Головна » 6 клас » Українська література

Письменник — особливо обдарована людина. Книжка в житті людей

Мета: визначити роль письменницької діяльності у створенні книжок, з’ясувати значення книжки в житті людини; прослідкувати історію написання книжок у Київській Русі; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, навички виразно читати й сприймати тексти художньої літератури, читацькі смаки; виховувати шанобливе ставлення до творців книг, писемного слова; прищеплювати почуття любові до художньої літератури. 
Тип уроку: комбінований. 
Обладнання: виставка книжок художньої, навчальної, довідкової літератури; портретна галерея українських письменників, творчість яких вивчатиметься в 6-му класі; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). 
ПЕРЕБІГ УРОКУ 
I. Організаційний момент 
II. Актуалізація опорних знань. Бесіди за питаннями 
Хто є авторами художніх творів? 
Яких письменників ви знаєте? 
Як ви думаєте, чи легко бути письменником? 
Чи можна вважати творців усної народної творчості письменниками? 
Власні міркування обґрунтуйте. 
Як ми повинні ставитися до книги? 
Прокоментуйте вислів: «Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила». 
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності 
IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу 

Книга вчить, як на світі жить. 
Народне прислів’я 
Життя без книги — хата без вікна. 
Тюрма глуха і темна, мов труна. 
Крізь вікна книг свободи світло ллється, 
Майбутнього видніє далина. 
Д. Павличко 
Книги — морська глибина. 
Хто в них пірне аж до дна, 
Той, хоч і труду мав досить, 
Дивнії перли виносить. 
І. Франко 
1. Вступне слово вчителя 
Сьогодні ми продовжуємо подорож, яку було розпочато ще в 5-му класі. 
Любі діти, чи вона вам сподобалася? Сподіваюсь, так. Скільки фантазії, казок, чудес, міфів, легенд, подій історичного минулого вже вам відомо. 
Під час мандрівки літературою 6-го класу в нас буде нагода познайомитися з календарно-обрядовими піснями, піснями літературного походження, творами видатних українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, М. Вороного, О. Довженка, Б. Грінченка, С. Руданського, С. Васильченка, Л. Костенко та багатьох інших. 
Кожний художній твір нас учить: любити рідний край, природу; поважати батьків, дорослих; цінувати дружбу, вірність; критично ставитися до людських вад (брехня, ледарство, підступність, хвалькуватість та ін.) 
Тож пропоную вам зробити нашу мандрівку цікавою, захоплюючою. Для цього необхідно осмислено читати художні твори, вчитися висловлювати власні думки, почуття, спостереження, виявляти активність, бажання пізнати нове й цікаве. 
Нехай щастить вам, юні мандрівники. 
2. Письменник — особливо обдарована людина, його праця над художнім твором 

Письменник — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією (Великий тлумачний словник сучасної української мови). 
— Чи легко бути письменником? На це запитання відповідають дуже цікаво, бо письменник — це вчитель, актор, мудрець…Він той, хто служить народові. 
Письменник — мужня, рішуча людина, яку завжди вирізняє сила волі, цілеспрямованість, наполегливість, бажання перемагати, долаючи всілякі перешкоди. 
Багато українських письменників було розстріляно або довічно ув’язнено за правдиве слово, за те, що вони захищали рідний край, культуру, віру, звичаї, обряди, називали Україну рідною матінкою, а себе — її синами. 
Читаючи той чи інший твір, ми разом з письменником фантазуємо, подорожуємо в чарівний світ казки, легенди, міфу; знайомимося з видатними історичними подіями та особами; вчимося цінувати дружбу, вірність, красу природи, національне мистецтво і культуру. 
Тож давайте пишатися нашими митцями, поважати й шанувати їх, вони того варті! 
3. Книга в житті людини 
Хто з вас не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — робітника, інтелігента, бізнесмена — без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає». 
Книги розповідають чудову казку, цікаву повість, від якої стає на душі тепло й затишно, з їх сторінок звучать чудові вірші, які ми пам’ятаємо довго, а можливо, все життя. 
Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу; дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослинний і тваринний світ. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і намагалися зберегти це для нащадків. 
А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цеглинках багато напишеш? Справжній папір, схожий на той, що на ньому тепер ми пишемо, 
люди навчилися робити кілька століть тому, відтоді й почали в усіх країнах писати на папері. 
Книга на Русі завжди була у великій пошані. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли», — пише давньоруський літописець. Тому й зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр. Про це переконливо свідчать різні історичні джерела. 
Сьогодні ми використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури. 
ЯК НЕ СЛІД ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ 

У житті зустрічається чимало людей, які неправильно читають книжки, не осмислюють їх зміст, не задумуються над прочитаним, не роблять з нього певних висновків. Вони буквально «ковтають» одну книжку за одною. Про таких у народі кажуть: «Поганий читач по книзі очима водить, а душа в нього стороною ходить», «Не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать». 
Інші слідкують лише за сюжетом, не занурюючись у почуття героїв, художні описи. Таке читання приносить мало користі. 
Отже, ні комп’ютери, ні телевізори не можуть замінити людині щасливих годин спілкування з книгою. 
4. «Похвала книгам» (фрагмент із «Повісті минулих літ») 

На Русі любили й цінували книгу. Коли ви погортаєте літописи, рукописи того часу, ви побачите, з якою любов’ю, терпінням і дбайливістю створювалися книги. Кожну книгу писали тоді від руки. Писали повільно, гусячим пером, букви вимальовували красиво, чітко. Таке письмо називалося уставом. 
Книжник писав не на папері, а на шкірі — пергаменті. Перші букви абзацу він виводив червоною фарбою і золотом, звідси й такий вислів: писати з «червоного рядка» («красной строкой»), тобто з нового абзацу. Книги прикрашалися малюнками, мініатюрами, від латинського слова «мініум» — червона фарба. Але мініатюри були найчастіше багатокольоровими. Дуже витончено оформлені перші відомі у нас пам’ятки писемності: «Остромирове євангеліє» (1056–1057) та «Ізборники Святослава» (1073). 
Обговорення опрацьованого матеріалу за питаннями: 
Що свідчить про те, що на Русі любили й цінували книжку? 
Яке письмо називалося уставом? 
У чому особливість технології написання книг? 
Поясніть вираз «писати з «червоного рядка». 
Які вам відомі перші пам’ятки писемності? 
За що ж хвалять книги? 
5. Нестор Літописець. Написання книг у Київській Русі 

Нестор Літописець (бл.1056–бл.1113) — святий, письменник, літописець. 
Народився 1056 року в Києві. Сімнадцятирічним юнаком Нестор прийшов до святої обителі. 
З молодих літ він виявив навички в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні чистоти тілесної і душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості. 
Маючи перед собою великі праведні діла світил православ’я, він натхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй». 
Головним його послушенством у монастирі стала книжна справа. «Велика буває користь від учення книжного, — говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості… Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами». 
Тернистий і багатотрудний свій шлях до істини Нестор яскраво і повно висвітлив у літописних працях. Він завжди виявляє глибоку смиренність та постійно змиряє себе, самохарактеризуючись «недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гріхів». Історія безпомилково виставляє свої оцінки, а особливо — духовна. 
Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою. 
З його праць збереглися життєписи святих князів страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печерських. 
Найвизначніший твір Нестора Літописця — «Повість минулих літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій. 
6. Київський князь Ярослав Мудрий — великий шанувальник книжної мудрості (його бібліотека — храм Святої Софії) 

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут. І батько всього цього — Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. 
А син же його Ярослав засіяв книжками слова, а ми тепер пожинаємо, вбираємо серцем книжну науку. Велика ж бо користь від навчання книжного. 
Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. У книгах — світло мудрості, а про мудрість сказано: люблять мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то можна знайти велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами. 
У центрі нового міста, там, де перед тим було поле, на якому Ярослав розбив печенігів, було збудовано собор Святої Софії. 
Бані й вівтарна частина храму прикрашені мозаїкою. Мозаїка — це різнокольорові кубики із каменю і смальти — особливого виду скла. Красу мозаїки не можна передати жодними фотографіями і репродукціями. Їх треба бачити в натурі. Переливання барв, блиск, сяяння золота зачаровує погляд. 
Стіни і стовпи Софійського собору розписані фресками: так називався живопис водяними фарбами по вогкій глині. 
Тут приймали іноземних послів; тут містилася бібліотека. Звідси, з хорів, пристрасний оратор того часу митрополит Іларіон виголосив своє знамените «Слово про закон і благодать» — врочисте слово на честь відкриття собору Святої Софії. Ярослав, як уже зазначалося, любив книги. За його велінням створено багато книг і зберігалися вони в церкві святої Софії. 
Запитання: 
Що було зроблено Ярославом Мудрим для того, щоб розпочати діяльність щодо написання книг? 
Чим пояснюється любов Ярослава Мудрого до книги? 
У чому полягає користь книжної науки? 
Поясніть вираз «Книга — це мудрість». 
Який зв’язок читача книг з Богом? 
Чому, на ваш погляд, Ярослав Мудрий створив бібліотеку в храмі Святої Софії? 
V. Розв’язування тестових завдань та робота за картками 
VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів на уроці 
VI. Домашнє завдання 

Дібрати інформацію про головні календарні обряди українців літнього періоду (на вибір).


Переглядів: 404 | Теги: Книга, улюблений письменник

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar