| Головна » Зарубіжна література |
Тема Історичний роман “Айвенго”. Широка панорама життя середньовічної Англії. Лицарський турнір, його роль у подальшому розвитку подій. Епіграф уроку. “Лицарський турнір відрізняє доблесного воїна від простолюдина чи дикуна, він навчає нас цінувати своє життя набагато менше честі, торжествувати над всілякими негараздами, турботами й стражданнями, не боятися нічого, окрім знеславлення… Лицарство… воно джерело найчистіших і найшляхетніших прихильностей, опора пригніченим, захист ображеним, оплот проти свавілля володарів! Без нього дворянська честь була б пустим звуком. І свобода знаходить найкращих покровителів у лицарських списах і мечах!” В. Скотт “Айвенго” Актуалізація опорних знань. Запитання та завдання для учнів. Що вам відомо про життя Вальтера Скотта? Який вплив на нього справила історія Шотландії, шотландський фольклор? Який жанр він започаткував? Дайте визначення історичного роману. У чому своєрідність історичного роману В. Скотта? Назвіть основні конфлікти роману “Айвенго”. Як зображується історія у романі? Представники яких класів тут діють? Лицарство та його закони. Лицар (від нім. ritter, — “вершник”) — средньовічний дворянський почесний титул в Європі. Його отримували молоді дворяни, коли досягали повноліття. Звання лицаря надавалося також за героїчні вчинки та подвиги (іноді навіть особам не дворянського походження). Лицарство та його закони Обряд посвячення у лицарі Вже у Х ст. вручення зброї молодому дворянину у присутності народного зібрання означало визнання його повнолітнім. Цей німецький звичай ліг в основу середньовічного посвячення в лицарі, як в члени військового стану. Посвячення в лицарі в середньовічних латинських текстах позначалося словами “надіти воїнський пояс”. Кожен лицар міг посвячувати в лицарі, але найчастіше це робили родичі посвячуваного. Сеньйори, королі та імператори прагнули затвердити це право винятково за собою. У XI-XII ст. до німецького звичаю вручення зброї додалися обряд освячення зброї, підв'язування золотих шпор, одягання кольчуги і каски, прийняття ванни перед одяганням. Лицарство та його закони Обряд посвячення у лицарі Посвячення найчастіше здійснювалося на свята: Різдво, Великдень, Вознесіння. Виник звичай “нічної варти”: напередодні посвячення, увечері, хлопець повинен був відправитися в церкву і провести в храмі біля вівтаря всю ніч. Він повинен був не спати і молитися. Удосвіта нічна варта закінчувалась, і церква наповнювалася людьми. Хлопець повинен був вистояти месу, сповідатися, причаститися, потім покласти свою зброю на вівтар і опуститися на коліна перед священиком, який благословляв його меч і потім, з молитвою, вручав його. Благословляючи зброю, церква вселяла думку, що лицар повинен бути християнським воїном і захисником церкви. Потім відбувалася світська частина: оперізування мечем. Іноді священик не тільки освячував меч, але і опоясував. Ближче до кінця обряду лицар вискакував, не торкаючись стремен, на коня, скакав галопом і ударом списа вражав манекени, встановлені на стовпах. Лицарство та його закони Кодекс честі лицаря 1. Не можна бути лицарем, не будучи хрещеним. 2. Головна турбота лицаря — охороняти Церкву. 3. Не менш важливо захищати слабких, вдів и сиріт. 4. Весь шлях лицаря освячений любов’ю до Вітчизни. 5. На цьому шляху він повинен бути мужнім і хоробрим. 6. Він повинен боротися з невірними, ворогами Церкви і Батьківщини. 7. Обов’язок лицаря — вірність своєму сюзерену. 8. Лицарь повинен говорити правду і тримати слово. 9. Ніщо так не прирашає лицаря, як щедрість. 10. Лицарь повинен боротися зі злом, захищаючи добро. 11. Справжній лицар повинен мати вишукані манери і поклонятися прекрасній дамі серця. Лицарство та його закони Хрестові походи Хрестові походи — серія військових походів західноєвропейських лицарів, направлених проти “невірних” — мусульман, язичників, православних держав і різних єретичних рухів. Метою перших хрестових походів було звільнення Палестини, в першу чергу Єрусалима (з Гробом Господнім), від турків-сельджуків, однак пізніше хрестові походи велися і заради навернення у християнство язичників, подавлення єретичних і антиклерикальних течій в Європі. Назва “хрестоносці” з’явилася тому, що учасники хрестових походів нашивали собі на одяг хрести. Вважалося, що учасники походу отримають прощення гріхів. Тому для лицаря було великою честю взяти участь у Хрестовому поході. Карта Хрестових походів Лицарі хрестоносці Лицарство та його закони Лицарські турніри Лицарський турнір — військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. Призначення турніру — демонстрація бойових якостей лицарів, що складали головну військову силу Середньовіччя. Турніри зазвичай влаштовувалися королем або баронами, великими сеньйорами в особливо урочистих випадках: на честь шлюбів королів, принців крові, у зв'язку з народженням спадкоємців, укладанням миру і т. д. На турніри збиралися лицарі з усіх кінців Європи. Він відбувався публічно, при широкому скупченні феодальної знаті та народу. “Лицарський турнір”. Мініатюра з Хроніки Фруассара 14 ст. Лицарство та його закони Лицарські турніри Для турніру обиралась підходяще місце поблизу великого міста. Воно мало чотирикутну форму і було обнесене дерев'яним бар'єром. Поруч ставились лавки, ложі, намети для глядачів. Проведення турніру регламентувалось особливим кодексом, за дотриманням якого стежили герольди, вони називали імена учасників і умови турніру. Умови (правила) були різними. Учасники турнірів повинні були користуватися однаковою зброєю. Частіше за все спочатку лицарі, щойно посвячені в лицарське звання, так зване “жюте”, мчали один на одного зі списом напереваги. Якщо списи ламалися, бралися за меч, потім за булаву. Турнірна зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. Такий поєдинок називався тіост — поєдинок на списах. Кінний поєдинок Піший поєдинок Лицарство та його закони Лицарські турніри Лицарські поєдинки стали складовою частиною битв в нескінченних феодальних війнах. Такий поєдинок відбувався перед боєм, єдиноборство завершувалося смертю одного з лицарів. Якщо поєдинок не проводився, то вважалося, що бій початий “не за правилами”. З XIII століття турнір нерідко супроводжувався важкими пораненнями і навіть загибеллю учасників. Церква забороняла турніри та поховання загиблих, але звичай виявився стійким. По закінченні турніру називалися імена переможців, роздавалися нагороди. Переможець турніру мав право обрати королеву турніру. Турніри припинились в XVI столітті. Формальним приводом для заборони турнірів став нещасний випадок, що стався в 1559 році на турнірі у Франції, коли граф Монтгомері смертельно поранив короля Генріха II уламком списа. Обирання королеви лицарського турніру Лицарство та його закони Замки лицарів ЗАМОК – укріплений комплекс будівель або одна споруда, в якій жив феодал. Замок, як оборонний об’єкт, оточували високими мурами з бойовими вежами, валами й ровами. Перші замки будувались феодалами в епоху Середньовіччя, потім нерідко перетворювались в укріплений центр міських поселень. Старовинні замки збереглися в Англії, Іспанії, Франції, Чехії та інших країнах Європи. Окремі з них збережені і відновлені. Лицарство та його закони Одяг і геральдика Під час військових походів, участі у лицарських турнірів та для урочистих церемоній лицарі одягали обладунки. Обладунки одягали і на лицарського коня. Лати — обладунки з великих металевих пластин. Види обладунків: парадні обладунки — обладунки для парадних виїздів і урочистих церемоній; турнірні обладунки — обладунки для турнірних поєдинків. Класичні турнірні обладунки: обладунки для кінного поєдинку; обладунки для пішого турніру. Парадні обладунки із золотою насічкою Лицарі у турнірних обладунках Лицарство та його закони Одяг і геральдика Геральдика (лат. heraldus — глашатий) — гербознавство, допоміжна історична дисципліна, що займається вивченням гербів. Герб передавався у спадок без змін. Зображення на гербі виготовлялося з емалі. Прикрашало герб хутро горностая або білки. Геральдика точно визначає, що і як може бути нанесено на державний герб, фамільний герб і т. д., пояснює значення тих чи інших символів. Коріння геральдики сягає у Середні віки, коли було потрібно отримати інформацію про лицаря, часто навіть не маючи змоги бачити його лице, закрите шоломом. З цієї причини геральдична символіка була такою, що легко читалася, без складних малюнків і надписів, але з великим кольоровим полем. Такі герби називалися блазонами (від фр. blason — щит). Щит був основою герба. Лицарські герби Лицарські прапори Лицарські щити Робота з текстом роману “Айвенго” Усне малювання Усно опишіть турнір в Ешбі: хто його проводив; хто брав участь у ньому; правила турніру; хто з героїв був присутній на турнірі. Робота з текстом роману “Айвенго” Виразне читання Прочитайте портретний опис Айвенго, коли він несподівано з’явився на турнірі. Як ви гадаєте, чому він не відкривав свого обличчя і виступав під іменем лицаря, Позбавленого Спадку? Айвенго на турнірі Які подвиги здійснив Айвенго в перший день турніру? Кого він переміг? Як глядачі сприйняли появу Айвенго? Чому він відразу викликав симпатію у присутніх? Як оцінили Айвенго нормани? Кого із жінок Айвенго обрав королевою турніру? Яку рису характеру при цьому виявив герой? Доведіть, що Айвенго не був користолюбним, для нього головне – лицарська честь, а не здобич. Як в епізоді виплати боргу Ісааку виявилася щедрість Айвенго? Як розкриває образ Айвенго ставлення до нього раба Гурта? Чому Гурт був ладен пожертвувати своїми грошима, але не скарбом Айвенго? Чому шахраї не взяли у Гурта грошей Айвенго? Чим лицар заслужив на їхню повагу? Айвенго на турнірі Як Айвенго показав себе у другий день змагань? Чому Айвенго не зважаючи на сміливість і своє бойове мистецтво, почав поступатися ворогам? Хто прийшов на допомогу Айвенго? Яким було завершення турніру? Кого визнали переможцем? Як розкрилася таємниця лицаря Позбавленого Спадку? Чорний лицар “Чорний лицар” — в Средні віки, лицар, який не має при собі геральдичних опізнавальних знаків, що могло бути обумовлено або відсутністю їх у лицаря, або бажаннямм приховати свою особистість чи особистість свого сеньйора. Термін “чорний лицар” також використовувався по відношенню до лицаря, який навмисно приховує свої символи. Причиною приховування своєї особи могла стати участь лицаря в ризикованій політичній інтризі чи діях, що не відповідають його високому соціальному статусу. Чорний лицар зазвичай зображується як лицар-одинак і умілий боєць. В романі Вальтера Скотта “Айвенго” Король Річард І носить чорні обладунки і спочатку згадується як “Чорний Ледар”. Чорний лицар Змагання вільних стрілків Творче завдання для учнів Репортаж зі змагання вільних стрілків Як проходило змагання вільних стрілків? Хто переміг у цьому змаганні? Чи знайомий вам цей переможець? Кого зобразив В. Скотт під ім’ям Локслі? Яка вдача у цієї людини? Дами вручають нагороду переможцю турніру. Мініатюра 13 ст. Королева турніру леді Ровена нагороджує Айвенго Підсумки уроку Бесіда з учнями Що нового ми дізналися про Англію ХІІ ст.? Яка ваша думка щодо лицарських турнірів? Хто з героїв роману привернув вашу увагу? Чому? Чому сакси із захопленням вітали появу нового лицаря? На чиєму боці прихильність автора роману? Як композиція твору пов’язана з його сюжетом? Домашнє завдання 1. Читати від розділу ХХ до ХХХІ; звернути увагу на такі епізоди: врятування Седріка; поведінка леді Ровени; діалог Ребекки та Буальгібера; штурм замку.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |