| Головна » Українська мова |
Мета уроку: змістом уроку домогтися розширення усвідомлення учнями поняття про газету як один із видів ЗМІ; ознайомити учнів із заміткою як жанром публіцистичного мовлення; навчити складати замітку дискусійного характеру в газету; повторити матеріал про особливості публіцистичного стилю; виробляти (удосконалювати) комунікативні навики школярів, підвищуючи їх мовну і мовленнєву культуру. Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення. Очікувані результати: засвоєння учнями вимог до написання замітки дискусійного характеру, вміння школярів займати самостійну позицію у розгляді проблем дискусійного характеру. Обладнання: ілюстративний газетний матеріал; індивідуальні листки-довідники для школярів, мультимедійна презентація. Хід уроку:
І. Організаційний момент
ІІ. Ознайомлення семикласників з темою, метою й завданнями уроку. Оголошення епіграфа
Хто володіє інформацією, той володіє світом Натан Ротшильд ІІІ. Пояснення вчителя Ми часто спостерігаємо життя за вікном нашої квартири за допомогою наших незмінних друзів: газет та журналів. Їх читають в метро та тролейбусі, у парку, під час обідньої перерви на роботі. Діти шукають у них програму, бо в ній вказаний час, коли по телевізору будуть показувати улюблені мультики. Про телебачення годі й казати, воно, як член нашої сім`ї, присутнє постійно поряд з нами. Газети і журнали, радіо й телебачення є основними джерелами важливої інформації для сучасних людей. З періодичних видань, які ми купуємо в газетних кіосках, ми дізнаємося про новини в усіх галузях навколишнього життя, про події міжнародного життя, життя власної держави. Цією справою (донесення інформації до кожної людини) займаються журналісти. Це дуже цікава і важлива професія. Через те ця справа виокремлена в окрему наукову та суспільну галузь – журналістику. Тож сьогодні мова піде про газету. А ще ви вчитиметесь писати один із газетних жанрів – замітку дискусійного характеру. Ми з’ясуємо. Чи можемо ми самі стати співавторами газетних видань і що для цього потрібно. Наш активний словничок (На дошці на окремих кольорових аркушах записано терміни, що будуть використовуватися на уроці. Тлумачення цих слів роздруковані на окремих листах-довідниках, які отримує кожен учень) ЗМІ, газета, журналіст, кореспондент, дискусія, інформація, полеміка, замітка. VI. Робота з презентацією «Історія газети» (презентує учень-старшокласник, член шкільного прес-центру) Попередниками газет традиційно вважаються новинні повідомлення, що розповсюджувалися в І столітті до нашої ери Стародавньому Римі про події, що відбулися в місті. Переписувалися від руки сувої під назвою "Щоденні справи римського народу" та вивішувалися на площах і доставлялися політикам чи просто знатним городянам. Римські газети представляли собою дерев'яні дощечки, на яких записували хроніку подій. Новинні зведення, як правило, мали неофіційний характер, поки Юлій Цезар не розпорядився в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, донесення полководців і послання правителів сусідніх держав. Ці бюлетні являли собою гіпсові або глиняні доски, на яких писався текст.І тільки дуже багаті римляні могли дозволити собі замовлювати їх додому, оскільки кожен примірник видання – унікальний витвір давньоримської кераміки. З 911 року в Китаї починає виходити газета «Цзінь бао» — «Столичний вісник». І не просто виходити, а виходити з друкарського верстата, хай і примітивного. Червоні ієрогліфи на жовтому шовку друкувалися з різьблених дерев'яних дощок. Газету вже можна було не лише читати, в неї можна було щось завертати. Тобто, вона набула всіх своїх сучасних якостей, окрім дешевизни. Шовк і зараз матеріал не копійчаний. Взагалі, «Цзінь бао» — унікальна газета. Газета — довгожитель. Вона видавалася впродовж тисячі років. У Європі аж до 1450-го року газети переписувалися від руки, поки практичні німці не винайшли друкарський прес (або не поцупили ідею у китайців) і не поставили видання інформаційних листків на потік, не удаючись до послуг переписувачів. Проте потік ще був слабкий, і газета залишалася атрибутом життя високопоставлених чиновників і багатих купців. Своєї сучасної подоби газети почали набувати в 16-ом столітті. Тоді і увійшла до ужитку само назва «газета» — по найменуванню дрібної італійської монети gazzetta, яку зазвичай платили за рукописний листок новин у Венеції. Назву ж монеті дала сорока ( італ. gazza ), зображена на ній. Газети, які перші вийшли на ринок взяли собі в якості емблеми сороку – як символ поширювання новин. Вважається, що саме в цьому місті були утворені перші бюро по збору інформації-прообрази інформаційних агентств - і виникла професія "письменників новин". Титульний лист газети "Relation", 1609. В Росії перші газети - рукописні "вістові листа" з'явилися за часів царювання Михайла Федоровича з 1613. Вони також називалися "стовпчики", так як писалися стовпцями на приклеєних один до іншого довгастих аркушах, завдовжки кілька сажень. Пізніше вони були названі на європейський манер - "Куранти". Найстарішим виданням такого роду зі збережених до наших днів вважається примірник "Курантів", що вийшов в 1621. Основу змісту "вістових листів" становили переказні нотатки з іноземної преси і донесення російських дипломатів і купців з-за кордону. (Слайд №9, 10) Перша російська друкована газета з'явилася в 1702 за указом імператора Петра I "Відомості про військових і інших справах, гідних знання і пам'яті, що трапилися в Московській державі і інших навколишніх країнах". Перший лист цієї друкованої газети з'явився в Москві 2 січня 1703. Її наклад склав 1000 екземплярів, ціна — 2 копійки. Коректуру в ній робив сам цар-батюшка. Визначні події з українського життя мали відгук і оцінку впродовж довшого часу лише на сторінках західноєвропейської преси. Так, повстання Богдана Хмельницького (1648), перемоги і творення Української держави знайшли відгук і освітлення на сторінках англійської, французької, німецької та ін. преси. Так само в цій же пресі можна було зустріти й інші відомості з українських земель. За гетьмана І. Виговського можна побачити зародок української преси. Крім звичайних універсалів за час його гетьманування почали видаватися спеціальні друковані універсали для козацької старшини, в яких побіч різного роду наказів, законів тощо подано вже і поточні вісті. У XIX столітті Натан Ротшильд вигукнув фразу, яка стала крилатою: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Виявилось, що і володіти світом, і переробляти його під себе можна за допомогою газетної інформації. Кожен вітчизняний олігарх неодмінно обзаводиться власною газетою. Вона допомагає йому набудовувати громадську думку проти його конкурентів. Навесні 2008 року з'явилася інформацію про те, що Міністерство юстиції України щодня реєструє 5 нових газет і журналів. Загальна ж кількість зареєстрованих видань в Україні — більше 30 тисяч! Тобто, одне окреме видання на півтори тисячі жителів, включаючи дітей! Це світовий рекорд! Радіо і телебачення, а услід і Інтернет, газету на інформаційному тлі потіснили. У 2012-ом з'явилася інформація про те, що в Україні наголошується стабільне зниження продажів на газетному ринку. Але, думаю, на наше століття ще вистачить. Газета все ще залишається популярним продуктом. Можливо — через свою універсальність: адже ковбасу в монітор не загорнеш. Газети й журнали, нарівні з радіо, телебаченням, мережею Інтернет, на сьогоднішній день залишаються основними джерелами інформації для людини. Саме з них ми дізнаємося про події із життя суспільства, про новини в усіх галузях нашого життя. Слово вчителя - Отже, що ж таке газета сьогодні? (один із видів ЗМІ) - Яку роль виконує вона в суспільстві? (інформатора) - Як обрати цікаву газету, які газети передплачувати, купувати, читати? V. Ситуативний діалог “Біля газетного кіоску” Спробуємо змоделювати ситуативний діалог: учень підходить до газетного кіоску, щоб купити батькові, який хворіє, газету. Продавець має поцікавитися інтересами батька, запропонувати на вибір кілька періодичних видань, вказавши орієнтовну тематику. (Учні розігрують діалог і озвучують його) - Доброго дня! Прошу вас дати мені якусь газету! - Що значить «якусь»? - Та ж я беру не для себе, а для батька, бо він вдома на лікарняному, а я знаю, що він завжди любить читати газети. - То візьміть «Червоний гірник». - Але ж він, напевне, хотів би знати, що діється в усій Україні, а не лише на Криворіжжі. - То можу запропонувати вам «Урядовий кур’єр» або «Голос України». Там вміщені офіційні матеріали про діяльність нашої влади, основні документи, повідомлення. - Добре, але тато любить не просто сухі офіційні матеріали, а цікаві журналістські дослідження, аналітичні матеріали і часом світську хроніку. - То цікавою в такому разі буде для нього газета «Експрес». До речі, чи розумієте ви, чому вона так називається. - Зовсім ні. - Ну, в такому разі загляньте до тлумачного словника і поміркуєте самі, чому редакція назвала так свою газету! Отже, необізнаній людині важко зорієнтуватися у виборі газети, в котрій вона знайде саме ті матеріали, які її цікавлять. Вчитель: Вмістити матеріал в газеті може практично кожен, хто має що, і знає, як про це сказати іншим. Слід зауважити,що читати газету будуть всі, хоч писатимуть до неї лише окремі. Тим не менше, спробуємо навчитися сьогодні і ми писати до газети замітку. VI. Газетні жанри: замітка, стаття, нарис, інтерв'ю, репортаж.
Вчитель: Отже, одним із видів замітки є полемічна чи дискусійна замітка (Слайд № ) - Що таке дискусія? Полеміка? - Які запитання ми вважаємо дискусійними? (на які є різні погляди, точки зору) - Яка побудова дискусії? ( теза - докази - висновок) Вчитель: Те запитання (проблема), яку я сьогодні запропоную для замітки, хвилює багатьох ваших ровесників, і не тільки. Педагоги та батьки теж не завжди можуть знайти на нього однозначної відповіді. Давайте прослухаємо замітку, вміщену у вересневому номері нашої шкільної газети «Шкільний вісник» (зачитується замітка). Так от: потрібна чи не потрібна учням шкільна форма? VII. Демонстрація попередньо зібраної інформації з даного питання. Вам було запропоновано вивчити точку зору на цю проблему різних зацікавлених осіб, долучити свою власну позицію і зважитись подискутувати з опонентами або просто висловити свою точку зору. Група журналістів повідомляє результати анкетування серед школярів на тему: «Шкільна форма: ЗА і ПРОТИ» Принагідно: підготуйтесь до збору і запису аргументів. Демонстрація відеоролика на тему: «Чи потрібна шкільна форма в сучасних школах» Вчитель: - Чи переглядали ви з батьками сімейні альбоми з шкільними фотографіями ваших батьків, бабусь і дідусів? - Чи подобалось вам, що всі учні носили шкільну форму? - Чи підтримуєте позицію більшості ваших батьків та вчителів про доцільність шкільної форми для вас? А зараз, почувши різні точки зору на проблему, я пропоную скласти вам власну невеличку дискусійну замітку на запропоновану тему, уявивши себе журналістом, кореспондентом шкільної газети. На уроці у нас присутні по одному представнику від батьків, педагогів та учнів нашої школи. Вони і визначать, чиї аргументи були переконливішими. Вчитель: Пригадаймо: 1. Який стиль і тип мовлення будемо використовувати? (публіцистичний, роздум). Яка мета публіцистичного стилю? (формувати громадську думку, впливати на читача) VIII. Повторення стилів мовлення
IX. Робота над пам’яткою Пам’ятка «Як працювати над заміткою» 1. Доберіть заголовок, який виражав би основну думку замітки і міг би привернути увагу читачів, спонукав би до роздумів або викликав би бажання посперечатися. 2. Викладайте зміст у певній послідовності, даючи відповіді на запитання: що сталося?, де сталося?, коли сталося? і чому сталося? 3. Наведіть різні погляди на обговорювану проблему. 4. Висловіть власну позицію, наводячи переконливі доведення. 5. Додержуйтесь вимог публіцистичного стилю (уживайте спонукально-окличні й запитально-окличні речення, риторичні запитання, емоційно забарвлені слова з метою надання текстові замітки емоційності).
X. Самостійна робота над складанням заміток (штрихи). Поки учні працюють над заміткою, демонструється слайд-шоу «Що носили колись, що пропонують зараз, у чому реально ходять до школи».. XI. Гра «Я диктор телебачення»: прочитати текст своєї замітки уявляючи себе диктором телебачення (декілька учнів). Вчитель: Куди, в які газети, можна надіслати свої замітки? XII. Підсумки уроку. XIII. Домашнє завдання Відредагувати складені на уроці замітки, а найкращу з них буде вміщено в шкільній газеті. Лист – довідник
Засоби масової інформації (ЗМІ) - це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відеопрограми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації. Газета – це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали. Журналіст – особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або займається такою діяльністю за власною ініціативою. Кореспондент – це співробітник засобів масової інформації. Він пише статті або веде радіо- і телерепортажі з місця подій. Кореспондент, залежно від області його діяльності, має бути в курсі найважливіших суспільно-політичних, культурних, економічних подій, досягнень науки в країні і в світі. Замітка – жанр інформаційної журналістики. Основою замітки є новина, яку журналіст описує, відповідаючи на запитання: "що трапилось?", "де трапилось?", "коли це трапилось?", "хто брав у цьому участь?", "як це трапилось?", "чому це трапилось?". Дискусія – це форма колективного обговорення, мета якого виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити. Полеміка – Інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні, іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |