| Головна » Зарубіжна література |
Мета: допомогти учням осягнути оригінальність та особливість поетичної манери М.Цвєтаєвої, її дивний поетичний світ, прослідкувати за долею поетеси; допомогти зрозуміти особливості художнього образу, художнього пізнання та духовного світу людини; Обладнання: портрети поетеси; Тип уроку: урок-проект з використанням мультимедійних технологій.
Структура уроку Організаційний момент. Мотивація. Вчитель надає слово учениці, яка виразно читає вірш «Красною кистью рябина зажглась» Ці слова належать великій жінці. Її ім’я – Марина Цвєтаєва. Ви почуєте вірші поетеси, почитаєте їх самі. А кожна сторінка її життя відіб’ється в зошитах у вігляді плану. Запропонувати учням записати в зошитах дату, тему уроку. Девіз нашого уроку – «Без права на забуття.» Час не владний над талантами митця. В цьому ми переконалися, готуючись до уроку і будемо намагатися довести це на уроці. Вчитель звертається до плаката: «Всё понять и за всё пережить», - це провідний мотив творчості поетеси. Красною кистью
Ці рядки належать великій жінці. Її ім’я – Марина Цвєтаєва. Ви почуєте вірші поетеси, почитаєте їх самі. А кожна сторінка її життя відіб’ється в зошитах у вигляді плану.
По-різному складалися долі поетів «срібного століття». М.Цвєтаєва, пройшовши найтяжчі випробовування, зберегла в найстрашніші роки чесність, безкомпромісність і відданість поетичному слову. Немає людини, котра була б байдужою о її віршів. Вони звернені до кожного. І кожен сприймає їх по-своєму. Вірш «Кто создан из камня…» - це відверта сповідь талановитої поетеси.
Кто создан из камня, кто создан из глины,- А я серебрюсь и сверкаю! Мне дело - измена, мне имя - Марина, Я - бренная пена морская.
Кто создан из глины, кто создан из плоти - Тем гроб и нагробные плиты... - В купели морской крещена - и в полете Своем - непрестанно разбита!
Сквозь каждое сердце, сквозь каждые сети Пробьется мое своеволье. Меня - видишь кудри беспутные эти?- Земною не сделаешь солью.
Дробясь о гранитные ваши колена, Я с каждой волной - воскресаю! Да здравствует пена - веселая пена - Высокая пена морская! 26 вересня 1892 року у родині Івана Володимировича Цвєтаєва, професора Московського університету, директора Румянцевського музею та засновника Музею образотворчих мистецтв, і Марії Олександрівни Мейн народилася дочка Марина. Уже з 4 років дівчинка почала складати слова в риму і тоді мама подумала: може, буде поетом… Кажуть, якщо людина талановита, то вона талановита у всьому. З дитинства Марина захоплювалася музикою. І навіть мама вважала, що вона буде видатним музикантом. Йшов час, інтерес до музики поступово згасає, особливо після смерті матері. А з’являється нове захоплення – книги. З 6 років дівчинка почала складати вірші, тепер це захоплення стає сенсом життя.
У житті Марини особливе місце посідає О.С. Пушкін. Усе своє життя, починаючи з раннього дитинства, Марина схилялася перед генієм «сонця» російської поезії Олександром Сергійовичем Пушкіним. Він дуже стрімко і владно ввійшов до життя майбутньої поетеси і став постійною духовною опорою цієї гордої, тонкої і заколотної душі. Вона любить його поезію, сперечається с ним, говорить з ним, як із живою людиною. Це її друг, співрозмовник, порадник. Величному російському поету Цвєтаєва присвятила цикл віршів «Стих к Пушкину» і есе «Мой Пушкин» та «Пушкін и Пугачёв».
Пушкин! – Ты знал бы по первому слову, Не опираясь на смуглую руку, Как я люблю имена и знамена, Волосы и голоса, Старые вина и старые троны, - Каждого встречного пса! – Полуулыбки в ответ на вопросы, И молодых королей… Как я люблю огонек папиросы В бархатной чаше аллей, Марионеток и звон тамбурина, Золото и серебро, Неповторимое имя Марина, Байрона и баяро… Вечное сердце свое и служенье Только ему, королю! Сердце свое и свое отраженье В зеркале… - Как я люблю…
Звернемося до початку літературної діяльності поетеси. Перша її книга – "Вечірній альбом" - видана 1910 року мізерним накладом – усього 500 примірників, але помітили її і писали про неї і Валерій Брюсов, і Микола Гумільов, і Максиміліан Волошин. Марина була зовсім юною, але вона вселяла рідкий поетичний дар – надію. Наступна книга – "Чарівний ліхтар" (1912). Вірші Цвєтаєвой стрімко дорослішають. Вона порівнює їх із "маленькими чортенятами, які увірвалися у святилище, де сон і фіміам". Було щось зухвале у віршах 20-літнього дівчиська:
Моим стихам, написанным так рано, Ворвавшимся, как маленькие черти, Разбросанным в пыли по магазинам З якою впевненістю написала вона ці рядки 90 років тому. Вона вірила в неминуче: нехай і через багато років, але поезію її буде визнано.
На відпочинку в Криму поетеса познайомилась з Сергієм Ефроном, ставшим пізніше її чоловіком. (аудіозапис – запис морських хвиль). Вони зустрілися 5 травня 1911 року на березі моря в Коктебелі. Вона збирала камінці, їй став допомагати юнак, красивий з дивовижно великими очима. Заглянувши в них і все прочитавши наперед, Марина згадала: «Якщо він підійде і подарує їй сердолік, вона вийде за нього заміж». І що ж – сердолік він знайшов і поклав його їй на долоню. Цей камінець Марина берегла все життя. Саме йому, коханому чоловіку, другу, будуть присвячені кращі її вірші.
Я с вызовом ношу его кольцо! - Да, в Вечности — жена, не на бумаге. - Его чрезмерно узкое лицо Подобно шпаге.
Безмолвен рот его, углами вниз, Мучительно-великолепны брови. В его лице трагически слились Две древних крови.
Он тонок первой тонкостью ветвей. Его глаза — прекрасно-бесполезны! - Под крыльями раскинутых бровей - Две бездны.
В его лице я рыцарству верна, - Всем вам, кто жил и умирал без страху! - Такие — в роковые времена - Слагают стансы — и идут на плаху. Любов для Марини – жива і безкорислива потреба душі.
Марина Цвєтаєва належала до тієї епохи, яка була незвичайна сама по собі і робила незвичайним всіх, хто тоді жив. Поетеса була добре знайома з Валерієм Брюсовим, Максимом Горьким, Володимиром Маяковським, Борисом Пастернаком, Анною Ахматовою і іншими талановитими людьми початку 20 ст. Їм присвячувала свої вірші, в яких висловлювала свої почуття й думки. Особливою любов’ю пронизані рядки, присвячені її поетичному кумиру Олександру Блоку: Имя твое — птица в руке, Доросле, зріле життя Цвєтаєвої було сповнене втрат і самотності. Революція не надихала її. У віршах 1918-1921 рр. не можна не помітити, що Марина не хотіла і не могла погодитися з насильством, терором, не бажала бути мовчазним свідком розгулу ненависті, жахів громадянської війни. Десь у вирі цієї жахливої війни, у білій гвардії, між життям і смертю була кохана людина поетеси, чоловік С. Ефрон. Чоловік із білими, вона – у червоній столиці. Близько трьох років вона не знала, що з ним, чи живий він. Духовна самотність ставала нестерпною.
1920 р. Цвєтаєва зненацька з'являється у залі Політехнічного музею, у засніженій Москві, де проходив "Вечір поетес".На сцені з'являлися представниці московської богеми, читаючи свої вірші. Публіка помітно нудьгувала. Як раптом…немов з темряви холодної ночі, перед притихлою залою постала жінка у чорному, схожому на вбрання черниці платті…Коротко обстрижене волосся робило її обличчя зухвало незалежним. А уся вона дихала якимось внутрішнім протестом. У фіналі "Вечора поетес" Марина прочитала свій вірш: Пригвождена к позорному столбу Я утверждаю, что во мне покой Пересмотрите всё моё добро, И это всё, что лестью и мольбой Пригвождена к позорному стоолбу, Что ни одна до самых недр-мать
Три роки прожила Марина, нічого не знаючи про чоловіка. А отримавши першу звістку, вирішила їхати до нього. У травні 1922 року з дозволу радянського уряду Марина виїхала за кордон до чоловіка, Сергія Ефрона, який на той час перебував у еміграції, у Празі. Разом з дочкою Аріадною поетеса залишила Росію. 17 років вона жила в еміграції за кордоном. Берлін, Прага, Париж… Це були роки найбільших випробувань для неї. І тільки відданість поезії, любов до батьківщини давали сили поетесі. В 1925 році у Цвєтаєвої народився давно бажаний син, якого назвали Георгієм. Здавалося, що ще треба для щастя? Та Марина відчувала себе чужою серед емігрантів. Туга за батьківщиною стає нестерпною.
13. Если душа родилась крылатой —
Духовність – таке змістовне і таке безмежне поняття… Віддзеркалення Багатогранності особистості. Духовність має різні рівні прояву і, мабуть, однією з яскравих проявів є поезія. Уж сколько их упало в эту бездну, Застынет все, что пело и боролось, И будет жизнь с ее насущным хлебом, Изменчивой, как дети, в каждой мине, Виолончель, и кавалькады в чаще, К вам всем - что мне, ни в чем не знавшей меры, И день и ночь, и письменно и устно: За то, что мне прямая неизбежность - За быстроту стремительных событий,
Поет помирає – його поезія залишається. Виповнюється пророцтво Цвєтаєвої про те, що її віршам «настанет свой черед». Сьогодні її поезія ввійшла в скарбницю світової літератури. Вірші М. Цвєтаєвої мелодійні, задумливі, чарівні. Вони нагадують маленькі музичні п'єси, заворожують потоком гнучких, мінливих ритмів. До них звертаються композитори, і тоді вони перетворюються у дивні за своєю красою романси. Звучить романс із кінофільму Е. Рязанова "Іронія долі, або З легкою парою": Мне нравится, что вы больны не мной, Мне нравится, что можно быть смешной - Мне нравится еще, что вы при мне Что имя нежное мое, мой нежный, не Спасибо вам и сердцем и рукой За наши не-гулянья под луной,
Вчитель – Пропоную виконати практичну роботу – проаналізувати вірш за планом, + використавши прийом «айсберга». І група – вірш про Пушкіна ІІ група – вірш «Тоска по родине…» Зразок аналіза: Вірш «Нет, бил барабан перед смутным полком…» був написаний в 1931р., коли М.Цвєтаєва жила в еміграції. Епітети: перед смутным полком, над тишайшим из лож, под надзорным мальчишкой, умнейшего мужа России. тафоры: зуби царёви над мертвым певцом почётную дробь выводили, монарх о поете печётся. Вірш побудований по прийому айсберга. Марина Цвєтаєва у цьому вірші використовує натяки, підтекст, розраховуючи на читацьку уяву! Наприклад: Нет, бил барабан перед смутным полком, Когда мы вождя хоронили: То зубы царёви над мертвым певцом Почётную дробь зоронили. - Так автор описує страх царя навіт перед мертвим Пушкіним. Такой уж почет, что ближайшим друзьям – Нет места. В изглавьи, в изножь, И справа, и слева – рученца по швам – Жандармские груди и рожи. - Мається на увазі, що друзям заборонили провести поета у останній путь. Не диво-ли и на тишайшем из лож Пребыт поднадзорным мальчишкой? На что-то, на что-то, на что-то похож Почет сей, почетно да слишком! - поетеса натякє на те, що видатному поету в 33 роки дарували звання камер-юнкера, яке давали підліткам. Тому і називає Пушкіна «поднадзорным мальчишкой». Кого ж это так – точно воры вора Пристреленного – виносили? Изменника? Нет. С проходного двора – Умнейшего мужа России. Так автор засуджує царя та прославляє Пушкіна. Вірш вражає лаконізмом та глибиною почуттів. ІІ група Вірш «Тоска по родине…» Вірш був написаний в 1934р., коли Марина Цвєтаєва знаходилась в еміграції. Перш за все треба звернути увагу на такий прийом, як принцип айсберга. Так, дійсно, більша частина того, що хоче сказати автор, прихована, так би мовити, «під водою». Але читач розуміє, що трагічний відчай поетеси зумовлений тим, що на батьківщині її не розуміли, а в еміграції вона відчуває себе «совершенно одинокой». Також автор використовує епітети: давно разоблаченная морока, из людской среды. Метафори: среди каких лиц ощетиниваться пленным львом. Все признаки с меня сняло. Так край меня не уберег. Порівняння: Тоска по родине – давно разоблачённая морока, дым – как госпіталь или казарм. Все меты, все дати – как рукой сняло. Вірш вражає тим, що автор вводить нас у свій поетичний світ, ключем для якого є почуття болю за рідним краєм: Всяк дом мне чужд, всяк храм мне пусть, И все равно, и все – едино. Но если по дороге – куст Встает, особенно – рябина… А горобина для Марини Цвєтаєвої, як ми знаємо, є символом її поезії. Вчитель – В ході дослідницької роботи, вам було запропоновано використати прийом «Дивуй». Давайте послухаємо, чим нас здивує перша група дослідників. Учень – Нас особливо вразили факти про популярність Марини Цвєтаєвої далко за межами її батьківщини. Особисто мене здивувала така інформація. В Нідерландах, в м.Лейдені, був створений культурний проект «101 кращий вірш світової поезії». В 1992р. культурний проект «Wall poems» відкрив вірш Марини Цвєтаєвої, який був написаний на стіні одного приміщення в центрі міста Лейдена. Цікаво, що останнім, 101 поетом, чий вірш зробили у Лейдені пам’ятником, став Фредеріко Гарсіа Лора(відомий іспанський поет), перекладами якого займалася в останні дні життя М. Цвєтаєва. Вчитель – Тепер дізнаємося, як продемонструє прийом «Дивуй» друга група. Учень – Про незвичайну популярність Марини Цвєтаєвої свідчать чисельні музеї та пам’ятники, як на батьківщини поетеси, так і далеко за її межами. В 2009 році в Феодосії відкрився перший в Криму і єдиний в Україні державний музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих. Цінність музею в тому, що він пов’язаний з юнацьким періодом творчості поетеси. Сестри Цвєтаєви приїхали в Коктебель на запрошення Максиміліана Волошина, потім відвідали Феодосію. Старовинне приморське портове місто вразило їх: «Мы поняли, что Феодосия – волшебный город и полюбили его навсегда». В експозиції музею особисті речи Цвєтаєвих, предмети побуту, меблі початку 20ст. Збериглися листи і записник, в яких М.Цвєтаєва ділилася своїми враженнями про Феодосію. Всього в музеї забрано більше тисячі експонатів. (Учень) А зараз ми хочемо познайомити вас з музеями Марини Цвєтаєвої, які знаходяться на її батьківщині – в Росії. Это дом-музей М.Цветаевой в Москве. (Учень) А тепер інформація про пам’ятники. Памятник Цветаевой в Борисоглебском переулке в Москве.
Вчитель – Можливо, ще у когось є якісь цікаві факти? Учень – А ще, готуючись до уроку, ми були вражені тим, яку величезну пісенну спадщину залишила Марина Цвєтаєва. Пісні та слова, альбоми, диски знаходять сьогодні своїх прихильників серед видатних співаків та слухачів. Пісня Гварцителі «Присвячується жінці» Вчитель – Кожна група підготувала питання по темі, і зараз ми перевіримо, як учні засвоїли тему. По черзі кожна група задає один одному питання.
Питання І група Яке дерево стало символом поезії М.Цвєтаєвої?(горобина)
Питання ІІ група
Як називається перша збірка віршів М.Цвєтаєвої?(«Вечірній альбом») Вчитель – Є поети які заходять до нас у гості, а є такі, які після першої зустрічі залишаються з нами назавжди. Тож доторкнувшись душею до самобутніх віршів М.Цвєтаєвої, ми довели, що творчість цієї талановитої поетеси справді не має права на забуття. Д.Писарев писав: «Лірика є найвищим і найважчим проявом мистецтва. Ліриками мають право бути тільки першокласні генії, тому що тільки колосальна особистість може давати суспільству корись, звертаючи його увагу і на своє власне життя» - Хіба це не про Цвєтаєву? - Пропоную скористатися методом «мікрофон» та висловити свої враження від уроку(які почуття викликали вірша М.Цвєтаєвої, що вам здалося несподіваним, вражаючим, чим зацікавив урок?) Домашнє завдання: Написати твір-роздум на тему: «Вірш М.Цвєтаєвої, який мене найбільше вразив.»
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |