Головна » Зарубіжна література

У літературній світлиці говорять про Чехова

Мета: систематизувати знання про життя і творчість письменника, ознайомити з його творчою лабораторією, розвивати навички роботи з біографічним матеріалом, ведення лаконічних записів, уміння і навички аналізу творів; виховувати активних читачів.

Тип уроку: нетрадиційний

Обладнання: портрети А.П. Чехова, ілюстрації до життя і творчості письменника; афоризми  та виставка книг автора.

 

Хід уроку

Сьогоднішній урок – це зустріч з письменником. Антон Павлович Чехов – глибинна простота, вправлена в промовисту лаконічність, багатоплановість смислів, які відкриваєш для себе знову і знову.

Тож спробуємо написати літературно-психологічний портрет письменника. В нашій літературній світлиці гості, які допоможуть відтворити творче життя Чехова.

Учень 1:

      Антоне Павловичу, розкажіть про себе.

 

Чехов:

      Дорогі друзі, ви просите, щоб розповів про себе. Гаразд. Але я часом трохи щось забуваю, то ви, якщо зможете, виправте мене.

(Рольова гра «Насправді ж було так!»)

 

-          Я єдина дитина в сім’ї рибалки.

(Мав 5 братів і сестру, батько був купцем)

-          Дитинство минуло в Краснодарі.

(В Таганрозі)

-          Батько залучав мене до танців.

(Торгівлі, релігії, церкви, співів у церковному хорі)

-          Свої перші оповідання я підписував псевдонімом Антоша Чуквишкін.

(Антоша Чехонте)

-          На літні місяці 1888 і 1889 рр. виїздив до Грузії.

(Був в Україні)

-          Мав дачу неподалік від Харкова.

(Неподалік від Сум)

-          Бував у Карпатах.

(Донських степах)

-          1879 року вступив до Московського університету  на педагогічний факультет.

(Медичний факультет)

-          Після закінчення університету працював учителем.

(Повітовим лікарем)

-          У 1890 р. припинив з успіхом почату літературну справу і подався у тривалу подорож через Сибір і Камчатку.

(На острів Сахалін)

 

Учень 2:

        Ви перевірили нас, чи знаємо ми Вашу біографію, Вашу творчість і переконались, що трошки щось знаємо, але не все. Ми знаємо Ваших великих сучасників: Л. Толстого, О. Горького, П. Чайковського, І. Левітана. Спілкування з цими людьми багато в чому визначило своєрідність Вашої творчості, Ваших поглядів, уявлення про сенс життя, про добро, справедливість.

 

Чехов:

      Саме у 80-ті роки починається моє знайомство і дружба з художником Левітаном, а пізніше знайомство з композитором П. Чайковським. З Левітаном я познайомився дякуючи братові Миколі, який подавав велику надію стати художником. Брат помер зовсім  молодими від сухот. А от наша дружба з Левітаном продовжувалась досить довго. Ісаак Ілліч рано залишився без батьків, змушений був сам, отримуючи освіту, заробляти собі на прожиття. В пошуках заробітку Ісаак не відмовлявся ні від яких замовлень. Але більше усього він любив писати природу. Одного разу він намалював картину «Осінній день. Сокольники». На Другій учнівській виставці на цей осінній пейзаж звернув увагу Третьяков. Він зупинився біля невеликої картини і безкінечна алея приманила його в осінній парк з пожовклим листям кленів. Печаль похмурого дня посилювалася фігурою сумуючої жінки, яка йшла на зустріч глядачам. Мовчазний парк, самотність людини…

      Третьяков попросив уступити картину. Це був великий успіх. 19-річний Ісаак не вірив, що його картина буде в галереї Третьякова. Від радості обіймала і плакала його сестра Тереза, друзі вітали, а стиснув він в обіймах свого друга Чехова (мого брата), який вписав в його безлюдну алею фігуру жінки (Левітану не завжди вдавались портрети. Микола погодився допомогти йому. Художники часто допомагали один одному. З цього часу ім’я Левітана зазвучало в художніх колах).

      Наша дружба з Ісааком Іллічем почалось в Бабкіно, куди ми з братом приїжджали на літо. Ісаак жив по сусідству, в Мєлєхово. Але коли він захворів, я настояв, щоб переїхав до нас, в Бабкіно. З тих пір наша сім’я для Левітана стала рідною. Нас об’єднували однакові смаки, єдині інтереси. Ми любили читати одні і ті ж книжки, полюбляли в природі елегію сутінок і шаленість заходу. Я, як лікар, хвилювався і слідкував за його здоров’ям, у нього була важка форма пороку серця. Мені нерідко доводилося лікувати своїх друзів та знайомих, консультував М. Лєскова, Л. Толстого.

      Одного разу ми посварилися Ісааком Іллічем із-за оповідання «Попрыгунья». Довгий час відношення були напружені. Але творчість нас об’єднала. Ми помирились і дружба залишилась вірною до самої смерті Левітана. Про цю дружбу, про молодість мені нагадує його картина «Річка Істра», яку він мені подарував.

    

Критик:

     Письменників, художників, композиторів об’єднувало багато чого. В творчості кожного з них проявляється глибокий ліризм, тонке розуміння внутрішнього світу людини, любов до рідної природи.

 

Учень 1:

       Оповідання молодого Чехова почали з’являтися в журналах «Осколки» і «Стрекоза». Перший збірник оповідань Антона Павловича - «Сказки Мельпомены». Надзвичайно вдалим для Чехова видався 1884 рік. Невеличкі оповідання «Хірургія», «Хамелеон», «Книга скарг», «Смерть чиновника», «Товстий і тонкий» постали з невеликих історій, анекдотів, смішних сценок і по суті перетворилися на сатиричне викриття сучасної Чехову дійсності.

 

Сценка «Товстий і тонкий».

 

Учень 2:

      Ми знаємо, що Ваша творчість тісно пов’язана з Україною. Розкажіть про це більше.

 

Чехов:

      Так, навесні 1887 року я подорожував по Донецькому краю. Літні місяці 1888 і 1889 років провів під Сумами, відвідав гоголівські місця на Полтавщині і Харківщині. Людей і природу України я описав в повісті «Степ», в оповіданнях «Святий вночі», «Мрії», «Щастя», «Козак», «Людина у футлярі». Захоплювався Кобзарем Шевченка, знаю і високо ціную творчість Котляревського, Карпенка-Карого, Кропивницького.

       У 90-х роках через хворобу мені довелось переїхати до Ялти, де купив собі ділянку землі.  У 1898 році побудував будиночок і посадив багато дерев, продовжував писати.

 

Заньковецька:

      В цей період ми часто листувалися з Антоном Павловичем. В одному листі він писав: «Україна мила і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику, прекрасні пісні, сповнені чарівними мелодіями. Я люблю український народ, що дав світові такого титана, як Тарас Шевченко.»

 

Учень 3:

      Сьогодні з нами Марія Костянтинівна Заньковецька -  народна артистка УРСР (1922), яка листувалась і добре знала Антона Павловича, його творчість, грала ролі чеховських героїнь. А що Ви ще можете сказати про творчість Чехова?

 

Заньковецька:

     Слава Чехова-драматурга почалась з п’єси «Чайка». Це була п’єса про долю митця і служіння мистецтву. Провідний конфлікт п’єси – пошук життєвої мети і сенсу мистецтва в зіткненні з реаліями життя.

 

Учениця презентує п’єсу «Чайка».

Учень розповідає про «Вишневий сад» як підсумкову п’єсу Чехова.

Учні читають відгуки на прочитані твори.

 

Вчитель:

Чи готовий наш літературно-психологічний портрет Чехова?

(Учні складають портрет)

 

Місце і дата народження, смерть:

Антон Павлович Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі – помер 2 липня 1904 р.

Родовід:

Батько – Павло Ігорович – дрібний торговець, був обдарованим чоловіком, любив співати, грав на скрипці, малював.

Освіта, заняття:

Навчався в гімназії м. Таганрог, займався музикою, вивчав іноземні мови. Закінчив медичний факультет Московського університету. Медична практика в м. Воскресенськ. Завідував лікарнею у Звенигородці.

Кредо:

«Тоді людина стане кращою, коли Ви покажете їй, якою вона є».

Творчість:

Видатний російський прозаїк і драматург. Він підняв на неосяжну висоту жанр оповідання, новели і сказав нове слово у драматургії.

Відомі твори Чехова: «Хірургія», «Хамелеон», «Смерть чиновника», «Товстий і тонкий», «Палата №6», «Скучна історія», «Людина у футлярі», «Іонич», «Дама з собачкою», «Чайка», «Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад» та інші.

Визнання та місце у світовій літературі:

Творчість Чехова привернула увагу як російських критиків і письменників, так і зарубіжних. Б. Шоу: «В плеяді великих європейський драматургів, сучасників Ібсена, Чехов сіяє як зірка першої величини, навіть поряд з Толстим і Тургенєвим».

 

Учень читає лист Чехова нащадкам:

Сердечные мои потомки!

      Хочу с Вами, мои драгоценные, поделиться своим видением на жизнь. Но учить жизни  - не буду, ибо только умный любит учиться, а дурак — учить. Но мудрость, заложенную в моих генах предыдущими поколениями, я обязан передать Вам. Ибо без сегодня нет завтра, без завтра нет будущего, без нас не будет и вас. А ваше будущее накрепко связано с нашим настоящим, которое мы несём для вас сквозь свою жизнь, ошибки, любовь, страдания.

      Мой опыт показывает, что свобода, любовь, искусство и здоровье – ценны.

      Будь свободен и еще с рождения нужно по капле выдавливать из себя раба, ибо свободный человек может быть и правдив перед собой.

      Будьте бдительны и помните! Можно лгать в любви, в политике, в медицине, можно обмануть людей... но в искусстве обмануть нельзя. Интересуйтесь искусством – в нем око правды.

      И помни правило: в этом непростом мире, если хочешь стать оптимистом и понять жизнь, то перестань верить тому, что говорят и пишут, а наблюдай сам и вникай. Только ты сам можешь разобраться, найти истину и увидеть, что не все так печально.
      Одинокому везде пустыня. Найди свой оазис, ищи родного по духу человека. А подарит истинное счастье только любовь.

       Мы хлопочем, чтобы изменить жизнь, чтобы потомки были счастливыми, а потомки скажут по обыкновению: прежде лучше было, теперешняя жизнь хуже прежней. Я знаю, вы так скажите, и я так думал, попомните ваши потомки тоже так скажут. Такой калейдоскоп бытия. Но ведь это не так.

       Бди, копти и не траться на суету! А просто живи, драгоцейниший мой потомок! А еще нужно стремиться к тому, чтобы каждый видел и знал больше, чем видел и знал его отец и дед. Ибо Вам нужно передать новый опыт для ваших потомков.

      С благодетельными порывами к вам, А.П. Чехов.


Теги: чехов, Жамба Н.П.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 106/8


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar