Мета: розширити відомості дев’ятикласників про процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури; сформувати вміння визначати основні періоди розвитку мови, характеризувати особливості їх; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу сприяти осмисленню ролі мови як найважливішого, найбагатшого і найміцнішого зв’язку поколінь.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення дев’ятикласників з темою, метою й завданнями уроку

ІІІ. Розвиток неперервної пошукової пізнавальної активності дев’ятикласників

Навчальне аудіювання

• Уважно прослухати висловлювання. У якому стилі воно оформлено? Довести це. Визначити тему й основну думку почутого.

Український народ спершу обслуговувала спільнослов’янська мова — старослов’янська, або церковнослов’янська (назва виникла у зв’язку з переважно виконуваними цією мовою функціями). Оригінальні твори, написані цією мовою, поділяли на три стилі: високий, середній і «низький». Високий був класичним церковнослов’янським, середній — церковнослов’янським з багатьма місцевими вкрапленнями, «низький» — русько-українським з церковнослов’янськими вкрапленнями. Проте непрохідної межі між цими стилями не було: так, окремі уривки з агіографічної

літератури (високий стиль) майже повністю збігаються з відповідними уривками з Іпатіївського літопису (середній стиль).

Староукраїнська літературна мова розвивалася на основі «низького» стилю — юридично-ділових документів. Церковнослов’янізми поступово замінювалися руськими словами, але активно запозичувалася й іншослов’янська лексика, зокрема чеська й польська. Через польську мову входили в староукраїнську й слова з інших мов, зокрема з німецької. Староукраїнська літературна мова досягає розквіту в XVII ст.— на початку XVIII ст., але згодом поступово замінюється слов’яноруською, у якій переважали церковнослов’янські елементи, і зрештою занепадає, здаючи свої позиції російській мові.

З кінця XVIII ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі з окремими елементами давньої. Але її функціональні можливості були обмежені — вона вживалася тільки в белетристиці й частково в листуванні. Тарас Шевченко довів цю мову до блиску, що послужило поштовхом до її дальшого розвитку у творах його послідовників — Марка Вовчка, Л. Глібова, І. Нечуя-Левицького, А. Свидницького, Ю. Федьковича, Панаса Мирного та ін. Кінець XIX — початок XX ст. позначені намаганням виробити

українську публіцистичну й наукову мову з власною термінологією.

У 20-ті роки XX ст. багато було зроблено і для утвердження української термінології, і для освіти українською мовою, і для розвитку книговидання.

Тепер наша мова могла б про себе сказати словами П. Тичини:

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь,

Щоб жить — я всі кайдани розірву,

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

В. Русанівський

• Стисло переказати прослуханий текст.

Формування термінологічного апарату дев’ятикласників (робота з довідковою літературою)

• Як ви розумієте поняття походження мови й еволюція мови?

Чи тотожні ці сполучення слів? Свої міркування зіставити з матеріалом довідників чи енциклопедичних словників.

Еволюція — процес зміни, розвитку кого-, чого-небудь.

Походження — виникнення, утворення, поява чого-небудь як наслідок якихось подій, процесів, явищ (Великий тлумачний словник сучасної української мови.— К: Перун, 2002).

Походження мови — передумови і початки розвитку мовної діяльності суспільства.

Як одна з основних ознак суспільства мова почала формуватися на етапі появи первісної людини. Це було тривале поступове перетворення біологічно зумовлених неусвідомлюваних інстинктивних вигуків в осмислені звукові засоби комунікації давніх людей. Припадало воно в основному на другу половину неандертальської фази розвитку людини (мустьєрська епоха в кінці раннього палеоліту). Вирішальною соціальною передумовою був поступовий перехід до справжньої трудової діяльності, пов’язаної з виготовленням знарядь праці. Суспільний характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу у свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об’єктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати низку спадково закріплених вигуків, які інстинктивно пов’язувалися з певними типовими для стада істотними життєвими ситуаціями — небезпекою, появою здобичі, зміною напряму руху тощо. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первісними людьми у зв’язку з відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею як її позначення. Припускають, що до початку розвитку звукової мови на основі інстинктивних вигуків, а частково й пізніше, предки первісних людей протягом тривалого часу (можливо 2–3 млн років) спілкувалися за допомогою жестів (З енциклопедії «Українська мова»).

ІV. Виконання системи завдань творчого характеру

Дослідження-відновлення на основі тексту

• Виразно прочитати текст. Дібрати заголовок. Визначити речення, у якому розкривається основна думка висловлювання.

Свою історію має й українська графіка (як і білоруська, болгарська, македонська, російська, сербська). Вона бере свій початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є тільки дві літери, що їх не було в кирило-мефодіївській абетці — це ґ, яка відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст., та

ї, що перебрала на себе функції позначення сполучення й+і. Слід ще згадати про специфікацію в українському правописі літер е, є, відсутню в інших кириличних правописах. Решта літер — це ті, що їх, на думку Івана Огієнка, знали вже в давньокиївський період, принаймні з VII ст. н. е. Правда, у старослов’янському алфавіті

були й такі літери, які не відповідали жодним українським звукам, а тому вживалися непослідовно, а потім і зовсім зникли.

Отже, якщо брати до уваги графіку, то український правопис бере свій початок від кінця минулого тисячоліття. Щоправда, остаточне його становлення припадає аж на початок XX ст.

Треба згадати й про те, що від 1708 року змінилося накресленнялітер: традиційну кирилицю замінено так званою «гражданкою» — спрощеним кириличним письмом.

З розвитком нової української літературної мови — від часу видання «Енеїди» І. Котляревського — виникла потреба в зміні традиційного письма. Письменники, які писали живою українською мовою, мусили шукати засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їх давнім традиційним написанням. Пошук цей був великою мірою стихійним, а тому від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних правописних систем (З Українського правопису).

• На основі опрацьованого тексту відновити твердження.

1. Український правопис бере свій початок ...

2. Остаточне становлення українського правопису припадає ...

3. У нинішньому українському алфавіті є тільки дві літери, що їх не було в кирило-мефодіївській абетці, ...

4. В інших кириличних правописах відсутня характерна українському правопису літера ...

5. Від 1798 до 1905 року нараховується ... різних правописних систем.

• Назвати, з яких підсистем, окрім графіки, складається правопис кожної мови.

Методичний коментар. Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, якими позначають найтиповіші звуки та звукосполучення), орфографії (способів поєднання звуків і звукосполучень, що забезпечує однотипність написання слів) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають інтонаційне членування тексту).

Робота в міні-групах (розкриття суті різних гіпотез про походження й розвиток української мови)

• Уважно опрацювати теоретичний матеріал (див. додаток до уроку). Схарактеризувати основні періоди розвитку української мови. Які назви використовували для позначення української мови на різних етапах становлення її?

Слов’янські мови походять з одного джерела — праслов’янської (спільнослов’янської) мови, від якої й успадкували спільні або подібні тенденції розвитку.

• Дати визначення поняттям літературна мова, національна мова, рідна мова, державна мова.

V. Підсумок уроку

Як ви розумієте вислів Мова повинна не роз’єднувати людей, а навпаки, об’єднувати?

VІ. Домашнє завдання

• Назвати відомих вам вітчизняних мовознавців. Скориставшись довідковою літературою, дослідити, які з них займалися вивченням історії української мови. Підготувати повідомлення про одного з українських лінгвістів та його теорію щодо походження й розвитку мови.