Головна » Зарубіжна література

Розвиток японської літератури

Мета уроку:

познайомити учнів з культурою Японії, її звичаями, особливостями світогляду японського народу, сформувати уявлення учнів про особливості творчості Мацуо Басьо, про специфічність головних жанрів японської лірики;

розвивати логічне мислення, уяву учнів, вдосконалювати зв‘язне мовлення, навички самостійної роботи з додатковою літературою, навички виразного читання та аналізу хоку, розширювати кругозір учнів;
виховувати прагнення до пізнання життя, повагу до самобутньої японської культури, в тому числі й літератури, любов до природи, поезії, почуття дружби й краси, культуру почуттів учнів.

Тип уроку: урок сприйняття нових знань і формування вмінь та навичок учнів.

Епіграф уроку:

Японія – вишуканий прекрасний сад - втілення самої Краси

К. Бальмонт

 

ЗМІСТ УРОКУ:

І. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Слово вчителя. Тема нашого уроку «Розвиток японської літератури». На сьогоднішньому уроці ми познайомимось з культурою Японії, її звичаями і традиціями, особливостями світогляду японського народу, будемо намагатись зрозуміти, в чому полягає «краса Японії», дізнаємось про життя та творчість видатного японського поета Мацуо Басьо, про головні жанри японської лірики.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя. Японська культура – неповторний взірець гармонії між людиною і навколишнім світом. Традиційна японська культура суттєво відрізняється від європейської. «Культура Японії - це культура деталі, а не цілого. Не ліс, а дерево; не дерево, а гілка; не гілка, а листок; не листок, а прожилка на ньому - так влаштовано «зір» класичної японської культури».

Девіз японського мистецтва: «Не створи, а знайди й відкрий».

Сьогодні ми з вами вирушаємо у Японію, у «Країну, де сходить сонце», як часто її називають. Ми маємо доторкнутись до таємничого і прекрасного, що називається «культура Сходу». Японську культуру можна порівняти з «напіввідчиненими дверима». Спробуємо побачити, що ховається за ними.

2. Створення асоціативного куща:

- Скажіть, будь ласка, що вам вже відомо про Японію?

1) Токіо                               Я

2) імператор                      П

3) ієна                                  О

4) кімоно                             Н

5) гори, острови, вулкани   І

6) сакура                             Я

7) хризантема                              

8) нецке

9) орігамі                          

 

1) Токіо - столиця Японії. Покажи на карті, де розташована ця країна?

2  Глава держави - імператор.

3) Національна валюта Японії - ієна.

4) Національний одяг японців - кімоно.

5) Гора Фудзіяма - найвища гора Японії (Зверніть увагу: ви бачите палаючий силует цієї гори на тлі спокійного синього неба з чередою ніжних хмаринок, що плинуть у далечінь).

6) Національне дерево японців - сакура (японська вишня). Її рожеві мохнаті пелюстки захоплюють не тільки своєю чисельністю, а й своєю недовговічністю. Пелюстки сакури не в‘януть, вони падають на землю від легенького подиху вітру. Одне з найулюбленіших свят у японців - «ханамі» - милування квітучим деревом.

7) Національна квітка Японії - хризантема. В уяві японців хризантема та сонце єдині: ці слова і вимовляються однаково («кіку»), і зображуються одним ієрогліфом. З VІ ст. хризантема вважається емблемою японських імператорів. Ця квітка з 16-ма подвійними пелюстками до цього часу залишається гербом Імператорського будинку, а іноді виконує роль державного герба - на монетах, печатках та офіційних документах. Хризантема зображена на ордені Хризантем, який вважається вищою та самою почесною нагородою в країні. Для японців сонячна квітка - не просто символ щастя та довголіття, ця рослина в Японії оточена любов‘ю та піклуванням. Існує повір‘я, що зібрана з хризантеми роса подовжує життя. Ще з 831 року в Японії склалася чудова традиція - Свято хризантем. В далекі часи в 9 день 9 місяця всі запрошувались в імператорський палац, пили вино з хризантем, слухали музику та складали вірші.

Знов піднімаються з землі

Схилені дощем

Квіти хризантем.

До цього дня в Японії проводяться фестивалі та виставки композицій з хризантем. А в місті Нихонмацу проходить виставка ляльок з цих квітів. Під час проведення свята можна спробувати хризантемовий напій. Говорять, він приємний на смак та корисний для здоров'я.

8) Нецке – японська мініатюрна скульптура. Спочатку японці виготовляли «нецке» як деталь одягу, але в кінці XVІІІ ст. «нецке» набуває характеру мініатюрної скульптури. Матеріал для її виготовлення різноманітний: і слонова кістка, і рибна кістка, і дерево. «Нецке» зображують японських богів: бога багатства Дайко-ку або бога мудрості Фукуроку. Зустрічаються й мініатюрні зображення тварин, птахів, риб, комах.

9) Орігамі – мистецтво виготовлення виробів з паперу. Ще в початковій школі на уроках праці ви навчились робити паперових журавликів. За японською легендою, білий журавель - священний птах, що піднімає на небо тих, хто досягнув своїм земним життям безсмертя. Журавель - символ людських надій, щастя та добробуту.

 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

Слово вчителя.

Я бачу, вам вже багато чого відомо про Японію. Дійсно, це дивовижна країна, цікава і самобутня. Упродовж своєї тривалої історії вона створила унікальну національну культуру. Це країна мистецтва чайної церемонії тяною, мистецтва вирощування карликових дерев бонсай і оранжування букетів ікебана, мистецтва театру Кабукі та Ноо.

Клас поділено на 4 групи, кожна напередодні отримала випереджальне завдання - підготувати повідомлення саме про ці види мистецтв. І зараз ви будете звітувати про виконану роботу за допомогою різних цікавих методів.

 

Перевірка домашнього завдання.

 

І група (повідомлення про ікебану з використанням методу «Ромашка Блума» (ромашка питань):

1) просте (Що таке ікебана?)

2) уточнююче (Ви справді вважаєте, що ікебана – це мистецтво створення букетів?)

3) пояснююче (Чому в композиції обов‘язково повинно бути три основні
гілки?)

4) творче (Якщо б вам запропонували створити ікебану, щоб ви використали для цього?)

5) оцінююче (Чому мистецтво ікебани користується гарячою любов‘ю японців?)

6) практичне (Де можна використати цей витвір мистецтва?)

 

ІІ група (повідомлення про бонсай з використанням методу «Прес»):

1) викладіть свою думку: «Я вважаю, що...»

2) поясніть причину появи цієї думки: «Тому що...»

3) наведіть аргументи на підтримку вашої позиції: «Наприклад...»

4) зробіть висновок: «Таким чином...»

Бонсай - карликове деревце. Це мініатюрне деревце повністю пропорційне до великого. Вирощуючи маленькі дерева, японці формують їх подобою побаченого раніше на природі або сфотографованого дерева. Вирощування карликових дерев-справа дуже кропітка. Потрібно щонайменше 3 роки, щоб крихітне деревце почало набувати вигляду справжнього дерева, і близько 9 років, поки воно наблизиться до бажаного результату. Так як в природі існують різні дерева, так і бонсай буває 6 типів: 1) одиночне дерево, яке росте похиленим або вертикально; 2) два дерева, які ростуть з одного кореня; 3) група з кількох дерев, яка імітує лісову галявину; 4) дерева з високо піднятими коренями; 5) дерева, різко зігнуті униз, які нібито звисають зі скелі; 6) дерева з коренями, які оплітають камінь. Бонсай - символ національної особливості японців - природженої любові до природи. Японці люблять спілкуватися з друзями поруч з маленьким дивом.

 

ІІІ група (повідомлення про чайну церемонію з використанням літературної гри «Лото»):

1) Де відбувається церемонія чаювання?

2) Як відбувається чайна церемонія?

3) З яких частин складається чайна церемонія?

4) Які типи чайної церемонії існують?

5) У чому японці вбачають вищий смисл чайного ритуалу?

Кожна японська сім‘я має «чайну кімнату», а часто й «чайний будиночок», де відбувається церемонія чаювання. Він збудований з найпростіших матеріалів: дерева, соломи, бамбука. «Чайний будиночок» оточений невеликим філософським садом, що складається із піску і каміння. Доріжку до нього утворюють великі камені, іноді її прикрашали спеціально знятим з дерев осіннім листям. Той, що ступив на неї, залишає всі свої злободенні турботи і зосереджується на очікуванні церемонії. Ця кімната обставлена просто, навіть бідно, за принципом «нестача краще, ніж зайвина», все в ній витримане у спокійних тонах, крім завжди сліпучої білої скатерті й білого бамбукового ковша для розливання чаю. Прикрасою кімнати служили квіти у вазі або ікебана, розташована у спеціальній ниші, причому недопустимим є сполучення живих квітів із намальованими. Виключається одноманітність, повторення фарб, симетрія. Якщо чайник круглий, то глек для води кутастий; якщо чайниця лакована, то не подаються чашки з чорним малюнком. Комплект чайних речей складається з 24 предметів. Всюди й у всьому – ідеальна чистота. «Чайна кімната» мала назву «притулок фантазії», господарі приємно проводили там час у колі сім‘ї або приймали гостей (не більше 5).

Під час церемонії треба вправно, граціозно, бездоганно вимити й подати посуд, приготувати зелений чай, подрібнивши його в порошок, заварити його, багаторазово засипаючи маленькими порціями і тут же заливаючи потроху окропом і збиваючи бамбуковою збивачкою, і запропонувати готовий чай гостеві. Кожний предмет слід вносити в кімнату окремо, а вся церемонія складається з 37 дій. В ритуалі чаювання існують певні правила: подавати гостеві чашку треба обов‘язково правою рукою, супроводжуючи це поклоном. Церемонія чаювання – це своєрідна вистава, іноді для її виконання спеціально запрошувались молоді дівчата. Основу чайного ритуалу складають 4 принципи: гармонія, чистота, спокій і чемність.

Чайна церемонія складається з двох частин: приготування напою в єдиній чашці та самого чаювання.

Існують два типи чайної церемонії: коли подається густий чай в одній посудині (кожен відпиває з неї, обтирає чашку та передає по колу іншому) і коли подається рідкий чай кожному в окремій посудині.

Вищий смисл чайного ритуалу японці вбачають в насолоді гармонією, в тяжінні до катарсису - очищенню душі, бо учасники церемонії нібито відмовляються від турбот і суєти, щоб зануритися в атмосферу високої духовності.

 

ІV група (повідомлення про театр Ноо та театр Кабукі з використанням методу «Діаграма Вена»):

 

                           

3. Визначення критеріїв японського уявлення про красу.

Ми дізнались багато цікавого про культуру Японії, про її звичаї та традиції. Японці повчають: «Вдивляйтесь у звичне – і побачите несподіване, вдивляйтесь у непривабливе – і побачите привабливе, вдивляйтесь в просте - і побачите складне, вдивляйтесь у частинки - і побачите ціле, вдивляйтесь в мале - і побачите велике. Вдивляйтеся, вслухайтеся, вникайте, не проходьте мимо». Знаходити прекрасне і не залишатися байдужим -ось чому треба вчитися у японського народу. Японці шукають красу в усьому, що їх оточує. Російський поет К. Бальмонт казав: «Японія - вишуканий прекрасний сад-втілення самої Краси». Культ краси можна назвати національною релігією Японії.

[Краса - врода, вродливість, прикраса, приваблива зовнішність.] А як ви розумієте, що таке краса?

[Подпись: Краса – врода, вродливість, прикраса, гарна приваблива зовнішність] Кожен з нас шукає красу по-своєму і по-своєму її розуміє.

Цікаво, що ж є мірилом краси у японців?

Мірилом краси у японців служать поняття «сабі», «вабі», «сібуй» та «юген».

«Сабі». Японці вбачають особливу красу в ознаках віку, вони можуть замилуватись старим деревом, замшілим каменем в саду. «Сабі» - це чарівність старовини, відбиток часу.

Поняття «вабі» важко пояснити словами, його треба відчути. Це чарівність повсякденного, краса простоти.

З часом слова «сабі» й «вабі» стали вживатися як одне поняття, перетворившись на слово «сібуй». «Сібуй» - це краса простоти плюс краса природності.

Четвертий критерій японського уявлення про красу - «юген» - чарівність недоговореності, краса, яка лежить у глибині речей і розкривається через натяк, підтекст.

4.Особливості японської поезії. Життєвий та творчий шлях Мацуо Басьо.

Слово вчителя.

Японці шукають в природі красу, а в житті істину - смисл життя.

У японському місті Кіото, на подвір‘ї монастиря Рьоандзі, є сад каміння.

               

Складається він із 15 каменів. Вони розміщені так, що з будь-якого місця можна побачити лише 14. 15-й залишається невидимим. Це є символ істини, яку шукають японці. Бував в цьому місці і поет Мацуо Басьо, якого називають дбайливим садівником чудового саду японської поезії.

Мандрівник! Це слово

Стане іменем твоїм.

Довгий осінній дощ...

Так писав він про себе.

Індивідуальне повідомлення учня про життя М. Басьо.

Справжнє ім‘я Мацуо Басьо - Манефуса Дзінсітіро. Він народився в 1644 році в сім‘ї небагатого самурая в провінції Іта, в центрі острова Хонсю. Басьо було 28 років, коли він залишив службу у феодала і зі збіркою своїх перших віршів вирушив до столиці Едо. Він став учителем поезії. Один із учнів умовив свого батька подарувати Басьо маленьку хатинку біля невеличкого ставка. Поет посадив біля неї бананову пальму і прийняв псевдонім Басьо (бананове дерево). В 1682 році пожежа знищила частину Едо, згоріла й бананова хижка. Басьо пішов з Едо. 10 років він мандрував Японією. Помер поет в 1694 році у місті Осака в оточенні своїх учнів.

Слово вчителя.

Усе життя блукав Мацуо Басьо дорогами рідної країни. У невеликій дорожній сумці - скарб поета - мандрівника: кілька книжок з улюбленими віршами і, звичайно ж, японська флейта, адже в її звуках не менше мудрості, ніж у стародавніх книгах.

Сьогодні Мацуо Басьо крізь простір і час нібито звертається до нас:

Мандрівниче в далекій країні!

Повернись, я покажу тобі

Істинні квіти.

Тож рушаймо у подорож шляхом Краси, який відкриває нам поет Мацуо Басьо, неперевершений майстер своєрідного жанру японської лірики – хоку.

Робота з літературознавчим поняттям.

Хоку як жанр японської поезії виникає в 17 столітті, відокремившись від іншого жанру – танка.

 

Танка («коротка пісня») - це п‘ятивірш, який складається з 5 рядків і має 31

склад (5+7+5+7+7).

[Подпись: Головні принципи поетики хоку: сабі – простота, сіорі – асоціації; хосомі – підтекст; карумі - легкість] Пізніше танка почала ділитись на 2 строфи: перша - «хоку» («початкова фраза»), це тривірш (5+7+5), друга - «агеку» («завершальна фраза»).

Поступово хоку стає самостійною поетичною формою. Основна тема хоку - єдність природи і людини.

Послухайте, як звучить японською мовою один із віршів М. Басьо:

 

Фуру іке я.                                            Старий ставок.

Кавадзу тобікому.                                Жабка скаче у воду.

Мідзу-но ото.                                       Чути сплеск.

Чи можна довести, що цей вірш – хоку?

Аналіз хоку Мацуо Басьо.

Вірші Басьо короткі, але в кожному з них поет шукав свій шлях від серця до серця.

Зверніть увагу на монітор комп‘ютера, прочитайте вірш М. Басьо, подивіться на ілюстрацію до нього і подумайте, про що цей вірш?

В одній японській легенді розповідається про чоловіка, який відніс свою стару тітку, яка замінила йому рідну матір, на безлюдну гору й покинув її там, але, побачивши, як над горою зійшов місяць, розкаявся у вчиненому і приніс стару назад додому. Почувши цю легенду, Басьо створив вірш. Прочитайте його і скажіть, чому він нас повчає?

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу.

Робота в парах.

Завдання усім учням: скласти сенкан про те, що вам сподобалось на сьогоднішньому уроці.
Індивідуальне завдання: скласти пазл за допомогою комп‘ютера.

 

2. Підведення підсумків уроку за допомогою прийому «Незакінчене речення»:

На сьогоднішньому уроці я дізнався про...
На сьогоднішньому уроці для мене найцікавішим було...
Після цього уроку я зможу...

3. Оцінювання учнів.

Заповнення листів самооцінки, додавання балів (японська валюта), які отримала кожна окрема група під час групової роботи.

4. Домашнє завдання.

Диференційоване домашнє завдання учні отримують «Поштою» (учням даються конверти різного кольору з різним домашнім завданням):

1) проаналізуйте 1-2 хоку (на вибір), користуючись пам‘яткою;

2) спробуйте створити власний вірш-хоку;

3) напишіть твір-мініатюру на тему «Філософське осмислення життя людини у хоку Мацуо Басьо».

5. Заключне слово вчителя.

Японці говорять: «Зустріч – це початок розлуки». Завершується і наш урок. Але нехай з нами залишається Краса, вміння бачити її поруч і завжди.

А на згадку про сьогоднішній урок я хочу подарувати вам гілочку сосни, це теж символ Японії, а на ній – мій власний вірш в японському стилі, це мої вам побажання:

Природа – краса.

Треба вчитися в неї,

Любити її.

 

Пам‘ятка «Як зрозуміти хоку?»

 

1. Про що цей хоку?

2. Яким настроєм він сповнений?

3. Схарактеризуйте образи хоку.

4. Як представлений образ ліричного героя?

5. Яка пора року наявна в тексті?

6. Які думки викликає вірш?

7. Як у даному хоку втілено принципи японської поезії:

   - побачити велике і прекрасне у малому і буденному;

   - сказати про багато речей небагатьма словами?

8. Які принципи поетики хоку Мацуо Басьо ви в ньому помітили?

9. Яке враження на вас особисто справив цей хоку?

   10. Прочитайте хоку ще раз вголос, поміркуйте, наскільки ви наблизились до смислу вірша.


Теги: Басьо, Лапіна І.М.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 440/22


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar