Мета: охарактеризувати соціально-економічне становище українських земель у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст., а також більш детально зупинитися на проведенні селянської реформи в Україні; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки під час аналізу історичних подій, працювати з історичними джерелами, зіставляти різні погляди з однієї проблеми і висловлювати свою точку зору, аналізувати матеріал, робити висновки; сприяти патріотичному та правовому вихованню учнів.

Основні поняття: криза кріпосницької системи господарювання, реформа, модернізація, стан тимчасовозобов’язаних, «викупні угоди».

Обладнання: карта, історичні документи, схеми, таблиці, ілюстрації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• описувати й характеризувати модернізаційні процеси в українських землях;

• визначати суть селянської реформи 1861 р. та особливості її проведення в Україні.

• на основі аналізу різних джерел інформації: описувати явища й наводити статистичні дані щодо соціальних та економічних зрушень в українських землях, визначати основні тенденції модернізації українського суспільства у другій половині XIX ст.; доводити закономірність процесів модернізації у розвитку українських земель даного періоду.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за запитаннями

1. Пригадайте, яким було соціально-економічне становище Наддніпрянської України в першій половині ХІХ ст.

2. Яку економічну політику проводив російський уряд щодо українських земель?

3. Які факти свідчили про наближення рішучих змін у становищі селянства?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Робота над поняттями

Модернізація — це оновлення, удосконалення, надання сучасного вигляду, перетворення відповідно до сучасних вимог економіки, технічне й технологічне переобладнання економічної сфери.

У світовій економіці відомі три типи модернізації:

1. Піонерська модернізація. Вона притаманна лідерам світового технічного та економічного прогресу. Постійна боротьба за світові ринки збуту підштовхує передові країни до вкладення значних коштів у науково-технічні розробки. Це дає змогу створити найефективніші економічні механізми, найраціональніші технології, найпродуктивнішу техніку.

2. Органічна модернізація. Її практикують країни, що перебувають у другому ешелоні світового економічного прогресу. Вона є наслідком природного розвитку капіталізму

й характеризується оволодінням технологіями та економічними механізмами, які виробили модернізатори-піонери. Ці новинки органічно вписуються у структуру національної економіки, яка внаслідок своєї еволюції вже дозріла для їх сприйняття, засвоєння та використання.

3. Наздоганяюча модернізація. Така модернізація теж базується на засвоєнні передових технологій та економічних механізмів. Проте це засвоєння не є природним, органічним, що стимулює дозрілість національної економіки? До цього, як правило, спонукає зовнішній виклик сусідніх більш економічно розвинених держав, що загрожує державі-аутсайдеру втратою позицій на міжнародній арені.

Проблемне завдання

Працюючи сьогодні на уроці, ви маєте відповісти, до якого типу модернізації можна віднести реформи 60-х років ХІХ ст. у Росії.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Робота зі схемою

Опрацювання схеми відбувається шляхом поєднання розповіді вчителя і роботи учнів, які повинні самі дійти висновку, що проведення селянської реформи та реформ адміністративно-політичного управління було зумовлено об’єктивною необхідністю тогочасного російського суспільства.

Робота з джерелом інформації

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Текст

«…Причини реформ стали об’єктом гострих наукових суперечок. Деякі західні вчені переконані, що вирішальними у проведенні реформ були економічні чинники, …стали ще очевиднішими недоліки кріпацької праці. Так,

продуктивність праці російського кріпака 1860 року дорівнювала продуктивності праці англійського фермера 1750 року та центральноєвропейського селянина 1800 року. Словом, кріпацька праця за всієї своєї дешевизни булла настільки малоякісною, що не виправдовувала себе економічно.

…Радянські історики наполягають на тому, що селянські заворушення створили «революційну ситуацію», яка перелякала царя і дворян, змусивши їх до поступок. Американський історик Альфред Рібер доводить, що до реформ спричинилося передусім прагнення модернізувати царську армію, в той час як англієць Бернард Пейрз мотивує

це занепокоєністю Росії своїм відставанням від Заходу. Інші історики схильні підкреслювати роль у реформі ліберальної інтеліґенції, яка…піддавала кріпацтво моральному осудові». (Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 225–226)

Завдання

1. А як би ви вирішили суперечки істориків?

2. Яка все ж таки, на ваш погляд, вирішальна причина проведення селянської реформи про відміну кріпацтва?

Робота в малих групах

Для опрацювання питання про проведення та суть селянської реформи учні поділяються на малі групи, кожна з яких отримує своє завдання.

1-а група працює зі схемою, яка пояснює, як відбувалася підготовка до проведення селянської реформи.

Завдання

1. Які соціальні групи Російської імперії були залучені до розробки проектів селянської реформи? Чому до цього не допускалися представники кріпосного селянства?

2. Які були пропозиції українських поміщиків? Чим вони були зумовлені?

3. Чому більшість українських поміщиків пропонували звільнити селян без землі?

2-а група працює з уривком із царського Маніфесту 19 лютого 1861 р. про скасування кріпацтва.

Маніфест 19 лютого 1861 р.

«Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі, надають селянам за встановлені повинності в постійне користування… для забезпечення побуту і виконання обов’язків їх перед урядом визначену в Положеннях кількість польової землі та інших

угідь.

Користуючись цим поземельним наділом, селяни зобов’язані виконувати на користь поміщиків визначені в Положеннях повинності. У цьому стані, який є перехідним, селяни іменуються тимчасовозобов’язаними.

Разом із тим їм надається право викупляти присадибну їх осілість, за згодою поміщиків вони можуть купувати у власність польові землі та інші угіддя, відведені їм на постійне користування. З таким придбанням у власність визначеної кількості землі селяни звільняються від обов’язків щодо поміщиків за викуплену землю і вступлять у стан вільних селян-власників.

Окремим Положенням про дворових людей визначається для них перехідний стан, пристосований до їхніх занять і потреб; по закінченні дворічного терміну видання цього Положення вони одержать повне визволення і термінові пільги». (Сарбей В. Г. Історія

України ХІХ — поч. ХХ ст. — К.: Ґенеза, 1996. — С. 114)

Завдання

1. На основі даного документа визначте, за яких умов відбувалося звільнення селян.

2. Чи обійшла реформа інтереси поміщиків? Відповідь підтвердьте висловлюваннями із документа.

3-я група опрацьовує таблицю

Завдання

1. Назвіть основні положення селянської реформи.

2. Чи давала вона селянам, на вашу думку, повне звільнення?

3. Наскільки справедливою, на вашу думку, була викупна операція?

4-а група працює з уривком із праці О. Субтельного «Україна: історія».

Із праці О. Субтельного «Україна: історія»

«Особливо нажилися на реформі поміщики України. Вдаючись до різноманітних хитрощів під час переговорів та перерозподілу земель, вони привласнювали собі ліси, луки та водойми, що раніше вважалися загальною власністю. Собі вони завжди лишали найродючіші землі, а гірші продавали за підвищеними цінами. У процесі перерозподілу вони часто примушували селян переїжджати… До такої практики вдавалися по всій імперії, але особливо поширеною вона була в Україні, де точилася найгостріша боротьба за землю.

Внаслідок цього селяни Лівобережної та Південної України потерпіли від реформи набагато більше, ніж їхні російські сусіди. …Їхні землі зменшилися майже на 30 %.

Виняток становило Правобережжя. Серйозно сумніваючись у відданості польської шляхти цього регіону, уряд намагався привернути на свій бік українських селян і роздавав їм наділи, на 18 % більші, ніж вони мали до 1861 року. Але, виграючи на величині наділів, колишні кріпаки втрачали на дуже завищених цінах, які вони мусили платити за землю.

…У Росії, де понад 95 % селян жили общинами, документ на щойно набуті землі був у колективній власності. Але в Україні общинні володіння були рідкістю. Понад 80 % селян Правобережжя і 70 % селян Лівобережжя вели одноосібне господарство. Відтак більшість українських селянських сімей отримували індивідуальне право на землю й несли особисту відповідальність у сплаті боргу за неї. (Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 227–228)

Завдання

1. У чому полягали особливості проведення селянської реформи в Україні порівняно з Росією?

2. Узагальніть проведення реформи про скасування кріпосного права в Україні. Чи згодні ви з оцінкою реформи як великої? Відповідь обґрунтуйте.

5-а група працює з ілюстрацією

«Читання Маніфесту 19 лютого 1861 року» та карикатурами, що відображають ставлення українського селянства до їх «звільнення».

Завдання

1. Як, на вашу думку, сприйняли селяни царський Маніфест про відміну кріпацтва?

2. Чому Маніфест царя асоціювався у селян з «подарунком» вовка вівцям?

3. Чому післяреформене життя видавалося багатьом селянам стрибком у вир?

V. Узагальнення та систематизація знань

Робота з джерелами інформації

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Із праці О. Субтельного «Україна: історія»

Україна: історія. — К: Либідь, 1991. — С. 228)

Завдання

1. Чи згодні ви з оцінкою значення селянської реформи, яку дає нам Субтельний? Спробуйте висловити власні міркування з даного питання.

2. А які позитивні наслідки цієї реформи ви можете назвати?

Також учні дають відповідь на запитання, що прозвучало на початку уроку (завдання виконується методом «Прес»):

• До якого типу модернізації можна віднести реформи 60-х років у Росії?

Висновки. Російська модернізація була модернізацією третього типу (наздоганяюча). «Згори блиск — знизу гниль», — так говорив П. Валуєв про Росію того періоду. Характерними ознаками такої модернізації були:

• поява нових прогресивних явищ та процесів завдяки не «еволю-ції знизу», а силовій модернізації — «революції згори»;

• вибіркове, а не системне запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва;

• пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформацій економічної структури держави;

• збереження на тривалий час багатоукладності, паралельне існування нового укладу, що набирав сили, і попередніх укладів, що не досягли піку свого розвитку та повністю не вичерпали своїх можливостей;

• ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціального напруження в суспільстві.

Принциповою особливістю наздоганяючої модернізації є різке зростання ролі держави, що виявляється у встановленні державного контролю за всіма сферами економіки, активному втручанні державних структур у хід реформ. Реалізація такого сценарію на практиці веде до посилення авторитарності влади, централізму, ролі чиновництва, бюрократизації управління.

Принципові ознаки російської моделі селянської реформи нагадують австрійську: ліквідація особистої залежності селян від поміщиків; створення органів селянського самоуправління; наділення селян землею та визначення за неї повинностей; викуп селянських наділів.

Маючи підтримку держави та користуючись відсутністю земельного розмежування до реформи,

поміщики Російської імперії не тільки захопили найкращі землі, а й відрізали в селян чимало їхньої землі: від 14 % у Херсонській губернії до 37 % — у Катеринославській. Тому після проведення реформи 220 тис. Українських селян залишалися безземельними.

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Порівняти селянські реформи в Австрійській імперії (1848) та в Російській імперії (1861) за планом:

1) причини;

2) мета;

3) форма проведення;

4) зміст;

5) наслідки.