| Головна » Зарубіжна література |
Мета уроку: ознайомити учнів зі своєрідністю китайської лірики на прикладі творчості поета Лі Бо; показати її тісний зв’язок із філософією; допомогти зрозуміти особливості східної поезії; розвивати навички виразного читання, аналізу поетичного тексту; сприяти розвиткові емоційних почуттів, образного сприйняття світу Обладнання: слайди про Китай на мультимедійній дошці, тексти поезії Лі Бо, репродукція картини Айвазовського «Місячна доріжка», малюнки учнів Хід уроку Де ж зараз моя дорога, Та, що до рідного дому веде? Лі Бо Актуалізація опорних знань учнів Учитель читає вірш Сміється природа радо мені, Як сяє сонце по зимнім сні! Барвисті квіти по всіх лугах, Пташині хори по всіх гаях, І в кожнім серці радість, весна: О земле, сонце, любов ясна! Як жайворонок – повітря й спів, Як чиста квітка – росу полів Тебе люблю я гарячим чуттям, Ти радістю, сміхом, новим життям Підносиш спів мій, хвилюєш кров… О, будь щаслива, моя любов! 2. Бесіда - Що ви щойно послухали? - Що таке поезія? (Твори, написані віршами. Вони мають ритм). - Чим поезія відрізняється від прози? (У поезії відображений внутрішній світ людини, її переживання, думки, почуття). 3. Слово вчителя (на тлі «Пір року» П.І.Чайковського) Є на світі прекрасна, чарівна країна Віршляндія. Її не знайдеш на географічній карті, не придбаєш квиток до неї. Аби опинитися в ній, не потрібно ні паспорта, ні візи. У цій країні безліч чудес. На вулиці зима, а той, хто потрапить до Віршляндії, може опинитися в чарівному лісі чи на південному морі. Потрапити в цю країну і просто, і складно. Чому просто? (Треба лише відкрити томик поезії). А сьогодні ми познайомимося з незвичайною, такою далекою для нас китайською поезією, але я сподіваюся, що в кінці уроку вона стане для нас близькою. ІІ Оголошення теми, мети уроку ІІІ Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу Слово вчителя Золотою сторінкою світової літератури стала середньовічна література, до складу якої входить китайська, зокрема поезія. На уроці ми дізнаємося про країну Китай, її культуру, поета – великого Лі Бо, будемо аналізувати його поетичні твори. Учні класу заздалегідь одержали завдання. Вони об’єдналися в групи «географів», «культурологів», «мовознавців», «текстологів». Кожна група працювала над своїм міні-проектом. Повідомлення групи «географів» 1. Китай – велика країна, розташована на південному сході Азії. Тут є високі Тібетські гори, пустеля Гобі, річка Янцзи. Води Тихого океану неначе приховують цю країну від усього світу. 2. У різних провінціях Китаю різні кліматичні умови. На північному заході та в пустелі Гобі завжди вітряна зима і жарке літо.У Тібеті довга холодна зима й коротке прохолодне літо. Опадів мало. На південному сході – коротка тепла зима й довге жарке літо з частими зливами. Столиця Китаю – Пекін. Грошова одиниця – юань. Китай – найбільша країна за кількістю населення в світі. Площа країни – 9,6 млн. км2 Населення – 1200 млн. осіб. Славиться китайська медицина. Учитель Епоху династії Тан називають «золотим століттям». Про розвиток культури за часів правління династії Тан розкажуть нам «культурологи». Повідомлення групи «культурологів» 1. Розквіт культури Китаю припадає на час правління династії Тан. У VIII столітті настало бурхливе піднесення культури та науки. На вулицях міста можна було побачити японських вчених, індусів, арабів, корейців, тібетців. У Китаї розвивалося книгодрукування. Працювала Академія «Ханьмінь», школа співаків та музикантів, придворний театр, загальноосвітні школи та бібліотеки. У 713 році почала видаватися перша у світі друкована газета. Імператор Сюаньцзун запрошував до свого палацу талановитих людей. 2. Що цікаво – у Китаї було особливе ставлення до книги. Можна сказати, що там панував культ книги. Усі заможні китайці були освіченими. У кабінеті, де містилася бібліотека, курилася пахуча речовина, що сприяло медитації, тобто роздумам, дрімотному мріянню. Читач не торкався сторінок пальцями, а перегортав їх добре доглянутими нігтями. Книга розкривалася для читання повільно і дбайливо, так само обережно її ставили на місце. Книги складалися горизонтально. З кожної звисала стрічка з назвою книги. Повідомлення вчителя «Основні особливості розвитку літератури Китаю» Унікальною особливістю китайської літератури є тісний зв’язок з філософією. Процвітало два вчення: конфуціанство та даосизм. Конфуціанство - «окультурення» дикої природи людини словом істини та моральним прикладом. Даосизм – нічого не змінювати в людській сутності, а лише, прислухаючись до потаємного в природі й людині, чутливо відгукуватися на найменші зміни й порухи. Пріоритет належав конфуціанству. Це вчення створив Конфуцій. Його можна виразити у двох основних принципах: 1)Допомагай іншим досягти того, чого б ти сам хотів досягти; 2)Чого не бажаєш собі, того не роби іншим. - Що нагадує вам даний принцип? (Золоте правило моралі: стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе). Саме у високій моральності й полягає сила китайської літератури, зокрема поезії. Учитель У Китаї було особливе ставлення до поезії. Повідомлення групи «культурологів» Уміння писати вірші було в Китаї обов’язковою рисою освіченості. Державну посаду може зайняти той, хто вміє писати вірші, може скласти іспит з поезії. Жодне дружнє застілля не обходилося без віршів, їх присвячували одне одному під час зустрічей чи розставання. Вважалося, що поезія здатна замінити навіть ліки, може втамувати душевний біль. Учитель Коли ми бачимо щось незрозуміле, то говоримо: «Що за китайська грамота?» Про китайське письмо нам розкажуть «мовознавці». Повідомлення мовознавців» Китайська мова - особлива. Вона музикальна. Слова мають один склад, а значення їх залежить від того, як цей склад вимовляється. Китайське письмо – це ієрогліфи, тобто знаки-малюнки, що означають слова і поняття. Тому вона і здається нам такою незвичайною. Пишуть китайці згори вниз. Учитель Щоб більше дізнатися про Китай, «культурологи» підготували нам вікторину. Вікторина «Що ви знаєте про Китай?»
Найулюбленіша квітка китайців. (Лотос). Повідомлення групи «текстологів» Китайські поети дотримувалися таких правил: Використовували рядки з 5 і 7 слів; Учитель Ось така земля і зростила великого Лі Бо. Китайське прислів’я гласить: «Мало побачить той, хто дивиться з колодязя». Як ви його розумієте? Дорога поетів ніколи не була легкою, адже вони намагалися дійти самої суті. Такою людиною був Лі Бо, який міг залишити свій дім і вирушити в мандри, оселитися в горах, подалі від людей. Природа стала його домівкою, а дахом над головою був світ космосу. Повідомлення групи «культурологів» про Лі Бо Лі Бо народився 701 року в провінції Сечуань. Ще в юності він мріяв допомагати людям, тому й обрав досить дивний для його покоління шлях: покинув дім, відмовився бути чиновником і вирушив у мандри. Жив самітником. Справжнє ім’я поета Тай-бо, що означає «досконало чистий». Сучасники стверджували, що у Лі Бо в попереку є «кістка гордості», яка не дає йому змоги гнути спину перед сильними цього світу. Учитись він почав з 5 років. Вивчав арифметику, історію та літературу. У 15 років писав оди, в яких славив природу. У 17 – поселився відлюдником у горах Міньшань, де прожив кілька років, читаючи, граючи на лютні та пишучи вірші. Двадцятирічного юнака запросили на посаду чиновника: ніхто при дворі не знав іноземних мов, тільки Лі Бо зумів прочитати і належно відповісти на послання, чим відвів загрозу війни. За це йому подарували « вчене звання». Але він відмовився від посади і подався в мандри. Під час повстання проти імператора Лі Бо був на службі у принца Лі Ліля, молодшого брата імператора. Оскільки принц виступив на боці заколотників, то поета, як його прихильника, кинули до в’язниці. Через деякий час відправили на заслання. Після повернення він оселився у родича, де й помер у 762 році. Про Лі Бо існує багато легенд. У одній із них розповідається, як одного разу він плив на човні і поглянув у воду, у якій відбилося нічне небо, відчув свободу, потягнувся рукою до місяця, випав із човна й потонув. За іншою легендою він вознісся на небо.
Повідомлення групи «текстологів» «Як читати вірші» Співуче;
Практичне заняття «Вчимося читати»
Гірський кизил Достиглі плоди / червоно блищать під горою. // Тонкий аромат / від морозцю стає ще ніжнішим. // Як зараз доречно / квітки на коричних деревах, // що їх на подвір’ї / освітлює місяць осінній. //
Виразне читання учнями поезії Лі Бо «Печаль на яшмовому ганку» Словникова робота Яшма – камінь пістрявий або крапчастий, гірська порода, до складу якої входить кварц та інші мінерали. Напівдорогоцінний камінь. Аналіз поезії Яким настроєм пронизаний вірш? (Сумним).
Читаємо поезію Лі Бо. «Входжу в річку» Аналіз вірша: Яка тема цього вірша? (Вірш про природу).
Звернення до епіграфа Висновок Записати в зошит: Теми поезії Лі Бо Природа і поет
Учитель Лі Бо приваблюють високі гори, стрімкі водоспади, бурхливі ріки, круті вершини. Також поета хвилює злиденне життя трудівників, тяжка праця селян, важка доля жінки. Поезії Лі Бо притаманна вишуканість і тонкий ліризм. Китайці називають його «вулканом» поезії. Природа Лі Бо жива. Вулкан на Меркурії назвали в честь поета - Лі Бо.
Виразне читання вчителем поезії Лі Бо «Місячна доріжка» Думи тихої ночі. Від місяця світла доріжка Крадеться до мого ліжка. Чи, може, то просто іній? Я й сам ще цього не знаю. Я голову підіймаю, На місяць дивлюсь у віконце. Я голову опускаю, Вітчизну свою уявляю.
Аналіз вірша - Про яку пору року йде мова в поезії? (Місячної зимової ночі – іній). - Чи знає автор, що це за доріжка? (Ні: місячна доріжка чи то тінь від інею). - Як ви собі уявляєте цю доріжку? (Якщо це місячна доріжка, то вона має яскраво-жовтий колір, скоріше це промінь, що сягнув через вікно аж до ліжка. А якщо це іній, можливо, це темна тінь від гілок, на яких лежить іній). - Який настрій поезії? (Сумний. Взимку не завжди буває весело, а коли людина далеко від батьківщини, - це подвійний смуток). - Що можна сказати про автора цього вірша? (Поет любить природу. В буденному він бачить красу, що нагадує йому вітчизну). - Доведіть, що поет олюднює природу. («Доріжка крадеться»). - Який образ-символ є у вірші? (Місяць – символ Батьківщини, рідного дому).
Робота над репродукцією картини І.Айвазовського «Місячна доріжка» Коротке повідомлення вчителя про художника
Іван Костянтинович Айвазовський – живописець-мариніст. Він народився в сім’ї вірменського крамаря. Сім’я жила бідно, тому Івану прийшлось працювати з 10 років. Він прекрасно грав на скрипці і співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Кох, який подарував Івану олівці й папір, а потім показав малюнки градоначальнику Казначеєву. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії. Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Ніаполі, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі. Потім заснував картинну галерею. Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, а також картини. Усього Айвазовський створив понад 6 тисяч картин. Робота над картиною Які ви знаєте види мистецтва? Яка зброя письменника? (Ця картина, що виставлена у Феодосійській галереї, має секрет: з якого б кінця галереї ми не дивились на неї, побачимо, що доріжка завжди спрямована на глядача). Яке ваше враження від картини? Учитель І художник, і поет змалювали нам картину, що змушує милуватися світлом, «іти місячною доріжкою» до прекрасного. Звучить китайська пісня «Ей, любий друже»
ІV Закріплення матеріалу Що нового для себе ви відкрили на уроці? Презентація малюнків. Презентація власних поезій. Письмова робота «Продовжити речення» Лі Бо жив у горах, далеко від людей, тому що… V Оцінювання учнів VI Домашнє завдання Виразно читати та аналізувати поезії Лі Бо. Підготувати повідомлення про Ду Фу. Намалювати малюнки (за бажанням)
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |