Головна » Молодші класи » Сценарії свят

«Осяяна любов’ю і добром» - присвячений Міжнародному жіночому дню 8 Березня

Мета: виховувати повагу до жінки, розвивати естетичне сприйняття учнями поетичного слова, прекрасного; спонукати школярів до власної творчості, розвивати уміння бачити і цінувати прекрасне в житті, формувати уявлення про справжні життєві цінності: кохання, вірність, безмежну материнську любов. 
Обладнання: вишиті рушники та скатертини, квіти, плакат з епіграфом. 
Епіграф: «Жінка – кохана й мати. 
Жінка – сестра й бабуся. 
Жінка – життєве свято, 
Свято, що завжди у русі» 

Святково прибраний актовий зал школи. На стінах вишиті рушники, квіти, столи накриті вишитими скатертинами. Дівчина в костюмі весни читає вірш. 
Симфонія весни 
Ой, яка симфонія весни! 
Дивні звуки, трелі, переливи, 
Казкою проходить в наші сни 
І дарує радість нам і диво. 
А весна квітує і шумить, 
Стільки щастя кожному дарує! 
Кожен день – це неповторна мить, 
Кожна мить нам серденько чарує. 
Розлилася музика весни, 
Ніби повінь душу наповняє. 
І квітує дивосвіт рясний, 
І любов у серці розквітає. 
І обняти хочеться весь світ, 
Щоб упитись пахощами й цвітом 
Музика, як казка поміж віт, 
Ой, яка ж весна летить над світом! 
(Звучить пісня Н.Май «Дівчина – весна», танцювальну композицію виконують дівчата 9 класу) 
Ведучий. З першими струмочками, з вербовими котиками, гілочками мімози приходить до нас свято – свято весни, краси, ніжності, любові, добра. Так, це свято – 8 Березня. А проліски навіть з-під снігу пробиваються до нас. Аби ми поспішили принести їх своїм матерям, нареченим, дружинам, сестрам – перші подихи весни… 
Звучить пісня Н.Могилевської «Подснежник» 
Учениця. Весна приходить в рідний край, 
Живе все оживає. 
Пташки здалеку знов летять 
Й пісні свої співають. 
Учень. Прекрасне свято для жінок 
Пташки несуть на крилах, 
Найкращі квіти для жінок – 
Для рідних, добрих, милих. 
(Вручаються квіти мамам, дівчаткам, вчителям) 
Ведуча. Сьогодні снігом вкрилися дерева, нагадуючи казковий ліс. Я дивлюсь на цей білий, ніжний, але холодний сніг. І біль, нестерпний біль, як цей непотрібний нікому сніг, пронизує наскрізь серце, але водночас приносить приємний спогад, і душа рветься до тебе, в твої обійми, коханий мій. Чи помічаєш ти цей сніг?Тобі, мабуть, не до нього? А може, глянувши на білі сніжинки, згадуєш і мене. Ні, не згадуй, не тривож своє серце. Твоя і без мене доля нелегка. Хай іде сніг, але востаннє, щоб білі сніжинки не тривожили твоєї душі. Я розтану в твоїй пам’яті, як та біла сніжинка, що торкнулась твого чола, твоїх губ. Як хочу бути я тією сніжинкою, що ти взяв на долоню і милуєшся нею, аж поки вона не розтане. Я не хочу танути. Я хочу залишитися поруч з тобою. Та життя перечить нам – не можна любити, бо ж не в зоряний час народилися ми обоє… Прийде весна. Розвіє сум, уквітчає землю. Та знаю, що навіть у цьому цвітінні, ти згадаєш свою білу сніжинку, бо ніщо: ні красиві троянди, ні горді мальви – не замінять тобі ніжності сніжинки. Ти, один ти, знаєш цю ніжність сніжинки. Вона існує тільки для тебе, любий, рідний, єдиний… 
Читець 1. 
Без тебе я – крижина з – під снігів 
Холодна, одинока і печальна. 
Мені не треба милості богів, 
Щоб моє тіло струнами звучало. 
Мені потрібен лише твій вогонь, 
Аби по краплі кригу розтопити, 
Мені потрібна лиш така любов, 
Щоб із вогню та в полум’я летіти. 
Н.Баклай 
Звучить пісня «Любове ніжна моя» муз. О.Чухрая, сл..М.Ляпаненка. 
Читець 2. 
В українській мові квітка незабудка має ще й 
іншу назву – люби мене. 
Нема в цій квітці пишності букету, 
Яке ж наймення – ніжне і ясне; 
Хто так назвав її, той був поетом 
Люби – мене, люби – мене, люби – мене. 
Була любов, була і відлетіла. 
Я схибив десь, чогось не зрозумів. 
О, скільки я хотів сказати мила. 
І, мов колись, мені забракло слів. 
В житті отак трапляється нерідко, 
Та серце то не втішило смутне. 
Кругом зима – і не дістати квітку 
Люби – мене, люби – мене. 
Діждусь весни, піду в ліси і луки, 
Знайду надію і розвію сум. 
Нарву квіток і після днів розлуки 
Тобі, кохана, знову принесу. 
І ти згадаєш напівзабуте, 
І почуття воскресле спалахне 
Інакше знаю я, не може бути 
Люби – мене, люби – мене. 
Ю.Стадніченко 
Звучить пісня «Незабудка» В.Добриніна 
Ведучий. Жіночність – категорія особлива. Це й хода, і зачіска, і манера триматися, і ще багато чого, що не висловиш словами. Саме природа створила її такою – не схожою на чоловіка не тільки зовні. Вона м’якша, емоційніша, ніжніша, наділена більшою чутливістю. Жінка… 
Читець 3. 
Я – жінка! Ви чуєте люди, я – свічка, 
Запалена Господом на віки. 
Неправда, що я – ребро чоловіче. 
Цю казку придумали чоловіки. 
Я – жінка. Я – річка бурхлива й неспинна, 
Що в повінь зриває верхи берегів. 
Хто каже, що я підкорятись повинна? 
Це ще одна вигадка чоловіків. 
Я – жінка! Природою створена пісня, 
Яку чоловік, заспівать не зумів. 
Я – мрія і спогад. Майбутнє й колишнє. 
Я – щось незбагненне для чоловіків. 
Я – жінка! Я вільна, як думка одвічна. 
На думку не можна надіть кайдани. 
Це ти мене в рабство продав, чоловіче. 
Та я – лише жінка. Я – крапля остання. 
Для вуст твоїх згірклих я – липовий мед. 
Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля. 
І гоїти рани візьмуся тобі. 
Я – непередбачена, незрозуміла, 
Я плачу від щастя, сміюся в журбі. 
Я – жінка. Я, дійсно, слабка половина, 
Нехай переможцям лаврові вінки. 
Історію творять, звичайно, мужчини. 
Але лише так, як захочуть жінки. 
Б.Сенченко 
Читець 4. 
Доля жінки 
Доля жінки, яка ти складна і цікава… 
То душа Есмеральди, ясна, не лукава, 
То закоханість Аннина до безтями, 
То чарівність Джульєтти – сонце без плями. 
За кохання ти, Сіто, загинула свято, 
Ніби чуєм Джен Ейр всі ми вірності клятву, 
І луна долина від Лейли з-за небес: 
«На коханні жіночім лиш людства прогрес» 
Все живе на землі освятила любов. 
Будуть в людях продовжувать знову і знов 
Беатріче, Реналь, Лаура величні 
Вірність, відданість – найсвятіше і вічне. 
В.Любименко 
Танцювальна група виконує вальс. Є.Дога (вальс з фільму «Мій ласкавий і ніжний звір») Пари зупиняються і лишаються на місці, тримаючись за руки. 
Читець 5. 
Вірність 
Доки світ ясний, 
Доки на землі 
Житимуть люди,- 
Я - калиною, 
Ти - колодязем,- 
Нам віками у парі бути! 
Як від спраги змарніє 
Мій зелен – лист 
І почну я хилитись долу, - 
Ти прийдеш, приголубиш 
Галузки сумні 
І напоїш коріння водою. 
Підведусь над світом – радісно, 
Зацвіту, засміюсь, заспіваю 
І на пісню мою, 
І на радість мою 
Прилетить соловейко у гаю. 
Як на тебе посиплять 
Пісками вітри 
І роки обвіють журбою,- 
Прихилю в зелені галузки свої 
І тебе заступлю сльозою 
Доки світ ясний. 
Доки на землі 
Житимуть люди,- 
Я – калиною, 
Ти - колодязем,- 
Нам віками у парі бути!!! 
Танцювальні пари закінчують вальс 
Ведучий. Давня приказка говорить про три основні цінності на світі: хліб, що дає життєву силу та здоров'я, мудрість, що міститься в книжках і забезпечує зв'язок із часом, і жінка, яка не дозволяє обірватися нитці життя. 
Ведуча. Материнство… Святе і прекрасне, опоетизоване у віршах, оспіване у піснях, прославлене в казках і легендах. 
Читець 6. 
Матері 
Серед тисяч пісень і віршів, 
У багатстві мовних скарбів 
Вибираєм для тебе, мамо, 
Сотні тисяч найкращих слів. 
Раді б небо тобі прихилити, 
Якби можна і сонце дістать. 
Роси чисті і зорі вогнисті 
В ноги мамо тобі розіслати. 
За любов твою щиру й безмежну, 
За тепло твоїх щедрих рук. 
За волосся твоє посивіле 
Від нещасть і нежданих розлук, 
За терпіння твоє велике, 
За недоспані ночі в журбі 
Ми здоров'я й великого щастя 
У Всевишнього просим тобі. 
Хай літа твої довгими в парі 
Будуть сповнені миру й добра 
І щасливими будуть дороги, 
Що ведуть до твойого двора. 
Л.Гевленко 
Читець 7. 
Я стою у дворі. Небокрай відгорів. 
Теплий вечір в мовчанні закутав калину. 
Люди добрі мої! Бережіть матерів, 
Як себе бережіть, як свою Україну! 
Жити, як мати, працювати, як мати, 
Любити, як мати. 
Віддай усе, що взяв, і освятись 
Ще більше, ніж узяв, зумій віддати… 
Стоїть на видноколі світла мати – 
В неї вчись… 
У цьому нетлінність нашого існування 
на землі, наше безсмертя. 
Звучить пісня І.Тарнавської «Мама» 
Ведучий . «Жінка – велике слово», - сказав поет. Нехай же буде в неї більше свят, нехай більше витрачає вона часу не на штовханину в тролейбусі, або в черзі, а на неквапну прогулянку з дитям – щасливу можливість взаємного збагачення, коли твій маленький син, відкритий навстіж світлу й добру, пізнає світ, а ти даєш йому це добро і пишаєшся жінкою – ніжною, терплячою, люблячою. 
Читець 8. 
Рушники 
Тримаю вишиті старенькі рушники. 
Давно забуті, горнуться до мене. 
Заполонили світ нейлони і шовки… 
Кому потрібні вишиті рослини? 
Гортаю білу грядку полотна. 
Засіяну барвінком і любистком. 
Сміється вишита прабабою весна, 
Ховається за квітами і листом. 
Голублю диво – дивне із пісень. 
Що хрестиком стелиться і в’ється. 
Сіріє за вікном звичайний день, 
А в рушниках волошками сміється 
Перегортаю білі рушники, 
Що хліб вкривали і життя в колисці 
Що старостів чекали на святки – 
Розшиті маками, заквітчані, барвисті. 
Вже доля весни правнукам кує, 
А хміль з калиною на полотні не в’яне. 
Як добре, що в мого народу є 
Рушник весільний і рушник прощальний… 
Благословенна будь на всі віки 
Найперша жінка, що нашила квіти. 
Душа мого народу – рушники, 
Барвінками і мальвами зігріта. 
Н.Баклай 
Звучить пісня Н.Май «Рушники, ви мої, рушники» 
Танцювальна група виконує композицію з рушниками.

Автор: Горбань Тетяна Сергіївна


Переглядів: 50 | Теги: Горбань Т.С., 8 Березня

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar