи — це святиня, і ша­нобливе ставлення до них є ознакою високої грома­дянської свідомості, національної гідності і, зреш­тою, культури людини. Ми, громадяни України, повинні знати, поважа­ти символи своєї Вітчизни і не дозволити нікому поглумитися над ними. Пишатися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої тради­ції і свої символи — герб, прапор, гімн.

І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знання­ми і вміннями зміцнюватиме її могутність.

Учень

Усі ми на світі з роду до роду —

Діти прадавньої неньки-землі,

Серцем єднаймо спокій і згоду,

Щоб обминали жах і жалі.

Боже єдиний,

Творче всесильний,                                                                                                   

Дай же нам мудрості і доброти,

Мирної долі в злагоді спільній        

        І в покаянні тихо прости...

Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця-краю, бо така багата і щедра наша зем­ля, така славна її  історія. Хочу, щоб кожен з вас запам'ятав те, про що ми говорили сьогодні. Лю­біть свою землю, вивчайте, знайте і поважайте її символи, не давайте нікому скривдити її. Отож, будьте патріотами, шануйте святині своєї держави, пам'ятайте, що за право мати власні сим­воли — герб, прапор, гімн — наш народ заплатив мільйонами людських життів, відданих «за Укра­їну, за її волю, за честь і славу, за народ».

Учні читають вірш.

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали.

Тож горді ми, у цю врочисту мить

Рівняйсь на прапор незалежної держави.

Степів таврійських і карпатських гір

З'єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір —

Рівняйсь на прапор вільної держави.

Ганьбив наш прапор зловорожний гнів.

Його полотна в попелі лежали,

Але він знов, як день новий, розцвів

Рівняйсь на прапор вільної держави.

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

 Хай буде з нами правда і добро

Рівняйсь на прапор вільної держави

Це моє знамено ще від княжих часів

А чому? Бо воно в злото-синій красі.

Це моє знамено ще з козацьких часів

А чому? Бо воно в злото-синій красі.

Це моє знамено, бо в стрілецьких руках

 Нас до правди вело — героїчний то шлях!

Поле й небо ввійшло у наш прапор святий

Зацвіло, зацвіло євшан-зіллям отим,

Що пробуджує в нас силу, гідність свою

І вкарбовує в час Україну мою!

 Злото-синій наш стяг, мов ідея борні.

 З ним народ мій досяг незалежності днів.

Шана прапору і честь, і повага й любов...

Прапор волі в нас є.

Він усе поборов:

Чорні ночі знущань, чуженецьких наруг,

І насильництва твань,

І холопства недуг.

Тож на прапор рівняйсь —

Нашу вічну ясу!

Ти йому присягайсь:     .

«Я тебе пронесу

Як віків заповіт,

І як долю свою,

Як нащадкам привіт тих,

Хто згинув в бою

За Вкраїну свою.

Стягу слави — уклін, найщиріші чуття!

В серці прапор, як дзвін,

Не дає він заснуть нашій совісті знов.

Час усім нам збагнуть:

Він — основа основ духу вічності,

Слави народу й обнов.

Присягаєм тобі: в урочистий цей час

Україно, не вмреш!      

Дух не згаситься наш!»


Переглядів: 93 | Теги: державні символи

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar