Головна » Молодші класи » Години спілкування

Довіра і співпраця

Мета: сприяти активному засвоєнню учнями понять «довіра», «співпраця», «друг», «дружба»; виробити в учнів почуття відповідальності у ставленні одне до одного; створити атмосферу довіри між учнями; формувати почуття довіри у стосунках між ровесниками, однокласниками; розвивати в учнів такі важливі моральні якості, як доброзичливість, співчуття, взаємодопомога, вірність; виховувати відповідальність і повагу до прав інших у класі, почуття дружби і товариськості; допомогти учням зрозуміти, що, поважаючи права інших людей, вони спонукають їх довіряти собі й у відповідь поважати їхні права. 

Обладнання: фломастери; чисті аркуші паперу. 

Коментар: до підготовки до заняття вчитель залучає одного 
учня-читця — дівчинку, яка буде читати або роз-повідати текст «Як знайти подругу?». Перед заняттям учитель записує на дошці епіграф: «Друж-ба закінчується там, де починається недовіра» 
(Сенека). 

Хід заняття 
Слово вчителя. 
Чи можете ви уявити своє життя ізольованим від інших 
людей? 
Справді, важко назвати щось більш важливе для люди-ни, ніж її взаємини з іншими людьми. 
У дитячому садочку ви спілкувалися з дітками в одній 
групі. А зі вступом до школи кожний із вас став частиною 
класу, у вас з’явилися нові стосунки з учителем, товариша-ми по класу, школі, нові обов’язки. У процесі навчання між 
вами склалися певні відносини. 
І зараз ми побачимо, наскільки ви довіряєте одне одному. 
Гра « довірся мені». 
Учитель пропонує учням розбитися на пари і зав’язує очі 
одному учневі в кожній парі. Інший учень у парі стає «пово-дирем» і водить свого партнера з пов’язкою по кімнаті. 
«Поводирі» повинні придумати для свого партнера різні 
вправи, наприклад, за допомогою методу «мозкового штур-му»: розрізнити предмети на дотик, запах, смак; бігати по 
гладенькій площині; переступити калюжу; пройтися по ко-лоді тощо. 
Пари міняються ролями. 
Учитель ставить запитання: 
— Що ви відчували, коли були «незрячим» або «поводи-рем»? 
— Як ви порозумілися? 
— Якій ролі ви надаєте перевагу? Чому? 
— Чи усвідомлювали ви свою відповідальність, коли 
були «поводирем»? 
— Чи довіряли ви своєму «поводиреві»? 
— Чи змогли б ви всі так легко орієнтуватися, якби поруч 
не було товариша, якому довіряєш, словам якого повніс-тю віриш? 
Слово вчителя. 
Сьогодні ми будемо говорити про довіру між людьми вза-галі, й між учнями в класі зокрема. А епіграфом нашої години 
спілкування будуть слова Сенеки: «Дружба закінчується 
там, де починається недовіра». ( Учитель звертає увагу уч­ 
нів на дошку, де записаний епіграф.) 
Бесіда. 
Як ви розумієте цей вислів? 
То що є основою дружби? 
Чи можуть усі в класі бути друзями? 
Які вчинки зміцнюють дружбу, а які — руйнують? 
Робота з прислів’ями. 
Дерево міцне корінням, а людина — друзями. 
Не той друг, що лащиться, а той, хто печалиться. 
З добрим дружись, а лихих стережись. 
(Учні наводять свої прислів’я і приказки про дружбу. ) 
Слово вчителя. 
Товаришувати можна з багатьма дітьми, а дружити — 
лише з одним чи кількома. Адже друзів пов’язує велика 
довіра, повага один до одного, принциповість у взаєминах, 
симпатія, взаємодопомога. 
Гра « я почну, а ти — закінчуй». 
— Друг — це той, хто… 
— Мого кращого друга я ціную за… 
— Справжній друг ніколи не… 
— Я можу бути гарним другом, тому що… 
— Дружити — це значить… 
Слово вчителя. 
Я чула, що дехто з вас довірив би своєму другові навіть 
заповітну таємницю. А що б ви сказали про цю дівчинку? 
А у мене новина: 
В мене тайна є одна! 
А яка у мене тайна, 
Я нікому не скажу. 
От лиш Галочці, звичайно, 
Я із Галею дружу, 
Я скажу лиш наодинці. 
Не скажу про це Маринці, 
Бо Маринка наша все, 
Мов сорока, рознесе. 
Тільки я скажу потому: 
«Не кажи, гляди, нікому. 
А розкажеш хоч комусь, 
Я з тобою роздружусь». 
Раптом ранком біля ґанку 
Зустрічаю я Тетянку. 
Щось не терпиться мені: 
Чи сказати їй, чи ні? 
Бачу Катю — теж подружка, 
Чи шепнути їй на вушко? 
Чи сказати хоч слівце, 
Щоб ніхто не знав про це? 
Тільки що це? Вір не вір, 
Знає тайну цілий двір. 
Як це сталось? Ціле диво! 
От яка я нещаслива! 
М. Пригара 
Д р ужба не може бути міцною, якщо в ній немає місця 
довірі, чесності, принциповості. Друг завжди допоможе 
в біді, захистить, підтримає, але він повинен і першим 
прямо сказати про твої вади чи хиби, запропонувати їх 
виправити. 
Важливо також навчитись справедливо оцінювати спра-ви класу, чесно говорити собі й товаришу про недоробки. 
А як розрізнити чесність і ябедництво? Зараз я розкажу 
вам про випадок, що трапився в одному класі однієї школи. 
Коли вчителька принесла контрольні, Оленка з Тама-рою ще були подругами. І коли почали виставляти оцінки 
в журнал і кожний називав свою оцінку, усе йшло добре. 
Але ось назвали прізвище Оленки. «Десять»,— сказала 
вона. Тамара так і підскочила: у зошиті подруги була вісім-ка. «Вона говорить неправду! — закричала Тамара.— У неї 
не «десять», а «вісім». 
Оленка образилась на Тамару. «Я розумію, я вчинила по-гано. Але хіба повинні подруги робити так, як Тамара? Чи, 
може, по-чесному так і треба?» 
Запитання до учнів. 
Як ви гадаєте, хто з дівчаток правий? 
Слово вчителя. 
Легко, радісно жити пліч-о-пліч з тими, хто не акцентує 
уваги на невдачах інших, не хизується власним авторитетом, 
службовим становищем батьків, престижними речами. 
Послухайте вірш і скажіть, чи можна вважати дівчаток 
подругами. (Цей вірш може бути розіграний учнями у вигляді сценки.) 
П’ятикласниця Людмила 
Вранці мамі заявила: 
— Все, до школи я не йду! 
Я не стерплю цю біду. 
Щастя скінчено моє: 
Адже в Рити джинси є! 
І тепер зі мною Рита 
Відмовляється дружити… 
Здивувалась мама дуже: 
— Ви ж були найкращі друзі?! 
— Так. Але сказала Рита, 
Поки буду я ходити 
Не у джинсах, а в спідниці,— 
Їй не хочеться й дивиться, 
Бо вона вважає: жінці 
Для краси потрібні джинси… 
Мамо! Дружбу виручай: 
Джинси і мені придбай! 
Мама спершу подивилась 
На похнюплену Людмилу, 
А потім мовила: «Діла-а-а… 
Ви — спра-а-вжні подруги…» 
Й пішла… А ви що скажете мені: 
— Це справжні подруги чи ні? 
Запитання до учнів. 
Що є основою їхньої дружби? 
А як би мало бути між подругами? 
Яким треба бути, щоб із тобою хотілося дружити, довіря-ти тобі? 
Слово вчителя. 
А часто буває так, що дуже хочеться мати справж-ніх друзів, яким можна довіритися, порадитися з ними, але… 
Виступ учениці. 
Учениця. Можливо, я чогось не розумію — інакше 
чому мені так не щастить на подруг? Спочатку я дружила 
з Валею Ростопчиною. Вона, нічого не скажу, хороша дівчи-на, усе тобі щиро розповість, але трошки лінькувата! Їй би 
на дивані цілий день лежати і дивитися телевізор. Валя на 
мене своїми лінощами погано впливала. Ми з нею не свари-лися, просто роздружилися. 
Я почала ходити з Марійкою. Якось їй дещо розповіла 
про Вальку. Ніякого чесного слова, щоб вона про це мовча-ла, що це таємниця, я з неї не брала. Адже й так зрозуміло: 
подруга подрузі каже, а далі — могила. Хіба ні? Ну, а язи-ката Марійка роздзвонила по всій школі. 
Звісно, після цього випадку я з Марійкою не розмо-вляю. Вона до мене підлизується, але я вирішила — з мене 
досить! 
З Ларисою у мене теж дружба не виходить: вона все щось 
торочить, а я слухаю… Коли ж я хочу щось розповісти, Ла-рисі ніколи слухати. 
Мені дуже хочеться мати справжню подругу, з якою 
можна порадитись і все їй розповісти. Вкотре я подумки 
перебираю наших дівчат, і що ж виходить: Оксана Гесь — 
донощиця і ненажера, у Лариски Швець тільки любов на 
умі, Симка зараз нерозлийвода з Валькою Розтопчиною… 
Я зовсім розгубилася, не знаю, як бути далі? 
Запитання до учнів. 
— Що б ви порадили дівчинці? (Учитель просить уч­ 
нів уявити, що в класі росте дерево порад, і малює дерево 
на дошці. Учням роздаються маленькі аркушики і пропо­ 
нується написати на них пораду дівчинці. Потім треба 
вийти до дошки й наклеїти свій папірець на дерево, нама­ 
льоване вчителем. Учитель зачитує поради й обговорює їх 
з учнями.) 
Заключне слово вчителя. 
Зараз усі ви — школярі. Основна ваша праця — навчан-ня. Воно вимагає вміння жити в колективі, довіряючи одне 
одному, організованості, дисципліни, відповідальності за 
свої слова та вчинки. Саме в школі ви вчитеся підпорядко-вувати свої інтереси інтересам класу, шанувати старших, 
довіряти й поважати товаришів. 
Якби люди були неуважні одне до одного, не раділи ус-піхам своїх товаришів, не співчували їм у невдачах, життя 
стало б нестерпно важким і сумним. 
Вам ще довго доведеться крокувати з класу в клас пліч-о-пліч. Перед вами буде виникати безліч проблем, але я хочу 
сподіватись, що ви пронесете у своїх серцях довіру до людей, 
добро, уміння дорожити дружбою. 
Альтернативна методика 
З метою активного засвоєння основних понять доціль-но провести дискусію з проблеми: «Чому такою важливою 
є довіра (у сім’ї, між друзями, між країнами…)?» 
Щоб дискусія була відвертою, важливо створити в класі 
атмосферу довіри і взаємоповаги. Досягти цього можна, 
зокрема, посилаючись на «Правила дискусії». Ці правила 
краще скласти на початку навчального року, і над ними 
повинні працювати всі учні класу. «Правила дискусії» мо-жуть бути такими: 
• якщо хтось говорить — слухай; 
• кожний говорить по черзі, а не всі водночас; 
• якщо хочеш висловитись, підніми руку; 
• не перебивай того, хто говорить; 
• не смійся, коли хтось говорить (за винятком, якщо 
хтось жартує!). 
Виберіть якесь одне право з Конвенції про права дитини 
й обговоріть з учнями, як треба людству співпрацювати, 
щоб це право гарантували дітям всюди. 
Можна видозмінити гру «Довірся мені» так, що один 
учень стає «кораблем», а інший — «скелями». «Скелі» 
сідають на підлогу на певній відстані одна від одної, 
а «корабель» (учень із зав’язаними очима) повинен пройти 
з одного кінця кімнати (море) до іншого (берег), не наштов-хнувшись на «скелю». Якщо «корабель» наближається до 
«скелі», учень, який грає цю роль, відтворює звуки удару 
хвилі об скелю. Це попереджає «корабель» про потребу 
змінити курс. Коли він дістанеться «берега», учні поміняються ролями.


Переглядів: 49 | Теги: дружбa, Довіра

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar