Головна » 10 клас » Всесвітня історія

Військові кампанії та основні битви 1915–1918 рр.

Очікувані результати 

Після цього уроку учні зможуть: 

• визначати причини вступу у війну головних її учасників, зокрема США, виходу Росії з війни; 

• показувати на карті основні театри військових дій, військові кампанії та основні битви 1915–1918 рр.; 

• робити критичний аналіз завершення та підсумків війни; 

• давати характеристику визначних діячів Першої світової війни; 

• на основі різних джерел інформації аналізувати та узагальнювати основні втрати внаслідок Першої світової війни; 

• хронологічно зіставляти події та явища теми; 

• тлумачити й застосовувати поняття і терміни: «анексія». 

Тип уроку: формування і вдосконалення умінь і навичок. 

Основні поняття: «Верденська м’ясорубка», «Брусиловський прорив», «позиційна війна». 

Хід уроку 

І. Організаційна частина уроку 

ІІ . Мотивація навчальної діяльності 

У ч и т е л ь. 

У лютому 1915 р. на Мазурських озерах був розгромлений 10-тисячний російський корпус. У березні 1915 р. російські війська здобули фортецю Перемишль. 

2 травня німці прорвали фронт під Горліце. Горліцька операція тривала до 22 червня. Російські війська залишили Галичину, Буковину, частину Волині. У липні 1915 р. німці почали наступ на Варшаву, у серпні на Ковно (Каунас), у вересні на Вільнюс. Росія втратила Польщу, Литву, Латвію, Західну Білорусь, 10 % залізниць, 30 % промисловості, 300 тис. убитими. Війна набула позиційного характеру. 

У 1915 р. на Західному фронті німецькі війська відбивали кровопролитні, але безрезультатні атаки французів в Артуа і Шампані. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили нанівець успіхи противника. 

За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці —279 тис., німці — 612 тис. 

ІІІ Вивчення нового матеріалу 

Питання про військові кампанії доцільно розглянути шляхом аналізу документів за наведеними нижче запитаннями. Упродовж роботи з документами вчитель доповнює та уточнює відповіді 

учнів. 

Робота з документами 

Уривок зі спогадів солдата Канадського експедиційного корпусу про першу газову атаку на Іпрі, очевидцем якої він став 22 квітня 1915 р. 

«…Зліва від нас були розташовані французькі колоніальні частини. Цим нещасним, мабуть, канадці зобов’язані своєю поразкою цього дня. Вдалині ми побачили хмару, що зростає, неначе з-під землі. Вона була червоно-зелена і збільшувалася у міру просування. Вона нагадувала туман, що притискався до землі, заввишки не вище за два метри, що заповнював кожну щілину і ямку на землі. 

Ми не знали, що це таке. Раптово в тумані ми, ті що перебували в резерві, помітили якісь рухи. Наближаючись до нас, зі швидкістю, наче саме пекло переслідувало їх, бігли чорні війська з Північної Африки. Бідолахи, я не звинувачую їх. Це могло примусити бігти будь-яку людину… Газ наблизився, і вони побігли. Їх офіцери безуспішно намагалися навести лад у цьому потоці. Здавалося, що їх черевики ледве торкалися землі. На бігу вони закривали свої обличчя, носи й очі руками, і крізь почорнілі губи, що у декого потріскалися й кровоточили, вони хрипіли: «Аllemands! Allemands!» 

Деякі з наших офіцерів, що розуміли французьку, зупинивши деяких з них і примусивши себе слухати, просили їх повернутися на свої позиції. Але вони абсолютно збожеволіли від жаху і не звертали на це ніякої уваги… Приголомшує швидкість рішення і дії, що продемонстрував наш капітан. Про те, що за дим рухається у напрямку до нас, він знав не більше, ніж будь-який солдат. Але у нього був той розум, який діє автоматично в разі небезпеки, а потім обмірковує. 

