| Головна » Зарубіжна література |
Мета: показати любов Гоголя до народу і природи України, неповторність і красу світу, що оточував письменника, витоки поетичного світосприйняття, познайомити з місцями, де проходили життєві шляхи Гоголя; підготувати учнів до вивчення повісті письменника «Тарас Бульба»; розвивати навички дослідницько-пошукової роботи, навички виразного читання; показати ідейно-естетичну функцію пейзажу в повісті, своєрідність поетичного світобачення письменника; з'ясувати, як картини природи, сприяють розкриттю внутрішнього стану героїв; допомогти учням осягнути символічний образ степу, підкреслити взаємозв'язок природи з життям героїв; виховувати патріотичні почуття, спонукати до читання, виховувати в учнів зацікавлення творами М. В. Гоголя. Тип уроку: засвоєння нових знань Обладнання: карта України, ілюстрації з українськими пейзажами, портрет Гоголя, портрети його батьків , виставка книг письменника, слайди до мультимедійної презентації, репродукція картини І.Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану» та С.Васильківського «Козаки в степу», підручник Епіграф: Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну! М. В. Гоголь Степ що далі, то ставав прекрасніший. М. В. Гоголь Проблемне запитання уроку: "Чому так важливо знати своє минуле? " Очікувані результати: Учень (учениця): Ø розповідає про зв'язки Гоголя з Україною та її культурою; Ø переказує близько до тексту ключові епізоди повісті «Тарас Бульба»; Ø сприймає великий за обсягом текст цілісно; Ø визначає ідейний зміст твору: зображення любові до Батьківщини, героїзму та подвигу, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю. Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво Методи і прийоми: випереджувальне завдання, технологія «Мікрофон», робота в творчих групах, виразне читання художнього тексту; інсценування
Хід уроку
І. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності З'ясування емоційної готовності учнів до уроку. (Учні виражають свій настрій за допомогою дієслів: хвилююся, чекаю, сподіваюся тощо. Учитель бажає успіху на уроці.) Технологія «Мікрофон»: «Від сьогоднішнього уроку я очікую ...»
Перша 30-хвилинка. Учитель. У кожної людини свій неповторний шлях. Яким же був шлях одного з великих сучасників Пушкіна, гордості нашої літератури М. В. Гоголя — людини, яка любила Україну, її природу, героїчне минуле, а понад усе — поетичний світ українських легенд, пісень, живого народного слова? II. Актуалізація опорних знань (Учні пригадують відомі твори М. Гоголя, їх значення в житті і творчості письменника) — Які твори М. В. Гоголя вам відомі? («Ніч перед Різдвом», «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинський ярмарок» — усі ці повісті входять до збірки «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Це була перша книга Гоголя, що здобула йому успіх, — книга про Україну, її минуле, народ, його звичаї, побут. Гоголь у статті «Про малоросійські пісні» писав: «Якщо історик захоче напевне дізнатись про побут, стихії характеру, всі відтінки почуттів, страждань, веселощів зображуваного народу, дух минулих епох, йому допоможуть у цьому народні пісні — історія народу відкриється перед ним у ясній величі».) III. Сприйняття нового матеріалу (Використання мультимедійної дошки) (Під час роботи на уроці учні проводять необхідні записи в робочих зошитах на розсуд учителя) 1.Пояснення епіграфа: Прокоментуйте вислови М.Гоголя, що є епіграфом до нашого уроку: Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну! М. В. Гоголь Степ що далі, то ставав прекрасніший. М. В. Гоголь
2. Слово вчителя. Проблемне питання: У ході роботи на уроці ми маємо знайти відповідь: "Чому так важливо знати своє минуле? " Кажуть, що душа митця — в його творах. З них ми дізнаємося про його думки й почуття, погляди й настрої. Повість «Ніч перед Різдвом» ввібрала в себе світлу віру письменника в духовні сили народу. «Вечір напередодні Івана Купала» — відбиває тривожні роздуми автора про долю тих українців, які всупереч народним традиціям, здобули багатство нечесним шляхом; «Страшна помста» — гнівне засудження зрадництва. Дія повістей розгортається то в Сорочинцях , то поблизу Диканьки, то біля дніпровських круч. Перед очима письменника — вся степова Україна. Ваші товариші - «екскурсоводи» проведуть заочну екскурсію «Гоголівськими шляхами». (Слайд № 4) 3. Випереджувальне завдання. Розповідь «учнів-літературознавців». Екскурсія 1. «Гоголь на Полтавщині». Розкішно сяяв один з днів гарячого серпня тисяча вісімсот... вісімсот... Та років із тридцять буде тому, коли шлях, верст за десять до містечка Сорочинці, кипів народом, що поспішав з усіх околишніх і далеких хуторів на ярмарок». Так Сорочинці стали відомі світові, бо саме «Сорочинським ярмарком» відкривалася збірка «Вечори на хуторі біля Диканьки», яка принесла славу 22-річному Миколі Гоголю. «Ви в'їжджаєте в село, і Микола Васильович, мудрий і простодушний, веселий і сумний, зустрічає вас (цей чудовий пам'ятник споруджено 1911 р. скульптором І. Гінцбургом)». (Слайд № 5) На березі живописної річки Псел розкинулося село Великі Сорочинці. Саме тут, у селі Сорочинці , у будинку лікаря Миколи Яковича Трохимовського в 1809 р. 20 березня (1 квітня за новим стилем) у сім'ї Василя Панасовича та Марії Іванівни Гоголів-Яновських народився син, Микола, майбутній письменник. Марія Іванівна, мати Гоголя, приїхала сюди з родового маєтку Василівка (Яновщина) до лікаря М. Я. Трохимовського. Нині у Великих Сорочинцях працює меморіальний музей Гоголя. Батьки Гоголя були люди високоосвічені. (Слайд № 6) Василь Опанасович Гоголь-Яновський (1777-1825) писав вірші, комедії російською та українською мовами; Марія Іванівна (1791-1868) знала німецьку та французьку мови, любила літературу, захоплювалась музикою, знала безліч народних легенд, казок і розповідала їх дітям, вона була сповнена самозреченої і тихої любові до своїх дітей. Затишним царством краси і спокою називали садибу Гоголів у Василівці. (Слайд № 7) Старий, невисокий будиночок з білими колонами. Розлогий тінистий парк. Повноводий став, обсаджений журливими вербами і стрункими сріблястими тополями. А навколо — родючі поля, затишні луки. Тут і спливало раннє дитинство М. Гоголя. Василівка, нині Гоголеве, стала колискою генія, ростила й виховувала його. Українські пісні, розмаїтий гамір ярмарків (бо Василівка ярмаркувала чотири рази на рік). Яскраві образи, що поставали в уяві з переказів та легенд — усе бентежило душу М. В. Гоголю і спонукало до фантазії. У вісімнадцять років у листі до дядька П. П. Косяровського Гоголь напише: «У години і туги, і радості буду згадувати той час, коли ми разом жили дружним сімейством, як працювали в саду, трудились і, нарешті, збиралися до домашнього простого обіду...» А пізніше, звертаючись в листі до батьків, скаже: «Бачу все, що любе серцю, бачу рідну домівку. Бачу рідну річку Псел». Екскурсія 2. Кибинці Д. П. Трощинського – «Миргородські Афіни» Батько майбутнього письменника захоплювався театром і сам писав комедії, які ставилися на сцені в Кибинцях у багатого поміщика, державного діяча Д. П.Трощинського. «Великий будинок, оточений кількома флігелями... італійський сад на узгір'ї, статуї античних богів, заокруглений портик над ставком, повитим молоком туману... Звуки оркестру...» «Миргородськими Афінами» називали Кибинці на Полтавщині. (Слайд № 8) На честь «його превосходительства» тут влаштовувалися бали, театральні вистави. «Урочисто сиділи в перших рядах вельможні старці — колишні законодавці мод і смаків театральних столиць. І поруч з ними — зовсім інша, «старосвітська» публіка, яка навряд чи могла опинитися в сусідніх кріслах з Трощинським і Капністом у справжньому театрі Петербурга або Москви: те, що відбувається на сцені, вони сприймають майже з такою простодушністю, що й прислуга, і сільські мужики і козаки-хуторяни, які гуртом збилися біля входу». А малий Микола, спостерігаючи за дійством на сцені, багато чому навчиться в цьому першому в житті театрі. А ось «те, що відбувається в залі, підкаже сюжети». Так сцена і зал кибинського театру сприятимуть появі цікавих історій та персонажів. У Трощинського також була прекрасна бібліотека, що налічувала сотні томів (Микола Гоголь «знав всі до одної книги»), багата колекція картин, монет, медалей, зброї. Цей світ пізнання «казкових Кибинців» підсвідомо впливав на майбутній талант. А він уже давав про себе знати в перших віршах. Недалеко від Василівки розташоване село Обухівка «Миргородського полку», що належало сім'ї Капністів. Василь Васильович Капніст — відомий російський і український письменник, завітавши одного разу до Василя Панасовича, побачив за столом Миколку, що схилився над якимось аркушем. Капністові вдалося умовити сором'язливого хлопчика показати, що то є. Нікому Василь Васильович не сказав, що він почув від хлопчини. А тільки ніжно погладив малого по голівці і проказав: «З нього буде великий талант...» Сорочинці, Василівка, Кибинці, Обухівка, Диканька, річка Псел, «річка-красуня», що «пишно відкривала срібне лоно своє, на яке розкішно спадали зелені кучері дерев». 4. Виразне читання уривка з повісті «Майська ніч, або Утоплена». (Відповідний емоційний настрій можна створити переглядом репродукцій картин А. Куїнджі «Українська ніч» (1876), «Вечір в Україні» (1878-1901), «Місячна ніч на Дніпрі» (1880). (Слайд № 9) 5. Бесіда: — Якою уявили ви ніч, зображену М. В. Гоголем у творі «Майська ніч, або Утоплена»? Які художні деталі, використані письменником і художником, є близькими? Якими художніми засобами користувалися митці, щоб показати красу чудової української ночі? Що вплинуло на формування характеру майбутнього письменника та його таланту? (Літературний талант батька, теплота, любов матері Марії Іванівни, український фольклор, шляхетне оточення, мальовничість Полтавщини). Екскурсія3. Навчання в Полтаві «Не можу примовчати, що... помістив дітей моїх в Полтавське училище... змушений віддати в Полтавське училище, бо не маю коштів вибрати їм краще місце для виховання», — писав В. П. Гоголь до А. Т. Трощинського. З серпня 1818 року Миколу та його молодшого брата Івана відвезли до полтавського училища яке, на жаль, серед навчальних закладів Полтави вважалося (за словами директора училищ Полтавської губернії І. Д. Огнева) найгіршим, «пропащим місцем». Не зміг Микола Гоголь сподобатися своїм наставникам, не побачили вони в ньому «жодних талантів», а тільки те, що він «посередній», «пустотливий» за поведінкою і «ледачий» за вдачею. Але уже через рік, провчившись «у приватного вчителя Гаврила Сорочинського, який за домовленістю з батьком мав підготувати вступу в гімназію», «успішно опанував предмети в обсязі з класу губернської гімназії». Хлопця готували до Ніжинської гімназії, яка відкрилася в 1820 р. і вважалася найкращим навчальним закладом в Україні. «Треба сказати, що вчитель дуже любив тишу та добру поведінку и терпіти не міг розумних і гострих хлопчиків: йому здавалося, що вони неодмінно з нього глузуватимуть. Досить було тому, хто потрапив на увагу з боку дотепності, досить було йому тільки ворухнутися, або як-небудь ненавмисно підморгнути бровою, щоб підпасти відразу під гнів. Він його гнав і карав немилосердно: «Я, брат, з тебе вижену задирливість і непокору, — казав він, — я тебе знаю наскрізь, як ти сам себе не знаєш. Ось ти в мене постоїш навколішках! Ти в мене поголодуєш!» — і бідний хлопчик, сам не знаючи за що, натирав собі коліна й голодував цілі доби. «Здібності й обдарування? Усе це дурниці! — казав він, — я дивлюся тільки на поведінку. Я поставлю повні бали з усіх наук тому, хто ні аза не знає, та поводиться похвально; а в кому я бачу лихий дух та насмішкуватість, я тому нуль, хоч би він Солона заткнув за пояс!». («Мертві душі»).
Екскурсія 4. Ніжинська гімназія вищих наук. (Слайди № 10,11,12) Гімназія вищих наук відкрилася в 1820 р. За своїм статутом вона прирівнювалася до університету, чимось нагадувала Царськосільський ліцей. За 12 років існування гімназії відбулося 8 випусків, її закінчило 105 чоловік, серед яких Є. Гребінка, В. Забіла, Н. Кукольник. Цікавою була сама споруда, збудована в 1805-1817 рр. у стилі класицизму за проектом архітектора Руска. Фасад будівлі прикрашають 12 білих колон (за словами студентів «білих лебедів»). Курс навчання в Ніжинській гімназії був розрахований на 9 років. Навчався Гоголь охоче. Особливо його цікавила історія та література. Ліцеїсти випускали журнали та альманахи, і дуже скоро в них з'явилися гоголівські вірші. Справжньою відрадою для серця були гімназійні спектаклі, жіночі ролі в яких грали юнаки. М. Гоголь блискуче виконав одну з таких ролей — пані Простакової в п'єсі «Недоросток» Фонвізіна. Майбутній письменник також збирав народні пісні. Написав п'єсу з українського життя і зіграв у ній роль дуже старого кумедного діда. Часто бував на Магерках, у передмісті Ніжина, де слухав розповіді селян. Результатом такої роботи став щоденник «Книга всілякої всячини, або Підручна енциклопедія», яка була наповнена піснями, легендами, оповідями, цитатами з книг. Написав він також трагедію у віршах «Розбійники», сатиру «Дещо про Ніжин, Або Дурням закон не писаний». Завершував ніжинський період «Ганц Кюхельгартен», виданий у Петербурзі в 1829 р. Цей твір Гоголь викупить у книжкових крамницях і спалить. У 1909 р., у сторічний ювілей письменника, викладач історико-філологічного інституту П. А. Заболотський говорив: «Минуть роки; нинішнє покоління, яке відсвяткувало 100-річчя народження Гоголя, змінять нові покоління; на місці теперішніх Історико-філологічного інституту і гімназії кн. Безбородька виникнуть, мабуть, навчальні заклади іншого типу, — але завжди ті, хто навчався в цих стінах, будуть пам'ятати, що вони співучні великого Гоголя!» Гоголь ішов у велике життя, сповнений надій та планів. Уже з Петербурга він буде писати своїй матері: «... Не гнівайтесь, моя великодушна матінко, коли я вас часто турбую проханням подавати мені відомості про Малоросію або щось подібне. Це мій хліб. Я і тепер прошу вас зібрати декілька таких відомостей, коли де-небудь почуєте кумедний анекдот між мужиками в нашому селі, чи в другому якому, або поміж поміщиками. Зробіть милість, виписуйте для мене також звичаї, повір'я. Та розпитайте про давнину хоч у Ганни Матвіївни або Агафії Матвіївни..., які анекдоти та історії траплялися в їхні часи, смішні, забавні, сумні, жахливі. Не зважайте нічим , все має для мене ціну». Саме в Ніжині було споруджено за кошти жителів міста перший пам'ятник Гоголю (1881 р., скульптор П. П. Забіла). Іменем Гоголя названі центральна вулиця, площа, педагогічний інститут (колишній ліцей), при якому було створено літературно-меморіальний музей письменника. Тільки в цьому музеї можна побачити написаний художником Д. Варакутою портрет Гоголя в дитинстві, книги та інструменти, якими він користувався під час навчання. Екскурсія 5. «Гоголь і Київ». (Слайд № 13) Уперше М. В. Гоголь побував у Києві ще 1827 р., коли приїхав сюди на канікули разом із професором Ніжинської гімназії вищих наук Білоусовим. Місто полонило його пам'ятками старовини, природою. Зачарував 18-річного юнака Дніпро-Славутич. З тієї першої подорожі Київ став його мрією, з ним він хотів пов'язати своє життя: викладати історію словесності в університеті, разом із другом М. Максимовичем видати збірку українських пісень, купити будинок, із вікон якого було б видно Дніпро, і оселитися в ньому. У Києві Гоголь відвідував Києво-Печерську лавру, Софіївський собор. Востаннє він приїздив до Києва 1848 р. після повернення з-за кордону. Він зупинився у свого гімназійного друга Данилевського в будинку по вулиці Нікольській, 2 (нині — вулиця Січневого повстання). За спогадами сучасників, милувався околицями, часто бував на Андріївській горі, звідки відкривалися Поділ і Дніпро. Любов до Києва у нього була невіддільна від любові до української землі, її історії. До теми історичного минулого він уперше звернувся в повісті «Страшна помста». У вересні 1831 р. окремим виданням вийшла перша книга «Вечорів на хуторі біля Диканьки», яка об'єднувала «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала», «Майська ніч, або Утоплена» і «Втрачена грамота», на початку 1832 р. вийшла друга книга, яка відкривалась повістю «Ніч перед Різдвом». (Слайди № 14, 15) Підсумок першої 30-хвилинки Кожний великий митець — то цілий світ. Увійти в цей світ, сприйняти його багатогранність і неповторну красу — означає наблизити себе до пізнання безкінечного розмаїття життя. Сьогодні ми спробували з вами ввійти в такий світ, світ нашого співвітчизника Миколи Васильовича Гоголя, одна зі сторінок творчості якого присвячена його Батьківщині, нашій Україні. Друга 30-хвилинка. 6. Випереджальне завдання. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про повість "Тарас Бульба". (Слайд № 16) Повість "Тарас Бульба" — результат захоплення М.В.Гоголем історією. Він задумав свій твір у той час, коли у Василівці, околишніх хуторах і селах ще розповідали легенди про славні подвиги запорозьких козаків. Вони на початку XIX ст. становили половину жителів Миргорода. Родина Гоголя належала до стародавнього козацького роду. Бабуся Тетяна Семенівна пам'ятала ще часи Запорозької Січі. Вдома Гоголь чув розповідь про миргородського полковника Матвія Гладкого, котрий, повернувшись із турецького походу привів із собою близько двохсот козаків, визволених з полону. І гоголівський Тарас Бульба увібрав у себе кращі риси легендарних героїв — мужність воїна, розум політика, глибину почуттів патріота. Ця повість сприймалася сучасниками Гоголя як гімн героїчному минулому, святому козацькому товариству. Звернувшись до минулого, письменник створив у повісті "Тарас Бульба" широку панораму історії з життя народу, що увібрала в себе традиції українських дум і героїчних російських билин, історичних свідчень і переказів. "Тоді був той поетичний час, коли все здобувалося шаблею, коли кожний у свою чергу прагнув бути діючою особою, а не глядачем",— писав М. Гоголь. Учитель. Працюючи в архівах, Микола Васильович наштовхнувся на цікавий історичний факт. Виявляється, що далекий предок ученого і мандрівника Міклухо - Маклая — Охрім Макуха — був одним з курінних отаманів Запорозької Січі. І було в нього троє синів: Омелько, Назар і Хома. Середній — Назар — закохався в шляхетну панночку і зрадив козаків, перейшовши на бік шляхти. Брати вирішили викрасти зрадника, щоб судити козацьким судом, та зіткнулися із вартовими, і їм довелося вступити у поєдинок. Хома кинувся на поляків, прикриваючи Омелька, який ніс на спині зв'язаного Назара."Виходь, я їх затримаю!" — крикнув Хома. Омелькові вдалося повернутися до своїх, а Хома загинув у нерівному бою. За зраду і смерть молодшого сина старий Охрім сам убив Назара. Цей історичний епізод зацікавив письменника і став джерелом написання повісті. 7.Мистецький контекст. Бесіда за картиною І.Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". (Слайд № 17) Матеріал для вчителя. Художник захоплювався образами запорозьких козаків: "Ніхто у всьому світі не відчував так глибоко волі, рівності й братерства! Усе життя Запорожжя залишалося вільним, нікому не підкорялося". І.Рєпін працював над картиною понад 13 років. В основі сюжету лежить справжня історична подія. В 1676 р. турецький султан Махмуд ІV надіслав запорожцям "грізну грамоту", у якій наказував їм добровільно здатися. Запорожці не залишились у боргу. Вони відправили султанові зухвалу, бешкетну відповідь. Рєпін зображає запорожців у той момент, коли вони, скупчившись біля грубо збитого столу, пишуть свій знаменитий лист. Козаки відпускають гострі та уїдливі зауваження на адресу султана, сміються з кожного вдало віднайденого слова, глузують над самою думкою про можливість їхнього поневолення. Зверніть увагу на зовнішній вигляд козаків, на вираз їхніх облич. Весь простір зайнятий людьми, які готові захищати рідну землю. У центрі — кошовий отаман Іван Сірко, людина сильна і владна, котра здійснює сміливі набіги у Крим і розгулює на "чайках" Чорним морем; легендарний герой, про якого збереглося чимало народних переказів. 8. Бесіда за картиною — Які риси обличчя Івана Сірка перекочують нас, що ця людина наділена силою і владою? (У виразі його мужнього, обвітреного в походах обличчя, у вільній позі відчувається гідність, упевненість у собі, сила й людяність. Увесь його вигляд, сповнений притягальності, викликає симпатію. Він сміється стримано, уважно вдивляючись в обличчя товаришів, радіє їхньому твердому духу й безмежним веселощам). — Які ще постаті привертають вашу увагу ? (Біля кошового отамана — писар, який явно отримує задоволення, вставляючи у лист чергове гостре слівце. На його розумному, іронічному обличчі тонка, уїдлива усмішка. А кремезний козак у червоному жупані та білій папасі відповідає на жарт товариша розложистим реготом. Поруч із худеньким дідком заходиться сміхом молодий красень, одягнений у квітчасті зелені трофеї з якогось східного походу). — Хто з персонажів картини нагадує вам героїв повісті Гоголя? (Запорожці Рєпіна дуже схожі на епічно величних, романтично яскравих героїв повісті. Художнику, як і письменникові, Запорозька Січ уявлялася вільною козачою республікою, що породжувала людей достойних, сповнених лицарським духом). — Як ви вважаєте, про що йдеться в листі запорожців? (На картині показано, як козаки пишуть листа турецькому султанові. Цей лист — дотепна відповідь — відмова на пропозицію прийняти його підданство. Дія картини відбувається наприкінці XVII ст., коли кошовим отаманом Січі був Іван Дмитрович Сірко (до 1680 р.). — Як художник ставиться до козаків ? (І. Рєпіну дорогі ці горді, вільні люди, тому що їх єднає одна мета — захист батьківщини, охорона її кордонів від хижих і жорстоких набігів ворогів. Широка палітра кольорів ніби підкреслює розмаїття характерів козаків. Водночас зовні такі різні персонажі у Рєпіна охоплені єдиним настроєм, єдиним поривом потужних нестримних веселощів, незламної віри у свої сили). — Чим цікаві обличчя козаків? (Мужні, обвітрені в боях, розумні обличчя. Ці люди впевнені у власних силах, їм не страшні ніякі вороги. Це група однодумців, веселих і кмітливих людей з невичерпним почуттям гумору. їм смішно уявити себе чиїмись підданими. Весь простір картини заповнений козаками, готовими до захисту рідної землі: «... твого війська ми не боїмося, землею й водою будемо битися з тобою».) 9. Повідомлення учня. Картка-інформатор "Від епохи до значення слова". Ніхто точно не знає, звідки з'явилося слово "козак". Більшість учених вважають, що воно тюркського походження й означає "вільна людина". Інші — що воно бере свій початок у монгольській мові, де слово "ко" означає "броня", "панцир", а слово "зак" — "межа", "кордон", "рубіж"; тобто "козак" — захисник кордонів. Перша згадка цього слова у документах датується 1444р. Появу вільного козацтва вчені відносять до XVI століття. 10. Інсценування епізоду зустрічі Тараса Бульби з синами. (Слайд № 18) • Робота с текстом: впізнай героїв. — Якими засобами письменник створює образ далекої епохи? (Учні зачитують опис світлиці, костюмів, звичаїв того часу).
Картка-інформатор "Історія козацького костюма". Козаки носили широкі шаровари на мотузці, що їх підтримувала, і бешмети. Поверх бешмета надівався чекмінь — приталений кафтан, широкі рукави якого були стягнуті в манжети. Головним убором найчастіше служила шапка з баранячого хутра — "трухменка", сукняний верх якої звисав клином. Запорожці мали довгі висячі вуса, а на голеній голові залишали довге пасмо волосся. Козацька зброя була різноманітною: шаблі, піки, рушниці, пістолі, лук і стріли. 11. Розвиток комунікативної компетентності учнів. — Чи можемо ми вважати, що Тарас Бульба — воїн? (Так, у нього є шабля, кінь, поле). — А чи можна стверджувати, що Запорозька Січ — школа? — А що означає слово "школа" ? 12. Випереджальне завдання. Повідомлення учня про історію створення Запорозької Січі. (Слайди № 19, 20, 21) Картка-інформатор "Від епохи до осягнення змісту повісті". Упродовж століть землі України піддавалися спустошливим нападам татарських полчищ. Ще тяжчими були переслідування з боку панської Польщі, що захопила майже всю Україну Всі сильні й сміливі духом, усі, які не хотіли миритися з неволею, йшли в південні пустельні степи, вільні краї нижнього Придніпров'я, куди не досягав меч польської держави, куди не проникала влада поміщика. Тут, на островах, за пінистими дніпровськими порогами, що були природною перешкодою з півночі, серед незліченних проток і рукавів, на які поділяється русло Дніпра, що прорвалося крізь кам'янисту тисняву, утворилася в середині XVI ст. Запорозька Січ — центр українського козацтва. Запорозькі сміливці створили потужний заслін для захисту України від татарських набігів. З не меншою енергією вони боролися й проти жорстоких польських панів. У суворих умовах безперестанної боротьби загартовувався мужній характер народу. "З'єднуючи з розумом хитрим і гострим щедрість і безкорисливість, козаки жагуче люблять волю; надають перевагу смерті над рабством й для захисту незалежності часто повстають проти гнобителів своїх — поляків: в Україні не проходить семи або восьми років без бунту", — визнавав французький інженер Боплан, який був на польській службі. Учитель. Козаки ділилися на городових і низових. Вони жили вільним, але досить суворим життям. Більшу частину часу проводили у походах. Здобута здобич була одним із джерел їхнього існування. Козаки діяли із засідок, атакували лавиною. Кожного козака з дитинства навчали верховій їзді, володінню шаблею й пікою, влучній стрільбі з рушниці й лука. Головним ідеалом юнаків ставала воля рідної землі. 13. Робота з текстом. Читаються уривки з І розділу твору, що характеризують Тараса Бульбу від слів: "Та коли на те пішло, то й я з вами їду!", "Тарас був один з корінних, старих полковників...", "Козак не на те, щоб морочитися з бабами...", "Дай же, Боже, щоб вам на війні завжди щастило!", "Бульба скочив на свого Чорта...". (Слайд № 22) 14. Робота з ілюстраціями — Що найголовніше в герої намагається підкреслити художник ? — Як ставиться до персонажа автор? — Яких людей хотів показати Гоголь, створюючи образ Тараса Бульби? Учитель. Повість Гоголя «Тарас Бульба» — історична. У ній реальні факти боротьби січового козацтва з гнобителями українського народу поєднуються з вигаданими автором образами та подіями. Гоголь із захопленням вивчав історію українського народу, літописи, збирав народні перекази. Із них постають перед його очима історія боротьби за національну незалежність, дух і колорит епохи визвольної війни на Україні. Гоголь використовував історичні відомості згідно з законом художньої літератури: зображувати людину «в реальних особливостях її буття, <...> думок, почуттів, прагнень». — Що вам відомо про Запоріжжя, походження цієї назви? (На українських землях в XV—XVII ст. хазяйнували польські пани. Вони пригнічували селян, переслідували і принижували все національне, українське. Селяни тікали від знущань в низини Дніпра, на острів Хортиця за дніпровськими порогами. Тому вони стали називатися запорозькими козаками. Вони будували «січі» — укріплення з навалених дерев. Звідси назва — Запорізька Січ. Запорозькі козаки воювали з польською шляхтою і турками, які часто вчиняли набіги на українські землі.) Слово вчителя. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. в житті українського народу настав перелом: розпочалася визвольна війна. Повстання під проводом Северина Наливайка (1594-1596) і Якова Остряниці, або Острянина (1638) — стали історичною основою повісті М. В. Гоголя. Історичні події розділені майже півстоліттям, але у повісті проміжок часу між двома походами запорожців невеликий. Гоголь не змальовує походу Наливайка, одначе звістка про страшну й жорстоку смерть гетьмана від рук поляків (його зварили живцем у мідному казані) настільки вразила запорожців, що всі вони прагнули до помсти. Гоголь відтворює дух епохи, коли Україна була охоплена полум'ям боротьби з поневолювачами. У далекому минулому він знаходить те, що завжди його захоплювало: відданість батьківщині, волелюбність, могутні характери, справжню дружбу та братерство. — Що ж слугує відтворенню в повісті духу й колориту епохи? Звичайно, події та герої. Познайомимося з ними. 15. Переказ І розділу повісті. (Слайд № 23) Коментар. Початок повісті — це перш за все перевірка міцності переконань, козацької гідності, готовності дати відсіч кривді та приниженню від будь-кого. Андрій поступливий, його захопило романтичне кохання до панянки. Не такий Остап, який з дитинства мріяв про Січ. Якщо йдеться про людську гідність, він не поступиться навіть рідному батькові. Київська академія відкрилася 1632 р.. Називалася спочатку Києво-Могилянською колегією (з 1701 р. — Київською академією). Це була перша вища школа на Україні. Викладання велося латиною, в академії було 8 класів. За рівнем викладання академія не поступалася західноєвропейським університетам і академіям. Бурса — гуртожиток при академії, де проживали вихованці. Підсумки другої 30-хвилинки. М. Гоголь ніколи не забував про рідну землю. У його творчості важливе місце посідає повість "Тарас Бульба", в якій розповідається про події часів Запорозької Січі. Він створює високопоетичний твір про героїчну історію України, українських козаків. Звернення до проблемного запитання: "Чому так важливо знати своє минуле? " (Одним з показників людської духовності й культури є пам'ять про минуле, у якій ми черпаємо досвід життя). Третя 30-хвилинка. IV. Активізація опорних знань — Назвіть функції пейзажу в художньому творі. (Пейзаж набуває символічного та психологічного значення, служить зображенню внутрішнього світу героїв.) 16. Мистецький контекст. Бесіда за картиною С. Васильківського «Козаки у степу» (Слайд № 24) — Яких билинних героїв нагадують вам козаки на ілюстрації? — Яким настроєм пронизана картина? — З яким настроєм вирушили в далеку й небезпечну дорогу герої повісті «Тарас Бульба»? (Кожен думав про своє. Гоголь показує різноманітність уподобань Тараса Бульби, Остапа й Андрія.) Матеріал для вчителя. Видатний пейзажист, С.І. Васильківський упродовж всього творчого шляху писав картини на історичні теми, головним чином, на тему козацтва. До кращих належать: "Козачий пікет", "В Запорозькому степу", "Козак у степу", "Козаки в степу" ("Сторожа запорозької вольниці"), "Похід козаків". Як і в творах інших українських митців на такі сюжети, образи козаків-запорожців у картинах С.І. Васильківського позначені високою майстерністю. Художник трактує їх у піднесеному героїко-романтичному плані, у повній відповідності з тією трактовкою, з якою ми зустрічаємося в творах українських поетів-романтиків, в народних історичних піснях і думах. Своєрідною особливістю переважної більшості картин історичної тематики С.І. Васильківського є те, що вони мають не конкретно-історичний, а узагальнено-історичний характер. Митець прагне передати передусім дух відображуваної історичної доби, найприкметніші риси її побутово-емоційного колориту. Працюючи над історичними композиціями, він багато уваги приділяв вивченню старовинного одягу, зброї, предметів побуту.
17. Практична робота. Завдання: прочитати опис степу в повісті, визначити, як пейзаж допомагає уявити внутрішній стан героїв, їх почуття. У чому особливість опису природи у Гоголя? — А як автор описує степ уночі? Спробуємо порівняти ці два описи. • Виразне читання опису нічного степу. • Робота в групах. (Учні об’єднуються в групи, проводять дослідження за завданнями, самостійно простежують ті зміни, які відбуваються в степу вночі, й порівнюють нічний пейзаж з денним). 1 група — аналізує композицію і дає відповідь на запитання: "Чи збережено у другому уривку образи хвиль, моря, океану?" 2 група — знаходить зорові образи (кольоропис). 3 група — виявляє слухові образи (звукопис). 4 група — визначає мовні засоби зображення. • Висновки роботи груп. 1 г р у п а . У першому описі Гоголь спочатку висловлює своє ставлення до степу, говорить" Про те, який він прекрасний, і тільки потім розкриває, як народжується краса." У другому описі він також спочатку виявляє своє ставлення до степу, а потім розповідає про зміни, які відбуваються у степу вночі. Перший і другий уривки розпочинаються описом простору. Згодом автор переходить до опису неба, звуків, що наповнюють нічний степ, птахів, які темною низкою летять по небу. У другому описі зберігається образ моря океану. В основному композиція повторюється. 2 група . Усі барви денного степу до ночі зовсім змінилися. Якщо вдень вони були яскравими, то-до вечора потьмяніли, стали строкатими. Степ ставав темно-зеленим, а вдень був зелено-золотим, небо набуло блакитнувато-темного відтінку; на північ летіла темна низка лебедів; з нір виповзали рябі ховрашки. Але на темному тлі бачимо подекуди світлі, блискучі відтінки. Яскраві денні барви змінилися, на темні вечірні. 3 група. Ось як описуються звуки нічного степу: "Вся музика, що звучала вдень, стихала й замінялася іншою". А далі ми чуємо ту музику: "ховрашки оголошують степ свистом, тріщання коників чулося дуже", "весь незчисленний світ комах, "яких повно було в траві, весь їх тріск, свист, стрекотіння — все це гучно лунало серед ночі...". Дієслова "оголошували", "лунало" свідчать про те, що у нічній тиші усі звуки звучать потужніше, чарівніше. "Крик лебедя, що сріблом відгукувався в повітрі" порівнюється зі сріблом, напевно, тому, що той за своїм звучанням нагадував тонкий мелодійний дзенькіт срібного дзвіночка. Отже, в описі нічного степу подається набагато більше звуків, ніж в описі денного. 4 група. Гоголь, щоб показати красу нічного степу, використав велику кількість образотворчих засобів. Епітети: небо блакитнувато-темне; степ темно-зелений; "хмарки легкі й прозорі"; вітерець найсвіжіший, чарівний. Метафори: "хмарки біліли клаптями"; "смуги з рожевого золота"; "блискучі іскри світляної черви". Уособлення: "вітерець ледве торкався щік"; "дивилися нічні зорі". Порівняння: крик лебедя, як срібло; вітерець, як морські хвилі; "темний ключ лебедів, що летіли на північ, раптом освітлювався срібно-рожевим світлом, і тоді здавалося, що червоні хустки летіли у темному небі". Гіперболи: розмаїття світу комах; наче велетенським пензлем, наляпані були широкі смуги з рожевого золота. Гіпербол у другому тексті набагато більше, ніж у першому, тому що вночі не можна побачити так, як вдень, неосяжні простори степу. Отже, у степу барви яскравіші вдень, а вночі — звуки. Гоголь, як справжній майстер художнього слова, зобразив степ в усій його красі з яскравістю і неповторністю барв, відчуттям звуків. 18. Евристична бесіда. — Які ще образи згадує автор, описуючи нічний степ? (Запахи). — З'ясуйте значення слів "амбра" й "пахощі". Завдяки нюху людина здатна відчувати запахи, тож образи, пов'язані з цим відчуттям, називатимемо нюховими. — Тільки найуважніший читач може помітити у повісті ще й дотиковий образ. Який саме? ("І найсвіжіший, чарівний, як морські хвилі, вітерець тихо гойдався на верхівках трави і ледве торкався щік"). — Яку роль відіграє пейзаж у художньому творі? (Розкриває красу навколишнього світу, передає настрій, внутрішній стан героїв). Учитель. Згадаймо початок повісті: страждаючи, мати проводжає своїх рідних. Сини теж засмучені прощанням - розлукою. Внутрішній стан персонажів співзвучний з природою: "День був сірий; зелень виблискувала яскраво; птахи щебетали якось безладно". Гоголь уникає просторих описів почуттів персонажів, лише передає їхню суперечливість. Попереду — рідний степ, увесь у сонячному світлі, і "все, що смутного й сонного було на душі у козаків, вмить злетіло; серця їхні стрепенулись, як птахи". Таким чийому повісті простежується зв'язок картин природи із внутрішнім світом персонажів. Гоголівські герої органічно вписуються у світ природи й зливаються з нею, адже степ — їхня рідна земля, Батьківщина. Отже, степ у Гоголя — це образ Батьківщини. (Слайд № 25) IV. Підбиття підсумків уроку. Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжте речення: • М. Гоголя я вважаю російським і українським письменником… • Історію свого народу слід знати тому… • На уроці мене зацікавило…
V. Домашнє завдання (Слайд № 26) Читати III-IX розділи повісті; індивідуальні завдання: закони та звичаї запорожців; усні розповіді учнів про подвиги запорожців (Мойсея Шила, Демида Поповича, Балабана, Кукубенка, Бовдюга, Степана Гуски).
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |