Мета: ознайомити учнів з історією створення та художньою своєрідністю пам’ятників; розвивати творчі художні здібності учнів; створити передумови для виходу читача на самостійний контакт із мистецтвом через участь у захисті проекту пам’ятника; викликати інтерес до мистецтва, сприяти свідомому ставленню до світу прекрасного; розвивати навички усного мовлення, навчати грамотно формулювати тези, добирати аргументи, аналізуючи твір, робити висновки.

Тип уроку: застосування навичок і вмінь.

Обладнання: виставка літератури, портрети, запис пісні О. Ринді «Якщо ти любиш Україну».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

О, книго! Божа ти рабине!

Народу й роду берегиня!

Неопалима купина!

По всіх вертепах і яскинях,

Неначе зірка провідна,

Великомученице, Ти

Нас освіти і освяти!

ІІІ. Сприйняття й засвоєння матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Художній твір допомагає нам пізнати красу образного слова, навколишній світ, рідну землю, культуру, історію, традиції українського народу, збагачує і розвиває душу людини, її уяву. Читаючи художні тексти, ми усвідомлюємо, що є вічні цінності, заради яких і живуть люди на цій землі, творять, прагнуть до самовираження у слові.

Сьогодні в нас є чудова можливість узяти участь у захисті проекту пам’ятника улюбленому письменникові.

2. Словникова робота

Архітектор — спеціаліст у галузі архітектури, художник-будівник.

Скульптура — 1) мистецтво створення об’ємних художніх творів шляхом різьблення, висікання, ліплення чи шліфування; 2) витвір такого мистецтва.

3. Бесіда з учнями

·         Від якого слова походить слово «пам’ятник»?

·         Кому споруджують пам’ятники?

·         Чи завжди такої честі удостоювалися ті, котрі варті були, щоб їхні імена залишилися в пам’яті поколінь?

Пояснення вчителя

Спробуємо простежити ставлення людства до увічнення пам’яті в матеріальних спорудах. Один із героїв книги А.Крона «Безсоння» натрапив на безлюдне Паризьке кладовище «Пер-Лашез». Ось що він сказав, коли самотньо блукав між сотнями склепів та

пам’ятників: «Якщо б віра в безсмертя душі була властива людям, вони не витрачали б стільки грошей на мертве каміння… У всій цій красі я бачу не віру у своє безсмертя, а панічний страх. Страх безслідно зникнути з лиця землі, не залишившись у пам’яті живих…»

     Але була й інша традиція: у демократичній Греції увічнювали героїв —переможців Олімпійських ігор, на честь яких будували статуї. Греки залишили нам перші зображення воїнів, персонажів своїх міфів, видатних державних діячів, філософів, правителів.

Завдяки цьому ми сьогодні маємо змогу ознайомитися з грецькою культурою.

·         Як на вашу думку, чи варто споруджувати пам’ятники?

·         Чи замислювались ви над семантикою слова «пам’ятник»?

Це слово походить від слів пам’ять, пам’ятати, згадувати, ще воно асоціюється зі словами прощатися, вдячність, послання (не тільки в семантичному, а й у буквальному «поштовому значенні»). Тому наш пам’ятник повинен мати форму поштового конверта й обов’язково з написом «У майбутнє». На конверті повинні бути квіти як подарунок і шана від вдячних читачів.

·         Які імена і квіти ви пропонуєте помістити на конверті? Свою думку обґрунтуйте.

4. Виступи учнів

Зразок. На конверті слід написати ім’я відомого художника, письменника рідного краю, науковця Олекси Грищенка. Мене зачарувала його книга «Україна моїх блакитних днів» — це своєрідний гімн рідному краю. На її сторінках оживають прості косарі, рибалки, хлібороби — увесь наш талановитий народ — гордий, співучий, непокірний.

Відчувається захоплення автора й природою Сумщини, вона була для нього живою істотою, таємничою і прекрасною, тому й сам творив прекрасне протягом життя.

Щодо квітів — то подарував би йому букет польових волошок. Бо блакить для художника — це символ України «небесна блакить над безкраїми степами, безмежна й лунка блакить небес над сніговими просторами». Крізь цю блакить він бачив і відчував свою батьківщину.

ІV. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя

Незабаром ви закінчите школу, багато хто з вас більше не зустрінеться з літературою як навчальним предметом. Але хочеться, щоб ви завжди пам’ятали своїх духовних учителів-письменників, читали їхні твори, учили напам’ять рядки поезії. Пригадайте, у Ліни Костенко «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Нехай книга завжди кличе вас до серйозної душевної роботи, змушує стати кращими, добрішими, людянішими.

V. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІ. Домашнє завдання

Підготувати рецензію на один із творів улюбленого письменника.