Головна » Зарубіжна література

Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії. Видатні давньогрецькі трагіки

Мета: систематизувати самостійно отримані учнями знання про театр, збагатити і розширити знання учнів про давньогрецький театр, видатних трагіків, вплив на світову літературу і мистецтво, навчати сприймати матеріал за новітніми технологіями; розвивати вміння добувати інформацію, трансформувати формат інформації, отриманої з різних джерел, працювати з комп’ютером, навички зв’язного мовлення, творчу уяву, робити логічні висновки; розвивати навички виразного читання; формувати в учнів навички групової взаємодії та ефективного спілкування, сприяти самостійному знайомству з культурою та мистецтвом Стародавньої Греції

Тип уроку: засвоєння нових знань

Форма уроку: урок - образ

Випереджувальні завдання

Вхідний білет в театр, на якому правила поведінки в театрі.

Фото новини

Віртуальна екскурсія

Види театру

Словник термінів

Створення слайд фільму, відеофільмів

Систематизація зібраного дома матеріалу

Метод компіляції (трансформування формату інформації, отриманої з різних джерел)

1.Екскурсія. Презентація.

2. Колажі (програма Pikasa)

3. Фотографія (програма Fotoshop)

4.Узагальнення – фільм.

5.Наукова стаття викладення доступною мовою

6. Постер

Обладнання: презентації, відео, слайд –фільми, віртуальна екскурсія, фото – новини, схеми

ТЗН: проектор, комп’ютер.

Завдання:

Освітні:

дати історичну довідку виникнення старогрецького театру;
познайомити з великими драматургами Стародавньої Греції;

Розвиваючі:

змоделювати образ театру;

розвиток яскравого емоційного монологічного мовлення;
збагачення активного словника учнів термінами даної епохи.
вміння здобувати інформацію з різних джерел, трансформувати її

Виховні:

Збудити інтерес до театру, прагнення бути учасниками театральних дійств;

·         Сприяти збагаченню дітей етичними критеріями, властивими стародавнім грекам і актуальними у наш час

Хід уроку

І.Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1.Повідомлення теми, мети, очікуваних результатів.

Слайд 1.Тема уроку. Театр. Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії. Видатні давньогрецькі трагіки.

У нас сьогодні урок – образ і наше завдання змоделювати образ театру завдяки вашим самостійно отриманим знанням, мати певні уявлення з історії розвитку театру, зокрема його витоки – давньогрецький театр.

ТЛ. Образ - форма відображення дійсності, в якій думка про відображуваний предмет виявляє себе не абстраговано від нього, а у формі безпосереднього чуттєвого уявлення.

2.Завдання:не забувати на всіх етапах уроку укладати словник термінів. На комп’ютері це завдання виконує Яна.

3. Слово вчителя.

Театр входить в життя кожної людини по – своєму.

Слайд 2.Чи впізнаєте ви когось на цій фотографії?

Це я і мої батьки. Тато - випускник вищих режисерських курсів при Всеросійському державному університеті кінематографії. Ось він тільки –тільки здав екзамен з гриму. Так театр увійшов в моє життя.


Чи впізнаєте ви когось на цих світлинах? Це наші вчителі

Перегляд відео «Монолог артистки Т. Дороніної «Чи любите ви театр?»

Так театр ввійшов в життя Тетяни Дороніної – відомої актриси, режисера, народної артистки СРСР.

-                       Хто з вас був в театрі? В якому? Де?

 

Перегляд слайд-фільму «Найвідоміші театри Європи»

Індивідуальне завдання.

1.На канікулах, сидячи в Інтернет, я працював над завданням, які є види театру. Своє дослідження хочу представити у вигляді ось такої картинки:

 

Проектуємо картинку 3 слайд

2. Мріємо про професію журналіста і приготували такі фото новини.

Демонстрація фото новин презентація 2

3. Які асоціації виникають у вас, коли говоримо про театр? Яким ви бачите театр?(гронування)

Звучить грецька народна музика. Учні висловлюють свої думки. [Зарезервировано: Душевна піднесеність] [Зарезервировано: Декорації] Представлення композиції [Зарезервировано: фантазія]

4.Словник

(на слайді 4)

Теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави. Театр як мистецтво називають також театральним мистецтвом, а науку, що вивчає теорію та практику Театрального мистецтва вивчає театрознавство.

Драма — один з трьох літературних родів, який змальовує світ у формі дії.

Жанри драми: трагедія, комедія, власне драма

Вивчення нового матеріалу

 

Вивчення нового матеріалу

ІІ. Стародавня Греція – батьківщина європейського театру

 

Слово вчителя.

 

Стародавня Греція — це батьківщина європейського театру. Давньогрецький театр зароджується, набуває розквіту й занепадає в досить короткий проміжок часу, упродовж життя трьох поколінь і трьох великих трагіків античності — Есхіла, Софокла, Еврипіда. Це був яскравий період в історії грецьких міст-полісів, жителі яких не лише відчули себе повноправними громадянами, а й збагнули свою відповідальність за долю країни. Це була «золота доба»...

2. Пропоную вам здійснити віртуальну екскурсію в ті далекі часи

(Виступи учнів супроводжуються показом відповідних матеріалів за допомогою комп’ютерної програми My Picture Gallery )

План

 

Основа давньогрецького театру – обрядові ігри.
Культ Діоніса.
Діонісії.
Видатні драматурги
Побудова і облаштування театру
Найбільші театри

 

3. Словник (на дошці)

Трагедія — драматичний твір, в якому зображено гострий конфлікт, що веде до загибелі героя

Комедія – драматичний твір,у якому засобами гумору та сатири відтворюються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне навколишній дійсності чи людині.

 

Екскурсоводи

1.«Театр» у перекладі з давньогрецької - видовище. Зародився він під час святкових театралізованих процесій на честь бога; Діоніса, сина Зевса та фіванської царівни Семели, бога творчих сил природи; бога виноробства, а згодом поезії та театру.

(Обрядові ігри та пісні на честь богів-покровителів землеробства - Деметри, її доньки Кори, Діоніса перетворилися на культову драму). Театральні видовища відбувалися спочатку раз на рік під час всенародних державних свят Великих Діонісій —свято початку весни (березень—квітень), пізніше— на Ленеях (січень -—лютий), Малих Діонісіях (грудень - січень). Святково одягнені, прикрашені вінками, всі вільні громадяни полісу протягом трьох днів з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили увесь рік         

2.Діоніс – бог - страдник

Образ Діоніса й справді є одним з найтрагічніших у грецькій міфології. Його батьками були верховний бог Зевс та смертна жінка Семела. Громовержець Зевс приходив на побачення до своєї коханої у вигляді смертного чоловіка. Гера, ревнива дружина Зевса, вирішила помститись суперниці. Вона підмовила вагітну Діонісом жінку попросити Зевса, щоб він явив їй усю свою велич і блиск. Зевс виконав бажання Семели і жахнувся — він забув, що його кохана — проста смертна, і спопелив її своїми блискавками. Але громовержець встиг врятувати недоношене дитя і, зашивши його у своє стегно, виносив до потрібного терміну. Гера переслідувала Діоніса й тоді, коли він став дорослим, наславши на нього безумство та змусивши поневірятися на чужині. Діоніса вшановували на приурочених йому святах — Діонісіях, які нагадували карнавал або вертеп.

3.Головними жанрами театру стає трагедія та комедія. На думку філософа Арістотеля, започаткували трагедію Декламатори - заспівувачі дифірамбів, величних пісень на честь Діоніса-царя", комедію — заспівувачі фалічних пісень, які славили родючі сили природи. Заспівувачі вели діалог з хором, що доповнювався елементами акторської три. Міф "оживав" на очах юрби. За легендою, супутниками Діоніса були цапоногі сатири, які прославляли подвиги та страждання бога. Трагедія (з грецької трогос оде) перекладається як «пісня цапів". Заклання цапа (його вважали ритуальним символом сатирів) на честь Бога Діоніса і породило трагедію. Слово "комедія" (комос оде) тлумачиться як пісні прецесії гульвіс, веселого Діонісового почту, які одягали маски і цапині шкури.

4.Театральні вистави мали змагальний характер. До змагань допускалися три трагічні поети, три комічні,, кожен трагік мусив представити три трагедії, одну сатирівську драму (театральний жанр, який виник з культового хору громадян, котрі зображали сатирів). Ці чотири п'єси називалися тетралогією. Комедіограф представляв одну комедію. Журі, обране з громадян, визначало переможця.

5. Вистави відбувалися просто неба. Театр вміщував десятки тисяч глядачів наприклад, афінський театр Діонісія - 17 тис. глядачів, Глядачі розташовувалися на кам'яних лавах, вирубаних на схилах пагорба. Глядацька зала мала назву - театрон. Грали, співали і танцювали в давньогрецькому театрі самі громадяни (професійні трупи з'явилися згодом). Актори посідали почесне становище у суспільстві, їх обирали на вищі державні посади, вони, брали активну участь у громадському житті полісу, їм гарантувалися недоторканість і звільнення від податків.

 

6. Усі ролі(жіночі) виконували чоловіки. Були маски, вираз котрих розкривав характер (добрий, лихий), душевний стан (відчай, радість (жрець, бог), стать (чоловік, жінка) персонажа. Маска, яка прийшла в театральні вистави з культових обрядів на честь бога Діоніса, мала узагальнений образ. Масштаби давньогрецькою театру не давали змоги глядачам з останніх рядів бачити обличчя акторів, якби вони не використовували виразні й великі маски. Мову жестів, як зазначав Г.Е. Лессінг, греки довели до такої досконалості, про яку ми й гадки не маємо. Гра у масках обмежувала міміку одним порухом     

Робота з масками. Визначити, що відображає дана маска. Де її могли використовувати? (Демонстрація різних типів масок, учні визначають, де використовувалась – в трагедії чи комедії. З чого вони роблять саме такий висновок)

 

6. Театральної сцени в сучасному розумінні не існувало. Вистава відбувалася на орхестрі— колоподібному майданчику, у центрі якого розміщувався вівтар Діоніса. Розміри театру зумовлювалися діаметром оркестри. Орхестра образно втілювала в собі світ трагедії та комедії — людське життя. Кожна вистава мала свої костюми, невеликі декорації. Так, у трагедії "Прометей закутий" використовували дерев'яну декорацію, що зображала скелю, до якої було прикуто головного героя

7. З глядачів на утримання театральної споруди брали невеличку платню. Для незаможної публіки держава виділяла спеціальні "видовищні гроші"- теорікон.

Театр був трибуною, з якої зверталися до демосу, суспільним інститутом, що формував погляди і переконання вільних громадян Еллади. Під час Великих Діонісій навіть в'язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

Отже, театр у житті стародавніх греків посідав особливе місце. Він був державною справою, кращою школою виховання не лише естетичного, а й патріотичного, громадянського, морального, релігійного спрямування.

 

            8. Датою народження світового театру вважається 534 рік до нашої ери, Антична традиція першим трагічним поетом називає Феспіда і вказує на цей рік як на дату першої постановки трагедії (тексти не дійшли до нашого часу). Як і інші види мистецтва, театр спирався на міфологію — родючий грунт та арсенал усієї еллінської культури, У міфічних образах грецької трагедії відбилася героїчна боротьба народу із зовнішніми ворогами, боротьба за політичну рівність і соціальну справедливість.

 

Головною дійовою особою давньогрецької трагедії – хором - драматурга забезпечував архонт (вища посадова особа). Хореги - заможні громадяни, на власні кошти організовували хор для драматичних змагань. Виконання обов'язків хорега і участь у трагічному хорі, які мав 12 (пізніше 15) учасників (хоревтів), було справою почесною. Очолював хор заспівувач - корифей. В трагедії хор - колективний герой, виразник громадської думки.

            Судили на змаганнях особливі виборні особи. Для драматургів-переможців існувало три нагороди: І-ІІ-ІІІ місце. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща.
Хореги, які підготували хор для драматургів-переможців, мали І право ставити пам'ятник на честь творчої перемоги, на якому писали час вистави, ім'я драматурга, назву п'єси, ім'я хорега. Результати змагань вносилися ще в дидаскалії - протоколи, які зберігались у державному архіві Афін.

Публіка була надзвичайно вимогливою і імпульсивною. Задоволена видовищем, вона висловлювала свої емоції і почуття бурхливими оплесками, а якщо п'єса не подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п'єси. Оцінка глядачів набувала великого значення для успіху вистави.

9. П'єси мали чітко визначену структуру. Кожна вистава починалася з прологу - зав'язки дії (дія - вчинки героїв, важливі події їхнього життя). Парад - пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру в супроводі флейтиста. Далі чергувалися епсодії (діалогічні частини, які виконували актори) і стасими (пісні хору). Заключна частина трагедії називалася гексодом - піснею, виконуючи яку, хор залишав орхестру.

Феспід виділяв з хору одного актора, гіпокріта - відповідача. Він звертався до хору із запитаннями, відповідаючи на його запитання, зображав різних персонажів. І хоча спочатку головну роль в трагедіях грав хор, згодом саме актор став носієм дії. (Слово"актор"латинського походження, що означає діючий. У театральній культурі воно з'явилося пізніше).

Завдання: Які слова ви внесли до словника?

Перевірка виконаного завдання на комп’ютері, проектується на екран і в зошитах.

Самостійна робота.

 

Записати на схемі частини будови сцени.

4. (На дошці портрети 3 великих давньогрецьких трагіків, діти біля портретів.)

Розквіт давньогрецької трагедії пов'язаний з іменами трьох афінських великих поетів-драматургів – Есхіла, Софокла та Евріпіда, які жили за класичного періоду (V –ІV ст до н.е.) еллінської культури.

До цього періоду належить початок творчості Есхіла (525/524 — 456 рр. до н.е.), якого вважають «батьком трагедії»

Есхіл, син аристократа-землевласника, народився в Елевсіні в Аттиці. Існує думка, що він був посвяченим в елевсінські містерії на честь Деметри, які посідали важливе місце у грецькому богошануванні. Есхіл був хоробрим воїном, брав участь у битвах під Марафоном (490 р. до н.е.), під Саламіні (480 р. до н.е.). Він помер на Сицилії, в м. Гелі. Напис над його могилою, автором якого, за легендою, і був сам Есхіл, свідчить, що він брав участь в греко-перських війнах» Проте нічого не згадується про його театрально-драматургічну діяльність..»

Головних творчих успіхів Есхіл досяг в Афінах, де з 484 р до н. є.«здобув тринадцять перемог на святах Діоніса. Він Написав 72 трагедії, з яких збереглося сім.,

Трагедії Есхіла відображають основні тенденції його доби - грандіозні соціально-економічні та культурні зміни, пов'язані зі становленням афінської рабовласницької демократії, становленням нації.

 

Еврипід, молодший сучасник Есхіла та Софокла, "найтрагічніший з усіх поетів". Дійшовши у своїх творах висновку, що неперехідна цінність лише в самій людині, він виявляв ті смертельно небезпечні сили, які завжди готові знищити людський дух. Мабуть, це і визначило його погляд на трагедію як безпристрасне аналітичне спостереження людської натури.

Есхіл, Софокл, Еврипід вважали, що драматург має бути наділений даром співчуття. Цей дар був притаманний кожному з них.

Для розвитку світового театру новації Есхіла мали найважливіше значення. Саме Есхіл увів другого актора (за деякими версіями— і третього), що сприяло зростанню ролі діалогу, посилювало напруженість дії - основи театрального мистецтва, поглиблювало трагічний конфлікт. Він ормалізував роль хору, перетворивши трагедію з мімічної хорової лірики на драму в сучасному розумінні.
 Після смерті Есхіла, як свідчать мистецтвознавці, постановки його п'єс принесли численні перемоги у драматичних змаганнях. Традиції, закладені Есхілом, наслідували його сучасники —Софокл, Еврипід, а згодом і всі драматурги Західної Європи. Він був і залишився "першим великим трагічним поетом" Еллади.

 

Жіночі та чоловічі ролі у комедії також виконували чоловіки. Як правило, це були 4 актори (хоча у разі потреби вводили ще когось із виконавців), які грали у карикатурних масках у вигляді горгулій— фантастичних постатей на водостоку. У костюмах використовували різноманітні доповнення (потовщення за допомогою подушок), що надавали акторській фігурі (чи окремим її частинам) комічного об'єму, гротескних рис. Важлива роль у сюжеті вистави належала хору як дійовій особі. Він складався з 24 осіб, які виконували танцювальні, хорові, сольні номери! Комічний хор зображав не тільки людей, а й тварин чи міфологічних істот.

Композиція комедії відповідала усталеній послідовності: пролог, чи експозиція, вихід хору (парод), сперечання між двома героями (агон) - сутність повістування, звернення хору до глядачів, наступні епізоди, кожен з яких був відокремлений від іншого хоровим співом. Серед хорових партій слід відзначити парабазу, в якій хор знімав свої маски і звертався безпосередньо до глядачів. В парабазі корифей хору вихваляв драматурга чи від його імені висловлювався з приводу тих чи тих тогочасних подій. Остання частина комедії - радісна завершальна сцена (ексод), котра закінчувалась весіллям або бенкетом..

 

5. Робота з підручником: порівняти давньогрецький театр і давньоримський. (Підручник с. 18 – 19)

Виступи учнів.

Історики театру вважають, що грецька драма ставила особливо високі вимоги до голосу акторів, тож вони постійно працювали над власним голосом, виконували спеціальні вправи, які сприяли його гнучкості та багатству відтінків.

Надзвичайний акустичний ефект створювали великі порожні амфори, сховані під землею у проходах, між місцями для глядачів.

6. Творче опрацювання інформації. Попробуйте себе в ролі акторів.

Сценічна майстерність (перегляд відео «Екзамен із сценічної мови»).

7. Виразне читання ученицею монологу з трагедії Есхіла.

Іо

Що за край? Що за люди?

І хто це стоїть, Обмаяний бурями, в путах міцних

На скелі стрімчастій? За злочин який

Він терпить цю кару? Повідай, куди Я, нещасна, тепер заблукала?

А-а-а!

Знов овід цей жалить мене, бездольну,

Жахає знов пастух тисячоокий —

Аргоса привид, сина Землі!

Зором лукавий — мчить по світах.

Його земля й по смерті не приймає.

І, знедолену, мене гонить він,

Схудлу з голоду, понад рінь морську!

(Есхіл «Прометей закутий»)

ІІІ. Повертаємось до джерел

 

Перегляд відео «Епідавр».

 

Історики і археологи Технологічного інституту американського штату Джорджія, що займалися розкопками в старогрецькому театрі міста Епідавр, наблизилися до розгадки неповторного акустичного ефекту старогрецького театру в місті Епідавр.
Унікальність системи полягає в тому, що глядачі останніх рядів чують навіть шепіт акторів так само добре, як і люди, що сидять прямо перед сценою. Ученим вдалося зрозуміти, порівнюючи різні джерела, що такий ефект створюють виготовлені з вапняку "крісла" для глядачів і розташування їх рядів.
Сидіння виступають в ролі своєрідного фільтру, який "зрізає" низькочастотні акустичні коливання і глушить фоновий шум глядацького залу, а ряди "крісел" відображають високочастотні акустичні коливання у напрямі аудиторії і підсилюють ефект.

З початку 50-х рр. XX в. в античному театрі Епідавра щорічно проводять фестивалі, в яких беруть участь найзнаменитіші виконавці з усього світу. Цей найбільший з античних театрів, що зберігся, використовується в літні місяці по своєму призначенню і сьогодні. Кращі театри світу вважають за честь виступити на цій сцені.

2.Перегляд відео «Персонажі давньогрецького театру оживають в Керчі»

3. Словник

Актори, зайняті у виставі, надягали котурни— спеціальне взуття на високих дерев'яних підошвах, яке збільшувало їхній зріст і відповідно покращувало процес сприйняття глядацькою аудиторією.

Котурни

Сучасне значення

«Виліз на котурни» - зневажлива оцінка

Людина, піднята на котурни – віддалена від нас

Ставати на котурни – бути зарозумілим, підносити себе. 2. перен. Про неприродне зображення чого-небудь, неприродний спосіб триматися, поводитися.

«ходулі» - тотальна відсутність почуття міри, норма несмаку.

«Ходульне виконання» -?

4. Комунікативно – ситуативні вправи

Уявіть себе театральним критиком. Порівняйте сучасний театр і давньогрецький.

Завдання класу: послухавши виступ, дайте відповідь на питання: «Чому театр в Давній Греції називали «школою для дорослих?»

Виступ.

Проводячи це дослідження, я ознайомилась з науковою статтею А.Е.Хейга, яка була видрукувана в Охфорді, 1898 р ( А. Э. Хэйг. Oxford: Clarendon Press, 1898. с. 1-6. http://www.theatredatabase.com/ancient/ ) Вивчаючи цю статтю, я знайшла такі відмінності:

Стародавня афінська драма була багато в чому відмінна від будь-якого виду сучасного драматичного спектаклю. Різниця була не тільки в характері самих п'єс, а також в порядку, як вони були представлені на сцені, обставини, за яких відбувалися.

У першу чергу, розкіш, театральні розваги протягом цілого року була справою ніколи не чуваною серед древніх Афін. Драматичні вистави в Афінах були укладені в дуже обмежені терміни, практично два великі фестивалі Діоніса.

Різноманітність п'єс була досить велика, щоб задовольнити найзахопленіших театралів. Кілька днів поспіль були присвячені винятково драмі. Кожен день трагедії і комедії слідували одна за одною, без перерви з ранку до вечора. Різниця полягає в тому, що стародавні драми повністю керуються державою. Обов’язок уряду забезпечити розваги народу. Витрати - це податок, який покладено на багатих. Театр був державною установою на благо всього народу. Кожен афінський громадянин мав право бути присутнім на щорічних драматичних виставах, і якщо він занадто бідний, щоб платити вступний внесок, він отримував гроші на вхідний квиток від держави. Премії були запропоновані з боку держави. Обмежене число поетів, ретельний відбір з боку держави. Рішення журі, що призначаються державою.

Аудиторія складалася практично з тіл людей. У сучасному театрі, з-за своїх обмежених розмірів, глядачів мало.

            У ті часи книги не були в достатку, їх використання було обмеженим, тому народ отримував літературні задоволення від різного роду публічних виступів і декламації поетичних творів. Драма в той час значила набагато більше, ніж для сучасних театралів. На сьогоднішній день, коли постійні постачання свіжої літератури є доступними для всіх, то важко зрозуміти хвилювання, з яким афін вирушає на щорічну виставку драми на Діонісія. Ведучий трагедії здійснює найбільш глибокий вплив на національні розум і характер. Вони говорять як вчителі народу.

Ще однією важливою характеристикою, яка відрізняє його від сучасності, є той факт, що кожна драма - це є конкурс. Але найбільш помітною різниця між давньою та сучасною драматургією - це релігійний характер першої. Афінська драма не тільки розвага для народу: це частина великого релігійного свята. Більшість передніх сидінь в театрі були представлені для священиків В центрі першого ряду, і в найкращому місці статуя Діонісія, який очолює торжества на честь бога.

У древній драмі було багато спільного з сучасними музичними фестивалями, в певний сезон кілька днів поспіль відведені цілком музиці.

Відповіді дітей

До уроку ми готували постер (плакат).

- Хто знає чи догадається, яке відношення має плакат до театру?

Вважають, що плакат виник в результаті еволюції від театральних афіш і об’яв.

5. Греки говорили: «Життя – це великий театр, і ми всі без виключення, граючи свої ролі, повинні взяти позитивний урок».

-          Як ви розумієте цей вислів?

-          Перегляд відео –фільму «Театр – жизнь»

Домашнє завдання.

1. Всі читають уривки з трагедії Есхіла «Прометей закутий», знайомляться з правилами поведінки в театрі;

2.      Кожен вибирає домашнє завдання, яке йому до вподоби:

створити за власним вибором дизайну та матеріалу (цитати, сенкан, гронування, “графіті”, план тощо) сторінку зошита за даною темою

3. Оголошується форум. Ви можете поділитись враженнями від про читаного, від уроку.

4..журналісти - замітка «Еллінський театр – його значення для світової культури»– комп 2

5. ритори готують діалоги, монологи з трагедії Есхіла «Прометей закутий»

6. До заключного уроку – великий проект, складаємо гру «Щасливий день», відкривайте папку «Luky day» і працюйте над даною програмою.


Теги: давньогрецький театр, Орленко Л.Л.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 2382/57


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar