Головна » Молодші класи » Сценарії свят

Українські вечорниці (для учнів 3- 4 класів)

Вечорниці

(Піч, стіл, лавки, горщики, рогачі, кочерга, рушники, ряднинки, стільці, відра, коромисло. На заднику сцени – місяць, зорі.)

 

Дід:        Щось добреньке з’їсти хочу

Тільки що -  не знаю й сам.

 

Баба:      Голови б ти не морочив!

                Що зварила – те й подам.

 

Дід:        Варенички, борщ і каша,

В животі від них бурчить.

 

Баба:      Вередливий став ти, діду,

Що тобі іще зварить?

 

Дід:        Знаю, бабо, ти не сердься, 

Я, мабуть, би з’їв оце…

Коровай із борошенця,

А туди ще вбить яйце.

 

Баба:      От же клятий!      

Хоч бери й тікай із хати.

Будь по-твоєму, спечу.

(Виходить)

 

Дід:        Ти готуй, стара, швиденько.

Повечеряєм гарненько.

(Баба в мене молодець!)

Але гріх самому їсти

Цей рум’яненький хлібець.

 

(Входить баба)

Дід:        Пам’ятаєш, моя люба,

Як були ми молоді

Напечеш, бувало, хліба –

Повна хата молоді …

 

Баба:      О-о-о…! Танці, співи, сміх до ночі,

Вечорниці…  А тепер…?

 

Наталко, ти вже впоралась по господарству?

 

Наталка:      Впоралась, впоралась.

Вже й темно, зорі зійшли,

А дівчат немає.

 

(Стук у двері)

 

Дівчата:                Господарю! Господарю! Чи впустите до хати?

 

Наталка:      Піду відчиню! Заходьте! Заходьте!

 

Дівчата:        - Доброго Вам здоров’я, господарі!

  • Добрий вечір, тітко Наталко!
  • Добрий вечір у вашій хаті!
  • Хай вам Бог допомагає!

 

Баба:              Казали Боги, щоб і ви помогли!

І ви будьте здорові. Заходьте!

 

Дівчата:                То ми оце перші прийшли?

 

Наталка:      Атож. Роздягайтеся, готуйтеся. Будьте, як дома.

 

Дівчата:                Я в печі розпалю.

А я попідмітаю долівку.

Наталка:      Та що ви? Піч протоплена, хата підметена.

Допоможіть лише вареників наробити.

 

Дівчата:                Та це ми швидко зробимо, та ще всі гуртом!

 

Наталка:       Одарко, а ти візьми відра, коромисло та принеси води свіжої.

 

 

Одарка:         Добре, принесу водички свіженької.

 

Наталка:      Ну, дівчата, беремось за вареники!

 

(Сідають за стіл, розмовляють, роблять вареники)

 

Баба:      Щось вас сьогодні не густо.

Парубки десь забарились.

 

Дівчата:                Та й дівчата не всі прийшли.

- Катря заміж вийшла, то вже й не прийде.

- Оленка з Петром від людей ховаються.

- Мотря з Галиною до тітки Варки на вечорниці завжди бігають. Їм туди ближче.

                - А Галину мати не пустила.

Казала: «Як підеш, то як візьму батога, то битиму,

ой битиму!»

  • Мене теж мати раніше била.

 

 (Дівчата співають пісню

 «Била мене мати» і водночас ліплять вареники)

 

(Стук у двері — парубки прийшли)

 

Хлопці:         Господарю! Чи впустите до хати?

Вміємо співати, танцювати!

Баба:              Заходьте, хлопці!

 

Хлопці:         - Добрий вечір, господине!

  • Добрий вечір, господарю!
  • Мир у вашу хату!
  • Будьте ласка нас прийняти! Бог вам дасть зарплату!
  • Чули ми, що у вашій хаті сьогодні вечорниці.
  • А ви нас зустрічайте, пригощайте вареничками смачними та масними.

 

Дід і баба      (співають та пританцьовують)

 

Варенички непогані. Варенички у сметані.

 

Хлопці:         Вечорниці починаймо,

Славну пісню заспіваймо!

 

(Виконується пісня «Ой, є в лісі калина»)

 

Катря:           Мені сьогодні такий сон приснився!

Ніби йду я полем, а назустріч, далеко-далеко, парубок! Та такий гарний! Чорнявий! Високий!

Я задивилася на нього, спотикнулась і впала…

А він підходить і руку подає…

 

Дівчина:       І що?

 

Катря:   (сердито)  Та!.. Мати розбудила! Корову доїти!

До чого це, тітко Наталко?

 

Наталка:      А до того, що заміж ти хочеш. От що, Катре!

 

Катря:           Та ви все жартуєте!

 

Дівчина:       А я знаю, як на хлопців ворожити!

 

Дівчата:                Як?

 

Дівчина:       Треба напекти балабушок – кожна дівчина

                        одну.

Потім розкласти їх на долівці, випустити собаку,

чию балабушку першу з’їсть, та дівчина й вийде

перша заміж.

 

Дівчина:       Так балабушок у нас немає!

 

Дівчата:                От біда! А вареники підійдуть?

 

Наталка:      Підійдуть! Дівчата, беріть по варенику та

                        позначте кожна свій. Розкладайте на рушнику!

 

(Заходить Одарка з коромислом та відрами)

 

Дівчина:       Одарко, ти, мабуть, заснула біля криниці чи

                        що?

 

Одарка:         Та!... Роман причепився, з відер воду виливав!

Отам, у полі…

 

(Дівчата співають пісню «Ой у полі криниченька»)

 

Одарка: А чого це ви вареники на долівці порозкладали?

 

 

Дівчина:       Ворожити будемо! Клади й свого! Слухай,

треба випустити собаку і чийого першого

вареника з’їсть, та дівчина першою і вийде

заміж.

 

Одарка:         (здивовано) У цьому році?

 

Дівчина:       Авжеж!

 

Одарка:         Так впускайте ж Сірка!

 

Наталка:      Та нема ж Сірка дома.

Ще на тому тижні світ за очі забіг – старий

був. Останнім часом так і з будки не вилазив.

 

Дівчина:       Що ж  його робити? Одарко, а  Роман ще коло

криниці?

 

Одарка:         Мабуть, ще там. Я ж води так і не набрала.

А навіщо він тобі?

 

Дівчина:       А ми його замість пса використаємо!

Він же не знає, де чий вареник, от хай і з їсть.

Одарко, гукай Романа.

 

Одарка:  (гукає)     Ром-а-а-а-н-е-е-е!

Рома-а-а-а-н-е-е-е!

 

(Заходить Роман)

 

Роман:        Чого тобі? Добрий вечір!

Доброго здоров’ я всім!

 

Дівчина:    От що, Романе! Бачиш вареники?

 

Роман:        Ну, бачу!

 

Дівчина:    Ото ж бери одного та й з’ їж, чи два,

а то й всі поїж.

 

Роман:        Та я не голодний!

 

Дівчина:    Дівчата ворожать, просять, з’їж!

 

Всі дівчата:      З’ їж, Романе!

 

Роман:        От причепились! Ну, добре вже, з’ їм.

(Пробує руками) Холодні вже.

О, оцей найтепліший. З’ їм цей.

 

(Дівчата сміються)

 

Роман:        А чого це ви хихикаєте?

 

Дівчина:    Та з’ їв ти вареника Мотриного, то в

                    цьому році вона першою й вийде заміж.

 

Роман:        Опа! То скоро й на весіллі погуляємо!

 

Дівчина:    Дівчата, давайте затанцюємо. Нехай наша

баба молодість згадає.

 

(Виконується танок)

 

Хлопець:    А я оце йшов вулицею, коли це чую:

Хто це стукає завзято

до кожного дому?

То гукають жовтенята:

— Збір металолому!

На порозі вже хлоп’ ята.

А бабуся з печі:

— Ой, скоріш би поховати

Всі залізні речі!

Бо в сусідки у Варвари

Жовтенята з дому

Потягли і самовара

До металолому…

— Не турбуйтеся задаром!-

Каже їй Пилипко,-

Як немає самовара ---

Можем взяти й ліжко!

 

Хлопець:    Бабусю, а ваша онука ходила до школи?

 

Баба:          Ходила.

 

Хлопець:      Ото, мабуть, я її і не впізнав.

 

Нашу Нату не впізнати,---

Модна зачіска у Нати.

Дивна зачіска нова:

Розкуйовджене волосся,-

На всі боки піднялося,-

Мов копиця, голова!

Ната в класі йде до парти,

А навколо смішки-жарти.

- Звідки зачіски нові?

Посміхнувся Боря хитро:

- Це, мабуть, від того вітру,

Що у неї в голові!

 

 

Парубок:       А мені було:

Пірнув аж на дно я

У море студене,

Аж раптом: акула

Прямує до мене.

Роззявила пащу,

Як тільки могла…

А  я тут як свисну! –

Вона й утекла!

 

Молодь:                А як же ти свиснуть

На дні умудрився?

Ти, часом, не в рака

Свистіти навчився?

 

Гумореска (два виконавці)    

 

— Ти давно сидиш з вудками на Дніпрі?

— Та не дуже, - від ранкової зорі.

— А чому нема улову в рибака?

— Не ловив я. Вчив я плавать черв’ яка.

 

Хлопець:      А яке ж свято без снігу?

Подивіться за вікно.

Падає тихесенько сніг-сніжок.

 

(Виконується пісня «Перший сніг»)

 

Дівчина:       Така завірюха надворі піднялася!

Закрий щільніш кватирку, Борю,

Бо дуже холодно надворі.

 

Боря:             А як закрить її щільніше,

Хіба надворі потепліша?

 

Дід:        А послухайте, що вам старий розкаже,

- Скажи, зозуле, скільки літ?

- Ку-ку! – зозуля у отвіт.

Панько сміється:

- Дуже мало! – всього два роки накувала!

Сестричка ж мовила Паньку:

- Я знаю, чому тут два ку-ку!

Від неї правду ти почув:

Два роки ти у другім був.

 

Дівчина:       Мне хустиночку в руці,

Гірко плаче  Віра:

В мене п ять було стільців, -

А тепер – чотири.

Взявся братик рахувать:

- 1, 2, 3, 4, 5!

- Віро! Плакати облиш: ти ж на п’ ятому

сидиш!

 

Хлопець:      Хлопці, дівчата, я вчора з поросятами балакав.

- Не впізнать вас, поросята,

Ви чистенькі, мов качата,

- Ми сьогодні покупались,

На хро-хроніку знімались.

 

Дівчина:       Гей, дівчата, парубки, нумо грати у сніжки!

 

(Грають у сніжки, потім виконують пісню «Свято зими»)

 

Дівчина:       А у баби Гапки так уже і квочка сидить.

Бабуся каже:  - Глянь в гніздечко!

Курчатко клюнуло з яєчка.

  • Пита здивовано внуча:
  • А влізло як туди курча?

 

Хлопець:      Розказали про курча,

А я вам про цапка.

У цапка борідка сива,

Шолудлива, некрасива

І на ній мов павучки,

Реп’яшки та колючки.

  • Так, - кажу я, - не годиться!

Треба, цапе, поголиться!

А цапок мені таке:

- Ме – ке – ке!

Ніби каже: - Розумію,

Та голитися не вмію…

 

Парубок:       - Ого! Де це ти  порвав штани?

Лазив знов по кавуни?

  • Кавуни не винні:

Лазив я по дині.

 

Молодь:                Розплакалось хлопча:

  • Я хочу калача!
  • Та он же калачі, -

Візьми їх у печі!

  • Не хочу! Їж сама!

Я думав їх нема!

 

Молодь:                Хлопці, дівчата, хто відгадає загадку?

Я голочками вкрита.

Без листя деревинка.

Мій дім – лісок хороший.

Скажи, хто я? 

 

Дівчина:       Молодці, швидко відгадали.

 

(Співають пісню «Ой ялинко, зелененька»)

 

Парубок:       Щось ми, хлопці, засиділись.

Гей, музики, заграйте такої,

Щоб аж у хаті було тісно.

 

(Виконується гопачок. В цей час Семен засинає на стільці.)

 

Дівчина:       Хлопці, дівчата, дивіться!

Наш Семен заснув!

 

Семен:           - Га! Що? Я не спав!

 

Дівчина:       Ти спиш, Семене, при вікні?

 

Семен:           Ні!

 

Дівчина:       То, може, плачеш в тишині?

 

Семен:           Ні!

 

Дівчина:       Одержав вісті ти сумні?

 

Семен:           Ні!

 

Дівчина:       А двійок не було в ці дні?

 

Семен:           Ні!

 

Дівчина:       То просто думаєш, дивак!

 

Семен:           Так.

 

Дівчина:       Про що ж ти думаєш, Семене?

 

Семен: ( відштовхує дівчину) (Сердито)

Щоб відчепилась ти від мене!

 

Дівчина:       Вже й вечірній морок висне.

Нічка зорі запалила.     

Українська наша пісня

Серце й душу звеселила.

 

(Виконується пісня «Ой, чий то кінь стоїть»)

 

Баба:      Гарні вечорниці в нашій хаті!

Добре, що прийшли до нас на вечорниці.

Бачу, вмієте веселитись, жартувати, танцювати.

 

Дід:        І ми, старі, згадали свою молодість.

Та на порожній шлунок не довго жартуватимеш.

А що, бабо, вареники готові?

 

Баба:      Готові. То ж сідайте до столу, будь-ласка.

 

Баба:      А глядачів скільки у залі?

То це теж наші готі,

І по очах бачу, теж вареничків хочуть.

Зараз, зараз скуштуєте.

Дівчата, пригощайте гостей.

(Дівчата роздають вареники)

 

Дівчина:       Ой, мабуть, давайте, люди,

За гостину дякувати будем

І за те, що гарно приймали.

І за те, що смачно частували.

 

Хлопець:      Нехай ваша добра хата

Буде радістю багата

І ділами, й пирогами,

І гостями, і друзями.

 

Дівчина:       А ще бажаємо сили,

Щоб ніколи не хворіли,

Щоб люди поважали,

Щоб діти шанували.

 

Хлопець:      Щастя, здоров’я не на один рік,

А на цілий вік!

 

Всі:                 З Новим роком!

 

(Виконується пісня «Новий рік»)

 

Дівчина:       Отакі-то вечорниці!

Добраніч, господарі!

 

Всі:                 На все добре!

 

Хлопець:      А на прощання заспіваємо ще пісню та й

розійдемося по домівках.

 

(Виконується пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»)

 

Автор: Меденець П. І.


Переглядів: 139 | Теги: Меденець П. І., вечорниці

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar