Головна » Зарубіжна література

Образ жінки у світовій поезії

Мета: поглибити і розширити знання учнів,набуті при вивченні поезії класиків світової літератури. Акцентувати увагу учнів на моральній красі жіночих образів. Сприяти розвитку виразного читання,логічного мислення та зв’язного мовлення учнів. Виховувати любов та повагу до матері, бабусі, до жінки.

Обладнання: виставка творів поетів даних епох; ілюстрації учнів,які відображають особливості епох.

ТЗН: магнітофон (використання фрагменту музичного твору)

Епіграф до уроку: 

    

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя (під музику «Memory»)

Як пишно квітка лотоса цвіте

Яка жагуча врода у тюльпана

Яке в ромашки серце золоте

Яка троянда горда і духмяна.

Отак і жінка: ця ласка й доброта

А та мрійлива,чарівна

І кожна вабить, наче таємниця.

ІІ. Робота над темою уроку

Вчитель: Жінка… Як багато сказано цим словом. В усі віки їй поклонялися художники,поети,музиканти. Багато жінок залишилися символами,хоч минуло багато століть.

 

Назвіть,які ви знаєте імена-символи?

Учні: Пенелопа – символ відданості та вірності.

Лаура і Беатріче – символи натхнення і поваги.

Ольга і Роксолана – символи мудрості та державного розуму.

Марія – символ всепокоряючої любові до людей і заступництва.

Мона Ліза – символ загадковості та таємничості.

«Літературне гроно» до слів: Жінка. Поезія. Кохання.

Сьогодні ми перегорнемо сторінки «Книги поезії»: від античного світу до наших днів. Книга поетичної пам’яті починається з античності.

ІІІ. Книга поезії

 

І сторінка

Поезія античності

Яких поетів античного світу ви знаєте?(Верлігій,Сапфо,Анакреон,Алкей)

Хто з поетів жив у Помпеї?

Учень-дослідник розповідає нам про Сапфо.

Яка основна тематика поезії античності?

Поезія поетів античності життєрадісна,прославляє красу людини. Можна виділити спільну тему – це інтимна лірика,де оспівується краса та чистота почуттів(запис у зошити).

 

ІІ сторінка

Епоха Середньовіччя

На зміну античній йде епоха Середньовіччя.

Яких поетів Середньовіччя ви знаєте?(Фортунант,Карл Орлеанський,Франсуа Війон).

Учень-дослідник розповідає про епоху Середньовіччя.

Яка основна тематика поезії Середньовіччя?

На відміну від античної поезії,де в інтимній ліриці оспівувалася дівчина-кохана,наречена,в ліриці Середньовіччя розповідається про любов і співчуття Богоматері-Мадонни до простих людей).

 

ІІІ сторінка

Епоха Відродження

Отже,ми підійшли до епохи Відродження. Яких поетів Відродження ми знаємо?(Данте,Петрарка,Шекспір,Маргарита Наварська).

Учень-дослідник розповідає про Франческо Петрарку. Другий учень читає сонет Петрарки.

Про що писали поети-гуманісти?

Ідеалом поетів епохи Відродження була жінка високої духовної культури.(записи в зошитах)

 

На зламі двох століть: XVIII та XIX,овіяні волелюбним духом епохи,дивлячись у майбутнє і відходячи від минулого,жили й писали поети,шукаючи ідеали на височинах людського духу та в глибинах людського почуття.

Хто ж вони ці поети?(Шіллер,Байрон,Гейне,Міцкевич)

Якою змальовували жінку поети-романтики?

Романтики бачили жінку натхненною,ніжною і красивою,але поряд з красою вони захоплювалися її здібностями і талантом.(запис у зошити)

XX ст. Жінка! Вона завжди була ідеалом свого часу. Вона,як губка всмоктувала в себе щастя буття і пекучий біль зневаги,вона завжди вболівала за свою землю і за долю Всесвіту.

Вірш «Стояла я і слухала весну» Л. Українки.

Висновок у зошити: «Який же майстерний витвір – жінка!»

Кінець XIX – поч. XX ст. Ця епоха насичена соціально-політичними подіями. З’являються нові ідеї,нові концепції життя людини і суспільства. Відбуваються зміни в самій поезії і у ставленні до жінки.

Поезія стає відгуком на злобу дня,а жінка стає більш буденною,войовничою й бойовою.

Змальовують жіночі будні,чого не було в поезії XV – XVIII ст.,чого не було в античній поезії.

Що б ви побажали нашим жінкам в їх нелегкому буденному житті?

Всі: Море радості!

Учениця читає вірш В.Симоненка «Море радості»

Я із надій будую човен,

І вже немовби наяву

З тобою ніжний,срібномовен,

По морю радості пливу.

О море радості безкрає,

Чи я тебе перепливу?

Якби того,що в мріях маю,

Хоч краплю мати наяву.

 

ІV.Підсумок уроку

Вислови видатних людей різних епох про кохання.

 

Матеріал до уроку

В еду ч и й. Дорогі друзі! Вашій увазі пропонується літе­ратурний журнал, який ми назвали "Жінка. Поезія. Ко­хання". Ми — це редакційна колегія журналу в складі уче­ниць 8 класу і мене, головного редактора, вчителя зарубіжної літератури. Ще у нас є художник-оформлювач, але вона зайнята своїми прямими обов'язками.

   Назва нашого журналу ще не остаточна, а робоча. Ос­таточну ж допоможете знайти нам ви, дорогі друзі. Чому ми звернулись до цієї теми, думаю,зрозуміло. Незабаром 8 березня,яке у нашій країні давно відзначається як свято жінки. Оскільки захід відбувається під час тижня зарубіжної літератури,то,звичайно,ми не обійдемося без літературного підґрунтя.

   Журнал у нас двомовний. Це означає,що публікації в ньому будуть як українською,так і російською мовами.

І сторінка.

Перша сторінка журналу — поетична. На ній портрети 4 жінок, що жили в різний час і належали до різних на­родів. Але об'єднує їх одне — їм були присвячені найк­ращі вірші найкращих поетів усіх часів і народів. До кож­ного портрета ми додаємо короткі розповіді і, звичайно ж, поезії. Послухайте їх.

Беатріче. XIII ст. Італія.

Коли видатному італійському поету Данте Аліг'єрі було лише 9 років, він зустрів восьмирічну дівчинку Беатріче Портінарі. В серці у хлопчика прокинулось радісне висо­ке почуття.

Удруге Данте побачив Беатріче через 9 років в розквіті її дівочої вроди: "Проходячи вулицею, вона звела очі в той бік, де я стояв геть сторопілий, і зі своєю невимовною ласкавістю, яка нині винаго- с роджена у вічному житті, привітала мене так доброзич- і ливо, що я, здавалося, осяг­нув межі блаженства". Вра­жений її чистою вродою, Данте закохався у дівчину. Віднині всі його помисли по­в'язані з нею. Але, боячись заплямувати ім'я дівчини людським поговором, він таїть свої почуття від Беатрі­че і лише у віршах оспівує її красу, чистоту і шляхетність.

Його поезії склали збірку "Нове життя" (1292 р.). Бе­атріче помирає зовсім моло­дою, а вражений поет продов­жує оспівувати вічний і нетлінний образ коханої, її справжню духовну суть. Дан­те наділив небесною красотою земну жінку.

В своїх очах вона несе кохання,

На кого гляне, всі блаженні вмить;

Як десь іде, за нею всяк спішить,

Тріпоче серце від її вітання.

Він блідне, никне, множачи зітхання,

Спокутуючи гріх свій самохіть.

Гординя й гнів від неї геть біжить.

О донни, як їй скласти прославляння?

Хто чув її — смиренність дум свята

Проймає в того серце добротливо.

Хто стрів її, той втішений сповна.

Коли ж іще всміхається вона,

Марніє розум і мовчать уста,

Таке-бо це нове й прекрасне диво.

Лаура. XIV ст. Франція.

6 квітня 1327 р. в церкві святої Клари у французькому містечку Авіньйоні 23-річний Франческо Петрарка зустрів прекрасну жінку Лауру і закохався на все життя. Як і Беатріче для Данте, Лаура в очах закоханого поета — ідеал жіночої краси і чистоти.

   Збірка з 365 поезій "Книга пісень" — це своєрідний щоденник почуттів і переживань люблячого серця.

Вслухайтесь в один з віршів збірки — сонет № 267. Він утверджує думку про те, що справжня любов у житті людини буває лише один раз.

Де погляд ніжний, де чарівний вид;

Де постать горда, де струнка постава,

Де мова та бентежна й величава,

Що завдає негідникові встид?

Де сміх, що жалить того, хто набрид?

Де та душа, що, мов зоря яскрава,

Висока й гідна владарського права,

Небесну нам осяяла блакить?

Я вами дихаю, для вас палаю,

Я народивсь для вашого єства,

Без вас мені нема й не треба раю;

Як радість відійшла моя жива,

В словах надію я плекав безкраю,

Та вітер порозвіював слова.

Смаглява дама. XVI ст. Англія

   Кінець XVI ст. був часом роз­квіту ліричної поезії в Англії. У 154 сонетах, присвячених не­відомій Смаглявій дамі, про­явився талант Шекспіра не тільки як геніального драма­турга, а й тонкого лірика.

   Свою даму він зображає зви­чайною земною дівчиною, яка легковажністю мучить героя.

  На відміну від Данте і Пет­рарки ліричний герой Шексп­іра страждає не в уяві, а:від ре­ального кокетства чи з примхи своєї обраниці. І все ж кохан­ня таке сильне, що поетове серце готове все вибачити.

Сонет №141

Мій зір тебе не любить, далебі.

Усякого набачивши пороку.

Та серце любить і не вірить оку,

Сто сотень вад не бачачи в тобі.

Ні голос твій,не надто милий вуху,

Ні дотик ніжний,пахощі і смак

Не владні затягнуть мене ніяк

На учту зору,доторку і слуху:

Та навіть всім п 'ятьом моїм чуттям

Не визволити серця із неволі, —

Воно, як раб, твоїй покірне волі,

За усміх твій платитиме життям.

Та вже хоч тим у виграші я буду,

Що ти — мій гріх — даєш мене до суду.

 

Наталья Гончарова. XIX ст. Россия.

Женой Пушкина стала красавица Наталия Николаев­на Гончарова. Он сватался к ней дважды, и лишь во вто­рой раз ее родители дали согласие.

Но их счастливая жизнь продолжалась недолго. Вско­ре из-за сплетен о ее связи с Дантесом Пушкин вызыва­ет соперника на дуэль.

Увы, Александр Сергеевич был тяжело ранен своим противником и вскоре, в 1837 г., скончался. На смертном одре Пушкин сказал своей жене, что она ни в чем перед ним не виновата.

Мадонна

Сонет

Не множеством картин старинных мастеров

Украсить я всегда желал свою обитель,

Чтоб суеверно им дивился посетитель,

сужденью знатоков.

 В простом углу моем, средь медленных трудов,

Одной картины я желал быть вечно зритель,

 Одной: чтоб на меня с холста, как с облаков,

 Пречистая и наш божетвенный спаситель —

Она с величьем, он с разумом в очах —

 Взирали, кроткие, во славе и лучах,

Один, без ангелов, под пальмою Сиона.

 Исполнились мои желания. Творец

Тебя мне ниспослал, тебя, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейший образец.

Александр Пушкин

 

1-й    ведучий

Стрілися двоє, що долею схожі.

Може, десь тут або десь там...

Дивляться в очі: чи вірити можна

Теплій руці і привітним словам?

2-й  ведучий

Берег любові в далекім тумані,

І допливемо, коли тільки вдвох,

 І допливем, коли спільне бажання.

Берег любові і хвилі тривог.

3-й  ведучий

Стрілися двоє в житейському морі.

Може, сьогодні, а може колись.

В серця питаються: йти далі поруч

Чи, постоявши, навік розійтись?


Теги: поезія, Хмура С.Ю.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 1031/48


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar