Слова із за куліс. Наше свято відкриває ______________________________________ 
___________________________________________________ 
Стук барабанів. На сцену виходить колектив барабанщиць. 
На екрані фото школи і привітання зі святом 

Епізод 1. Пролог 
Пара № 1 (учні) 
Ведуча: Доброго дня вам, дорогі друзі! 
Ведучий: Сьогодні велике свято у кожного з нас – адже ми відзначаємо день народження гімназії №261. 
Пара № 2 (вчителі) 
Ведуча: Вітаємо також усіх колишніх та теперішніх учителів, співробітників нашої школи з Днем працівників освіти! 
Ведучий. Ми раді вітати вас у цьому затишному залі на зустрічі друзів… 
Ведуча: Друзів різних років, яких поєднує наша рідна, столична Гімназія №261. 
Ведучий: Шановні гості! Урочистий вечір, присвячений ювілею гімназії, 25 річниці з дня заснування, вважається відкритим. 
Звучить Гімн України 
Пара № 1 (учні) 
Ведуча: Любі друзі! Сьогодні в цьому залі зібрались вчителі, які працювали в нашій школі, випускники різних років, які навчались тут, учні, батьки та гості. 
Ведучий: Спасибі, вам усім, за те що не забуваєте свою школу, прийшли, щоб зустрітися зі своїми шкільними друзями. 
Пара № 2 (вчителі) 
Ведуча. На наше незвичайте свято прибули поважні гості: _
_______________________________________________________

Ведучий. Ми дякуємо усім вам за те, що прийшли до нас сьогодні на ювілей. І розділили з нами нашу радість. 
Пара № 1 (учні) 
Ведуча. Готуючись до зустрічі з вами усіма, ми прагнули, щоб в цей вечір передати всім вам все, що маємо в серці: любов, вірність та тепло своєї душі. 
Ведучий. 25 років. Від школи до гімназії. За 25 літ змінилося все навколо нас. Змінилась і наша рідна гімназія. 
Ведуча. Але зараз, як і 25 років тому, вона залишається символом дитинства й юності, джерелом спогадів шкільного життя. 
Пара № 2 (вчителі) 
Ведучий. Калейдоскоп десятиріч – калейдоскоп поколінь. Годинник школи відлічує час уроками. Змінюється методики і підручники, на зміну рахівниці прийшов комп’ютер. 
Ведуча. А дзвоник так само кожен ранок кличе нас у школу. І кожен рік буває для когось першим, а для когось – останнім. 
Пара № 1 
Ведучий. Шановні ювіляри! – Так, ювіляри! Ми всі з вами сьогодні ювіляри! І Першачки, і вже сивочолі. Бо це надзвичайний ювілей домівки поколінь. 
Ведуча. Одні тут навчались. А дехто спочатку навчався сам, а згодом навчав наступне покоління. І так день за днем. Рік за роком. І вже минуло чверть століття. 
Пара № 2 
Ведучий. Тож святкуймо разом день народження школи! Зустрічайте наших гостей : 
__________________________________________________

Епізод 2. Минуле. 
Звучить повільна музика. На екрані напис «Історичні миттєвості» 
Пара № 1 
Ведуча: Сьогодні в школи день народження! 
Ведучий: Стільки всього сплелось до купи: минуле, сучасне, майбутнє... 
Пара № 2 
Ведуча: Поважна дата школи 25 - надихнула нас вирушити у своєрідну мандрівку крізь час... 
Ведучий: ... крізь події, дати, імена та долі... 
Пара № 1 
Ведуча: ... крізь минуле... 
Ведучий: ... і сучасне... 
Пара № 2 
Ведуча: ... і майбутнє....! 
Ведучий: Отже, вирушаймо! 
На сцені лишається пара ведучих №2 (вчителі). Звучить музика. 
На екрані історична слад-презентація 
Ведуча. Зорепадом проносяться наші роки, летять, аби ніколи не повернутися. Та в пам’яті живуть і не тьмяніють сторінки 25-річної давнини. 
Ведучий. 1986 рік. Квітень. Світ затамував подих від страшної трагедії, яка змінила наше життя. Слово „Чорнобиль” облетіло всі континенти. Відразу тисячі людей залишили рідні будинки, школи, дитячі садки. 
Ведуча. А 1 вересня школа-новобудова № 261, привітно розкривши свої двері, прийняла сотні дітей-переселенців, зігріла їх своїм теплом і турботою. 
Ведучий. Учителі доклали максимум зусиль, аби діти Чорнобиля не почували себе чужинцями, а стали з київськими дітьми єдиною родиною. 
Ведуча. Школа розрахована на 1450 дітей була переповнена, майже 2400 учнів навчалися в три зміни, заняття закінчувалися о 19 годині. Уявіть! Першачків було 11 класів на паралелі! Але наші вчителі знаходили час і для навчання, і для виховання молодого покоління. 
Ведучий. До пізнього вечора шкільні коридори повнилися дзвінкими дитячими голосами, і школа гостинно щоранку зустрічала дітей. І хоча було зовсім не легко, проте вчителі зуміли поселити в дитячих душах надію і віру в свої сили. 
Ведуча. Очолила школу мудра та толерантна жінка - директор - Стефанія Пономарчук, до якої з любов’ю та шаною ставилися і вчителі, і учні, і батьки. 
Ведучий. 1991 рік. Рік здобуття омріяної Україною Незалежності. За першу віху своєї історії школа зробила п’ять випусків, дала путівку в життя __________ випускникам. 
Ведуча. З року в рік школа жила своїм життям, удосконалювалася, оновлювалася. Зустрічала поважних гостей з Європи, обмінювалася досвідом. Саме в буремних дев’яностих школа поступово перейшла на українську мову викладання. 
Ведучий. 2000 рік. Новий етап в житті нашої школи. Новим директорам стає досвідчений педагог і просто чарівна жінка – Світлана Небож. Зі зміною керівництва в житті закладу також відбулися зміни. 
Ведуча. 2002 рік. Рік початку інноваційної діяльності, школа отримує статус експериментальної із запровадження комп’ютерних технологій у навчальному процесі. Все це вимагало ще більшої наполегливої праці, як учительського, так і учнівського колективів. 31 травня 2007 року – відбувся останній випуск дітей зі стін школи. 
Ведучий. Адже найвизначнішою в нашій історії стали події того ж 2007 року. 1 вересня наш заклад отримав статус гімназії. Новостворена гімназія в Дарницькому районі столиці відчинила двері своїм вихованцям. Цій події передувала складна і копітка праця пані директорки та усього колективу закладу. А вже 2008 року у своє самостійне життя пішли перші випускники гімназії №261. 
Ведуча. Зі зміною статусу навчального закладу, змінились і ми самі. У цьому ж 2007 році в школі була створена нова учнівська організація самоврядування – Республіка «ДЮРАНК». За роки існування гімназії вона чотири рази проводжала своїх гімназистів у життя, випустила ____ випускників. 
Ведучий. І ми з гордістю можемо сказати: ми пишаємось своєю історією, своїми випускниками, вчителями, тим, що сьогодні святкуємо свій ювілей. А через рік ми відзначимо іще одну дату - 5 років гімназії. 
Ведуча. Так ішли роки, десятиліття. І сьогодні ми говоримо: нашій школі – 25. 
Ведучий. 25 років. Від школи до гімназії. Розлетілися по світу всі її випускники. Вчилися далі, працювали, та ніколи не забували стін, де пройшло їхнє дитинство і юність. 
Слова із-за куліс. Вірш про школу 
НОМЕР 2. 

Слова із-за куліс. Слово для привітань надається_____________________________ 
____________________________________
Привітання від гостей з РДА, УО. 
НОМЕР 3. 

Епізод 3. Директор – учитель учителів 
Звучить музика. На сцені пара ведучих № 1 (учні). 
На екрані напис «Учитель – учителів» 
Ведучий. 25 років рідній школі…. «Хто славить школу? Учні, учителі. А ще людина, на плечі якої, крім навчально-виховного процесу, лягає ще й тягар господарських турбот, перевірок та безлічі дрібних шкільних проблем. 
Ведуча. Це учитель учителів – директор. За 25 років їх було двоє. 
На екрані під час розповіді змінюється фото директорів 
Ведучий. Стефанія Стефанівна Пономарчук – перший директор. Вона робила все, аби діти та педагоги відчували себе єдиною дружною родиною в тяжкі та складні часи становлення закладу. 
Ведуча. Ця жінка вміла дібрати ключик до людських сердець, вміла, як ніхто інший, підтримати, зрозуміти, окрилити і надихнути. Але, на жаль, рано обірвалася нитка життя чудової людини, прекрасного педагога, мудрого керівника. 
Ведучий. Один директор змінив іншого, але незмінними для обох були: вимогливість, турбота про школу та її мешканців. Діяльність директора – це своєрідна епоха в житті школи, її історії. Теперішнім директором гімназії №261 є наша рідненька Світлана Петрівна Небож. 
Ведуча. Саме завдяки старанням цієї наполегливої жінки школа отримала статус школи нового типу – гімназії. За її керування гімназія модернізується у школу нового тисячоліття. Всі свої знання, вміння і досвід вона передає учителям та учням. Вона вміє кожного зрозуміти, підтримати, допомогти і підказати. 
Ведучий. Пані Світлана – майстер своєї справи, відмінник освіти України. Адже бути менеджером у шкільній справі не кожному під силу. 
Ведуча. «То який же він, наш директор? – часто запитують нас. Та найкраще про це скажуть діти, а їхніми вустами говорить істина». 
Слова учениці молодших класів 
та майбутнього випускника про директора та школу. Вручення квітів. 

Слова директора і відзначення учителів, працівників гімназії. 
НОМЕР 4. 

Епізод 4. «Золотий фонд». 
Звучить музика. На сцені пара ведучих № 2 (вчителі). 
Ведучий. 25 років. Від школи до гімназії. Ми святкуємо свій ювілей. Це не просто свято приміщення. Школа – це цілий величезний світ. А в ньому є два центри цього всесвіту: учитель і учень. 
Ведуча. Саме вони перетворюють звичайну будівлю в особливий киплячий, шумний, але добрий дім, де з кожним роком одні стають розумнішими, інші мудрішими, і всі разом – ближчими і ріднішими один одному. 
Ведучий. Складним процесом навчання у кожному класі, як диригенти керували вчителі. Бо учитель – це не просто професія. Це покликання. 
Ведуча. Золотий фонд є в кожної держави – у золоті, валюті, корисних копалинах, цінних паперах. 
Ведучий: «Золотий фонд школи» - це її вчителі та працівники, ті що працювали не покладаючи рук, ті що несли дітям від покоління до покоління своє серце, душу і розум. Це ті, чиї імена золотими буквами закарбовані в книзі історії нашої гімназії. 
Ведуча. Сьогодні вже немає серед нас багатьох тих, хто все життя «сіяв розумне, добре, вічне». Хто віддав себе дітям. Хто брав чужі клопоти й турботи на свої плечі. Життя цих людей було нелегким, та в ж їм судилася, щаслива доля – вічно жити в пам’яті своїх вихованців, в нашій пам`яті. 
Ведучий. Вшануємо пам’ять першого директора Стефанії Пономарчук, вчителів_____________________________________________________
колишніх співробітників, які працювали з нами, але не дожили до цієї світлої днини, хвилиною мовчання. 
Хвилина мовчання. Звучить метроном 
Ведуча: Нашу гімназійну родину не можна уявити без чудових педагогів, нашим трудівників освітянської ниви, які віддали цій школі багато років свого життя: пані Галині Швець, _________________________________________
________________________________________
Вручсення квітів учителям 
Ведучий Скільки дитячих сердець пройшло через їхні турботливі руки, скільки широких шляхів відкрили ці люди для своїх дітей. 
Ведучий: Завжди в нашій школі панували чистота і порядок. Дбайливі руки працівників-господарників кожного дня піклувались про те, щоб було затишно і приємно навчатись і відпочивати тут. 
Ведуча: А працівники шкільної їдальні смачно і корисно годували велику шкільну родину. 
Ведучий: Сьогодні на нашому святі присутня_____________________________ якій ми надаємо слово. 
Слова вітань 
НОМЕР 5. 

Епізод 5. Гордість і сучасне 
Звучить музика. На сцені пара ведучих №1 (учні) 
Ведучий. Любі друзі! Сьогодні на нашому святі присутні батьки учнів гімназії, які навчались колись і зараз навчаються у справжньому будинку знань. Вони також прийшли привітати гімназію № 261 з днем народження. 
Ведуча. Тож до слова запрошується_______________
_____________________________________________
Слова вітань від батьків 
??? 
Ведучий. 25 років. Шлях від школи до гімназії. Навчальний заклад такого типу був для нас новим. Сама назва, зовсім нова для нас – гімназія… Профільне навчання, нові плани, програми. Це вимагало сили, терпіння й наполегливості. Сьогодні гімназії 4 роки, і ми вже маємо свої перші здобутки, традиції, девіз, емблему, гімн. 
Ведуча. 25 років. Від школи до гімназії. Щороку зі стін своєї другої домівки йшли випускники. А їх за ці чверть століття було аж _________! 
Ведучий. Були серед них старанні і не дуже, дисципліновані і пустуни. Розлетілись у широкий світ змужнілі і дорослі діти школи. Є серед них військові, і бізнесмени, вчителі, лікарі, журналісти, прості робітники та трударі землі. 
Ведуча. І артисти є, є менеджери, бухгалтери, економісти... Це перелік можна продовжувати. Мабуть, немає такої професії, яка б була не під силу нашим випускникам. Серед них є багато знаних людей, які досягли високих результатів у своєму житті. Серед них: 
______________________________________________ 
Ведучий. Сьогодні в нашій гімназії, та й поза нею працюють, а одночас і навчаються діти учителів школи. У нас навіть існують справжні учительські династії: _________________________________________________
Ведуча. За багато років змінювався колектив учителів. Проте не змінними залишаються і досі її чудові традиції. 
Ведучий: Гімназія не просто учбовий заклад, а друга домівка для учнів і для вчителів. Усі ми – шкільна родина, у якій поважають один одного, піклуються про молодших, допомагають старшим, діляться досвідом. 
Ведуча: 25 років! Мало чи багато??? Напевне сказати важко… Але за ці чверть століття 41 випускник закінчив школу із срібною та 28 – із золотою медаллю. Лише за роки незалежності України ми маємо 51 медаліста. 
Ведучий. Серед наших випускників є й такі, яких школа не зможе забути. На таких рівняється наше теперішнє покоління гімназистів. Вони - майбутнє нашої країни. 
Ведуча. До слова від імені випускників усіх років запрошуються________________ 
_________________________ 
Слова вітань від випускників минулих років 
НОМЕР 6. 

Епізод 6. Майбутнє 
Звучить музика. На сцену виходять дві пари ведучих. 
На екрані фото шкільних подій 
Пара №2 
Ведуча: Так! Час невпинно рухається вперед! 
Ведучий: Крізь минуле та сучасне до майбутнього! 
Пара №1 
Ведуча: Цікаво було б дізнатися, що там, у майбутньому! 
Ведучий. А й справді, що там у далекому, приміром 2125 році? 
Пара №2 
Ведуча: Дійсно, цікаво... А що чекає на нашу гімназію у майбутньому? Скажімо, років через дванадцять? 
Ведучий: Уже уявляю! Кожен вчитель і учень приїзжджає до гімназії на своєму автомобілі! Перерви між уроками тривають годинами... В кожного ПК та власний веб-сайт. І в цей час чудо-роботи розвозять до кожного класу мо-ро-зи-во! 
Пара №1 
Ведуча: Цікаво! А коли ж діти навчаються? 
Ведучий: Цього мабуть наша уява не передбачає! 
Ведуча: Тоді... краще давайте повернемося в рік теперішній - 2011! 
Пара №2 
Ведучий. Тож 25 – це мало чи багато? В рамках людського життя досить довгий відтинок, який вміщує народження, дитинство, шкільні роки і юність, зрілість, а ще створення власної родини. 
Ведуча. Але для історії 25 років – менше, ніж одна мить. Наше життя тільки починається. Ми дивимось на світ широко відкритими очима, нас не лякає майбутнє. І хоч у школи зараз нове ім’я, нові учні, нові учителі… 
Ведучий. … її суть залишається таж сама. 
Пара №1 
Ведуча. Школа завжди буде з нами, з нашими дітьми, онуками, залишиться символом людської любові, вдячності і дитинства. 
Ведучий. Школі 25 років. Та коли поглянути в чарівні та веселі обличчя малечі, розумієш, що школа завжди молода і юна. 
НОМЕР 7. 

На сцену виносять великий малюнок 
намальований дітьми гімназії 
Пара № 1 
Ведуча: Шкільне життя – дивовижний... 
Ведучий: ... різнокольоровий і веселий малюнок. 
Пара № 2 
Ведучий: На цьому малюнку є дім! Так, саме дім, бо гімназію ми з повним правом можемо назвати своїм домом! 
Ведуча: У будинку є вікна та двері! Знання відкривають їх нам, аби побачити дорогу до інших світів! 
Пара №1 
Ведуча: На цьому малюнку є сонечко – це те тепло, що дарують нам вчителі! Ведучий: Є квіти! Вони дарують ніжність та мудрість. 
Пара № 2 
Ведуча: Ми зробимо з нашого малюнка літак, і нехай він мандрує світом! Щоб увесь світ побачив тебе, рідна гімназіє! 
Ведучий. Ну а який же день народженння без святкового торту! 
Два хлопчики в зал завозять святковий торт 
Пара №1 
Ведуча: Дорогі друзі! Ми вдячні вам, хто прийшов на наше свято. 
Сподіваємося, що наша зустріч подарувала вам багато радощів та щастя. 
Ведучий. Приходьте в рідну школу, не забувайте своїх вчителів. Вона завжди буде радо зустрічати вас!. 
Пара №2 
Ведуча: Ще раз щиро вітаємо вас із ювілеєм гімназії №261! 
Ведучий. Бажаємо радості й бадьорості, благополуччя, миру й тепла! 
Разом: З днем народження, наша школо! 
На сцену виходять учні та учителі. 
НОМЕР 8. 
Звучить пісня «Школа не прощается с тобой!» 
Під час пісні на торті запалюються феєрверки

Автор: Петро