«Намочіть свої хустки водою з фляжок, хлопці!» — наказав він. Ми всі швидко підкорилися. «Прикладіть хустки до обличчя і стріляйте як чорти!» 

Ми зробили це, і, коли газ наблизився, хустки прислужилися свого роду тимчасовим респіратором і врятували багато з нас від страшної смерті. Ми були в резерві, тому постраждали менше, але все ж таки деякі з нас загинули від цього пекельного продукту. Людина помирає від газу в страшних муках. Вони стали абсолютно чорними, всі ті, кого я бачив тоді. Чорні, як начищений черевик, очі, губи, нігті, навіть зуби. З рота йшла піна, як у скаженого собаки, п’ять–шість хвилин судом і потім — «на захід» (термін Першої світової, що означав смерть)». 

Запитання 

1. Про появу якої новітньої зброї свідчив солдат? 

2. Чи розуміли люди те, що відбувалося біля Іпру? З чим вони порівнювали ці явища? 

3. Якому винаходу науковців, на вашу думку, дали поштовх події 22 квітня 1915 р.? 

У ч и т е л ь. 

22 квітня 1915 р. біля бельгійського міста Іпр німці вперше у світовій історії здійснили газову атаку. Із 15 тис. англійських вояків, що отруїлись хлором, третина померла. Англійці й французи спробували перекрити протоки Босфор і Дарданелли. 18 березня 1915 р. 14 англійських і 4 французьких дредноути увійшли у протоки. Але на мінах і від турецьких гармат затонуло 3 і було пошкоджено 2 кораблі. Союзники відступили. Було вирішено почати суходольну операцію. У турків було 6 дивізій для захисту проток. 

Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж 1915 р. був змушений залишити свій плацдарм. 25 квітня 1915 р. 5 дивізій союзників висадились на Галліпольському півострові. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж 1915 р. був змушений залишити свій плацдарм. 

23 травня Італія оголосила війну Німеччині, Австро-Угорщині. 

30 травня почались військові дії. 

Італія розгорнула 35 дивізій проти 20 дивізій Австро-Угорщини. Війна набула позиційного характеру. 

Меморандум верховного головнокомандуючого німецькими арміями генерала Еріха фон Фалькенгайна у грудні 1915 р. 

«…Верден — найпотужніший опорний пункт французького фронту від бельгійських кордонів до Швейцарії. Він оточений системою найсучасніших укріплень і, на думку всіх французів, неприступний, тому перетворився на національний символ і жоден французький воєначальник не посміє добровільно здати його ворогові. 

Якщо Верден опиниться в наших руках — а ми, зрозуміло, докладемо зусиль, щоб так воно і сталося, — це відкриє нам дорогу до серця Франції, в такому разі уже заздалегідь приреченої на поразку. Але навіть якщо ми не досягнемо такої стратегічної мети, наші зусилля принесуть перемогу вже тим, що ми перетворимо Верден на згубний смерч, який поступово всмокче у себе весь французький військовий потенціал, виснажуючи його з останніх ділянок фронту, з тилу, зі всієї Франції. Дивізію за дивізією поставлятиме ворог на верденську м’ясорубку, а ми будемо їх там молотити одну за одною». 

Зі спогадів очевидців німецької атаки на Верден 

«Четверта година ранку 21 лютого 1916 р. З останнім ударом баштового годинника Верденського кафедрального собору на дах єпископського палацу з гуркотом, подібним до гуркоту грому, обрушився важкий снаряд, пробив його і вибухнув, утворивши широку воронку, захопивши стіни і підлогу двох поверхів. З уламків балок, цеглини, штукатурки, меблів, з клаптів килимів над містом піднявся потужний султан диму і пилу, а гучний відгомін вибуху потонув у гуркоті осідаючих стін і хрускоті дерева, що ламається. 

Нічним черговим штабу верденської ділянки фронту — штаб розташовувався в ратуші — немає потреби оголошувати тривогу: з усіх боків сюди збігаються офіцери, на ходу щось на себе натягуючи: вони квапляться в зал засідань… 

…Лише через три години і п’ятнадцять хвилин — чверть на восьму — три тисячі триста німецьких снарядів усіх калібрів почали вивергати свої снаряди на верденську ділянку між річкою Мезі рівниною Воєвре. Сотні гармат б’ють і б’ють, кілометр за кілометром по окопах, під’їзних шляхах, долинах і схилах, по голих рівнинах і зарослих пагорбах, по селах і хуторах, просто по землі, де може не бути нічого, окрім мурашника або мишачого гнізда, по живому й неживому, вибух за вибухом, вибух за вибухом в Омоне, Орне, Бомоне, Дамвільєре, Дуомоне, Вердені… 

У простір від землі до самого неба увірвався гуркіт розривів і заповнив його від горизонту до горизонту. Цей гуркіт вивергали сталеві глотки важких снарядів, гаубиць і мортир, скорострільні польові гармати, міномети й кулемети, які своїм пронизливим «так-так-так» прорізали гуркіт снарядів крупного калібру. 

Коли повітряні хвилі, підняті вибухами, стикаються, здається, що повітря густішає, то спресоване, то, навпаки, розріджене, розірване, клаптями відкидається детонацією. Свист куль, дробовий тріск шрапнелі, гучне виття важких снарядів, що летять, падають з громоподібним відлунням, удари мін, що рвуть все на частини і власною силою, і тиском повітря, вереск металевих уламків, що летять по невідомих траєкторіях… 

Лише снарядів важкого калібру німецькі батареї випускають по сто п’ятдесят тисяч на день… І так година за годиною, день за днем… Не було місця, не було укриття, куди б не проник цей ураган звуків». 

Запитання 

1. Чому німці обрали для атак саме французький Верден? 

2. Чому історики назвали цю битву «Верденською м’ясорубкою»? 

У ч и т е л ь. Верденська битва тривала з 21 лютого по 18 грудняь 1916 р. Німецькі сили — 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів, 50 дивізій. У французів — 69 дивізій, 632 гармати. 

Сучасний текст про битву на річці Сомма 

Як відомо, однією з найбільш визначних битв Першої світової вважається битва на річці Сомма.

Почалася операція 24 червня 1916 р. з артилерійської підготовки, після чого в бій була кинута піхота. 1 липня англійська і французька піхота рушили в атаку. 

Але німці уже встигли посилити оборону й підтягти резерви. І головне, сама тактика піхотних атак ланцюгом безнадійно застаріла разом з появою кулеметів і скорострільних гармат. Але командування союзників цього ще не зрозуміло. У результаті першого дня тільки англійці втратили 21 тисячу солдатів убитими і 35 тисяч пораненими (за іншими даними, 16 тисяч убитими і 34 пораненими). 

Подальші спроби розвинути наступ успіху не принесли через запеклий опір німців. Щоденні втрати обчислювалися десятками тисяч солдатів. Тільки до середини липня ціною величезних жертв союзникам вдалося заволодіти другою лінією укріплень. Але до того моменту німці вже встигли облаштувати в глибині нові позиції. 

Битва на річці Сомма набувала затяжного характеру. 

3 вересня союзники почали новий масштабний наступ, але за 10 днів змогли просунутися тільки на 3–4 кілометри. І тоді 15 вересня англійці уперше застосували в бою танки. Попри те, що танків було лише 18, вони мали величезний психологічний тиск на німецьку піхоту. Англійці за 5 годин змогли пройти 5 кілометрів, більш ніж за 10 днів до цього (за іншими даними, 2 км за 3 години). 

До середини осені почалися дощі, і низовинна місцевість у районі Сомми перетворилася на суцільне болото, що ще більше ускладнило наступ. 13 листопада бойові дії на річці Сомма припинилися через виснаження сторін. 

У результаті за чотири з половиною місяці англійцям і французам вдалося просунутися на фронті завдовжки 40 км лише на 10 км. При цьому їх загальні втрати склали 623 907 осіб (за іншими даними близько 800 000), з них убитими і зниклими безвісти —146 431 людина. Середні втрати англійських дивізій досягли 80 %. Німецькі втрати оцінюються в 465–600 тисяч чоловік, зокрема 

164 055 чоловік — убитими і зниклими безвісти. 

Запитання 

1. Де відбулася чергова битва Першої світової війни? Хто у ній брав участь? 

2. Чому, на думку автора тексту, англо-французькі війська зазнали поразки? 

3. Який технічний винахід допоміг союзним військам покращити свої позиції під час битви? 

4. Якими були наслідки цієї битви для обох сторін? 

У ч и т е л ь. Битва тривала з 1 липня по 18 листопада 1916 р. Вона була найбільш кровопролитною на Західному фронті за всі роки війни. 45 % від загальної кількості англо-французьких сил на Західному фронті було зосереджено у цій битві: 150 дивізій, 10 тис гармат, 1 тис літаків. Англійці і французи у 3 рази перевищували німецьку армію у живій силі. Але німці встигали підвозити підкріплення. 

За 5 місяців союзники на фронті у 35 км просунулись вглиб на 10 км. Втрати сторін: німці — 538 тис. полоненими, вбитими і пораненими, англійці — 453 тис., французи — 341 тис. 

Сучасний текст про Брусиловський прорив 

Наступною великою військовою операцією на Південно-Західному фронті став так званий Брусиловський прорив 1916 р., який увійшов до всіх підручників військової справи. 

30 березня 1916 р. замість М. Іванова командуючим Південно-Західним фронтом призначений О. Брусилов. Під безпосереднім командуванням останнього з 4 червня на фронті від Луцька до Чернівців почався масований наступ армій Південно-Західного фронту, який тривав до 20 вересня 1916 р. Перевершуючи супротивника в піхоті в 2–2,5 раза, артилерії — в 1,5–1,7 раза російські війська досить легко прорвали оборону австро-угорських формувань і вже 7 червня взяли Луцьк, а 18 червня — Чернівці. Війська О. Брусилова зайняли південну Галичину, Буковину і знову підійшли до Карпатських перевалів, проте на початку вересня темп наступальних дій значно сповільнився, і Південно-Західний фронт стабілізувався по лінії р. Стоход, міст і сіл Киселин, Золочів, Бережани, Галич, Станіслав, Делятин, Ворохта, Селетин. 

Дослідники неоднозначно підходять до оцінки результатів наступальної операції Південно-Західного фронту влітку 1916 р. У радянській історіографії традиційно робився наголос на значних втратах австрійських військ (1,5 млн убитими, пораненими і полоненими, 581 гармата, 1795 кулеметів, 448 бомбометів і мінометів), тоді як російські втрати оцінювалися приблизно в 500 тис. осіб. Проте, як відзначає С. Нелипович, лише за підрахунками Ставки Південно-Західний фронт втратив з 4 червня по 27 жовтня 1,65 млн осіб, що, на його думку, і вирішило долю так званого Брусиловського прориву — російські війська захлинулися власною кров’ю, а жодне із завдань не було досягнуто: ворог не розгромлений, Ковель як вузловий центр так і не було взято, попри величезні втрати російських військ. У стратегічному плані, правда, все ж таки були досягнуті позитивні для Антанти результати — врятована від розгрому Італія, розв’язано питання приєднання Румунії до Антанти, російський наступ полегшив становище англійців і французів на їх фронтах. 

Україні, на території якої відбувалася ця грандіозна битва, війна знову принесла суттєві руйнування, загибель сотень тисяч українців — солдатів, офіцерів і просто мирних жителів. 

Результат битви 

1. Російські війська просунулись на 80–120 км. 

2. Австро-Угорщина зазнала значних втрат (200 тис. Загиблих проти 62 тис. загиблих у російській армії). 

3.У війну на боці Антанти вступила Румунія. 

Запитання 

1. Де і під чиїм командуванням розпочалася ще одна визначна битва Першої світової війни? 

2. Що, на думку істориків, допомогло російським військам здобути перемогу? 

3. Які наслідки мав Брусиловський прорив? 

Р. Гібсон, М. Прендергаст «Німецька підводна війна 1914–1918 рр.» 

«У 1914 р. Велика Британія володіла такою перевагою на океанських просторах, що протягом декількох місяців діяльність німецького торгового флоту виявилася майже повністю паралізованою. Тому німцям довелося розраховувати на торговельні судна нейтральних країн, а також на довоєнні міжнародні договори. 1 листопада 1914 р. між англійцями і німцями сталася битва неподалік від Коронеля на чілійському узбережжі. Англійці, судна яких були застарілої конструкції, зазнали поразки, втративши два з чотирьох кораблів. 

Тоді з Великої Британії були терміново відправлені на підмогу два найсучасніші лінійні крейсери, і 8 грудня 1914 р. неподалік Фолклендських островів англійці узяли реванш. У січні 1915 р. англійці потопили німецький крейсер «Блюхер» і завдали пошкоджень ще 2 крейсерам Німеччини. 

Знищити військово-морський флот Великої Британії Німеччини не вдалось. 

Проте у німців була ще одна ефективна зброя —підводний човен. 18 лютого 1915 р. німецьке командування оголосило прибережні води Великої Британії воєнною зоною і заявила, що починає необмежену підводну війну біля берегів Британії та Ірландії. 

1 травня 1915 р. пасажирський лайнер «Лузітанія» вирушив з Нью-Йорка до Ліверпуля. Того ж дня в нью-йоркських газетах з’явилося застереження — судна під британським прапором ризикують бути потопленими. Через шість днів, 

7 травня 1915 р., на північний захід від Ірландії лайнер був підірваний торпедою, випущеною з німецького підводного човна U-20. З двох тисяч пасажирів «Лузітанії» потонули тисяча двісті, у тому числі 128 американців. 

Потоплення «Лузітанії» викликало хвилю громадського обурення як у Великій Британії, так і в Сполучених Штатах, де до цього, навпаки, висловлювали невдоволення поводженням англійців з нейтральними судами». 

У 1915 році: 

• Потоплено 228 торгових суден Антанти — загальний тоннаж 651 572 тонни. 

• Потоплено 89 нейтральних кораблів — загальний тоннаж 120 254 тонни. 

• Німецкі втрати склали 19 підводних човнів (33 % особистого складу). 

У 1916 році: 

24 березня 1916 р. торпедою був потоплений британський пароплав «Сассекс», що здійснював рейси між Великою Британією і континентальною Європою, при цьому загинули ще більше громадян США, ніж при потопленні «Лузітанії». 

Запитання 

1. Чи використала Німеччина повною мірою свій потенціал на морі? 

2. Які дії Німеччини на морі викликали найбільше обурення США та Великої Британії? 

У ч и т е л ь. Упродовж вивчення питання про основні битви 1915–1918 рр. ви, мабуть, помітили, що в цей час було використано багато технічних вдосконалень, які допомагали країнам-учасницям покращувати свої позиціїр 

–Назвіть, які саме. 

3 лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною, а 6 квітня оголосили про вступ у війну на боці Антанти. США не стали пов’язувати себе якимись зобов’язаннями, сподіваючись по війні відігравати провідну роль під час мирних переговорів головного арбітра.

Формальним приводом до вступу у війну стала німецька дипломатична депеша («Нота Циммермана»), перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, в якій йшлося про таємні переговори Німеччини і Мексики про союз проти США. Упродовж року на Західний фронт прибуло понад 2 млн американських солдатів. 

З виступу Вудро Вільсона у Конгресі США 2 квітня 1917 р. 

«Ми не прагнемо ні завоювань, ні панування. Ми не шукаємо для себе ні контрибуцій, ні матеріального відшкодування за ті жертви, які добровільно приносимо. Ми — лише одні з борців за права людини… 

Ми битимемося за демократію, за права тих, хто підкоряється властям, щоб мати право голосу у своїх власних державах, за права і свободи малих народів, за загальне панування права, створення такого союзу вільних народів, який принесе мир і безпеку всім народам і, нарешті, зробить сам світ вільним. Розв’язанню цього завдання ми можемо присвятити наше життя і нашу долю…» 

Запитання 

• Які цілі переслідували США у війні, виходячи з промови Вудро Вільсона в Конгресі США? 

У ч и т е л ь. 

Знесилені тривалою війною, народи почали боротьбу за її припинення. У лютому 1917 р. антивоєнні та соціальні виступи в Росії набули небаченого розмаху і переросли в революцію. На початку березня влада перейшла до Тимчасового уряду. 

Новий уряд не відмовився від зобов’язань царя Миколи ІІ перед союзниками і закликав продовжувати війну до переможного кінця. 

У квітні–травні 1917 р. на Східному фронті почалися масові братання солдатів німецької та російської армій. 

У жовтні 1917 р., прийшовши до влади, більшовики на чолі з Володимиром Леніним оголосили «мир без анексій і контрибуцій», тобто без територіальних надбань та без грошової компенсації за втрати. 

3 березня 1918 р. у м. Брест-Литовську більшовицька Росія підписала сепаратний мир з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною і вийшла з війни. 

Для аналізу умов, за яких Росія вийшла з війни, учні працюють зі статтями Брест-Литовського мирного договору. 

Брест-Литовський мирний договор 

«Стаття I 

Росія, з одного боку, і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія й Туреччина — з іншого, повідомляють, що стан війни між ними припинено. 

Стаття III 

Області, що лежать на захід від установленої договірними сторонами лінії, що належали раніше Росії, не будуть більше перебувати під її верховною владою: установлена лінія позначена на прикладеній карті… (на заході від Росії відторгалися Польща, Прибалтика, частина Білорусії.) 

Стаття V 

Росія негайно проведе повну демобілізацію своєї армії… 

Стаття VI 

Росія зобов’язується негайно укласти мир з Українською Народною Республікою й визнати мирний договір між цією державою й державами Четверного союзу. Територія України негайно звільняється від російських військ і російської Червоної гвардії. 

Стаття IX 

Договірні сторони взаємно відмовляються від відшкодування своїх військових витрат, тобто державних витрат на ведення війни, так само як і від відшкодування військових збитків, тобто тих збитків, які були завдані їм та їх громадянам у зоні воєнних дій військовими заходами, у тому числі й усіма зробленими у ворожій країні реквізиціями». 

Запитання 

1. На яких умовах Росія підписала сепаратний мир? 

2. Для якої зі сторін договір був більш вигідним? 

У ч и т е л ь. По усіх країнах Європи у 1917 р. прокотилася хвиля антивоєнних виступів. Але війна тривала. Основні бойові дії були зосереджені на Західному фронті. У 1917 р. німецьке командування віддавало перевагу оборонній тактиці, Антанта — наступальній. 

У грудні 1916 р. Німеччина виступила з пропозицією розпочати переговори про мир, сподіваючись залишити за собою всі завойовані території. Країни Антанти відхилили цю пропозицію. 

Генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917 р. виявився невдалим. У квітні 1917 р. англо-французьке командування зробило спробу атакувати ворога в районі Реймса. За сім тижнів боїв французи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків. 

У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження війни. Новий командуючий Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами і деякими покращеннями умов перебування солдатів на фронті зумів навести лад у військах. 

Із другої половини 1917 р. увесь тягар подальших боїв ліг на плечі англійців. Їм вдалося провести кілька вдалих операцій, що зміцнило підірваний дух військ Антанти. Одна з таких операцій у районі Камбре (листопад–грудень 1917 р.) стала «тріумфом танків». Тут 378 англійських танків у взаємодії з піхотою та авіацією завдали удару і прорвали потужну оборону противника. 

Італійці зазнали нищівної поразки під Капоретто в жовтні 1917 р.: 300 тис. з них потрапили в полон, 130 тис. загинули. Англійські та французькі дивізії, перекинуті з Ніцци на автомобілях, дещо покращили становище і не допустили виходу Італії з війни. 

На четвертому році війни союзники, нарешті, дійшли згоди та у квітні 1918 р. створили спільне командування. Головнокомандувачем усіх союзних військ на Західному фронті було призначено маршала Фердинанда Фоша. 18 липня 1918 р. союзники рушили в наступ і відкинули німців від Марни. 

Остаточного удару союзники завдали біля Ам’єна 8 серпня, де англійські танки прорвали оборону німців. За один день було розбито 16 німецьких дивізій. 

У вересні війська Антанти перейшли в наступ по всьому фронту. 14 серпня Гінденбург заявив імператорові Вільгельму ІІ про необхідність домагатися закінчення війни дипломатичними методами. 

28 вересня Болгарія стала першою країною з Четверного союзу, яка вийшла з війни. 28 жовтня Австро-Угорщина запросила перемир’я, яке було підписано 3 листопада. 30 жовтня Туреччина змушена була на кабальних умовах підписати перемир’я з Антантою. Після цих подій Німеччині нічого не залишалося, як розпочати переговори про мир. 

Німецький уряд очолив принц Макс Баденський, який звернувся до американського президента Вудро Вільсона з пропозицією про перемир’я на основі його «14 пунктів». 

Учитель роздає учням фрагмент «14 пунктів» Вільсона для ана- 

лізу за наведеними нижче запитаннями. 

«14 пунктів» Вільсона 

«<…> 2. Абсолютна свобода судноплавства на морях поза територіальними водами як e мирний, так і у військовий час, крім випадків, коли деякі моря будуть частиною або повністю закриті в міжнародному порядку для виконання міжнародних договорів. 

3. Усунення… всіх економічних бар’єрів і встановлення рівності умов для торгівлі всіх націй, що стоять за мир… 

4. …національні озброєння будуть скорочені до граничного мінімуму, сумісного з державною безпекою. 

6. Звільнення всіх російських територій… 

7. Бельгія, — весь світ погодиться, — має бути евакуйована і відновлена без спроби обмежити суверенітет, яким вона користується нарівні з усіма іншими вільними націями… 

8. Уся французька територія має бути звільнена, й окуповані частини повернені, а зло, завдане Франції Пруссією в 1871 р. щодо Ельзасу та Лотарингії, яке порушувало загальний мир майже 50 років, повинно бути виправлено, аби мирні стосунки могли знову бути встановлені на користь усіх. 

9. Виправлення кордонів Італії має бути здійснене на основі ясного розрізнення національних кордонів. 

10. Народи Австро-Угорщини… повинні дістати якнайширшу можливість автономного розвитку.

11. Зайняті території мають бути повернені. Сербії має бути наданий вільний і надійний доступ до моря. Взаємини різних балканських держав мають бути визначені дружньою дорогою відповідно до історично встановлених принципів приналежності й національності. Мають бути встановлені міжнародні гарантії політичної та економічної незалежності й територіальної цілості різних балкан- 

ських держав. 

12. Турецькі частини Оттоманської імперії в сучасному її складі мають отримати забезпечений і міцний суверенітет, але інші націо-нальності, що нині перебувають під владою турок, повинні отримати гарантію існування й абсолютно непорушні умови автономного розвитку. Дарданелли мають бути постійно відкриті для вільного проходу судів і торгівлі усіх націй під міжнародними гарантіями. 

13. Повинна бути створена незалежна Польська держава, яка повинна включати всі території з незаперечно польським населенням, якому має бути забезпечений вільний і надійний доступ до моря, а політична й економічна незалежність якої, так само як і територіальна цілісність, мають бути гарантовані міжнародним договором. 

14. Повинно бути утворене загальне об’єднання націй на основі особливих статутів з метою створення взаємної гарантії політичної незалежності й територіальної цілості як великих, так і малих держав. 

Завдання 

1. Проаналізуйте, як за цим документом визначалась доля країн Європи. 

2. З якою метою пропонувалося створити загальне об’єднання націй? 

Робота з підручником 

Учням пропонується прочитати пункт параграфа, де йдеться про завершення війни. Під час роботи з підручником учні визначають умови підписання Комп’єнського перемир’я. 

Умови перемир’я. 

• Припинення воєнних дій; 

• евакуація протягом 14 днів окупованих німецькими військами районів Франції, Бельгії та Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії; 

• війська Антанти займали лівий берег Рейну, а на правому передбачалося створити демілітаризовану зону; 

• Німеччина зобов’язувалася повернути усіх військовополонених та евакуювати свої війська з територій, що колись входили до Австро-Угорщини (Румунії, Туреччини та Східної Африки); 

• Німеччина повинна видати Антанті велику кількість озброєння та військової техніки, серед іншого 2 тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, а також значну частину кораблів військово-морського флоту. 

Складання таблиці 

Питання про наслідки війни для найбільших країн-учасниць вивчається під час заповнення таблиці «Масштаби втрат та руйнувань». 

Орієнтовний вигляд таблиці 


Наслідки 

війни 

Зміст 



Людські 

втрати 



Росія — 2 млн 300 тис. чол., Німеччина — понад 2 млн чол., Австро-Угорщина — 1млн 440 тис., Франція —1 млн 383 тис., Британська імперія з колоніями (Велика Британія — 909 тис.) — 743 тис., Італія — 700 тис., Туреччина — 325 тис., Болгарія — 100 тис., США — 53 тис. 



Жертви хво- 

роб і голоду 

Цивільні втрати Європи під час Першої світової війни —5 млн чол. (від голоду, хвороб, епідемії «іспанки» тощо) 



Матеріальні 

втрати 

• На території, де велися воєнні дії, в руїнах лежали міста, села, дороги, мости, залізниці; 

• країни зазнали значних втрат національного багатства: Росія — 60 %, Австро-Угорщина — 41 %, Німеччина — 33 %, Франція — 31 %, Велика Британія — 15 % 



Зміна роз- 

становки 

сил на між- 

народній 

арені 



• Зросла роль США як кредитора Європи та їх економічна могутність; 

• США створили могутню армію та флот; 

• посилився вплив Японії на Далекому Сході; 

• послабилися позиції Франції та Великої Британії; 

• почався занепад колоніальної системи 



Політичні 

зміни 



• Розпалися Німецька, Австро-Угорська, Російська, Османська імперії; 

• утворилися нові держави: Польща, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Чехословаччина, Австрія, Угорщина, Королівство сербів, хорватів і словенців; 

• до влади в Європі почали приходити диктатори, які виступали проти демократії 


ІІІ Узагальнення та систематизація знань 

Бесіда 

1. Чому США вступили у війну? 

2. Чим зумовлений був вихід Росії з війни? 

4. Назвіть три підсумки війни. 

5. Назвіть трьох визначних діячів Першої світової війни. 

6. Назвіть три наслідки війни. 

7. Дайте визначення терміна «анексія». 

ІV. Домашнє завдання 

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 

2. Позначити на контурній карті. 

1) місця і дати найбільш визначних битв 1916–1918 рр.; 

2) місце і дату, де було підписано перемир’я з Німеччиною.


Переглядів: 1898 | Теги: перша світова

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar