Головна » Молодші класи » Українська мова

«Котики – воркотики» (складання казки за планом та опорними словами)

ХІД УРОКУ 

I. Організація класу 
Пролунав дзвінок – 
Починається урок. 
Працюватимем старанно, 
Щоб почуть наприкінці, 
Що у нашім 3 класі 
Діти - просто молодці! 

II. Мотивація навчальної діяльності 
1. Вступна бесіда 
Діти, сьогодні у нас незвичайний урок, урок – казка. У нас на землі є чарівний край, де тихі квітневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці, на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де навесні, під шатами крислатих дубів яскравіє килим первоцвітів, де на схилі, зігрітому сонцем, долаючи полудневу дрімоту, дивляться на тебе тендітні квіти сон – трави. Це країна Квітляндія. А ви як думаєте, що це за країна квітів? 
1. Країна квітів – це дивовижний край, 
Там весна – красна, так і знай. 
Там квіття буйне, там краса, 
В хмаринках синіх небеса, 
Рожевим заревом накриті 
І сонцем сяючим сповиті. 

2. Там щастя в серденько летить, 
Там сміх і радість кожну мить. 
Там вся природа ожива, 
А місяць променем кива. 

3. Там зорі ясні і тополі, 
там світлий шлях на синім морі, 
там вітер тихий виграва 
І пісня душу зігріва. 

4. Там понад ставом долиною 
Верба схилилась над водою, 
Колише віття в вишині 
І усміхається мені. 

Сьогодні, коли я йшла до школи, зустрілася з Королевою квітів. Її величава постать наближалася до мене. Це була дівчинка, яка дарувала усьому життя. Вона гордо, у всій своїй чарівній красі постала переді мною. Її голівка уквітчана голубими, білими, рожевими квіточками, зеленими листочками. 
Щиро посміхнулася красуня, і їй у відповідь засяяло сонечко світлими променями. А ще мені пообіцяла ця чарівна дівчинка завітати до нас на урок зі своїми помічниками: загадками, ребусами, іграми. То ж давайте її зараз запросимо до нас! 
Діти: - Дівчинко, іди до нас! 
(Музика) 
Я іду до вас, як Фея 
В чарах шуму і пісень, 
Біла - біла, як Лілея 
В квітах яблунь і вишень. 
Скрізь блукаю, все вітаю 
Йду і сію срібний цвіт, 
Осипаю білий світ. 
Стану, гляну сонцю в очі 
І спочить від щастя хочу! 
А ви хочете потрапити в мою країну? А допоможе нам в цьому чарівний сонячний промінець. 
Кого цей промінець торкнеться – 
Той на квітку обернеться, 
В чарівний світ попаде, 
Всіх за собою поведе. 
І ця чарівниця, неначе цариця 
Наказ свій послала, щоб краса вставала, 
І проліски, і травка, і зелена муравка, 
І кульбаба ясна, і фіалка рясна. 
Всі квіти весняні, веселі, кохані 
З-під листя виходять, голівки підводять 
Од сну зимового до сонця ясного. 
А зараз розгадайте ребуси. Чи в правильному порядку розміщені місяці? Розташуйте правильно. Який другий місяць весни? Чому місяць квітень названо квітнем? Чому квітів не було взимку? А що квіти роблять взимку? А що ж їм сниться? 
Кожній квітці навесні сняться кольорові 
Кульбабі сняться золоті, тюльпану сни червоні, 
І дуже-дуже голубі дзвіночку лісовому. 
Бузку, бузкові сняться сни, волошці – волошкові, 
Ромашці – білі від роси, фіалці – фіалкові. 
(Квітам ще сниться квітуча весна, ніжне сонечко, зелена травичка, теплий дощик). 
На домашнє завдання група учнів отримали завдання написати розповідь «Моя улюблена весняна квітка» 
1. З весняних квітів мені найбільше подобається нарцис. Це дуже гарна квітка з тонким, ніжним ароматом. Вона весною одягається в білосніжне платтячко. До його наряду входить ще жовтенька шапочка. А на свою довгу ніжну нарцис взуває зелений чобіток. Люблю милуватися весняною квіточкою! (Головкін Юрій) 
2. Моя улюблена весняна квіточка – підсніжник. Вона, ніби дівчинка – наречена, яка одягла на себе весільний наряд. Зраділа квіточка, що прийшла весна і закружляла у вальсі від радощів. Ця квітка міцна, сильна, чистенька, ніби вмита холодною водою. (Булавіна Антоніна) 
3. Коли дивлюся на ромашку, то на душі стає веселіше. Ця квітка нагадує струнку дівчинку – балерину. Вона завжди усміхнена, мила. Стебло у неї пряме, листочки темно – зелені. Жовта серединка – це сонечко, а білі пелюсточки – це промінці. Рости, ромашко, ніжна квітко! (Блок Анна) 
4. Для мене найкраща весняна квіточка – пролісок. Ця квіточка дуже смілива. Навколо ще сніги, а вона з’являється на світ. У проліска довге стебло, листочки гострі, а пелюсточки, немов голубі оченята. Вони, наче метелики, що от-от здіймуться в повітря. Коли повіє вітерець пролісок киває голівкою, наче промовляє: «Люди, дивіться на нас, понюхайте і будьте добрішими!» (Ракус Яна) 
Обснуйте нашу квітку павутинкою, добираючи слова, що асоціюються зі словом «квітка» (чарівний букет, квітуче поле, гарний настрій, приємний аромат, подарунок весни). 
А зараз ми поп’ємо водички 
Із поетичної Кринички. 
До неї в гості завітаєм, 
Секрети творчості згадаєм. 

1. Квіткова вікторина «ВІНОЧОК» 
Навесні вона в теплі 
Проростає з-під землі, 
Має трунок, має вроду 
І дарує насолоду. (Квітка) 

Хто красується на лузі 
В золотому капелюсі, 
І чекає на обнову 
Білу шапочку чудову. (Кульбаба) 

Личко не кругле, а трохи довгеньке, 
Квітка я ніжна, низенька, дрібна. 
Як запахну – приходить весна. (Фіалка) 

Ми дзвіночки білосніжні, 
Аромат в нас ніжний - ніжний. (Конвалії) 

Цвіте синьо, лист зелений 
Квітник прикрашає. 
Хоч мороз усе побив – 
Його не займає. (Барвінок) 

Лапки пухкенькі, хвостики зелененькі, 
Спинка голубенька, й очки жовтенькі. (Вербові котики) 

2. Із складів утворити слова – назви квіточок: 
РО, КИ, МАШ; СНІЖ, ПІД, НИК; ПЕР, ВО, ЦВІТ; НОК, БАР, ВІ. 

3. Із групи слів виділити зайве 
Ніжна, голуба, дерев’яна, запашна. 
Тюльпан, дуб, гвоздика, троянда. 

4. Вставити відповідну букву, щоб утворилася назва квітки 
*ак, *ілія, *пролісок, *олошки, *арцис. 

Хтось неуважний розсипав слова – квіти. Давайте їх зберемо у речення – віночок. 
(Зацвіла, в, долині, червона, калина). 

А хто знає вірші про весняні квіти? 
1. Із зеленої сорочки, 2. Я блакитні очі маю 
Що зіткав весною гай Здавна проліском зовусь 
Білі дивляться дзвіночки, В лісі першим розцвітаю, 
Як зовуть їх, відгадай. Навіть снігу не боюсь. 
Це конвалії у гаї 3. Кожен зна ці квіти мабуть 
На галявині цвітуть називаються – кульбаби. 
І ніде, ніде немає Ну, а я вам признаюся 
Кращих квіточок мабуть. Зву їх ніжно – кульбабусі. 

Ось ви і подарували Криничці свої віршики. Нехай інші черпають. 
Весна, як гарно. Все навкруги з’являється на світ. Послухайте віршик. 

Котики – воркотики в мене на столі, 
Котики – воркотики, гості весняні. 
Не глядить на котиків лиш вусатий кіт 
Мабуть зна, що котики, це вербовий цвіт. 
Звідки прийшли до нас котики? (вони виросли в лузі, на вербі) 
Що вас насмішило у вірші? (що цвіт назвали котики – воркотики, що кіт не хоче дивитись на вербовий цвіт) 
А зараз до вашої уваги легенда «Котики» 
І треба ж було котикові зустріти кицьку на початку березня, коли ще навколо сніг лежав і ніде не було жодної квітки. Врешті вирішив, що щаслива пригода допоможе йому й почав ходити по гілках дерев, наспівуючи: 
Дубе, дубе, скубни мене за чуба, 
Дай квітку – зоряницю, щоб привітати кицю. 
Але могутній дуб міцно спав і не почув його прохання. Тоді котик звернувся до ялинки: 
Ялиночко – ялинко я дам тобі сніжинку 
Ще й снігову спідницю, дай квіточку для киці! 
Тільки ялинка не могла зацвісти і лише стомлено мовчала. Отак ходив, ходив Мурчик і нарешті заліз на вербу, наспівуючи: 
Ой вербичко – сестричко 
Вродливе твоє личко 
Дай квіточку маленьку, 
Таку, як я, сіреньку 
Пухку, як паляниця, 
Щоб привітати кицю! 
І так він розчулив вербичку, що сталося диво. Де тільки не ступне котик лапкою, там з’являється щось маленьке, сіреньке, пухнасте, квіт не квіт, гілочка не гілочка, а щось живе і дуже симпатичне. Зрадів котик, заспівав пісеньку і поніс свій дарунок киці. 
Відтоді люди щороку дарують одне одному пухнасті вербові гілочки і називають їх лагідно – котики. 

5. Бесіда 
Чому вербові гілочки називають котиками? (вони сіренькі, пухнасті, м’якенькі) 
Як ви думаєте, з ким може бавитись вербичка? (з вітром, з дощиком, пташками, сонячним зайчиком) 
Де найбільше любить рости верба? (росте там, де багато води) 
Чому верба любить дивитись у воду? (милується собою, дивиться на свою вроду, милується чарівною красою) 
З ким любить розмовляти деревце? (з вітром, з очеретом) 
Як прокидається на весні вербичка? (вона випускає котики) 
Візьміть гілочки у руки. На що вони схожі? (на справжніх котиків, на мишок, вони як пухнастики, вони нагадують сірих горобчиків) 
Як вони з’являються на світ? (коли пригріло сонечко, вилупились з бруньок, як курчата, вони вирішили подивитися на світ) 
Діти, доторкніться котиками до щічки, що ви відчуваєте? (вони м’якенькі, лагідні, як мамині руки, тепленькі, як кожушок) 
А зараз Віка прочитає вірш про лагідні котики, а ви виберете слова, якими описані котики. 
Тане сніг, течуть струмки, 
Ожива травичка 
І до сонця гілочки простягла вербичка. 
І м’якенькі, як пушок, ніжні, як шовкові 
Ясно дивляться з гілок котики вербові. 

ФІЗХВИЛИНКА 
Сонечко прокинулось, потягнулось 
В різні боки повернулось. 
Потім весело всміхнулось 
Кругом себе обернулось. 
Стали квіти оживати, 
Пташки пісеньок співати 
Діти стали танцювати 
Миле сонечко вітати. 

Це весна розбудила вербичку від зимового сну. Махнула одним рукавом – і прокинулися котики, махнула другим – і прибралася вербичка у ніжно-зелену сукню. Дивиться верба у воду і повірити не може, що вона така вродлива. 
На цій квітковій галявині розсипано безліч казок. Давайте перетворимося у казкарів і до своєї чарівної скарбнички складемо казочку за запитаннями та опорними словами. 

План 
1. Де росла вербичка? (біля річки, біля озерця) 
2. Чим вона милувалася? (своєю красою, чарівною вродою) 
3. Кого вона вранці зустрічала? (ясне сонечко, пташок) 
4. З ким таємно шепотіла? (з очеретом, з рибками, з лагідним сонечком) 
5. З ким бавилася вдень? (з вітерцем, з хмарками, з промінчиками сонця) 
6. Що трапилось одного разу? (пригріло сонечко, заспівали пташки, вилупились з бруньок, як маленькі курчата, тепленькі, як кожушок, 
сонні, жмурять жовті вічка, гріють лапенята, сірі горобчики, які сіли в рядочок) 

Зразок вчителя 
КОТИКИ - ВОРКОТИКИ 
Росла біля річки вербичка. Дивилась у воду й милувалася своєю красою. Часто таємно шепотіла з очеретом, бавилася з рибками. Завжди ніжно посміхалася сонечку, дякувала йому за золоті промінці. Засяяло воно і вилупились котики, як м’якенькі курчатка. Мабуть вирішили подивитися 
на світ. Як доторкнуся ними до своєї щічки, а вони лагідні, як мамині руки, тепленькі, як кожушок. 
Рости, вербичко, не сумуй! 

6. Орфографічна робота. 

7. Складання казки учнями. 

КОТИКИ - ВОРКОТИКИ 
Біля річки росла вербичка. Вона завжди милувалася своєю красою. Вранці зустрічала ясне сонечко. Часто шепотіла з очеретом. Вдень бавилась з вітерцем. Пригріло сонечко і вилупились котики. Вони, як маленькі горобчики, які гріються на сонечку. Тепленькі, як кожушок. 
Рости, вербичко, не сумуй! 

III. Підсумок уроку 
Чому навчив вас цей урок? (Любити природу і берегти її, визначати своє ставлення до почутого, складати казку за планом і опорними словами, працювати в групах) 
Квіти весняні завжди найдорожчі 
Вони, наче серце весни. 
Без них – ліс не ліс, а поле – не поле, 
Сади – не сади, лани – не лани. 
Весняні квіти не можна зривати, 
В них треба вчитись любити й кохати. 
Квіти милують, квіти чарують 
Квіти втішають, квіти рятують. 
Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова. 
Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей! 
Але є ще кращі квіти, невидимі для очей. 
Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях, 
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях. 
Квіти, вони допомагають нам зрозуміти неповторний світ природи, позитивно впливають на нашу психіку, на стосунки між людьми. Квіти допомагають пізнати красу чарівної природи. Тож нехай вони багряніють ніжними пелюстками у ваших серцях!


Переглядів: 198 | Теги: казки

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar