Головна » Зарубіжна література

Десята муза. Оспівування краси та кохання у творчості поетеси Сапфо

Мета: зацікавити особистістю Сапфо, показати багатство її художнього світу; сприяти розвитку почуття прекрасного; розвивати навички виразного читання і аналізу поетичного твору; виховувати розуміння рівних прав людей незалежно від статі.

Обладнання: репродукції картин Рафаеля «Парнас», Давида «Сапфо і Фаон», малюнок із давньогрецької вази, фото скульптури Бурделя «Сапфо», «промінці» та складові «виноградного грона», слайди, аудіо запис.

 

Недарма ім’я її – «ясна»

(І воно мандрує крізь віки) –

Жінка, чия пісня чарівна

Розбудила мрії і думки

Про кохання, про красу життя,

Про природи неповторну мить

Так, що перейшовши в майбуття,

Пісня ця й донині ще звучить.

Ставши легендарною навік,
залишивши таємниці слід,

Піднялась, мов Муза, на Олімп,

Щоб натхнення не втрачав піїт.

І живе тепер вона в віршах,

У скульптурах, фресках і кіно,

У поемах, драмах і піснях,

Муза з осяйним ім’ям – Сапфо.

                            Олексієнко Ж.М.

 

ХІД  УРОКУ

І. Організаційний момент.

Доброго ранку, діти! Перш ніж розпочати наш урок, я хочу почути вашу відповідь на таке питання: в чому сенс життя людини? Будь ласка, висловіть свою думку.(Відповіді).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ось як відповів на це питання англійський лікар і письменник Адам Джексон у своїй книзі «10 секретів любові».

«Коли ви досягнете кінця вашого життя, єдине, що

буде мати хоч якесь значення, - це любов, яку ви віддали і отримали. В своїй подорожі в наступний світ єдине, що ви можете взяти з собою, - це любов. Єдина цінна річ, яку ви залишите в цьому світі, - це любов. Більше нічого.

Любов наповнює життя сенсом. А золоте правило любові просте: якщо хочеш, щоб тебе любили, люби сам». Отже, на думку Адама Джексона, сенс життя – в любові. Любов, кохання – це велике почуття, непідвладне часові, оспіване багатьма поетами і композиторами, зображене художниками і скульпторами…

   Та першою була Сапфо. Жінка, яка вміла красиво і пристрасно кохати. А ще вміла так само красиво і пристрасно сказати про це у своїй ліриці.

До богів подібний мені здається

Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,

Голосу твого ніжного бриніння

Слухає й ловить

 

Твій принадливий усміх: від нього у мене

Серце перестало б у грудях битись;

Тільки образ твій я побачу – слова

Мовить не можу.

І язик одразу німіє, й прудко

Пробігає пломінь тонкий по тілу.

В вухах чути шум, дивлячись, нічого

Очі не бачать.

Блідну і тремчу, обливаюсь потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну,

От іще недовго й, здається, має

Смерть надлетіти...

                                 (Переклад Г.Кочура)

 

ІІІ. Робота над темою уроку.

Оголошення теми, мети, епіграфа.

Отже, тема нашого уроку: «Поетизація кохання у творчості давньогрецької поетеси Сапфо» (запис у зошити). Поетична тема – «Десята муза».Сьогодні ми познайомимося з фактами життя поетеси, рослідкуємо, як розкривається тема кохання у її поезії, а також визначимо місце Сапфо серед інших відомих імен в мистецтві. Епіграфом  будуть слова відомого давньогрецького поета і державного діяча Платона:

Девять лишь муз называя, мы Сапфо наносим обиду.

Разве мы в ней не должны музу десятую чтить?

                                (Переклад О.Б.Румер)

Наприкінці уроку ви спробуєте дати відповідь, чому епіграф звучить так.

 

Вступне слово вчителя.

«Я невелика на зріст, але своїм іменем можу наповнити всі країни», - такі слова Овідій вклав в вуста Сапфо.(Демонстрація портрета поетеси).

 

Талановиту давньогрецьку поетесу дійсно пам’ятають у всьому світі. Хоча, говорячи про її життя, ствер- джувати можна лише одне – Сапфо існувала. А от як – про це склали легенди. Поринути у світ Давньої Греції, світ Сапфо нам допоможуть дослідники – учасники проекту «Десята муза». Слухаючи повідомлення, спробуйте визначити, що допомогло поетесі розкрити свій талант.

 

3.Виступ учасників проекту(в давньогрецьких кос- тюмах) з демонстрацією слайдів

О р і є н т о в н а    р о з п о в і д ь:

 1 біограф: Вивчаючи біографічні дані і творчість поетеси, ми визначили основні риси Сапфо і побу- дували свою розповідь, розбивши її на 5 сторінок.

                                      

 Отже, сторінка перша: «Вільна».

Сапфо, Сафо, Сапфо Мітіленська. В перекладі –«світла». Народилася близько 610 року до н. е. на острові Лесбос в місті Ересі. Острів був вдало роз- міщений на суднохідних шляхах, і до нього прямувало багато купців.(Показ слайдів з зображенням Лесбосу).

 

Моряків, окрім  м’якого родючого клімату, приваблювала ще одна особливість Лесбосу: тут народжувались найгарніші дівчата Еллади. В такому чудовому місці виросла Сапфо. Правда, дитинство її не можна назвати щасливим. За переказом, Сапфо була дочкою аристократа Скамандроніма, що займався торгівлею, і жінки на ім’я Клеїс. Мала трьох братів: Харакса, Ларіха і Евріга. Їй було всього 6 років, коли вона стала сиротою. Впливові родичі відправили дівчинку в Мітілени – столицю Лесбоса. Там, дякуючи прогресивним мітіленським поглядам на жіночу освіту, Сапфо навчилась не тільки ткацтву, але і співу, танцям, грі на музичних інструментах. І вже у юному віці, озброївшись лірою, складала вона свої перші рими. За свідченням сучасників, Сапфо була невисокого зросту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік.(Слайд)

 

  Дослідник творчості Сапфо:

Сторінка друга: «Натхненна».

У Сапфо виходила самобутня поезія: свіжа та наївна – з одного боку, з іншого – розпечена, ніби змішана з вогнем. Дівчина швидко відчула свій талант і почала експериментувати з віршовими розмірами. Родзинкою її ритміки стала особлива строфа – в ній три одна- кових за розміром рядки завершуються короткою окличною четвертою.(Демонстрація на дошці або слайд:

-ν---νν-ν-ν          Пістрявим троном славна Афродіта,

-ν---νν-ν-ν      Зевса дочка, майстерна у хитрих ковах.

-ν---νν-ν-ν                 Молю тебе, не вбивай моє серце

-νν-ν                         Горем, благаю!

Перші три вірші мають 11 складів, четвертий – 5).

Ця витончена строфа швидко прижилась серед ліриків під назвою «сапфічної строфи». Прослідкуйте за особливістю ритміки під час прослуховування лірики Сапфо.

Читець(учениця) виразно читає поезію «Жереб мені випав такий…».

Дослідник творчості Сапфо: А ось тематику віршів Сапфо не можна назвати різноманітною. Її цікавила краса – у найрізноманітніших проявах і формах: розливи морів, ніжні світанки, чуттєвість музики і привабливість людського тіла.(Слайд із зображенням моря, світанку під музичний супровід).

                           

 Кохання було другою, воістину божественною силою, якій поклонялась в своїй ліриці Сапфо. Незважаючи на те, що почуття було для неї «солодко-гірким

 

чудовиськом, від якого немає спасіння», поетеса не звикла відводити свої «очі, засліплені блискучим світлом, котрі бачили зорю кохання, що зарод -жується». Красиво кохати і співати про це – ось що наповнювало сенсом життя Сапфо.

2 біограф: Сторінка третя: «Розкута».

Через політичні обставини, приблизно в 17-літньому віці, Сапфо з родиною довелося тікати з Лесбоса на Сицилію. Почалися переслідування аристократів, замішаних у замаху на тирана Мірсіла. Лише у 595 році до н.е., коли Сапфо було вже за 30, вона змогла

повернутися на Лесбос і оселитися в Мітілені. За пере казом, нею захопився поет Алкей. Він звернувся до неї:

Читець 1(учень):   Сказати хочу дещо тобі одній,

                                  Але, як тільки глянеш на мене ти,

                                  Уста мої змикає сором,

                                  Перед тобою стою безмовний.

Молода дівчина проспівала у відповідь:

Читець 2(учениця):

                          Коли б твій намір чистий і добрий   був,

                          Тоді б і слово легко злетіло з уст,

                          І вниз очей не опускав би,

                          Сміло сказав би, чого бажаєш

 

Цей історичний факт підтверджується зображенням обох поетів на давньогрецькій вазі.(Показ слайду)

 

                                         Алкей  захоплювався  

                                      Сапфо-жінкою і поважав  як поетесу, але серце її завоювати не зміг. Достовірно невідомо, чи то з батьком і братами  вона повернулась додому, чи вже з чоловіком і дочкою. Однак існування шлюбу з аристократом Керколаєм і дочки Клеїс підтверджує лірика поетеси:

Читець(учениця): Дівчинка у мене гарна.

      Наче квітка золотая,

                                Пречудової подоби

                                 Моя Клеїс дорогая.

         За всі Лідії багатства,

    Хоч така вона мала,

                І за весь наш любий Лесбос

                                 Я б її не віддала.

2 біограф: Але доля була до неї жорстокою: з неві- домих причин її чоловік швидко зійшов у царство Аїда, а незабаром за ним попрямувала і їхня маленька донька.

 

 Еолійські жінки не були самітницями. В цьому регіоні, за традицією, частина майна могла передаватися по жіночій лінії. На о. Лесбос ще зберігалися архаїчні замкнені співдружності чоловіків і жінок (фіаси), які проводили життя переважно спільно, поза родиною.

Сапфо стояла на чолі однієї з таких співдружностей – школи риторики, присвяченій Афродіті, слухачками якої були молоді знатні дівчата. Їх Сапфо навчала музиці, танцям і віршуванню на еолійському діалекті. Приміщення, де зустрічалися жінки, сама Сапфо називала «Домом Муз».

3 біограф: Сторінка четверта: «Легендарна».

Існувала легенда, що Сапфо покінчила життя самогубством близько 572 року до н. е., через кохання

кинувшись у море зі скелі на о. Левкадія. Відповідно до цього переказу, під кінець життя Сапфо знову захопилася чоловіком – молодим греком Фаоном, що перевозив пасажирів з Лесбосу на азійський берег, але не знайшла взаємності. (Слайд «Давид.Сапфо і Фаон»).

 

Критики підозрюють, що цей роман був вигадкою, а також знаходять пояснення «самогубству»: «кинутися з Леквадської скелі» було поширеною метафорою, що означала «очистити душу від пристрастей», - подібні вчинки вважалися ритуальними і практикувалися в рамках культу Аполлона. Інша думка: Сапфо померла звичайною смертю в похилому віці. Про це свідчить її поезія:

 

Читець(учениця):Всю кожу мою сетью морщин                        

                                старость уже  изрыла,

                                И стали белы пряди мои, прежде       

                                чернее смоли…

                            А я красоте всею душою предана,

                                 и со мной,

                         Покуда люблю, солнечный свет,        

           радостный, неразлучен.

Бібліограф: Сторінка четверта: «Обожнювана».

Збірка її віршів, що збереглися, налічує більш ніж 200 фрагментів. За свідченням античних джерел, Сапфо була автором 9 книг, більшість із яких відноситься до моно дійної (сольної) лірики. Це були гімни, весільні пісні (епіталами), любовні пісні і елегії. До наших днів дійшли лише дві цілі поезії. Нині Сапфо живе на сто- рінках книг – в уривках уцілілих строф і перекладів і в похвалах відомих мислителів. «Божественною, котрій не знайдеться рівної серед жінок» називав її філософ Солон. Крім того, почувши на банкеті одну із поезій Сапфо, відразу ж вивчив її напам’ять, додавши, що він «не хотів би померти, не знаючи її напам’ять».

 

 «Десятою музою, смертною серед муз безсмертних» вона була для Платона. Горацій називав її «мужньою», Страбон іменував «чудом» і стверджував, що «дарма шукати у всьому плині історії жінку, яка у поезії мо- гла б витримати хоча б приблизне порівняння ізСапфо». Вірші Сапфо вплинули на творчість Сократа, який величав її своєю «наставницею», й Катулла.  Діонісій Галікарнасський називає Сапфо «головною представницею монодійного стилю». За словами Деметрія Магна, вірші Сапфо «сповнені кохання і весни». Те, що поетеса користувалася повагою і пошаною у мітіленців, свідчить те, що її

профіль чеканили на монетах. А з багатьох поезій Сапфо вимальовується її образ як прекрасної матері і дружини.  На могилі поетеси написано:

                              «Пепел лишь Сапфо да кости,

                               да имя закрыто землею,

                              Песни ж ее вдохновенной                       

                              бессмертие служит уделом».

4.Робота в групах – гронування «Асоціації».

Вчитель: Дякуємо нашим дослідникам за детальну розповідь. Пропоную підсумувати і узагальнити по - чуте. Та перш за все скажіть, якби вам треба було зоб - разити талант яким-небудь плодом, що б це було? Обгрунтуйте. (Виноградне гроно. Талант бага -тогранний, має безліч складових, немов ягідок на гроні). А яким явищем неживої природи можете уявити Сапфо? Чому?(Сонце – то палюче і нищівне, як пристрасть, то лагідне і тепле, як кохання, але однаково необхідне).

 

Завдання: 1 група – гронування на тему «Що вплинуло на розквіт таланту Сапфо?»(Заповнюють складовими виноградне гроно, прикріплене на дошці.

 

Орієнтовний вигляд:  

 

 ТАЛАНТ

 

        навчання                багатство            неординарність

         в школі               внутрішнього                                                

                                           світу              

        

               емоційність         рівне             чуттєвість

                                        становище з

                                        чоловіками

 

Завдання: 2 група – гронування на тему «Яка вона – Сапфо?»

(Прикріплюють на  другій частині дошки «промінці» з написами навколо портрету Сапфо.

 

Орієнтовний вигляд:

На виконання завдання учням відводиться 3 хвилини.

Висновок:Отже, велику роль в тому, що нині світ знає велику поетесу Сапфо, відіграла наявність рівних прав чоловіків  і жінок в тогочасному суспільстві о.Лесбос:

вона мала змогу навчатися в школі, вільно вислов -

лювати власні думки і почуття, вчити дівчаток поезії і співу у власній школі риторики. Які ж поезії Сапфо збереглися в повному обсязі? Сьогодні ми вже їх чули,

 

а зараз спробуємо виразно прочитати. Маєте декілька секунд, щоб ознайомитись з текстом.

5. Виразне читання поезії «Жереб мені випав такий…»

6. Бесіда за прочитаним.

- Яка тема цього вірша? (Оспівування краси).

- У чому лірична героїня бачить красу? (У вмінні милуватися природою, радіти життю).

- Як ви думаєте, чому вона говорить, що все це – її

«жереб»? (Бо вона не вміє інакше: любов до краси, до життя – це невід’ємна частина її сутності).

Висновок: Завдяки Сапфо світ перевів свій погляд з питань війни і влади (що так цінували чоловіки) на питання краси і кохання.

7.Виразне читання вірша «До богів подібний…»

8. Бесіда за прочитаним.

- Чи схожий настрій цього вірша з попереднім? (Ні, настрій першого життєрадісний, а другого – сумний, сповнений страждання).

- Від чого страждає лірична героїня? (Від кохання).

- В чому це проявляється? («мовить не можу», «язик німіє», «очі не бачать»…).

- Це фізичні чи душевні прояви? (Фізичні, але передають душевний стан).

- Визначте тему та головну думку вірша.

- Як ви думаєте, чи міг би якийсь із тогочасних поетів-

чоловіків – Гомер, Тіртей, Алкей – написати подібну  поезію? (Ні, їх насамперед цікавила тема війни, слу- жіння батьківщині, громадянського обов’язку чи філо -софські роздуми).

 

- Які художні засоби використала поетеса у вірші? (Декілька епітетів, порівняння; метафора відсутня).

Висновок: Отже, Сапфо першою в літературі зображує душевний стан людини, її внутрішній світ, підкреслює красу почуття закоханості і говорить про це, не хова -ючись за метафорами..Вона першою починає відкрито писати про щире кохання жінки, утверджуючи цим її право на таке високе і земне почуття.

9. Колективне складання сенкану «Лірика Сапфо».

                               1.Лірика.

                               2. Пристрасна, чуттєва.

                               3. Зворушує, надихає, дарує.

                               4. Заставляє співпереживати,                             

                                відчувати.

                                5. Пісня.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

Прийом «Мікрофон».

«Новаторство Сапфо полягає в тому, що вона…» (відкрила в поезії світ людини і природи; перша в світі оспівала красу жінки; створила власну строфу; першою в літературі зображає внутрішній стан людини за зовнішніми ознаками; першою починає писати про щире почуття жінки).

Запишіть свої висловлювання в зошит.

Повторне звернення до епіграфа.

Чому Платон називає Сапфо «десятою музою»? (Вона, подібно музі, надихала інших митців писати про кохання, обожнювати світ природи, світ власних переживань).

3. Слово учителя з показом слайдів.

 

Починаючи з Сапфо, давній світ раптом пере -ключився з міфологічної теми і епохальних історичних подій, якою була Троянська війна, на любовні історії. Лірика Сапфо правила за взірець в усі часи. Її пісні співали в усіх еллінських землях, її наслідували Евріпід, Катулл, Горацій, Расін. Образ Сапфо надихав поетів, художників, скульпторів, композиторів. Серед них російський поет Г.Державін, українська поетеса Леся Українка, італійський художник Рафаель, австрійський художник Г.Клімт, французький художник Давид, німецький скульптор Бурдель,

 

Композитори Гуно, Массне.

Сліди «сапфічної традиції» знайдемо і в романі О.Пушкіна «Євгеній Онєгін»(лист Онєгіна до Тетяни),і у його вірші «Керн».

Заключна бесіда.

Які висновки ви зробили з цього уроку?
Чи залежить талант людини від її статі?

V. Домашнє завдання: підготувати виразне читання напам’ять ліричних творів давньогрецьких поетів (за вибором учнів); творче завдання (за бажанням): створити власну поезію на довільну тему.


Теги: сапфо, Олексієнко Ж.М.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 2801/196


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar