Головна » Зарубіжна література

«Срібне століття» російської поезії

Мета: ознайомити учнів із причинами виникнення і особливостями «срібного століття», продемонструвати розмаїття літературних напрямків, течій та шкіл, познайомити з представниками цієї літературної епохи, розвивати уміння відчувати красу слова, виховувати поетичні смаки, спонукати до творчості.

Обладнання: презентація « Срібне століття російської поезії», портрети О.Блока, В. Брюсова, К.Бальмонта, А.Ахматової, С.Єсеніна, М.Цвєтаєвої, В. Маяковського та ін.

Тип уроку: урок – композиція

 

Хід уроку

 

І. Оголошення теми, мети і завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Питання до учнів.

Які фактори зумовили виникнення французького символізму? Якими є особливості французького символізму у творчості П.Верлена та А.Рембо?
Які характерні риси притаманні добі кінця ХІХ – початку ХХ століть?

ІІІ. Опрацювання теми уроку.

Лекція вчителя з елементами презентації.

План

Походження виразів «золоте» та «срібне» століття.
Розквіт релігійно – філософської думки на зламі епох.
Символізм як літературна течія:

Витоки символізму;
Засади символізму;
Представники літературної течії;
Криза символізму.

Акмеїзм та його теоретичне обґрунтування.

Витоки акмеїзму;
Засади акмеїзму;
Представники літературної течії;
Криза акмеїзму.

Футуризм. Естетична програма футуристів.

Сутність футуризму;
Представники літературної течії;
Криза футуризму.

Представники інших напрямів.

Лекція вчителя з демонстрацією слайдів

 

Вирази «золоте століття», «срібне століття» сягають доби античної літератури: «Трудів і днів» Гесіода, «Метаморфоз» Овідія. Гесіод вважав, що життя людства починається «золотим», а закінчується «залізним» століттям.

Що ж до поезії, то подібне позначення епох прийнято зводити до появи у 1829 році вірша Петра В’яземського «Три століття поетів». Автор якого зазначає, що «золоте» століття людства пішло безповоротно. Сучасна історико – літературна традиція іменує пушкінську епоху «золотим» періодом. На початок зламу ХІХ – ХХ століть – «срібним». Чіткі хронологічні межі відсутні.

Війни. Революційні потрясіння цього періоду безпосередньо на лірику поетів, на формування внутрішнього світу, побут і повсякденне життя людей. Поети не стояли осторонь цих історичних потрясінь: прагнули побачити в історичному – особисте, зробити досвід століть надбанням свого внутрішнього світу. Митці цього періоду вважали, що, переборовши за короткий час всесвітній хаос, особистість житиме у світі та разом зі світом.

Створюючи поему «Відплата», Олександр Блок змальовує сина ХХ століття. Початок століття поет характеризує як хвилини « розгубленості і боротьби неправди і правди». Все це зумовило утворення в літературі численних течій, об’єднань, угрупувань, які своєю повсякчасною літературною працею, дискусіями, літературними дуелями прагнули знайти нові шляхи розвитку літератури.

Символізм як літературний феномен зароджується не без впливу західних поетів (Поля Верлена, Артюра Рембо), але стає специфічно російським явищем. Намагаючись похитнути вульгарність і бездуховність світу, за допомогою відтінків, музики слова, містичної філософії, надати читачеві самому сприймати і розуміти художні образи, створені поетами.

Символізм – це не тільки шлях до свободи сприйняття, а й крок у напрямку польоту думки, зближення слова з музикою. Поезія символістів створювала мистецтво як цілісне інобуття цілісного об’єктивного світу, поєднуючи в єдину картину різнорідні його образи. Символ стає головною категорією їхньої поетики, з’єднувальною ланкою між матеріальною і ідеальною, почуттєвою і раціональною, розумовою і інтуїтивною сферами людської життєдіяльності.

Найяскравіше ілюструє ці тези вірш О.Блока «Про доблесті, про подвиги, про славу…». Твір насичений символами, його поетика поєднує в собі матеріальну сутність та ідеально – знаковий зміст. Такими символами стає «обличчя у простій оправі», « заповітне кільце», «синій плащ». Для ліричного героя це одвічний спогад, сновид, знак прощання, болю розлуки, незабутнього кохання.

Життя цього напрямку охопило два покоління поетів: «старших» (Валерій Брюсов, Федір Сологуб, Дмитро Мережковський, Зінаїда Гіппіус) і «молодших» ( Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Андрій Бєлий). Якщо «старше» покоління орієнтувалося лише на враження читача, відтінки слова і красу форми, то «молодше» створювало власне поетику символу, сповнену конкретним філософським змістом.

Шлях символістів – від балансування на таємничій грані світів, від пошуку музики слова, вишуканості думки і змісту – до поезії розпеченої думки, прагнення покласти свою поезію на вівтар духовного відродження нації. В.Брюсов проголошує:

Всех впереди, страна – вожатый,

Над мраком факел ты взметнула,

Народам, озаряя путь…

Шлях символізму виявився трагічним. У голодному Петрограді загинув Олександр Блок. В’ячеслав Іванов емігрував і сповив свободу рясою католицького священнослужителя. Гіркого хліба еміграції скуштували Дмитро Мережковський та Зінаїда Гіппіус. Та, незважаючи на трагічну долу багатьох поетів, головне для «срібного століття» - діяльне переживання буття як різних іпостасей життєдіяльності дієвої особистості, насолода багатством мови, максимальне наближення «Я» ліричного і «Я» біографічного, до якого прагне «Я» історичне як скарбниця вселюдського досвіду.

Акмеїзм ( «акме» -грецьк. «ясність», «вершина») здіймається на літературний олімп після кризи символізму (1910 – 1911 рр.). Авторами цього літературного напрямку були Микола Гумільов і Сергій Городецький. Теоретичне підґрунтя акмеїзму, яке було опубліковане на сторінках часопису «Аполлон» 1913р., підпало під нищівну критику О. Блока. В статті «Без божества, без вдохновенья» Блок дорікає, що серед літераторів почалося дроблення і негаразди, а муза та «божество» слова їх покинуло.

Джерела акмеїзму – поезія пастельних напівтонів, але поряд з цим напруженість і драматизм лірики.

Художнім відкриттям акмеїстів стало осмислення найтонших нюансів особистісного мікроклімату, « театр граючої речі».

Доля митців – акмеїстів склалася по – різному. Анна Ахматова ( Горенко), витримавши тортури часу, не втратила гідність, честь, любов до людей. Миколу Гумільова було розстріляно. Кузьміна – Караваєва, залишивши Росію, стала легендарною громадянкою Всесвіту – Матір’ю Марією. Осип Мандельштам, загинув у вирі сталінських репресій.

Футуризм (від лат. «futurum» - «майбутнє») оформився як творчий союзу 1910 році. Найважливішим у їхній естетичній програмі було заперечення спадщини попередніх літературних епох. Вони вважали свою поезію початком усіх нових шляхів розкріпаченого слова. Сміливо, експериментуючи зі складом, звуком, вони створювали віршову абракадабру, що несла потаємний зміст, якого не знали ще попередні покоління. Вірші футуристів схожі на фольклорні заклинання. Вони є поза просторові, вільні від принципів і традицій літератури, самобутні, не доступні простому читачеві. Яскравими прикладами цієї самобутності є вірші В. Хлєбникова, О. Кручених, В. Маяковського.

Дыр, бул, щыл,

убещур

скум

вы со бу

р л эз.

 

Олексій Кручоних

 

В цьому літературному творінні, на думку футуристів, « больше русского, национального, чем во всей поэзии Пушкина»

Футуристська група «Будетлян» - це Василь Каменський, Олексій Кручоних, Володимир Маяковський, Велємир Хлєбников, прагнули створити поетичну мову майбутнього, препаруючи морфеми наявного «матеріалу»

Під назвою «Центрифуга» об’єдналися Сергій Бобров, Микола Асєєв, Борис Пастернак. Ігор Северянін репрезентував так званий егофутуризм.

Незважаючи на неординарність звукових форм, найбільшого успіху досягли ті поети, чия творчість мала неперервний зв’язок з кращими літературними традиціями.

Представники інших літературних напрямів. Неможливо уявити «срібне століття» без імажиністів – початківців Сергія Єсєніна, В.Шершеневича, без «нових селянських поетів» М. Клюєва, М. Цвєтаєвої, М. Волошина, Саші Чорного.

Складна історична доба внесла трагізм, біль, розчарування в долі поетів «срібного століття». Всі вони були особистостями, людьми у найвищому розумінні цього слова. Талановиті. Самобутні. Молоді та сміливі. Вони за допомогою поетичного слова зробили революцію в літературі. Вони – двигуни цивілізації, без них не можливе людство.

 

ІV. Підбиття підсумків роботи.

Питання до учнів.

Чому поезія цього періоду складається з багатьох течій та напрямів?
Яка доля спіткала поетів окресленої доби?
Яка літературна течія вразила вас найбільше? Чому?

 

V. Домашнє завдання.

Дати письмову відповідь на питання: чому «срібне століття» називається саме «срібним»?
Ознайомитися з віршами О. Блока. Підготувати вірш для виразного читання ( за власним вибором)


Теги: Калатур Є.М., срібна доба
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 710/53


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar