Головна » Молодші класи » Українська мова

Частини мови, їх значення та граматичні ознаки, правопис і використання у мовленні

Мета: систематизувати й узагальнити вивчене про частини мови, особливості поділу на самостійні та службові, їх лексичне значення, морфологічні категорії та синтаксичну функцію; удосконалювати вміння розрізняти частини мови, визначати їхні морфологічні ознаки й синтаксичну роль; розвивати логічне мислення, культуру мовлення, уважність, вдумливість, увагу, пам'ять, творчі здібності учнів; удосконалювати орфографічну грамотність; виховувати любов і повагу до мови свого народу.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації вивченого

Форма проведення: урок – казкова подорож

Обладнання: підручник, посібники, схеми, дидактичний ілюстративний матеріал, вислови про мову і слово,ТЗН

Мовна тема (епіграф): 
Як намистини, диво калинове, Частини мови! ( Д.Білоус)

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку

- День добрий, друзі! Ще один урок 
До вас прийшов за розкладом сьогодні. 
Отож озброймось книгою й пером, 
Щоб упірнуть у мовну нам безодню!

- Є різні країни. Але цієї немає на жодній карті. Ця країна – величезне незвичайне царство, де у дружбі та злагоді живуть розумні сини й дочки однієї матері – МОВИ. Цей фантастичний край – КРАЇНА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

В чарівній Країні Мови 
Все цікаво й загадково. 
А веселі й розумні чоловічки – це частини мови.

Щоб добре знати мову свою рідну, 
Науки мовознавчі нам потрібні. 
Є Морфологія, - наука, що вивчає 
Частини мови – дивосвіт безкраїй. 
В дорогу, люба дітвора! 
В безодню мови час прийшов пірнати, 
Бо в тій безодні нам давно пора 
Частини мови дивні відшукати. 
- Отже, ми вирушаємо в країну МОРФОЛОГІЯ. 
( розгляд карти казкової країни)

ІІ. Повторення та узагальнення вивченого

 Бесіда 
Ми уже багато знаємо… 
І усі частини мови 
Нам давним-давно відомі. 
- За якими ознаками, рисами характеризуються частини мови?

 Повторення ключових питань

- Познайомимося із жителями країни української мови «Морфологія» 
Чи кожен з вас задумувавсь, відкіль оті 
У нашій мові злитки золоті? 
Як намистини, диво калинове – 
Частини мови! 
( Учні заздалегідь отримали завдання «перевтілитися» в частини мови – дібрати елементи одягу, предмети, символи до кожної частини мови)

І М Е Н Н И К 
Козак-характерник – такий собі чаклун, що вміє перевтілюватися в різні предмети. Він відповідає на питання ХТО? ЩО? Звати його – ІМЕННИК. 
Без іменника ніхто не мав би імені. Він дає назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягає у свої сім відмінків, два числа, три роди і чотири відміни в реченні може виступати будь-яким членом… 
Який співець, поет, який письменник 
Уперше слово вигадав – іменник? 
Іменник! Він узяв собі на плечі 
Велике діло – визначати речі, – 
Ім’я, найменування, і наймення: 
Робота. Біль. І радість. І натхнення. 
І всі його в нас люблять дуже, 
Бо все-все він називає – 
Від землі до коровая. 
Мама, мир і Україна, 
Сонце, небо, світ, людина. 
Звуки, букви, слово, мова – 
Все – частина ця чудова! 
ХТО? Сестричка, ненька, батько, 
Пташка, білочка, зайчатко. 
ЩО? Земля, ріка, діброва, 
Книжка, зошит, ручка, школа. 
Вивчи цю частину мови! 
(Узагальнення знань про іменник за таблицею)

П Р И К М Е Т Н И К

Художник, який увесь час фантазує, щось малює, розфарбовує. Його ім’я – ПРИКМЕТНИК. Він завжди ходить з пензлем і олівцем. Щойно ІМЕННИК перетвориться на якийсь предмет – ПРИКМЕТНИК його відразу розмалює, вияскравить ознаку. Тоді відразу стає зрозуміло, який чи чий цей предмет.

Прикметник дасть іменнику-предмету 
Якусь його ознаку чи прикмету. 
ПРИКМЕТНИК – це частина мови, 
Без неї нам не обійтись. 
Ти вслухайсь в слово пречудове, 
Йому, як другові, всміхнись. 
Земля – ЯКА? – ласкава, люба, рідна, 
А сонце – щире, золоте, 
А небо – лагідне, погідне, 
Життя – прекрасне, золоте. 
А очі в мами – добрі, ніжні, 
А голос – чистий і дзвінкий, 
А руки – теплі і надійні, 
А погляд – сонячний, ясний. 
Квітки у полі – білі, сині, 
Червоні, жовті, голубі. 
Хмарки у небі – бистрокрилі, 
Весняні, літні й зимові. 
Усі ознаки називає 
Прикметник як частина мови. 
І жодної ознаки не оминають 
Слова ці, справді, пречудові. 
- А ще без прикметника іменник не був би таким гарним і зрозумілим. Прикметник прикрашає всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно бідне і просте. А запроси до цього речення прикметника і побачиш, яке воно гарне: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна, весела й чарівна.» а ще прикметник вказує і на приналежність предмета певній особі. У реченні виступає означенням і присудком. 
(Узагальнення знань про прикметник за таблицею) 
Ч И С Л І В Н И К

Вчений, любить все підраховувати, тому і ходить завжди з калькулятором. Інколи ця звичка підраховувати все дратує Прикметника, бо доводиться вислуховувати, скільки паперу, фарб, пензлів та олівців він перепсував, або, ще гірше, скільки літрів води використав Іменник, щоб позмивати ляпки Прикметника. Ім’я цього вченого – ЧИСЛІВНИК. 
Числівник може визначить тобі 
Число речей, порядок при лічбі. 
Числівник числа нам назве, 
У світ лічби нас поведе. 
Ми навчимося рахувати, 
І додавати й віднімати. 
Одна на світі Батьківщина, 
І мати теж одна-єдина. 
Над нами сонечко одне 
Проміння шле нам неземне. 
Земля – одна, планет – багато, 
На небі – тисячі зірок. 
Шість буднів тижня – одне свято, 
І безліч у полях квіток. 
- Числівник називає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі й відповідає на питання СКІЛЬКИ? КОТРИЙ? Без числівника ви не знаєте в якому році народилися, скільки років живете на світі. А спробуйте без числівника купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед частин мови числівник не пасе задніх, бо також має відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з іменником буває в реченні головним або другорядним членом. 
(Узагальнення знань про числівник за таблицею)

З А Й М Е Н Н И К

Таємничий агент 007: ходить у темних окулярах, крислатому капелюсі, з піднятим коміром плаща та ще й затуляється газетою. Він знає все про всіх, але не вважає за потрібне щось пояснювати. Тому й не називає, а тільки вказує на предмет, його ознаку або кількість і відповідає на питання ХТО? ЩО? ЯКИЙ? ЧИЙ? КОТРИЙ? Він намагається приховати й навіть своє справжнє ім’я – ЗАЙМЕННИК. 
А поспитай звичайного займенника, 
За кого він у мові? За іменника! 
(Хоч може цей наш скромний посередник 
Замінювать числівник і прикметник). 
Займенник – це частина мови, 
Яка об’єднує слова, 
Що ні особи, ні предмета, 
Ні рис прикметних будь-яких, 
Ні якості не називають, 
А тільки вказують на них. 
- Не тільки ви, Іменник, Прикметник та Числівник, а й я, Займенник, маю відмінки, роди й числа, замінюю вас, як іноді вас немає в реченні, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. З допомогою займенника присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. В реченні займенник грає роль підмета, присудка, означення і додатка.

Щоб займенники всі гарно знати 
Все про них нам треба розпізнати: 
Про зворотний, особові і питальні, 
Заперечні та відносні й означальні, 
Вказівні, присвійні й неозначені – 
Цікаве в кожного займенника призначення! 
Хто? – Хлопчина. 
Що? – Картина. 
Яка? – Цікава дуже. 
Кому й чому? – займенники 
До всього небайдужі. 
Ми тільки й чуємо: я, ти, він, 
Себе, у кого, скільки? 
Десь, хтось, дехто, деякий, ніхто, 
Хто, що, який і стільки, 
Усякий, кожний, саме той, 
Такий, цей, це, сам, самий, 
Мій, твій, ніякий і нічий, 
Кого? Чого? Ким саме? 
Займенники такі всі невгамовні – 
Вони – помічники імен у мові. 
Як звати кожного, неважко відгадати – 
Попробуй їхні імена назвати. 
(Узагальнення знань про займенник за таблицею)

Д І Є С Л О В О

Фокусник – спритний, жвавий, уміє одночасно виконувати безліч дій. Інколи він видається фантастичною стоніжкою і сторучкою. Це – ДІЄСЛОВО. 
Дієслово – слово діє: 
Ходить, робить, носить, сіє, 
Співає, плаче і радіє, 
Усміхається і мріє. 
Дієслово – слово діє: 
Вірить, любить і жаліє, 
Не злословить, не лукавить, 
Серця ближнього не ранить. 
Дієслово – слово діє: 
Народилось і зоріє, 
Розвивається і квітне. 
Слово любе, слово рідне! 
Візьмемо назву – дієслово, 
Само показує, що діє слово! 
- Без дієслова все лежить на місці, б’є байдики. Дієслово є тим механізмом, що всіх і все запускає у дію. Чи знаємо ми без дієслова, що в житті робиться, що з нами діється? Ні. А три часи в однині і множині, думаєте не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не минулий час. Окрім цього дозволяє мріяти своїм майбутнім часом, потішає і старих, і малих, малює перспективу завтрашнього життя. У реченні також виступає головним і другорядним членом речення. 
(Узагальнення знань про дієслово за таблицею)

П Р И С Л І В Н И К

Міліціонер – вельми поважна й відповідальна особа в казковій країні. Він має силу-силенну обов’язків щодо наведення громадського порядку. І їх справно виконує Прислівник, який навсібіч так і сипле питання: ЯК? ДЕ? КОЛИ? КУДИ? ЗВІДКИ? ЧОМУ? З ЯКОЇ ПРИЧИНИ? З ЯКОЮ МЕТОЮ? НАВІЩО? З ЯКОГО ЧАСУ? В ЯКІЙ МІРІ?

Прислівник звик, незмінюваний в мові, 
Ознаки різні виражать при слові. 
Ознаку дії називає, 
А також місце, час, причину 
Цієї дії визначає, 
І кожен цю частину мови знає. 
Бо це – прислівник – всім відомий. 
Незмінна ця частина мови. 
На запитання ЯК? КОЛИ? 
Готова всім відповісти . 
Сміється сонце ЯК? – ласкаво, 
Мандрує небом величаво, 
А небо голубіє дивно, 
Пливуть хмарини тихо, мрійно. 
Дзвенить кохана мова чисто, 
А кожне слово – урочисто. 
Земля стрічає нас святково, 
Сміються зорі загадково. 
Сади цвітуть КОЛИ? – весною, 
Улітку трав моря шовкові, 
А восени врожай збирають, 
Узимку снігу всі чекають. 
Прислівників багато в мові, 
Усі яскраві, всі чудові! 
Щоб здобути знань основи 
Вивчили ми цю частину мови.

- Людина може змінювати іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово, як їй заманеться. А прислівник не з тих! Себе викривляти в різних відмінках, числах і родах не дає! От ще тримається дієслова, та й з прикметником трохи родичається. У реченні прислівник може бути лише обставиною! 
(Узагальнення знань про дієслово за таблицею)

« ВЕСЕЛІ ПОМІЧНИКИ » – 
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

Познайомтеся з нами: 
• ПРИЙМЕННИК 
• СПОЛУЧНИК 
• ЧАСТКА

- Прийменник робить послугу. Пояснюючи слова або зв’язуючи їх, уточнює думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без прийменника таке речення: «Учень іде … школи». А покличте прийменник і стане зрозуміло: йде учень ДО школи, ЗІ школи, а може БІЛЯ школи. 
Прийменник – це частина мови, 
Що має значення службове, 
(це знаємо ми з вами) 
Поєднує іменники 
(числівники, займенники) 
І здійснює у реченні 
Зв’язки поміж словами.

- Сполучник каже: «Скромну роль я маю, 
Але слова я в мові сполучаю». 
Зарубайте собі на носі, що я вас всіх з’єдную і без мене не одне з вас ходило б як загублене телятко. 
Сполучник – частина мови це службова, 
Вона – контактності зразок, 
Бо нею може здійснить мова 
Між членів речення зв'язок. 
А ще єднає, окрім того, 
Частини речення складного.

- Частка мовить: «Слово я службове, 
Але людині чесно я служу. 
І будьте певні, в інтересах мови 
і так, і ні, де треба, я скажу». 
- Чи обійдетеся ви без мене, коли треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів та інші почуття. 
Частка знана серед слів службових, 
А що нам знайома – й поготів; 
Надає відтінків додаткових 
Значенню окремих слів, 
А також словосполучень, 
Цілих речень і т.д. 
( мусить знати кожен учень – 
Треба вчити, час не жде!)

В И Г У К – особлива частина мови 

- Я – ВИГУК. Коли б я вмів говорити зрозуміліше, а то тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос. 
Вигук може пролунать як дзвін, 
У мові, мабуть, найщиріший він. 
Особлива частина мови 
(клас чи група незмінних слів); 
Воле вияв людський вибуховий, 
Вияв безпосередніх чуттів. 
Виражає сумне й веселе – 
Знають літні і дітвора. 
Є, наприклад, і ґвалт, і леле, 
Геть, гай-гай і агов, ура! 
І хіба ж таки не цікаво, 
Що є хай йому грець і браво, 
Й ще частіше і ах і ох – 
Вияв захвату і тривог.

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил 
- Частини мови! 
Назви наче звичні. 
Ми любим їх – красиві й поетичні. 
Що там далі говорити? 
Вмієм ми частини мови повторити. 
А щоб краще все пізнати, 
Треба вправи і диктанти написати.

1. Екскурсія казковою країною 
(Клас поділено на групи,кожна з яких отримує завдання.) 
1) Найперша зупинка у країні Морфологія – у зоопарку. Усно назвати іменники – назви істот та назви неістот,яких зустрінете під час прогулянки. 
2) Відправляємося до ресторану, де поласуємо смачними стравами, послухаємо приємну музику. Назвати прикметники на ознаку смаку, нюху, слуху. 
3) Перепочинок у бібліотеці. Завдання – записати фразеологізми з числівниками, назви пісень, що містять числівники. 
4) Передбачити погоду у країні Морфологія. Пригадати і записати народні прикмети, вказавши прислівники. 
5) Аукціон. Перемагає той, хто назве найбільше слів - службових частин мови.

2. «Академія ввічливих наук» 
- Сконструюйте прислів’я. У яких ситуаціях ви б використали подані прислів’я? поясніть значення поданих прислів’їв. 
Мудрим ніхто (не) народився, а навчився. 
(Не) правдою весь світ пройдеш, назад (не) повернешся. 
На годину спізнився, (не) здоженеш за рік. 
(Не) плюй у криницю, доведеться водиці напиться. 

3. «Ви нам слово – ми вам десять» 
(індивідуальні завдання кожному учневі) 
- За одну хвилину назвати (записати) якомога більше: 
 іменників чоловічого, жіночого, середнього, спільного роду; 
 присвійних прикметників; 
 числівників; 
 займенників; 
 дієслів наказового способу; 
 прислівників на позначення місця, часу, …

4. «Письменницька світлиця» 
- Написати твір-мініатюру (на вибір учня) на тему: 
Казка про частини мови. 
«В країні пестливих слів», використовуючи пестливі іменники. 
«Земна краса», використовуючи прикметники. 
«За що я люблю числівники?» 
«Чому я – займенник?» 
«Я мрію стати…», використовуючи дієслова. 
«Діалог з міліціонером» у гумористичній формі, вживаючи прислівники. 
(Зачитування учнями творчих робіт, їх аналіз)

5. Конкурс ерудитів.

1) Ребус

2) Загадки-жарти 
Який прислівник однаково читається зліва направо і справа наліво? (зараз) 
В яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (Вдень, вверх, вниз). 
Які прислівники запитують про себе? (Щотижня, щогодини, щороку, щоденно). 
Який прислівник вживається з серцем? (натщесерце). 
Які два займенники, написані поруч, псують дороги, заважають їздити по дорозі? (я + ми = ями). 
Які три займенники найчистіші? (ви – ми – ти).

3) Загадки про частини мови 
- Відгадайте загадки та назвіть частини мови. 

Всі на світі добре знають, 
Що предмет я означаю. 
- Хто чи що, - ви запитайте 
І про мене все дізнайтесь. 
Я істота й неістота: 
Парта, зайчик, дошка, котик. 
Маю рід, число й відмінок 
І чотири аж відміни. 
Хто я? знайте достеменно: 
Називаюсь я – … ( ІМЕННИК).

Я веселий і звабливий, 
Гарний, милий і красивий, 
Несказанний, незрівнянний; 
Маю ступінь порівняння. 
Я відносний чи присвійний, 
А чи якісний незмінно. 
Відповім я залюбки 
На питаннячко – який? 
Маю ознаку предмета, 
Називаюсь я … (ПРИКМЕТНИК).

Я, відомо, дуже знатний, 
Кількість можу означати, 
І порядок при лічбі 
Підкажу мерщій тобі. 
Чи який, чи котрий, скільки – 
Запитай мене лиш тільки. 
Щоб не буть багатослівним, 
Називаюсь я … (ЧИСЛІВНИК).

Я розрядів вдосталь маю 
І предмет я означаю, 
Його ознаку чи кількість 
Ви вчіть про мене тільки. 
Особовий я й зворотний, 
І питальний, і відносний, 
Заперечний і вказівний, 
Означальним можу бути, 
Варто все це не забути. 
Частіш згадуйте про мене, 
Називаюсь я … (ЗАЙМЕННИК).

Дуже я люблю всі дії 
І що хочеш, я умію. 
Є у мене вид і час, 
Спосіб маю повсякчас. 
Лиш учіть мене сумлінно, 
Озовусь я неодмінно. 
Вмію діяти чудово, 
Отже звусь я – … (ДІЄСЛОВО).

Чим від інших я відмінний, 
Тим, що є я сам незмінний. 
Розібратись як детально, 
Моє значення загальне – 
Це найперш ознака дії: 
Швидко їде, тихо мріє, 
Чи ознака ще ознаки: 
Дуже добре, надто м’яко. 
А чи ознака предмета: 
Це – по-київськи котлета. 
Я скажу вам тут дослівно – 
Називаюсь я … (ПРИСЛІВНИК).

Я така частина мови, 
Що належить до службових. 
Я буваю лиш одним: 
Похідним – непохідним. 
Задля, посеред, із-за, 
До, над, крім, в, під, по, за. 
І для мене це знаменно, 
Що всі звуть мене …(ПРИЙМЕННИК).

Я важливий, що й казати, 
Можу вміло пов’язати 
Однорідні члени чинно 
Й складних речень теж частини. 
А, але, і – я сурядний, 
Що, немов, як, щоб – підрядний. 
Скрізь пишусь я досить влучно, 
Називаюсь я … (СПОЛУЧНИК).

Я буваю, безперечно, 
Формотворча, заперечна, 
Чи модальна – тільки лише 
Без уваги не залишусь. 
Хай, нехай, не, ні, ані – 
До вподоби що мені. 
Точно, власне, мов чи наче – 
Дуже гарна я одначе. 
Вчіть усі мене, будь ласка. 
А зовусь я просто … (ЧАСТКА).

Я емоцій стільки маю, 
Почуття я виражаю: 
Ой, ай, о, ого, іч? Ух, 
Аж захоплює вмить дух! 
А чи окрик, чи звертання, 
Чи ще, власне, спонукання: 
Гей, агов, геть, марш, ціп-ціп – 
Волевиявлення ці. 
Ще наслідувати можу 
Голоси тварин я гоже: 
Няв, ж-ж, пугу, ку-ку, 
Гав, ко-ко, кукуріку-у. 
Скрізь кручусь, неначе дзиґа, 
Маю йменнячко я … (ВИГУК).

ІV. Підведення підсумків уроку. Оцінювання учнів. 
- Ну от і все. Всі завдання виконано, ви добре попрацювали. Я задоволена вашими знаннями. Давньогрецький драматург Есхіл сказав: «Мудрий не той, хто надто багато знає, а той, чиї знання корисні». Ви ж свої знання, вміння застосовуєте на практиці. 
Сьогодні з мови всі дістали ви «Відмінно». 
Частини мови! Назви наче й звичні, 
Ми любим їх — красиві, поетичні! 
Вони велику силу мають, 
Частини мови всім допомагають. 
І нам вони потрібні знову, 
Щоб прикрашати рідну мову. 
Хто ж так назвав оці частини мови? 
Назвали вчені. 
Й підхопив народ!

 Узагальнююча бесіда 
- Назвіть частини мови. 
Чим різняться вони між собою?

 «Незакінчене речення» 
- Закінчити речення: 
Я люблю свою мову, бо … 
Боротьба за мову – це … 
Той не може викликати поваги до себе, хто … 
Плекайте мову, …, …, …, …, …!

V. Домашнє завдання 
- Підходить до завершення казкова подорож Країною Морфологією. Ми спілкувалися з веселими, дружними, непосидючими чоловічками – частинами мови. 
Завдання додому – скласти казку чи вірш про частини мови.

ДОДАТОК до уроку( казки ) 
ДЕ ЖИВУТЬ СЛОВА? 
Щоранку звірята поспішали до школи, тому що їм було дуже цікаво вчитися. Мудра Сова стільки таємниць відкрила для них! Що ж сьогодні чекає їх на уроці? Розпочався урок. 
Білочка промовила: «Цікаво, я маю свою хатинку, а чи мають свої хатинки слова, які ми записуємо на уроці?». Сова відповіла: «Я дуже задоволена тобою, Білочко. Якщо тебе все цікавить, і ти мене запитуєш, то це означає, що ти стаєш розумнішою. Сьогодні для тебе і всіх звіряток я відкрию одну таємницю мови». Ось що розповіла мудра Сова. 
Наш ліс казковий. У ньому всі дерева загадкові. Сьогодні я познайомлю вас з одним цікавим деревом, на якому є дивні листочки, схожі на будиночки. Саме в цих будиночках живуть слова. Розмістились вони в певному порядку. 
Слова дуже довго думали, як їм це зробити. І вирішили так: щоб не сперечатись у хатинці, вони повинні бути схожими між собою. Тому в першому будиночку поселилися слова, які називають предмети. Над будиночком прикріпили вивіску «Іменники». Двері в цьому будиночку відкриваються лише тоді, коли слова відповідають на питання: хто? що? 
У другий будиночок зайшли жити слова , які називають ознаки предметів. Назвали вони свій будиночок «Прикметники». А двері його відкриваються лише тоді, коли слова відповідають на питання: яка? який? яке? які? 
У третій будиночок пішли жити слова, які називають дії предметів. Назва будиночка відповідає цьому – «Дієслова». Щоб відчинилися двері, потрібно відповісти на запитання: що робив?, що зробив?, що зробить?. 
Біля цих будиночків є ще один. У ньому живуть «маленькі» слова, які допомагають усім іншим. Їх так і назвали: «Службові слова», або «Прийменники і сполучники». А двері відчиняються їм без певного сигналу, оскільки цих слів мало, і їх усі дуже добре знають. 
Звірята записали у власні довідники назви будиночків, щоб не забути їх. А якщо якесь слово не потрапляло до свого будиночка, то вони допомагали йому «поселитися». А вулиця, на якій побудовані ці будиночки, має назву «Частини мови». 

КАЗКА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ 
Одного разу Частини Мови - діти одної матері - зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший. 
Іменник поважно і гордовито промовив: 
- Годі вам хвалитися! Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої сім відмінків, два числа, три роди і чотири відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом ... 
Тут його перебив Прикметник: 
- Гов, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно бідне й просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна». Візьми в тямки, що я вказую і на приналежність предмета певній особі. У реченні виступаю означенням і присудком. 
У розмову вступив Числівник, що збирався якраз іти до каси: 
- От сидіть тихо. Без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з іменником буваю в реченні головним або другорядним членом. 
Слухав це Займенник, і йому урвався терпець: 
- Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди й числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. З моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка? 
- То все байки, - озвалося Дієслово. - Ви разом ледарі. Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, іменник завод. Чи знаєте без мене, що він робить або що з ним діється? Ні. А мої три часи в однині і множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього життя. У реченні також виступаю головним і другорядним членом. 
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і собі взяв слово: 
- Дерете носа, не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з тих! Себе викривляти в різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. У реченні можу бути лише обставиною. 
- Отак, брате! - вигукнув Прийменник. - Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким буду назавше. То лише слабкодухі, такі, як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення: «Учень іде… школи». А покличте мене, і стане зрозуміло: йде він до школи чи зі школи. 
- І нащо піднімати стільки галасу? - стиснув плечима Сполучник, що проходжався поміж усіма. - Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко. 
- А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? - відстоювала себе Частка. - Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів та інші почуття. 
- Гай, гай, які часи, тепер настали,- сказав засмучений Вигук. - Діти одної матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос. 
Почувши суперечку між дітьми, до хати, увійшла усміхнена і по-святковому прибрана їх рідна мати Мова. 
- Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі. Хай віднині панують між вами дружба і згода. 
Усі частини Мови взялися за руки і в один голос пообіцяли: 
- У дружбі і злагоді будемо здорові і щастя дамо нашій матері МОВІ.

ЯК ІМЕННИК ПОСВАРИВСЯ З ПРИЙМЕННИКОМ 
Різні дива бувають на світі... Одного разу таке сталося і зі мною, коли Новий рік вирішили зустрічати в лісі. Вийшли на галявину... І раптом під ялинкою побачили невеликий вогник. Зупинилися, прислухаємося, придивляємося... Біля маленького вогнища сиділи якісь маленькі істоти, вони про щось тихенько сперечалися. Я почув тоненький голос: "Всі ми, частини мови, буваємо самостійні та службові. Давайте визначимо, хто з нас найголовніший..." З їхньої розмови я дізнався, що самостійні частини мови - це іменник, прикметник, числівник, займенник, прислівник та дієслово. А службові - частка, сполучник, прийменник. Та ось виступив хтось перший, гордий, поважний (здається, Іменник): 
- Я найголовніший з усіх. Я можу означати загальну і власну назву. Наприклад: місто. А яке? Київ. І ви уявляєте - конкретне місто! І тільки я можу сказати, якого роду, числа і відміни це слово... 
Так говорив Іменник, але тут його перебив інший, що сидів поруч: 
- А я можу розповісти, яке це місто - велике, історичне, красиве, дивовижне... Бо я й називаю різні ознаки та якості предмета і явищ. Я можу розповісти, з чого зроблений предмет, який він за походженням, яке його відношення до часу події (наприклад, дерев'яний стіл, приморське село, зимовий день...) 
Авжеж, це був Прикметник. Розмову продовжив третій: 
- Все це гарно, все це так. Але хто з вас зможе порахувати всі ці ваші предмети? Тільки я! Адже я означаю! кількість, і число, і порядок при лічбі (п'ять, п'ятий...). Тому й звуть мене Числівником... 
- Всі ви дуже розумні, дуже вразливі, але я можу замінити вас усіх, бо я ж так і називаюсь - Займенник'. - вигукнув наступний. - Ось дивіться: стіл - він, красивий - такий, вісім - стільки, далеко - там... Але тут почули спокійний і впевнений голос: 
- Все це так... Проте без мене всі ви нічого не змогли б зробити. Так би і сиділи тихенько, навіть не розмовляли б, бо тільки я означаю дію, дозволяю вам діяти. Тому і називаюся Дієсловом. І ще я можу вам сказати, коли відбувалася дія: в минулому, в теперішньому чи в майбутньому часі. Але я й рідня декому з вас: є в мене форми, що подібні до прикметника - Дієприкметник, до прислівника - Дієприслівник... А Прислівник зауважив: 
- А я хоч і утворююсь від інших частин мови (темний - здалеку, верх - зверху...), але вкрай необхідно відрізняти мене від інших, бо від цього залежить правопис! 
Раптом підвелися трохи ображені Прийменник і Сполучник: 
- Все це правда, але й без нас важко було б вам висловлювати думки, бо ми допомагаємо словам поєднуватися у словосполучення і речення. І наші друзі Частка і Вигук теж надають цим реченням різні важливі відтінки. Отже, хоч ми і службові, але теж дуже важливі. Я стояв, слухав... і зрозумів: 
"А справді, всі вони такі різні, але кожний з них має велике значення. І важко було б уявити собі нашу мову, щоб у ній не було хоча б однієї з цих частин". 

Денисенко Світлана Іванівна


Переглядів: 753 | Теги: Денисенко С.І., Частини мови

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar