Мета: ознайомити школярів з особливостями розвитку української середньовічної літератури ХІ–ХV ст.; охарактеризувати перекладну літературу; пояснити роль християнства (Біблії) в духовному житті українського народу; опрацювати ідейно-художній зміст програмових біблійних легенд; розвивати культуру зв’язного мовлення, синтетичне мислення, вміння уважно сприймати навчальний матеріал, робити висновки, узагальнення; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати зацікавлення і повагу до літератури інших народів, зокрема Стародавнього Сходу як невід’ємної складової української національної культури, прищеплювати любов до ближнього. 

Тип уроку: засвоєння нових знань. 

Обладнання: історичний матеріал українського середньовіччя, виставка «Найдавніші книги Київської Русі», Біблія, тексти біблійних легенд, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). 

ХІД УРОКУ 

І. Організаційний момент 

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями 

· Яке значення має книга в житті людини? 

· Чому книгу вважають джерелом знань? 

· Пригадайте легенду про хрещення Руси-України. Як народ сприймав християнство? 

· Чим християнське вірування відрізняється від язичницького? 

· Що таке Біблія? В чому її значення для духовного розвитку людини? 

· Як ви ставитеся до релігії? 

· Дайте визначення легенді як жанру фольклору. Які легенди ви знаєте? З якою метою вони складалися? 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. 

Мотивація навчальної діяльності 

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу 

Дім, у якому немає книг, нагадує тіло без душі. Цицерон 

Все минає, а любов після всього зостається. 

Все минає, а не Бог і не любов 

Г. Сковорода 

1. Вступне слово вчителя 

Письменники давньої літератури були активними діячами своєї епохи, більшість із них своєю невтомною працею над словом, своїм високим ідейним горінням створювали міцні передумови для розвитку української літератури ХІХ і ХХ ст. Вони були борцями, просвітителями, проповідниками, мрійниками, любили прекрасне, мріяли про вдосконалення людини, суспільства й світу. Їхні твори донесли до нас подих століть, глибокі патріотичні почуття, героїчну боротьбу за «вольність» і правду, живий інтерес до повсякденного життя, до найпекучіших його проблем. І нам слід їх пам’ятати, знати про їхній великий вклад у наше сьогоденне життя, в нашу літературу. 

2. Особливості розвитку давньої української літератури 

· Вона була рукописною, її пам’ятки здебільшого не мали стійкого тексту. 

· Не розвинулось ще почуття авторської власності, тексти багатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат написання. 

· Література ця великою мірою була зв’язана з церквою, з історичними подіями, з тими чи іншими історичними особами. 

3. Жанри 

Основні жанри давньоруської літератури: повісті, повідання, сказання, літописи, житія, слова, повчання, поеми, хождіння... 

4. Розвиток писемності після хрещення Руси-України (988) 

Щоб зміцнити єдність держави, князь Володимир Святославович у 988 р. Запровадив християнство, утвердивши його як державну релігію. Річ у тому, що кожне східнослов’янське плем’я мало своїх язичницьких богів, а це нерідко призводило до не згод на релігійному ґрунті. Спільна релігія усувала цю перепону до об’єднання (єдиний бог — єдина держава — єдиний князь). 

Проте об’єктивно введення християнства сприяло зміцненню Київської держави, розширенню її зв’язків з іншими країнами, інтенсивному розвитку освіти, мистецтва, літератури. 

Відомо, що вже за князя Володимира почали виникати школи «ученія книжного», у яких дітей тогочасної знаті навчали різних наук та іноземних мов. З цих шкіл виходили освічені люди, здатні вести державні справи, перекладати різні церковні, наукові та художні твори, головним чином з грецької та латинської мов. 

Поряд з давньоруською мовою літературною стала й церковнослов’янська (староболгарська), якою були написані релігійні твори — Євангеліє, Псалтир, Часослов та ін. 

Книги в той час коштували дуже дорого. Писалися вони на пергаменті — спеціально вичиненій шкурі ягнят, телят, козенят. За п’ятдесят аркушів пергаменту потрібно було заплатити стільки, як за двох коней (папір з’явився лише в другій половині 

ХІV ст.). Процес переписування був дуже складним і повільним, бо кожна буква виписувалася окремо, а початкові букви кожного розділу (ініціали) вимальовувалися у вигляді птахів, звірів, будинків тощо. 

На етапі завершення формування Київської Русі серед слов’ян поширюється писемність. Археологічні та інші джерела дають можливість визначити час опанування неупорядкованимписьмом (ІХ ст.). Так, раннє ознайомлення на Русі з писемністю засвідчує літописне повідомлення про знаходження першовчителем Кирилом у Корсуні (Херсонесі) Євангелія і Псалтиря, написаних «руськими письменами». Також дослідження свідчать, що договір Олега з Візантією написаний болгарською мовою, але складений у Києві, а договір Ігоря — тодішньою праукраїнською мовою. 

Особливий інтерес становить так звана софійська абетка, виявлена С. О. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору у Києві. На думку вченого, «софійська» азбука відображає один з перехідних етапів східнослов’янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі фонетичних особливостей слов’янської мови. Не виключено, що це алфавіт, яким користувалися ще за часів Аскольда і Діра. 

5. Особливості рукописної книги Київської Русі 

Рукописна книга Київської Русі має певні, притаманні тільки їй, особливості. Уже майстрів перших відомих нам книг характеризували високий рівень художньої культури, довершений смак. Перше, що варто зазначити,— це різноманітні формати та обсяги книг залежно від змісту та призначення: або великий фоліант близько тисячі сторінок пергаменту чи паперу, або невеличка книжка кишенькового розміру. Вони виконані й скомпоновані гармонійно, а їх обсяг відповідає формату. Це свідчить про високий рівень майстерності переписувача та художника, які робили книгу. 

У рукописній книзі провідне значення має шрифт — устав та напівустав, скоропис використовувався дуже рідко. Устав та напівустав давали можливість зробити красиву, ритмічно насичену сторінку. Як правило, текст писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним — перші рядки, звідки вираз «червоний рядок», а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу. У рукописах великого формату текст компонувався у два стовпчики. У книжках малого розміру 

на кінцевих сторінках за наявності вільного місця текст закінчувався фігурним трикутником. 

Перед писанням сторінки розлініювали писалом з рогу, без барвника, при цьому визначали також поля. Лівий бік завжди ідеально рівний, а рядки праворуч під це правило не підпадали. Порожнє місце заповнювали різними позначками: крапками, рисочками тощо; часто їх виконували кіновар’ю. Допоміжний апарат — колонтитули, колонцифри — також писали червоним кольором: це робило книгу святковою. 

В оформленні староруської книги широко використовували декоративний елемент — в’язь. Це специфічний вид написання літер, коли назва або слово відігравали роль орнаменту, їх писали червоною фарбою, а в престижних виданнях і золотом. Рукописна книга була насичена ініціалами, що виконували декоративні й символічні функції. Вражає їх розмаїтість: геометричні, каліграфічні, рослинні, сюжетні та змішані мотиви. Нерідко зустрічаються зображення сценок повсякденного життя,фігурки рибалок, сіячів, орачів, воїнів тощо. Ініціали-гіганти, що характерні для європейської книги, у руській майже не зустрічаються або трапляються дуже рідко, причому за кольором дуже барвисті: червоні, сині, жовті, зелені та золоті. 

Широко і зі смаком на сторінці компонувалися заставки, їх завдання — привернути увагу читача до початку розділу. В одній книзі могло бути від трьох до шести заставок, але відомі рукописи, де їх набагато більше. У композиції окремих заставок 

уводилися зображення святих. Слід наголосити, що орнаменти будувалися на традиційних елементах та колористичних рішеннях української народної творчості. В окремих випадках використовували кінцівки, ще рідше — рамки і таблиці. 

Важливою частиною художнього оформлення рукописної книги були мініатюри. Вони поділяються на вихідні й ті, що, власне, відкривають текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації «розсипані» по всьому тексту: чверть- та півсторінкові, на полях. Характерна особливість цього періоду — велика кількість ілюстра- цій, що становили цикли по два-три, а то й більше зображень. Окрім функції оздоблення мініатюри допомагали глибше засвоювати зміст. Рукописи з великою кількістю ілюстрацій прийнято називати лицевими. Це прекрасні, високохудожні твори. 

Усі рукописні книги «одягалися» в оправи для захисту та надання охайного вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре висушені й оброблені дошки, які надійно скріплялися з блоком, їх покривали шкірою, а подекуди й коштовними тканинами, металевими прикрасами, які були багато орнаментовані. Обов’язковим елементом були орнаментовані застібки, відлиті з металу, найчастіше з бронзи. За окремим замовленням обріз рукописної книги оброблявся спеціальним інструментом по кольоровому або золотому тлу. Ця техніка називалася басменням. Відтак, книга була схожа на ко- 

штовну річ або ювелірний виріб. Більшість майстрів рукописної книги невідома, лише зрідка ми знаходимо згадки про імена, але вони недостовірні. Напевно можна говорити про школу абоспрямування в оформленні книги, характерні лише для певного регіону, де активно використовувалися місцеві особливості декоративного мистецтва та кращі досягнення рукописання в Європі. 

Рукописні книги стали цінним надбанням нашої культури. 

6. Найдавніші рукописні книги Київської Русі 

Першою ілюстрованою книгою, яка дійшла до нас, є «Остромирове Євангеліє», виготовлене у 1056–1057 рр. для новгородського посадника Остромира. Чудовою пам’яткою книгомистецтва став «Радзивилівський літопис», оздоблений 618 кольоровими мініатюрами, виготовленими у ХV ст. з давньоруських оригіналів. 

Природну основу тодішньої літератури становила усна народна творчість: пісні, перекази, легенди, заговори і заклинання. Особливе місце посідали пісні-билини. Відомі билини Київського і Новгородського циклів. 

Прикладом високого книжного письма є «Ізборники» (1073, 1076 рр.), створені для великих київських князів Ізяслава та Святослава Ярославичів. У них, крім фрагментів Св. Письма і писань отців Церкви, теж знаходяться деякі історичні відомості і показник «ложних» і «праведних» книг. Книга відкривається розворотом, на лівому аркуші якого зображений князь Святослав із сім’єю, на правому — Спас на престолі. На третьому аркуші — зображення орнаментованого триглавого храму, далі — чотири портретні мініатюри. На берегах книги — знаки зодіаку. Чудовими пам’ятками книжкового мистецтва були вже згадувані нами «Остромирове Євангеліє», «Радзивилівський літопис», «Юрієве Євангеліє» та ін. 

Слов’яни мали дві азбуки — глаголицю і кирилицю. Кирилиця була створена грецькими ченцями Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов’ян. Саме кириллицею написані всі відомі твори ХІ ст. і наступних століть: «Остромирове Євангеліє», «Ізборники Святослава» 1073, 1076 рр., «Слово про закон і благодать митрополита Іларіона», «Мстиславове євангеліє», «Повість минулих літ» та ін. 

7. Перекладна література 

Нові впливи й нові обставини життя, зокрема свіже зацікавлення релігійними справами та питаннями, виявилися в ряді перекладів книг Св. Письма мовою, найближеною до народної, чи так званою «посполитою». До найцінніших перекладів належить 

Пересопницьке Євангеліє з 1556–1561 рр. Назва його походить від монастиря в Пересопниці на Волині. Воно перекладалося «для першого виразумлення люду християнського посполитого». 

Крім перекладної церковної побутувала і світська перекладна література. Це і збірки афоризмів, наприклад «Бджола», і природничо-наукові твори типу «Шестиднев» Іоанна Екзарха або «Фізіолог» і хронографи та історичні повісті. 

Збірки афоризмів — це своєрідні антології стислих мудрих висловів, вибраних з Біблії за тематичним принципом: про добро і зло, про чистоту і невинність, мужність, правду, братолюбство, навіть про злих жінок. «Шестидневів» було декілька. Найкращий із них — Василя Великого. Це коментар до біблійного повідомлення про творення світу за шість днів, про астрономічні дослідження небозводу. Збірник «Фізіолог» — це окремі оповіді про рослини, тварин, каміння. «Християнська топографія» — перший підручник 

з географії. 

Таким чином, перекладна література — це жанр давньої літератури. 

8. Біблія 

Однією зі священних книг, що зібрали мудрість тисячоліть, є Біблія. Кожне її слово потребує глибокого осмислення, оскільки вона вказує шлях до вершин духу. 

Біблія прагне чітко виписати, що є добро, а в чому сутність зла. Заповіді Господні твердять: 

· Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Матвія, гл. 22:37). 

· Люби ближнього свого, як самого себе (Матвія; гл. 22:39). 

«На цих двох заповідях Закон і Пророки стоять»,— твердить святий Матвій. 

Завдання. Знайти афоризми, афористичні вислови з Біблії, пояснити їх зміст. Деякі афоризми починає називати вчитель, а учні продовжують їх: 

· Люби ближнього свого, як самого себе. 

· Не копай яму іншому, бо сам у неї попадеш. 

· Не судіть, то й судимі не будете. 

· Блаженні вбогі духом. 

· Ви — сіль землі. 

· Суд Соломона. 

· Адамове ребро (за часів Адама). 

· У костюмі Єви. 

· Цікава, як праматір Єва. 

· Втрачений рай. 

· Едемський сад. 

· Змій-спокусник. 

· Каїн і Авель. 

· Каїнова печать (тавро братовбивства). 

· Хома невіруючий. 

· Вавилонське стовпотворіння. 

· Вавилонська вежа. 

· Вавилонський плач. 

· Голгофа (іти на Голгофу). 

· Тридцять срібників. 

· Терновий вінець. 

· Содом і Гоморра. 

· Віра без діла мертва. 

· Будьте, як діти. 

· Тьма кромішня. 

· Таємне стане явним (зрозумілим). 

· Книга за сіма печатками. 

· Піддати анафемі (відлучити від церкви). 

· Не від світу цього. 

· Зарити талант у землю. 

· Не сотворіть собі кумира (ідола). 

· Хто взяв меча, той від меча і загине. 

9. Біблійні легенди 

9.1. «Про створення світу». 

9.1.1. Вдумливе і виразне читання легенди з відповідним коментарем. 

9.1.2. Тема: розповідь про послідовність сотворіння Богом світу. 

9.1.3. Ідея: возвеличення прагнення Бога створити життя на землі. 

9.1.4. Основна думка: уславлення Творця всього живого на землі. 

9.1.5. Обговорення змісту легенди. Бесіда за питаннями: 

· Чому Бог розпочав свою діяльність з розподілу неба і землі? 

· Для чого Господу потрібно було світило? Що воно символізувало? 

· Яким чином світло розподілялося на «День» і «Ніч»? 

· Вмотивуйте, чи відчув Бог труднощі під час створення світу? Свої міркування обґрунтуйте. 

· З якого часу на землі розпочалося життя? 

· Як ви вважаєте, на що сподівався Господь, створюючи світ? Відповідь аргументуйте. 

· Чому спочатку на землі з’явилися вода, рослини і тваринний світ, а потім люди? 

· Чим викликано задоволення творця від своєї діяльності? 

· Чи все, на ваш погляд, було вдалим у діях Бога? 

9.1.6. «Мікрофон»: якщо вам було запропоновано створити Всесвіт, що ви врахували б, здійснюючи цю відповідальну роботу? 

9.2. «Про перших людей Адаму і Єву». 

9.2.1. Виразне читання змісту твору, коментування його. 

9.2.2. Тема: розповідь про створення богом Ягве перших людей на землі і всього живого, покарання перших людей за неслухняність. 

9.2.3. Ідея: возвеличення прагнення багато чого пізнати (Адам і Єва); засудження зла і підступності (Змій). 

9.2.4. Основна думка: Бог — Адамові: «...повік добуватимеш хліб свій у поті свого лиця — оратимеш землю й сіятимеш зерно, і кожен шматок хліба діставатимеш важкою працею». Бог — Єві: «...у муках будеш родить дітей своїх». 

9.2.5. Композиція. 

Експозиція: рішення Ягве створити людей на землі. 

Зав’язка: застереження Богом Адама і Єви від вживання плодів яблук із забороненного дерева, яке оберігав Змій. 

Кульмінація: за неслухняність Ягве вигнав людей з раю і змусив їх тяжко щодня працювати. 

Розв’язка: поширення людського роду на землі від Адама і Єви. 

9.2.6. Проблематика твору: 

· добро і зло; 

· мудрість і дурість; 

· дозвілля, відпочинок і щоденна праця. 

9.2.7. Опрацювання змісту твору. Фронтальне опитування. 

· Хто був творцем землі? 

· Який куток на землі названо раєм? Чим він приваблював себе? («В Едемі росли яблука, помаранчі, виноград, фіники, банани. І було там ще багато незвичайних дерев і квітів. В Едемі царювала вічна весна. Буяли троянди, ріка дзюрчала в тіні дерев, достиглі плоди падали на землю в густу траву») 

· Чому Ягве вирішив створити людину? («...Але порожньо було у чудеснім саду. Не було кому купатися у річці, зривати квіти, збирати солодкі ягоди та відпочивати в тіні дерев. І вирішив Ягве: “Створю людину, подібну до себе”») 

· Яким чином бог створював на землі все живе? («Узяв Ягве річкову глину, виліпив з неї людину, вдихнув у неї життя і назвав людину Адамом... Тоді виліпив бог з глини звірів і птахів, оживив їх і привів до Адама») _ Як ви вважаєте, чому перша людина була виліплена із річкової глини. 

· Чим, на ваш погляд, зумовлено те, що спочатку на землі з’я- вився чоловік, а потім жінка? 

· Яким було життя Адама з Євою у раю? («Разом вони гуляли, разом купались у річці, разом плели вінки з квітів, разом збирали плоди з усіх дерев») 

· У чому в легенді полягало значення образу Змія? 

· Чим зумовлено те, що саме жінці Змій запропонував скуштувати заборонений плід? 

· Про що розповів Змій Єві стосовно вживання яблука із забороненого Ягве дерева? («...Коли ви з’їсте заборонений плід,ви з Адамом станете такі ж мудрі та всемогущі, як сам Ягве») 

· Як змінилися погляди людей на навколишній світ після вживання ними забороненого плода? («...Подивилися один на одне й уперше побачили, що вони — голі й засоромилися») 

· Яке покарання отримали від Ягве люди і Змій? (Ягве — Змію: «За те, що ти намовив Єву з’їсти заборонений плід, пла зуватимеш повік на пузі, й усі люди будуть тебе ненавидіти». Ягве — Адаму: «...за те, що не послухався мене і з’їв заборонений плід, повік добуватимеш хліб свій у поті свого лиця — оратимеш землю і сіятимеш зерно, і кожен шмат хліба діставатимеш важкою працею». Ягве — Єві: «А ти...у муках будеш родити дітей своїх») 

· Як змінилося життя людей після того, коли їх Ягве вигнав з раю? («Адам почав орати землю; він трудився з ранку до вечора, щоб зібрати врожай. У Адама з Євою народились діти. Коли діти виросли, вони збудували міста, насадили сади й розселилися по всій землі») 

· Чому Адама і Єву вважають першозасновниками людського роду на землі? 

· Як у легенді простежується мотив гріхопадіння? Чим він зумовлений. 

· Чи можна Ягве вважати жорстоким? Чому він простив людей за їх неслухняність? 

9.2.8. Складання інформаційного ґрона: «Що є правдоподібним і фантастичним у легенді?» 



9.2.9. Примітка до легенди. 



За християнським літописанням створення світу датувалосят шеститисячним годом до Різдва Христова, від якого ведеться початок нової ери. 

Ягве — в іудаїзмі ім’я бога, що не вимовляється; буквально: Господь. Заборона («табу») на вимовлення імені божества вголос була притаманна багатьом релігіям первісних народів і пов’язувалася з повір’ям, що марне виголошування божого імені неодмінно приведе до нещастя. Взагалі ж характерною ознакою Біблії є те, що майже всі імена та географічні назви мають, крім номінативного, ще якесь конкретне додаткове значення, безпосереднє чи переосмислене. 

Едем — буквально: приємний, ніжний, делікатний. Мотив райського саду як певної поетичної алегорії користувався великою популярністю серед українських поетів другої половини ХVІІ — по частку ХVІІІ ст. Наприклад: «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди. 

Мотив створення людини з річкової глини має фольклорне походження. 

Адам — буквально: людина, чоловік. 

Для Біблії характерно пов’язувати акт надання імені з актом безпосереднього створення будь-чого. Наприклад: «І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло» (Книга Буття, І гл., 3 в.). 

Єва — буквально: життя, жива. 

Мотив фольклорного походження. Серед міфів багатьох народів побутували перекази про наявність у райському саду «парних» дерев: життя і смерті, добра і зла, правди і кривди тощо.

Заборонений плід спочатку називався не яблуком, а гранатом. 

Мотив хитромудрого підступного змія, який підмовляє героя (героїню) до лихих дій, так само фольклорного походження. Звідси ідуть численні повір’я, пов’язані з неоднозначним сприйняттям цієї істоти. З одного боку — «зміїна мудрість», з іншого — «зміїна» підступність, злість. 

Порівняйте вирази «пустеля буття», «безлюддя» у розумінні як фізичному, так і моральному. Мотиви гріхопадіння, вигнання з раю тощо користувалися великою популярністю в новітньому європейському живописі й літературі. 

9.3. «Про потоп на землі». 

9.3.1. Виразне читання легенди або переказування її змісту. 

9.3.2. Тема: покарання Ягве людей, які в результаті вживання вина «ставали нерозумними і лихими, кривдили слабких, вихваляли самі себе й брехали одне одному». 

9.3.3. Ідея: засудження пияцтва, яке змушує людей деградувати, та возвеличення доброти і працьовитості (Ной). 

9.3.4. Основна думка: «І нехай прославиться усякий труд людський!». 

9.3.5. Композиція. 

Експозиція: умови, які сприяли рішенню Ягве здійснити всесвітній потоп. 

Зав’язка: звернення бога до Ноя, щоб той збудував ковчег і розмістився в ньому із своєю сім’єю, а також «привів до ковчега по парі всіх звірів та всього птаства». 

Кульмінація: жахливі наслідки від потопу на землі. 

Розв’язка: відмова Ягве в подальшому губити будь-що на землі. 

9.3.6. Проблематика твору: 

· праця і лінь; 

· добро і зло; 

· пагубний вплив на людину, образ її життя; 

· людина і природа. 

9.3.7. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями: 

· Чим займалися люди, розселившись на землі? («...Спочатку навчилися сіяти хліб, а потім стали вирощувати виноград і робити з нього вино») 

· Як вживання людьми вина пагубно впливало на них? («Вони... ставали нерозумними і лихими, кривдили слабких, вихваляли самі себе й брехали одне одному») 

· Що змусило Ягве покарати людей? («...Люди ставали все гіршими й лютішими») 

· Чому бог зберіг життя Ною? («Він був добрий і роботящий») 

· Чи обдуманим було рішення Ягве знищити все живе на землі? Свої міркування обґрунтуйте. 

· Якою була будова ковчега? («...Було три палуби — три поверхи: верхня палуба, середня й нижня... двері в ковчезі були збоку») 

· Кого мав розмістити Ной у кораблі? («...Ввійдеш до нього зі своєю сім’єю... приведи ... по парі всіх звірів та всього птаства. Усіх, хто є на землі, навіть кажанів та черв’яків земляних... Збери насіння дерев і трав польових») Чим це зумовлено? 

· Що відбувалося в природі під час негоди, в результаті якої вся земля потопла у воді дощовій? («...Вдарив грім, пітьма накрила землю, нахилился гори, розверзлися небеса — і хлинув дощ... Не можна було відрізнити, де небо, а де земля, де верх, а де — низ. Усе було — вода! Ніч стала як день, а день — як ніч») 

· Яким були наслідки потопу? («І зникли у вирі верхів’я гір, і потонули слони з левами, і лише величезний Ноїв ковчег кидали хвилі, мов тріску») 

· З якою метою улюбленець бога випустив з ковчега спочатку ворона, а потім голуба? 

· Які зміни відбувалися на землі після того як зійшла вода і земля оголилася? («Ной посіяв у землю насіння дерев і розкидав по вітру насіння трав. І знов заколихалася під вітром степова ковила, загомоніли листям берези, в гущавині закувала зозуля») 

· Через що Ягве вирішив більше не губити землю? Як це його характеризує? 

· Як ви вважаєте, чому ця легенда набула популярності серед багатьох народів світу? 

9.3.8. Примітка до твору. 

Ной — буквально: той, що заспокоює, втіха. За легендою, Ной став родоначальником усього післяпотоптного людства. 

Гора Арарат знаходиться на території сучасної Туреччини. 

Мотив повернення білого голуба, що сповіщав про кінець Всесвітнього потопу, використав Григорій Сковорода у діалог «Беседа, наречення двое, о том, что блаженным быть легко» та «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира». 

V. Закріплення вивченого матеріалу 

1. Проведення тестового опитування 

«Про створення світу» 

1. Місце зібрання води Бог назвав: 

а) морем; б) озером; в) річкою; г) ставком. 

2. На третій день Господь вчинив: 

а) небо; б) птахів і риб; в) два великих світла; г) дерева і траву. 

3. День, на який було створено «земну звірину за родом її, і худобу за родом її»: 

а) третій; б) п’ятий; в) шостий; г) четвертий.__ 4. Добром Бог назвав: 

а) воду на землі; б) перших людей; в) світло; г) сонце і луну. 

5. Поруч зі світилами Господь «вчинив»: 

а) тварин; б) морську рибу; в) людину; г) зорі. 

6. Бог відділив світило від темряви, бо воно, на його погляд: 

а) чарівне; б) добре; в) яскраве; г) сяюче. 

«Про перших людей Адама і Єву» 

1. У давнину казали, начебто всю нашу землю створив великий, всемогущий бог: 

а) Перун; б) Зевс; в) Ягве; г) Посейдон. 

2. Едем у легенді — це: 

а) чудесний, райський сад; б) місце, де лікувалися люди; 

в) річка зі свяченою водою; г) земля, де нічого не росло. 

3. Бог створив Адама з: 

а) піску; б) глини; в) каменя; г) вапняка. 

4. Після Адама на землі було створено: 

а) дерева; б) гори; в) звірів і птахів; г) моря і ріки. 

5. Жінку для Адама бог створив з: 

а) гілки дерева; б) слонової кістки; в) гірського каміння; 

г) ребра першого чоловіка. 

6. Побачивши вперше жінку, Адам проголосив: 

а) «Яка ти прекрасна!»; б) «Я захоплююсь тобою!»; 

в) «Ти мені так потрібна!»; г) «Як це чудово!». 

7. За словами Змія, той, хто з’їсть яблуко із забороненого дерева: 

а) помре; б) стане мудрим і всемогутнім; 

в) потрапить в інший світ; г) буде сильним і мужнім. 

8. Раніше забороненим плодом вважали: 

а) гранат; б) банан; в) грушу; г) яблуко. 

9. Де бог створив чудесний райський сад? На: 

а) заході; б) горі Арарат; в) узбережжі найбільшої річки; 

г) сході. 

10. Єва у буквальному перекладі означає: 

а) прекрасна; б) мудра; в) жива; г) працьовита. 

«Про потоп на землі» 

1. З’явившись на землі, люди спочатку навчилися: 

а) шити одяг; б) ловити рибу; в) сіяти хліб; 

г) вирощувати виноград. 

2. Через що люди ставали нерозумними і лихими? Коли: 

а) мали багато грошей; б) пили вино; 

в) отримували владу над іншими; 

г) не виявляли бажання навчатися. 

3. Ім’я «Ной» буквально означає: 

а) веселий; б) сумний; в) той, хто заспокоює; г) справедливий. 

4. Гора Арарат, що згадується в легенді, знаходиться на території сучасної: 

а) Німеччини; б) Франції; в) Польщі; г) Туреччини. 

5. Письменник, який використав у своїх творах мотив повернення 

білого голуба, що сповіщав про кінець Всесвітнього потопу: 

а) Т. Шевченко; б) І. Франко; в) Г. Сковорода; г) С. Васильченко. 

6. На думку Господа, Ной був: 

а) розумним і винахідливим; б) праведним; 

в) хитрим і підступним; г) ледачим. 

7) Скільки днів і ночей ішов дощ, затоплюючи землю? 

а) Сорок; б) сім; в) сто; г) п’ятдесят. 

8. Перед потопом бог звелів Ноєві збудувати: 

а) літак; б) корабель; в) багатоповерховий дім; г) вежу. 

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 

2. Робота на картках 

Картка № 1 

1. Що мав на увазі Господь, звертаючись до Ноя («Про потоп на землі»): «Я бачив тебе праведним перед лицем своїм»? Наведіть переконливі аргументи. 

2. У чому, на ваш погляд, полягає закономірність створення Богом землі і її оживлення. Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на легенду «Про створення землі». 

3. Едем у буквальному перекладі означає: 

а) щасливий; б) приємний; в) сприятливий; г) земний. 

Картка № 2 

1. Порівняйте біблійну і народну легенди про створення світу. Чим зумовлено виникнення цих творів? 

2. Вмотивуйте, чи можна вважати Змія уособленням зла і підступності («Про перших людей Адама і Єву»)? Відповідаючи, посилайтеся на зміст легенди. 

3. Потопом Бог хотів людей («Про потоп на землі»): 

а) залякати; б) знищити; в) перевиховувати; г) перевірити на мужність. 

Картка № 3 

1. Чим, на ваш погляд, пояснити те, що в легенді «Про потоп на землі» бог наприкінці твору уславлює будь-який труд людський? Свої міркування обґрунтуйте. 2. Чи вважав Ягве, залякуючи людей, що вони, спробувавши заборонений плід, стануть такими мудрими і розумними, як він? Чим це зумовлено? 

3. На п’ятий день Бог «вчинив» («Про створення світу»): 

а) пустелі; б) худобу; в) рослини; г) суходіл. 

VI. Підсумок уроку 

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності 

VІІІ. Домашнє завдання 

Підготувати розповідь «Моя улюблена легенда з Біблії», вміти тлумачити твори «Про Вавилонську вежу», «Про Мойсея» та десять заповідей зі Святого Писання.